Глава 17. Право серед інших соціальних норм

Поняття соціальної норми

На впорядкування суспільних відносин впливають два види факторів: приро­дні норми (об'єктивні закономірності розвитку природи і суспільства) і соціальні норми. Якщо перші мало піддаються контролю з боку свідомої діяльності людини, то другі безпосередньо пов'язані з такою діяльністю.

Отже,} соціальна норма - це правило поведінки загального характеру, котре виникає в процесі соціальної організації суспільства, регулює різні ділянки суспі­льних відносин й забезпечується різноманітними соціальними засобами.', Одночас­но слід зазначити, що соціальна норма виступає елементом суспільної та індивіду­альної свідомості, бо по-суті є продуктом духовної діяльності різних суб'єктів но-рмотворчості.

Соціальним нормам властиві такі ознаки^.

1) вони є загальними правилами. Це означає, що соціальні норми встанов­люють правила поведінки в суспільстві, тобто визначають, якою може бути або повинна бути поведінка суб'єктів з точки зору інтересів суспільства. Вони мають безперервну чинність і звернуті до невизначеного кола осіб;

2) соціальні норми виникають у зв'язку з вольовою, свідомою діяльністю людей. Конкретно це може проявлятися по-різному: одні виникають у зв'язку з досягненням людини певної цілі (наприклад, складання законопроекту), інші вна­слідок багаторазових актів поведінки;

3) названі норми регулюють не будь-яку, а лише соціальну поведінку людей, тобто їх взаємовідносини між собою у суспільстві. Відносини ж між людиною і природою регулюють не соціальні, а так звані "технічні" норми;

4) вони виникають в процесі становлення і розвитку суспільства і одночасно виступають одним із найважливіших його компонентів;

" 5) соцїальТгГнорми відповідають певному типу культури і характеру соціаль­ної організації суспільства.

Вчені справедливо виділяють не лише регулятивну функцію соціальних норм, а й оціночну ( вони є критеріями оцінки соціально значимої поведінки конк­ретних суб'єктів) та трансляційну (досвід людства через них зберігається і "транс­люється" в майбутнє) функції.

Різноманітні соціальні норми об'єднані тим, що вони обумовлені рівнем роз­витку культури даного суспільства і входять до структури суспільної свідомості. Разом з тим ці норми розрізняються за способами встановлення і формах вира­ження, за змістом і методом впливу на поведінку людей, за засобами охорони цих норм від порушень.

 

46

Загальна теорія держави і права

Глава 17. Право серед інших соціальних норм

147

Право і мораль

Право і мораль мають спільне завдання - впливати на поведінку людей. Про­те це різні соціальні регулятори, кожній з яких має свою специфіку.

Якщо правові норми виникають в процесі функціонування соціальних інсти­тутів, є інституційними, то мораль формується у духовній сфері життя суспільства і не є відокремленою від суспільної свідомості. Вона базується на сформованих у суспільстві уявленнях про добро і зло, честь, гідність, порядність тощо. У словни­ку Ожегова С.Н. моральність визначається як правила, що визначають поведінку, духовні та душевні якості, необхідні людині в суспільстві, а також виконання цих правил поведінки.

Мораль характеризується такими ознаками: ^~ГТ вона формується поступово під впливом багатьох факторів, в тому числі природних нор\|, про які згадувалося вище. Говорити, що формування моралі не­залежне від діяльності держави було би перебільшенням. Держава опосередковано все таки впливає на неї;

16) норми моралі функціонують у свідомості людей і державно-офіційним способом не закріплюються. Проте недемократичні держави час від часу пробува­ли це робити - згадайте "Моральний кодекс будівника комунізму" в СРСР;

|в) мораль підтримується силою громадського впливу, насамперед громадсь­кою дум кою .^Громадська думка є сторожем і критерієм моральності тої чи іншої поведінки людей;

\ г) мораль безпосередньо діє поза сферою правовідносин (поведінки, врегу­льованої правом), а опосередковано - і в сфері, підконтрольній державі.¹} Останнє мораль здійснює лише, коли її зміст враховано при формуванні правових норм. Тому важливим видається з'ясування проблеми співпадіння і колізії між нормами права і моралі.

Особливості моралі стали предметом аналізу відомих філософів у різні істо­ричні періоди. Відомим є категоричний імператив І. Канта: Поступай так, щоби ти завжди ставився до людства і в своїй особі, і в особі будь-кого іншого так же, як до мети і ніколи б не ставився до нього тільки як до засобу. О. Шпенглер, до прикладу, виділяє такі особливості моралі: 1) моралей є стільки же як і культур, не більше і не менше; 2) неможливим є звернення людини до моралі, яка чужа його культурі; 3) істотне в моралі - її внутрішня форма; 4) мораль є замкнутий в собі світ, який виражає життєвідчуття; 5) з початком цивілізації моральність перетво­рюється із сердечного образу в головний принцип, в засіб і об'єкт, яким оперують.

