Поняття і ознаки правової держави

Основні постулати правової державності на початок XXI ст. мають загально­визнаний характер. Більшість держав світу в своїх конституціях проголошують себе "правовими". Більше того, названі постулати закріплені в нормах міжнарод­ного права.

Так, сучасними документами Ради Європи встановлюються такі принципи правової держави:

ТТ) принцип законності; * 2) право на справедливе судове слідство; ^3) доступ до судів;

; 4) гарантії справедливого і відкритого судового розгляду; > 5) неупередженість суддів і відповідність покарання скоєному. _ч Наведені принципи виступають орієнтиром для держав-членів Ради Європи, в тому числі України.

Розглянемо, які характеристики правової держави виділяє, насамперед, юри­дична література Німеччини, бо саме ця країна вважається батьківщиною такого поняття. У 1829 р. німецький вчений Р. Моль вперше ввів поняття правової дер­жави до державознавчої науки та полїтіїчтїої практики.

У наші дні професор Гейдельберзького інституту зарубіжного публічного і міжнародного права (ФРН) Т. Швайсфурт визначає правову державу як ".дацщаду міжнар^адаодр права". Професор К. Хессе відзначив такі характерні ознаки право­вої держави: 1) право - організуючий фактор держави; 2) примат (верховенство) права; 3) гарантії прав і свобод; 4) встановлення справедливих юридичних інсти­тутів, які визначають відповідну форми держави; 5) правова держава повинна бути соціальною.

Інший німецький вчений Е. Шмідт-Асман акцентує увагу на інших аспектах цього ж поняття: "Правовою у формальному смислі є така держава, яка визнає як свої неодмінні особливості поділ влад, незалежність суду, законність управління, правовий захист громадян від порушень їх прав державною владою і відшкоду­вання шкоди, завданої їм публічними установами".

Ще один вчений із Німеччини К. Дегенхарт виділяє такі ознаки правової держави як поділ влад, ієрархічна будова законодавства, первинність закону, дер­жавна законність, правова безпека, заборона зловживань законом.

120

В 1994 р. в Коментарі до Основного закону ФРН Т. Маунз підвів підсумки ро­зуміння правової держави "німецькою традицією та управлінням". Доознак такої державд_цей учений відносить такі^І) поділ влади; 2) гарантії індивідуальних ос­новних прав; 3) поняття формального закону; 4) законність судочинства і управ­ління; 5) обмеження влади; 6) повага до конституції як найвищої норми держави.

Загальна теорія держави і права

У вітчизняній юридичній науці проблема правової державності стала розроб­лятися лише в "перебудовні" часи. До того понад 70 років вона вважалася чисто "буржуазною" теорією.

Російський дослідник В.А. Четверній у своїй фундаментальній праці ("Демо-кратическое конституционное государство: Введение в тєорию".- М., 1993) вказує на три основні ознаки правової державності:

1) верховенство правових законів і серед них конституції як основного зако­ну;

2) формально-юридичні гарантії свободи, самостійності і власності, гарантії

не лише для індивідів, а й для об'єднань;

3) система інституційних гарантій свободи, самостійності і власності.
Американський вчений К. Осакве виділяє такі об'єктивні критерії правової

держави в західному праві: політична демократія і економічна демократія, котрі перебувають у нерозривному взаємозв'язку між собою, перша є неможливою без другої.

Економічна демократія характеризується такими ознаками: 1) мінімальне втручання держави в ринкові відносини; 2) свобода договору; 3) свобода підпри­ємництва; 4) недоторканість приватної власності.

Політична демократія, в свою чергу, відзначається такими ознаками як: 1) політичний плюралізм; 2) рівність громадян перед законом; 3) республіканське правління або конституційна монархія; 4) поділ влад; 5) не відчужуваність прав людини; 6) свобода громадян (свобода слова, свобода вибору місця проживання, недоторканість особи громадянина і його житла, свобода пересування, свобода ві­росповідання); 7) виборність основних державних органів на основі альтернатив­них виборів; 8) конституціоналізм (механізм конституційного нагляду над закона­ми парламенту і указами президента); 9) незалежність судової влади від політич­них влад; 10) верховенство закону парламенту над указом президента; 11) верхо­венство закону.

