Право і закон. Поняття правового закону



Питання про співвідношення права і закону викликає в юридичній науці бур­хливі дискусії. Щоб зрозуміти їх суть, необхідно врахувати, що термін "закон" вживається у різних значеннях. У вузькому смислі це нормативний акт вищої юридичної сили, котрий приймається парламентом або шляхом всенародного го­лосування, в широкому - будь-яке джерело право. Суперечка про те, чи співпадає право і закон буде мати зміст лише в разі, якщо термін "закон" розуміється в ши­рокому смислі.

Одразу відзначимо: якщо під правом розуміти лише норми права, то очевид­ною є тотожність права і закону, оскільки поза джерелами права юридичні норми не існують. Проте вітчизняна юридична наука вже приходить до того, що право не можна зводити до лише норм. Крім сукупності правових норм (об'єктивного пра­ва), право включає до себе природне право і суб'єктивні права. Роль норм права якраз і полягає в тому, що вони перетворюють природне право в суб'єктивні права учасників правовідносин. Норми права, продуковані державою, роблять це, м'яко кажучи, далеко не завжди (наприклад, у недемократичних державах) і саме в цьо­му й проглядається відмінність права і закону. Закон може бути й неправовим, якщо він несе державну сваволю.

На думку російського вченого Лівшица Р. 3., критеріїв правового чи неправо-вого закону чимало: а) врахування в ньому інтересів людей; б) застосовність, реа-лізованість закону; в) ставлення до нього громадської думки; г) рівень загальної і правової культури суспільства; д) наукова оцінка закону тощо.

Якщо конкретніше, то допустимо визначити такі основні характеристики правового закону:

1) закон має легальний характер (приймається компетентним правотворчим органом'в межах його повноважень за належною процедурою);

2) закон не порушує принципу юридичної рівноправності ^щодо фізичних осіб-суб'єктів правовідносин. Винятки можуть мати лише загальний характер, а не стосуватися окремих категорій осіб. Наприклад, в Україні не мають права голосу громадяни, які визнані судом недієздатними, але виняток стосується всіх громадян

141

Глава 17. Поняття, принципи і функції права


України Наведену вимогу можна сформулювати по-інакшому закон в жодному разі не повинен бути спрямований на дискримінацію певних категорій громадян на підставі їх анкетних даних (наприклад, за національністю, расою, соціальним походженням тощо)

Відзначимо, що проблема правової рівності осіб тісно пов'язана з проблемою справедливості, яку слід розуміти саме як рівність у правах і можливостях для всіх громадян,

3) закон не порушує змісту природного права, в першу чергу так званих "не­від ємних" прав і свобод людини

Зміст природного права має вже кглькасторічну історію В "Декларації неза­лежності США", схваленій 4 липня 1776 р (автор Т Джеферсон) стверджувалося "Ми вважаємо самоочевидними ті істини, що всі люди створені рівними, що вони наділені своїм Творцем певними невід'ємними правами, серед яких право на жит­тя, на свободу і на прагнення до щастя" Проте якщо в період антифеодальних ре­волюцій природне право було всього лише системою гуманістичних ідей, то зараз це далеко не так У другій половині XX ст воно було чітко сформульоване і закрі­плене в цілому ряді основоположних міжнародно-правових документах, які мають загальне визнання в сучасному світі Відрадно, що протягом останнього десятиліт­тя ця вимога стала реально втілюватися, в тому числі за допомогою збройної сили, застосування якої було санкціоноване міжнародним співтовариством

Разом з тим, слід підкреслити, що в умовах правової держави будь-який за­кон, незалежно від його співвідношення з правом, підлягає виконанню, доки його не скасовано Проте все ж дискусії про правовий характер закону таки мають зна­чення не лише для теорії, а й для юридичної практики У сучасних демократичних державах існує механізм контролю за змістом законів з точки зору їх відповідності праву Роль такого механізму здійснюють органи конституційної юрисдикції, кот­рі здійснюють захист конституції Остання апріорі вважається правовим законом (Лівшиц Р 3 ), а тому залишається лише здійснювати перевірку всіх інших законів на предмет їх відповідності конституції

Щкщо керуватися наведеним, то право стає критерієм якості будь-якого дже­рела права (закону), мірою врахування ним інтересів людини і суспільства Інакше право перетворюється лише у знаряддя тоталітарної держави, як це не раз мало мі­сце в історії