Взаємодія права і моралі - досить складне явище. У сучасному суспільстві, почнемо з того, громадська думка підтримує право, тобто вважається, що всяке правопорушення є одночасно аморальним проступкомДТЦо стосується таких осно­воположних гуманістичних цінностей як право на життя, власність, свободу пере­сування тощо - це справді так. Заборона вбивати, красти і т.д. є одночасно норма­ми і права, і моралі] Проте є цілий ряд діянь, заборонених законом, щодо яких громадська думка*не така одностайна. Особливо це відчувається в період суспіль-

них перетворень. Перехід до нової моралі здійснюється набагато повільніше ніж модернізація правових інститутів.

Відзначимо, що в діючій Конституції Україні окремі норми моралі через своє закріплення набули правового змісту. Так, ст.51 Основного закону визначає, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні батьки зо­бов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Між нормами лрава і нормами моралі інколи виникають протиріччя, коли право вимагає одне, а мораль передбачає прямо протилежне. Така колізія виникла, наприклад, у кримінальному процесі, коли як свідків органи правопорядку допи­тували іншого з подружжя або близького родича обвинуваченого (підсудного). За законом їх відмова від дачі показань або неправдиве показання тягло кримінальну відповідальність. Нині це протиріччя усунуте (ст. 63 Конституції України).

Право і релігійні норми

Релігійними називаються норми встановлені різними віросповіданнями, „і. обов'язкові для віруючих цих конфесій. Особливість цих правил поведінки в тому , що вони засновані на вірі людей у надприродні сили.Шроте ними регламентуєть­ся ширше коло суспільних відносин: порядок організації і діяльності релігійних організацій (церкви), відправлення обрядів, порядок церковної служби. \Цеякі релі­гійні нормами морально "виховують" віруючого (заповіді).

\ Релігійні норми більшості конфесій письмово сформульовані в релігійних книгах (Біблія, Коран, Сунна, Талмуд), рішеннях зборів віруючих або духовенства (постанови соборів), в творах авторитетних релігійних діячів (проповіді).}

Право і релігія у взаємодії між собою пройшли тривалу еволюцію. Відокрем­лення релігійних норм від права і моралі відбулося в період розпаду первісно­общинного ладу. Не було жодної системи стародавнього писаного права, яка би не включала релігійних приписів. Особливо сильний вплив релігія вчинила на зако­нодавство держав Стародавнього Сходу (Закони Мойсея, Закони Хаммурапі то­що).

Єдність релігійних і правових приписів характерно і для нормативних систем мусульманських держав. Це пояснюється передусім спільним походженням пра­вових і релігійних приписів ісламу, бо Коран і Сунна визнаються головними дже­релами і мусульманського права і неюридичних норм ісламу. Названі джерела за­кріплюють догмати віри, правила релігійного культу і моралі, які й визначають зміст мусульманського права в юридичному смислі. Пізніше ці правила, не втра­тивши повністю зв'язку з релігійними нормами набули характеру правових норм, оскільки стали підтримуватись державою.

У дореволюційній Росії цілий ряд шлюбно-сімейних і деяких інших норм, які визнавалися і встановлювалися православною церквою ("канонічне право"), ви­ступали складовою частиною правової системи. Після відокремлення церкви (піс­ля жовтневої революції 1917 р.) від держави ці норми втратили юридичний харак­тер.

 

не

Загальна теорія держави і права

Глава 17 Право серед інших соціальних норм

149

Р

Зараз релігійні норми взаємодіють з правом у багатьох аспектах. Конституція України створює правову основу діяльності релігійних організацій, гарантуючи кожному свободу світогляду і віросповідання, включно свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (ст. 35). Разом з тим, конституція передбачає, що в інтересах охорони громадського поряд­ку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей зако­ном здійснення цього права може бути обмежене. Очевидно, що цим вимогам має відповідати й зміст норм, які видаються релігійними організаціями.

В Україні деякі релігійні свята офіційно визнані державою й закріплені в за­коні (ст. 73 Кодексу законів про працю). Складність полягає в тому, що в світській демократичній державі, де багато конфесій, що відмічають різні святкові дати, не­можливо офіційно їх визнати для всіх.

Право і звичаї

і ІЩчай - це правило поведінки загального характеру, яке виникає внаслідок багаторазового застосування протягом тривалого часу и перетворення через це в соціальну звичку людей. В основі звичаїв лежить певний зразок поведінки і лише коли застосування цього зразка стало стереотипом поведінки людей, тоді можна говорити про сформування соціальної норми - звичакц

Загалом право опирається на звичне масове підкорення правовим нормам уже з тої причини, що неправомірна поведінка виходить за рамки звичної поведінки більшості населення.

Взаємодія права і звичаїв здійснюється в трьох формах:

а) правові норми підтримують звичаї, корисні з точки зору суспільства і дер­
жави, створюють умови їх реалізації.

б) право витісняє звичаї, шкідливі з точки зору суспільства;

в) правові норми ніяк не виражають свого ставлення до звичаїв.

До звичаїв належать також традиції. Виникнення традицій не обумовлено тривалим існуванням певної нормиЛВони стають наслідком поширення якого-небудь зразка, сприйнятого і схваленого суспільством^ До таких відносяться сі­мейні традиції справляння днів народження, наприклад.