В Україні серед фахівців цієї проблеми, насамперед, слід назвати професора А. Соколова, котрий у 1992 р. захистив докторську дисертацію на тему "Ідея пра­вової держави в Німеччині й механізм її реалізації". Цей учений відзначає: "Сенс правової держави полягає передовсім і здебільшого у забезпеченні панування пра­ва, а не тільки й не просто верховенства закону. Річ у тім, і це для нас сьогодні ду­же важливо, що йтися має про верховенство саме правового закону, а не будь-якого, нехай навіть ухваленого з дотриманням усіх законодавчих процедур. Голо­вний сенс такого розрізнення - у визнанні специфіки права як системи втілення у ньому загальноприйнятих принципів і демократичних цінностей".

У докторському дисертаційному дослідженні А.П. Зайця "Правова держа­ва в Україні: концепція і механізми реалізації" (Київ, 1999) поняття правової держави визначається як публічно-правовий союз народу, заснований на праві, як легітимованих суспільством нормах, та політичній відповідальності держави пе­ред народом за свою діяльність, державна влада в якому здійснюється за принци­пами дотримання прав і свобод людини і громадянина, верховенства права, поділу влади, інституціоналізації і юридичної форми діяльності органів державної влади,

їх посадових та службових осіб.______________________________________________

Глава 14 Громадянське суспільство і правова держава                                                         121

За іншим українським вченим П М Рабиновичем правова держава це "дер­жава, в якій юридичними засобами реально забезпечені максимальне здійснення, охорона і захист основних прав людини"

Бачимо, що при всій різноманітності поглядів вчених на ідею правової дер­жави, їх вектор спільний і така держава немислима без верховенства права, захис­ту прав людини, поділу влад і незалежного правосуддя

Моделі правової держави

У новітній юридичній літературі, особливо серед теоретиків права і держави, триває дискусія про моделі чи варіанти ідеї правової держави Виділяють чотири такі моделі а) ліберальна правова держава, б) матеріальна правова держава, в) со­ціальна правова держава, г) демократична пр*авова держава

Модель ліберальної правової держави тісно пов язана з періодом капіталізму вільного змагання Вона полягає, передовсім, у відокремлені приватної сфери від сфери публічної влади, тобто від повноважень держави Приватна сфера організу­ється комерційними структурами на основі вільної конкуренції вона с недержав­ною і позбавленою владних відносин 3 юридичної точки зору така ситуація по­требує закріплення основних прав, які визначають простір індивідуальної автоно­мії і, так само, межі пов язаності державної влади правом Закони держави пови­нні, - як і економічні закони ринку, - за своїм змістом бути загальними и викону­вати вимогу щодо рівності, закладеної вільним господарським змаганням

Матеріальна правова держава як концепція випливає з того твердження, що в кожному випадку слід відрізняти матеріальну правову державу від формальної Під формальною правовою державою, в свою чергу, розуміють сукупність закріп­лених певних принципів чи ознак, які характеризують державу ззовні як правову державу Якби поняття права обмежувалося лише позитивним правом, то поняття правової держави могло би бути лише формальним

Вимогою матеріальної правової держави є те, що держава повинна намагати­ся здійснювати справедливе регулювання, яке здатне викликати порозуміння в су­спільстві Тобто, лише коли формальні ознаки підкріплені положеннями матеріа­льного державного (конституційного) права, котрі не лише реіулюють організа­ційні й процесуально-технічні відносини, а й обмежують державу в й можливості здійснювати свою владу, тоді можливо говорити про матеріальну правову держа­ву У Німеччині під останньою розуміють таку правову державу, яка забезпечена відповідним шституційним механізмом

Польський теоретик права Лех Моравський виділяє такі ознаки матеріальної (він називає її "непозитивістською") правової держави 1) за джерела права визна­ються не лише правила, сформульовані в текстах, а й правореалізацшш правила, 2) норми, сформульовані в правових текстах, можуть втратити обов язковість вна­слідок їх конфлікту з правореалізаційними правилами, 3) акції громадянської не­покори толеруються

Про соціальну правову державу почали говорити лише в XX ст у зв язку з
"державою загального благополуччя" За цією концепцією держава повинна ство-
122                                                                                                Загальна теорія держави і права

рити таку соціальну структуру, щоби кожна особа мала шанс на розвиток своєї особистості в умовах, гідних людини