В одному з останніх вітчизняних досліджень (рівня докторської дисертації) правової держави (автор - Заєць АП) формулюється чпкий підхід до проблеми співвідношення закону і права Цей учений приходить до висновку, що фундамен­тальним критерієм істинного процесу правотворення, а відповідно й правового ха­рактеру закону, є співпадшня його з волею та інтересами народу, що тягне за со­бою визнання суспільства основним суб'єктом правотворення а також визнання можливості додержавного і позадержавного існування права Цей теоретичний по стулат ґрунтується на ідеї народного суверенітету та визнанні народу єдиним дже­релом влади


Принципи права

Принципи права виступають одним із найважливіших компонентів права Під принципами права розуміють основні керівні ідеї, котрі характеризують зміст пра­ва, його соціальне призначення, процес виникнення, розвитку і функціонування права, правової системи Це такі правові конструкції, на яких базуються не окремі норми, інститути, а вся система права 3 одного боку, принципи права виражають закономірності права, а з іншого - самі є найбільш загальними нормами, котрі ді­ють у всій сфері правовою регулювання

В основних правових системах сучасності можна виділити кілька підходів до проблеми принципів права

У традиційних правових системах поняття "принципи права" як таке не скла лося, хоча як сукупність основоположних ідей вони фактично мають місце У му­сульманському праві, наприклад, можна визначити принципами права вічність, незмінність, універсальність і незаперечність релігійних норм шаріату

У країнах романо-германської правової сім і (зокрема у Франції) принципи права склалися як джерела адміністративного права, причому вироблялися вони адміністративними судами у процесі розгляду справ Найважливіший з них принцип справедливості В країнах англо-саксонського права поняття загальних принципів права історично не сформувалося Справи в разі прогалин у праві з са мого початку вирішувалися на основі розуму Пізніше на зміну цьому принципу прийшло поняття природної справедливості, вироблене англійськими суддями

В Україні наукову проблему принципів права досліджував на рівні докторсь­кої дисертації відомий вчений-теоретик Колодій А М На його думку, принципи права це такі відправні ідеї його буття, які виражають найважливіші закономір­ності і підвалини даного типу держави і права, є однопорядковими з сутністю пра­ва і складають його головні риси, відрізняються універсальністю, вищою імпера­тивністю і загальнозначимістю, відповідають об'єктивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу

До найсуттєвіших ознак принципів права, на думку Колодія А М , слід відне­сти

а) регулятивність, яку не можна ототожнювати з регулятивними характерис­
тиками норм права Регулятивний характер принципів права ще більше повинен
посилитися і вирости на сучасному етапі розвитку суспільства і держави у зв'язку
з формуванням демократичної, соціальної, правової держави і громадянською су­
спільства в Україні,

б) внутрішню єдність, яка проглядається у їх системно-структурній внутрі­
шній збалансованості, несуперечливості, інтегрованості і водночас диференційо­
ваності на певні види,

в) об'єктивну зумовленість, під якою слід розуміти їх відповідність характеру
суспільних відносин, економічним, політичним, ідеологічним процесам, що відбу­
ваються у суспільстві,


 


142


Загапьна теорія держави і права


Глава 17 Поняття принципи і функції права


143


г) ідеологічність, яка означає, що вони, як і право загалом, є формою суспіль­ної свідомості, яка здійснює ідейний, інформаційно-виховний вплив загального характеру.

Принципи права класифікуються на загальноправові (властивості всьому пра­ву), галузеві (характерні лише для окремих галузей права) і міжгалузеві (прита­манні групі суміжних галузей права).

До загальноправових принципів, до прикладу, в Україні слід віднести такі: 1) принцип народовладдя; 2) принцип гуманізму; 3) принцип унітаризму в будові правової системи; 4) принцип верховенства права; 5) принцип справедливості; 6) принцип законності; 7) принцип правосуддя; 8) принцип рівноправності. Біль­шість із них сформульовані в Конституції України.

До міжгалузевих правових принципів належать, наприклад, принцип змагаль­ності в судовому розгляді або принцип обов'язковості рішення суду - вони харак­терні і для кримінально-процесуального, і для цивільно-процесуального законо­давства.

Галузеві принципи права характерні лише для однієї правової галузі. Напри­клад, у шлюбно-сімейному праві України діють такі принципи як: а) одношлюб­ність (моногамія); б) принцип свободи і добровільності при укладенні шлюбу; в) принцип свободи розірвання шлюбу; г) принцип повної рівності чоловіка і жінки в особистих і майнових правах; д) принцип моральності і матеріальної підтримки нужденних членів сім'ї.

Функції права

Сутність і соціальне призначення права відображаються в його функціях. .Зо­ни виражають основні напрямки впливу права на суспільні відносини і поведінку людей.

