Глава 18. Правова система та її типи
Поняття правової системи та проблема її класифікації
Правову систему в широкому смислі розуміють як сукупність внутрішньо узгоджених, взаємопов'язаних, соціально однорідних юридичних засобів (явищ), за допомогою яких офіційна влада здійснює регулятивно-організуючий і стабілізуючий вплив на суспільні відносини, поведінку людей. Поняття правової системи логічно ширше поняття права в об'єктивному смислі, вони співвідносяться як ціле й частина.
Структура правової системи визначається вченими-правниками як така, що складається з трьох груп юридичних явищ:
1) юридичні норми, принципи й інститути (нормативна сторона);
2) сукупність юридичних установ (організаційна сторона);
3) сукупність правових поглядів, уявлень, ідей, властивих даному суспільству, його правова культура (духовна сторона).
Американський дослідник Л.Фрідмен у книзі "Вступ до американського права" виділяє такі елементи правової системи як: а) "структура" - принципи правової системи й правові установи; б) "сутність" - норми і зразки поведінки людей всередині правової системи; в) "правова культура", яка включає ставлення людей до права і правової системи, ідеали й надії людей у правовій сфері життя суспільства.
Разом з тим, слід відрізняти поняття "правової системи" від суміжного поняття "правового життя", які виступають у співвідношенні частини до цілого. Очевидно, що правове життя, відображаючи всю сукупність правових явищ у суспільстві (позитивних і негативних), виступає поняттям ширшим за правову систему, котра позначає лише "позитивний компонент" правового життя.
|
|
|
Існує цілий ряд класифікацій правових систем. Марксистсько-ленінська юридична наука проводила їх типологізацію на підставі типологізації самого права (рабовласницьке право, феодальне, буржуазне, соціалістичне). Радянський компаративіст А.Х.Саїдов виділяє такі критерії "внутрішньо типової" класифікації правових систем як: а) історія правових систем; б) система джерел права; в) структура правової системи. Виходячи з цих підстав, він виділяє всередині буржуазного типу права вісім правових сімей: романо-германську, скандинавську, латиноамериканську, загального права, мусульманського права, індуську правову сім'ю, сім'ю звичаєвого права і далекосхідну правову сім'ю. У противагу їм розглядається сім'я соціалістичного права.
Американський вчений К. Осакве поділяє усі правові системи сучасності на два види: релігійні та нерелігійні.
До релігійних правових систем він відносить: а) мусульманське (ісламське) право; б) єврейське (іудейське) право; в) канонічне право католицької церкви; г) право Хінду (Індія).
|
|
|
| 153 |
Глава 18. Правова система та Ті типи
До нерелігійних правових систем, на думку К. Осакве, належать:
1) західне право. Термін "західне право" базується не на географічних уявленнях, суть відмінностей між західним і незахідним правом зводиться до неспів-падіння їх підходів до розуміння правової держави і правової культури. До західного права входять: а) романо-германське (цивільне) право; б) англо-американське загальне право; в) скандинавське право (Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія);
2) квазізахідне право, під яким розуміється соціалістичне право (Китай, Лаос, Камбоджа, КНДР, Куба, Ангола, Ефіопія, Мозамбік). Країни СНД, Балтії і Східної Європи знаходяться на різних стадіях переходу від соціалістичного права до цивільного;
3) незахідне право: а) південно-східне азіатське право; б) африканське звичаєве право.
У наступних питаннях спробуємо з'ясувати характерні ознаки основних правових систем: романо-германської, англо-саксонської, мусульманської і соціалістичної.
Континентальна (романо-германська) правова система
Ця правова система виступає найбільш давньою і широко поширеною в світі, її історичні корені формувалися в правових поглядах і в праві Римської імперії. Юридична класика Риму і його чітко розробленої системи правових понять і правових норм як точних формул стала стійким фундаментом для наступного розвитку права в Європі. Можна стверджувати, що континентальна правова система стала наслідком рецепції і, одночасно, модернізації римського права. Базою її подальшого розвитку стали середньовічні університети в Німеччині, Швеції, Франції та Іспанії. Впливало на цей процес також канонічне право. Починаючи вже з XIII ст. романо-германська правова система активно розвивається, долаючи державні кордони й стаючи надбанням всієї континентальної Європи.
|
|
|
Відзначимо, що всередині цієї правової системи, залежно від факторів, що вливали її формування, можна виділити романське право (Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Бельгія, Туреччина, країни Латинської Америки), коте засноване під винятковим впливом римського права, та германське право (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Греція), котре також засноване на базі римського права, але під значним впливом германського звичаєвого права.
