Глава 14. Громадянське суспільство і правова держава
Громадянське суспільство : поняття і ознаки
Вже на рубежі ХУІ-ХУІІ століть розвиток суспільства в європейських країнах настільки впливав на погляди вчених, що вони не ототожнювали громадянське суспільство і державу. Зокрема, Джон Локк вважав, що "абсолютна монархія несумісна з громадянським суспільством і тому взагалі не може бути формою громадянського правління".
У 1792 р. у своїй праці "Досвід встановлення меж діяльності держави" німецький вчений Вільгельм фон Гумбольдт проводить різницю між громадянським суспільством і державою. На його думку, гранями такої диференціації виступають відмінності між: а) системою національних установ (організацій, союзів, всяких інших об'єднань, які формуються знизу, самими індивідами) і державними інститутами та службами; б) "природним і загальним правом" і правом позитивним, створеним безпосередньо державою; в) "людиною" і "громадянином". Провівши межу, котра розділяє суспільство і державу, Гумбольдт не вважає їх рівноцінними величинами. З його точки зору, суспільство принципово значиміше держави, а людина є дещо набагато більше, ніж громадянин-член державного союзу.
Найбільш радикальну концепцію громадянського суспільства сформулював один із провідних ідеологів американської революції Т. Пейн. У нього тема протистояння громадянського суспільства державі є провідною. Держава, на його думку, - необхідне зло; чим його менше, тим краще. В подальшому ця традиція розроблялась А. Токвілем, Дж. Мілем та іншими. Для них поділ між державою і громадянським суспільством є постійною характеристикою справжньої демократичної соціально-політичної системи.
|
|
|
Німецький філософ Г. Гегель, який зробив чи не найбільший внесок до теорії громадянського суспільства, у праці "Філософія права" визначив поняття громадянського суспільства як сферу дії приватного інтересу. До такої сфери він включив сім'ю, станові відносини, релігію, право, мораль, освіту, закони і випливаючі з них взаємні юридичні зв'язки суб'єктів.
Ідея громадянського суспільства розроблялася й українськими дослідниками. Так зокрема, С. Ю. Десницький ще в середині XVIII ст. у праці "Юридичні міркування про різні поняття, які мають народи стосовно власності майна у різних станах співжиття" сформулював основні позиції інституту речового права - правової основи громадянського суспільства.
{""Вважається, що повністю громадянське суспільство в сучасному розумінні сформувалося в західноєвропейських країнах у другій половині XVIII століття.
Сучасні уявлення про громадянське суспільство, базуючись, без сумніву, на розробках вчених минулих століть, збагачуються соціальною практикою. Пробле-
|
|
|
ма громадянського суспільства як одна з найактуальніших тем наукового дослідження юристів і політологів років двадцять тому пережила "друге народження". В першу чергу, заслуга в цьому неоконсерваторів, які протиставляли західне суспільство авторитарному суспільству соціалістичних країн.
Відзначимо також, що останнім часом вслід за англійським вченим К. Поппе-ром ( у 1945 р. вийшла друком його відома праця "Відкрите суспільство та його вороги") громадянське суспільство розглядають як "відкрите суспільство". Прихильники такого підходу вважають, що відкритому суспільству притаманна віра в людину, егалітарну справедливість, у людський розум, воно гарантує людям безпеку і свободу, панування демократичного гуманного закону. На думку Карла По-ппера, хоча в наш час ці суспільства ще далекі від досконалості, в них існують злочинність, зловживання свободою ринку, проте, незважаючи на ці недоліки, вони значно кращі, більш вільні, чесніші і справедливіші порівняно з усіма так званими "закритими суспільствами".
Більшість дослідників сходяться на тому, що (громадянське суспільство є неодмінною умовою функціонування правової держави. В юридичній літературі називаються (правда, по різному) основш.шщки громадянського суспільства,лСеред останніх відзначимо такі:
|
|
|
1) економічна свобода, багатоманітність форм власності, ринкові відносини. З цього боку громадянське суспільство - це спільність вільних індивідів-власників;
2) визнання і захист державою основних прав і свобод людини;
3) плюралізм у політичному та ідеологічному плані;
4) невтручання держави до приватного життя громадян;
5) громадянське суспільство є самоврегульованою системою;
6) нарешті, громадянське суспільство є відкритим соціальним утворенням з точки зору вільного переміщення інформаційних потоків, вільного в'їзду і виїзду людей;
7) громадянське суспільство є правовим, демократичним суспільстводіД
Підсумовуючи наведене, спробуємо сформулювати загальне поняття, гролш-,
дянського суспільства як сукупності суспільних відносин, які розвиваються на засадах плюралізму й саморегулювання і знаходяться за межами директивного втручання публічної влади.!
Відрадно, щоперші дослідження юристів з проблеми громадянського суспільства, в тому числі дисертаційні, з'являються в останні роки й у нашій країні. Так, у 1995 р. в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Т.І. Ковальчук захищено кандидатську дисертацію на тему "Громадянське суспільство: сутність і тенденції розвитку (порівняльно-правові аспекти)". Автор справедливо підкреслює, що по суті антиподом громадянського суспільства є закрите суспільство, характерне для замкнутих тоталітарних режимів. Вона ж з'ясовує критерії віднесення суспільних відносин та інститутів до сфери громадянського суспільства, які полягають насамперед у задоволенні потреб та реалізації інтересів особистості.
|
|
|
ми
Загальна теорія держави і права
Глава 14. Громадянське суспільство і правова держава
119
Політичні характеристики сучасного громадянського суспільства найкраще концентруються сьогодні в понятті правової держави. Далі ми поговоримо саме про цей феномен, його сутність, ознаки, моделі.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 252; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!