Функції права можна розглядати у кількох площинах: загальносощальщ||_ і власне Юридичній. Загальносоціальні функції права називаються такими з огляду на те, що здійснюються за допомогою не лише юридичних засобів, а ширшого комплексу суспільних інститутів.

Серед загальносоціальних функцій, отже, в юридичній літературі виділяють такі:

1) інтегративна функція - полягає в здатності права об'єднати і упорядкува­ти сучасне суспільство і в його рамках стабілізувати соціальні відносини й поведі­нку людей;

2) селективна функція - полягає в можливості права вчиняти відбір поведін­ки, котра сприймається суспільством, для конкретного індивіду;

3) легітимаційна функція означає, що в сучасному суспільстві саме право (через законодавство) виступає єдиною формою легітимації державної влади та її відносин із самим суспільством.

4) комунікативна_функція визначає здатність права передавати певні вимоги від суб'єкта управління до його об'єкта і навпаки, виступає як зв'язок між ними;


5) виховна функція - полягає в закріплені в правових нормах певних ідеоло­гічних цінностей (наприклад, сім'я, приватна власність), а також вчинення специ­фічного виховного впливу на суб'єктів правовідносин.

Відомий вітчизняний вчений-теоретик Рабинович П.М. виділяє ще кілька за­гальносоціальних функцій права: гуманістичну, організаторську, управлінську, орієнтаційну, пізнавальну (гносеологічну).

У вужчій, "чисто" юридичній сфері, право проявляється, насамперед, як регу­лятор'суспільних відносин. Цей основний напрямок права проявляється детальні­ше в таких функціях:

1) регулятивно-динамічна функція полягає у визначенні правовими нормами майбутньої поведінки людей! Право в цьому разі стимулює і спрямовує розвиток суспільних відносин. Правило поведінки спочатку формулюється правотворчим органом у нормі права, а вже потім реалізується, тобто втілюється в життя. Більша частина регулятивного впливу права на суспільство здійснюється саме через цей напрям. Наприклад, спочатку був схвалений Закон України "Про вищу освіту", на основі якого пізніше почала здійснюватися перебудова вищої школи;

2) регулятивно-статична функція полягає в закріпленні в правових нормах тих суспільних відносин, які вже об'єктивно склалися. В такому разі спочатку фо­рмується реальна поведінка людей, а вже потім вона формулюється в текстах пра­вових джерел і в такий спосіб отримує визнання й забезпечення держави. Напри­клад, перші форми організованого політичного руху, альтернативного Компартії України, виникли за кілька років до їх легалізації та врегулювання правового ста­тусу окремим законодавчим актом;

3) охоронна функція права полягає в охороні тих суспільних відносин, які за­кріплені правом й витісненні тих із них, які забороняються правом.) Охоронна фу­нкція проявляється у встановленні діянь, які є забороненими, встановленні санкцій за їх вчинення та застосуванні цих санкцій. Вона буває двох видів: а) реституцій­ною - полягає лише у відновленні порушеного правопорядку; б) репресивною - з накладанням заходів юридичного впливу на осіб, винних у вчиненні правопору­шень.

Література

1. Алексеев Л.И. К вопросу об общем понятий права // Государство и право. -

1994. -№3.

2. Гойман В.И. Действие права (Методологический анализ). - М.,1992.

3. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: Авто-реф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01. Київ, ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1999. — 36 с.

4. Козловський А. А. Гносеологічна природа права (філософсько-правовий аналіз) : Дис... д-ра юрид. наук (12.00.12) / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича. - Чернівці, 2000. - 464 арк.

5. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) : Автореф. дис... д-ра юрид. наук (12.00.01 ; 12.00.02) / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1999. - 36с.


 


144


Загальна теорія держави і права


Глава 17. Поняття, принципи і функції права


145


6. Колодій А. М. Принципи права України / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 1998. - 208с.

7. Кленнер Г. От права природьі к природе права. - М, 1988.

8. Лейст О. 3. Три концепции права // Советское государство и право. -1991 -№12.

9. Лившиц Р.З. Современная теория права. - М., 1992.

10. Неновски Н. Право и ценности. - М., 1987.

11. Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции - М., 1986.

12. Сабо И. Основьі теории права. - М., 1971.

13. Тихомиров Ю.А. Действие закона . - М., 1992.

14. Харт X. Л. А. Концепція права / Н. Комарова (пер. з англ.). - К. : Сфера, 1998. -231с.

15. Явич Л.С. Сущность права. - Л., 1985.


Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 224; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!