Зараз ця правова система характеризується такими особливостями:
|
|
|
1) право поділяється на дві сфери - публічне право і приватне право. Як правило, до публічного права відносяться такі галузі права як конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, міжнародне публічне право. Приватне право складається із галузей: цивільне, сімейне, торгове, авторське, міжнародне приватне. Деякі галузі юридична доктрина відносить до таких юридичних утворень, в яких норми публічного і приватного права тісно переплітаються: це трудове, аграрне, морське, повітряне право і деякі інші галузі. Слід також відзначити, що останнім часом поділ права на
приватне і публічне став менш жорстким, так як держава стала активніше втручатися в економічне життя суспільства;
2) жорстка галузева класифікація. Система права поділяється на галузі, серед яких базовими виступають конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне, трудове, соціальне, кримінальне, фінансове право, право містобудування, екологічне, місцевого самоврядування, земельне, а серед процесуальних галузей - цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне право, адміністративний процес, арбітражний процес, право доказів. В межах галузей права розвиваються підгалузі та інститути;
3) стійка ієрархія джерел права. Очолює цю ієрархічну систему конституція. Суди наділені повноваженнями здійснювати контроль за конституційністю інших нормативних актів. До цього слід додати, що верховенство закону - стабільний принцип континентальної правової системи.
Американський вчений К. Осакве усі джерела права в континентальній правовій системі поділяє на дві групи: а) обов'язкові, до яких належать: Конституція; міжнародні договори; закон; підзаконний акт; торговий звичай; судовий прецедент - ]игІ5рги(Іепсе сопзіапсе - у Німеччині, Іспанії, але не в Франції; загальні принципи права; приватні правові угоди (договори); б) необов'язкові (ненормативні): судовий прецедент; доктрина (думка вчених); закон зарубіжних країн; рішення зарубіжних країн; судова практика.
4) високий ступінь кодифікації законодавства. Цей процес розпочався в європейському праві з прийняття у Франції під керівництвом Наполеона Цивільного кодексу 1804 р. (побудований на базі Кодексу Юстиніана), Цивільного процесуального кодексу 1806 р., Кримінального і Кримінально-процесуального кодексу у 1810 р. Сьогодні в європейських країнах практично в кожній галузі права створені кодифіковані акти;
5) правові норми у своїй більшості мають загальний, абстрактний, а не казуальний характер. Це означає, що вони формулюються у вигляді загальних правил, а не через перелік можливих конкретних життєвих випадків;
6) зростання ролі міжнародного права для національних правових систем європейського континенту. У ряді країн нормам міжнародного права надається перевага порівняно з нормами внутрішньодержавного права. Так, ст. 25 Основного закону 1949 р. встановлює, що загальні норми міжнародного права мають перевагу перед законами і безпосередньо породжують права і обов'язки для жителів федерації;
7) правова консолідація європейського права. Саме з цією метою в 1991 р. була заснована Європейська асоціація сприяння законодавству. Правова інтеграція європейських країн активізувалася протягом 90-х років у вигляді уніфікації національних правових комплексів для створення єдиної загальноєвропейської правової системи.
Слід відзначити також ряд теоретичних концепцій державної влади і демократичних інститутів, властивих континентальній правовій системі: а) визнання доктрини і принципів правової держави; б) закріплення принципу розподілу влад; в) забезпечення системи конституційного контролю; г) регулювання адміністратив-
154
Загальна теорія держави і права
Глава 18. Правова система та її типи
155
ноі юстиції, д) гарантії розвитку багатопартшної системи, є) забезпечення прав місцевого самоврядування
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 207; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!