Існування звичаїв і традицій не потребує особливих механізмів їх забезпечен­ня, бо їх функціонування якраз і проявляється через невимушеність. Все вищеска­зане стосується природних звичаїв і традицій. Тоталітарні держави пробували привнести в суспільство з допомогою примусу квазізвичаї і квазітрадиції типу "безалкогольних весіль" чи "щедрувань на Новий рік" (замість колядок на Різдво). Ці норми зникли, як тільки перестали існувати самі тоталітарні держави.

Право і корпоративні норми

1 Когшоративні норми - це правила поведінки, котрі створюються в організо­ваних спільнотах, закріплені в їх організаційних документах (статутах, програ­мах), поширюються на їх членів і спрямовані на забезпечення організацію і функ­ціонування даної спільноти. До корпоративних відносяться норми, що містяться в статутах та інших документах політичних партій, професійних спілок, добровіль­них товариств і кооперативівХцГнорми регулюють відносини між членами таких організацій, а також відносини самої організації з іншими організаціями і з держа­вними органамил

Між корпоративними нормами і нормами права є дещо схожого] І одні й дру­гі містяться в письмових документах, прийнятих в офіційно встановленому поряд­ку - (державним органом, з'їздом, конференцією^ зборами організації). Наприклад, в Україні статут партії схвалюється з'їздом цієї партії, а вже потім реєструється Міністерством юстиціїд Проте корпоративні норми відрізняються від правових тим, що не є загальнообов'язковими і поширюються лише на членів даної корпо­рації. За порушення їх наступає відповідальність, передбачена статутом^крайня міра - виключення з числа членів організації). Застосовувати заходи впливу вправі орган, який згідно статуту наділений таким повноваженням.

Вітчизняний дослідник корпоративних норм Онищенко Н. М. відзначає, що від права вони відрізняються такими специфічними ознаками: а) належать до різ­них галузей права; б) регулюють типові операції, види діяльності, вчинки, тобто норми, що повторюються в діях більшості або навіть всіх членів колективу; в) за суб'єктивною ознакою корпоративні норми відрізняються від норм, що видаються державою, тим, що мають кількісну визначеність - колектив організації обмежу­ється штатним розписом, акціонерне товариство - кількістю акціонерів; г) якісна (персональна) характеристика колективу може змінюватися; ця особливість на­ближує корпоративні норми до договірних, де склад учасників визначається по­іменно; д) за сферою дії корпоративні норми обмежуються не територією органі­зації, а швидше належністю до колективу; є) корпоративні норми суттєво відріз­няються від правових і за способом формування: якщо останні базуються до пев­ної міри на нав'язування волі ззовні, то корпоративні - на погодженні волі різних суб'єктів; є) їх особливістю також є відсутність власних санкцій, що приймаються і застосовуються державою..

Хоча об'єднання громадян та їх норми є важливою складовою механізму са­морегуляції громадянського суспільства, зміст корпоративних норм частково є об'єктом правового регулювання. Мова при цьому йде лише про правове визна­чення основних засад організації громадських об'єднань (добровільність, демок­ратичність, гласність) та деяких обмежень у їх діяльності (наприклад, у разі, коли партія ставить своєю метою зміну конституційного ладу шляхом насильства або іншим незаконним шляхом). Правові норми частіше визначають, яких саме поло­жень не має бути у корпоративних нормах, ніж що в них має бути.

Важливо відрізняти корпоративні норми від юридичних, що містяться у внут-рішньоорганізаційних підзаконних правових актах. Справа в тому, що останні, хоч

 

150

Загальна теорія держави і права

Глава 17 Право серед інших соціальних норм

151

також діють лише всередині організації, породжують права і обов'язки, забезпече­ні юридичними механізмами. Наприклад, рішення з'їзду партії про прийняття но­вої програми є таким, що містить корпоративні норми. Проте рішення відповідно­го партійного органу про прийняття на роботу працівника є внутрішньоорганіза-ційним правовим актом, бо стосується суспільних відносин, регламентованих тру­довим законодавством.

Література

152

1. Карбонье Ж. Юридическая социология. - М., 1986.

2. Кульчар К. Основи социологии права. - М., 1981.

3. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность. - М, 1986.

4. Нерсесянц В. С. Право в системе социальной регуляции. - М, 1986.

5. Онищенко Н. М. Систематизація законодавства та генеза корпоративних норм // Правова держава. - 1998. Випуск дев'ятий.

6. Таллер Р.И. Право как социальное явление. - Куйбьішев, 1984.

7. Титарчук О. А. Звичай і право (питання взаємозв'язку і взаємодії) : Автореф. дис... канд. юрид. наук (12.00.01) / Національна юридична академія України. -X., 1995.-19с.

8. Удовика Л. Г. Діалектика моралі і права у розвитку демократії : Автореф. дис... канд. філос. наук (09.00.03) / Запорізький держ. ун-т. - Запоріжжя, 1998. - 17с.

9. Фуллер Леон Л. Мораль права. - К. : Сфера, 1999. - 232с.

Загальна теорія держави і права

---

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 241; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!