Демократична правова держава характеризується в першу чергу прийнятою конституцією, заснованою на принципах народовладдя і прав людини Крім того, вона відрізняється від ліберальної держави розумінням права, котре може мати не лише загальний характер Такий підхід означає, що держава вправі регулювати не лише суспільство загалом, а й його окремі сфері, в тому числі визначати статус окремих категорій людей Але особлива відмінність полягає в тому, що принцип народного суверенітету доповнився принципом незалежного і активного, плюралі­стичного громадянського суспільства, котре здійснює вплив і контроль за держа­вою

Верховенство права

Розглянемо основні підходи до розуміння принципу "верховенства права" в різних типах правових систем

Англо-американській правовій традиції властива концепція "панування пра­ва", котра бере початок у XIII ст як антипод "владі людини"

Видатний британський правник Альберт Дісей виділяє такі, на його думку, основні принципи концепції "панування права"

1) абсолютне верховенство адміністративного права, котре визначає межі ді­яльності виконавчих органів,

2) рівність перед законом,

3) конституційне право є не джерелом, а наслідком прав людини

На думку іншого британського вченого Иозефа Раза ідея "панування права" має два аспекти а) люди мали би керуватися правом і слідувати йому і б) право би мало бути таким, що можна було би ним керуватися

Між принципами "верховенства права" цей вчений виділяє такі

1) усі закони мають бути опубліковані, доступні й зрозумілі,

2) закони мають бути відносно стабільними,

3) процес творення законів має визначатися опублікованими, стабільними і зрозумілими загальними правилами,

4) має бути забезпечена незалежність правосуддя,

5) мають бути захищені принципи природної справедливості,

6) суди повинні мати повноваження контролю над втіленням інших принци­пів,

7) суди мають бути легко доступними

Як уже вище відзначалося в Україні одним із останніх спеціально досліджу­
вав природу правової держави, зокрема принципу верховенства права доктор
юридичних наук А П Заєць Підтримуючи в цілому запропоноване львівським
вченим П М Рабиновичем визначення принципу верховенства права як пануван­
ня права у суспільстві, визначальну роль у відносинах між усіма учасниками сус­
пільного життя, він підкреслює, що принцип верховенства права має сенс лише у
разі, коли право розуміється не просто як сукупність норм, встановлених держа-
Глава 14 Громадянське суспільство і правова держава                                                  123

вою, а як правил, які легітимовані суспільством базуються на історично досягну­тому рівні соціальної етики

Верховенство права поляї ає в тому, вважає Заєць А П, що право має найбільший соціальний регулятивний потенціал і значимість в системі регуляторів людської поведінки, в результаті чого правовими актами регулюються найбільш важливі сфери суспільного життя При цьому особливо шдкреслюєіься, що мова йде лише про принципове визнання верховенства права над іншими регуляторами, тому що Конституція надає дуже важливого значення й усім іншим регулятивним категоріям моралі в цілому, традиціям, визнаючи їх основою для нації та особи, важливою детермінантою прав, свобод та обов'язків людини і громадянина

Принцип верховенства права, на думку названого вченого, знаходить свій прояв і у власних регулятивних властивостях права, у тому числі 1) мінімальній достатності правового регулювання суспільних відносин та всезагальності права, 2) позапартійності права, йоі о відносній самостійності щодо політичних сил та де ідеолопзованості, 3) відносній самостійності щодо судової та виконавчої влади, 4) верховенстві Конституції та законів України

Інший український вчений А М Колодій у теоретичному дослідженні правових принципів відзначає, що принцип верховенства права у правовій державі визначає умови життєдіяльності усього соціального організму, тобто порядок створення, існування і функціонування державних органів і громадських організа­цій, соціальних спільностей, відношення до них, а також між собою окремих гро мадян, а тому є базовим, найбільш значущим Завдяки цьому він модифікується у різних сферах функціонування держави і права, наприклад, у право утворенні правореалізацп, правоохороні Він також означає, що не держава створює право, а навпаки, право є основою організації і жипедіяльності держави в особі й органів і посадових осіб, інших організацій А звідси, на думку А М Колодія, випливає і твердження про те, що не держава надас права і свободи людині, а народ створює право, щоб, насамперед, обмежити ним державну владу

---

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 295; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!