Психолого-педагогічні та мовні особливості сенсорних алаліків.
В залежності від ступеня важкості дефекту при сенсорній алалії по-різному виявляються особливості розвитку дитини.
Так, при важкій формі - дитина цілком не розуміє мову навколишніх, вона сприймається як позбавлений змісту шум, у зв'язку з чим дитина не реагує на немовні і мовні звуки. Порушена поведінка, відзначається рухове занепокоєння, дитина стрибає, кричить, бігає, хаотична, але іноді ці діти - ласкаві, соромливі, усвідомлюють у певній мері свій дефект.
При середньому ступені важкості збережено розуміння окремих повсякденних слів, але розуміння їх у мовному потоці (у зв'язному висловленні) порушено. В інших випадках - навпаки, краще уловлюється зміст фрази, ніж окремі слова.
При більш легкому ступені відзначається добре розуміння мови в конкретній ситуації, але ізольовані слова дитина розуміє із зусиллям. Слухова увага нестійка, характерна виснаженням. Фонематичне сприйняття формується з труднощами . Доступне розуміння контекстної мови, особливі труднощі спостерігаються в розумінні - при зміні порядку слів, граматичних категорій.
При прискоренні темпу мови відзначаються утруднення в розумінні. Слова з однаковою складовою структурою (ритмічним малюнком) сприймаються однаково. Порушено увагу (включення, переключення, розподіл). Характерне відволікання на слухові подразники. Розлад слухової уваги і сприйняття (труднощі включення, концентрації, нестійкість, підвищене відволікання, виснаження, переривчастість).
|
|
|
Дитина дуже звикає до голосу однієї людини (матері), може не сприймати те ж саме, сказане логопедом.
В.К.Орфінська, Н.Н.Трауготт вказують, що при сенсорній алалії страждає розрізнення фонем, фонематичний аналіз і аналіз морфологічного складу слів.
В.К.Орфінська (1963), Н.І.Жинкін (1972) виділяють семантичну алалію (зі збереженням слухового сприйняття, але з порушенням розуміння).
А.Р.Лурія вказує, що у даної дитини не формується предметна співвіднесеність, вона не розуміє змісту слів, інструкцій.
В.К.Орфінська виділяє такі два види сенсорної недостатності:
Діти, у яких частіше порушується диференціація окремих фонем, звукових рядів.
11. Алалія з порушенням сприйняття послідовності звуків у слові при відносному умінні диференціювати фонеми. Вони спілкуються мімікою і жестами, люблять пісні, музику, певні мотиви. Тиша їх заспокоює. Голосні розмови дратують. Гра супроводжується лепетом.
Як відзначає Н.В.Красногорський, для формування слів як мовних подразників необхідний систематичний збіг (до 3-5) у мовнослуховому та мовнокінетичному аналізаторах та роздратування першої сигнальної системи - у результаті утворюються умовнорефлекторні зв'язки, у сенсорних алаліків спостерігається велике уповільнення у встановленні зв'язків (необхідно 20-25 збігів).
|
|
|
У мові дітей спостерігаються численні пошуки фонетичної наповнюваності слів, безладне відтворення усіх відомих слів - логорея, персеверації щойно почутого слова - лунолалія, численні помилки - сповзання зі звуків, заміни, перекручування структури слова, підвищена мовна активність при зниженій увазі до мови навколишніх і відсутність контролю за власною мовою.
Методика логопедичної роботи при сенсорній алалії.
Поступово дитина починає прислухатися до звуків навколишньої дійсності, особливо ранками, з'являється ситуаційно нестійке розуміння окремих слів, звертань. З'являються самостійно вимовлені слова, значення і вимова яких нестійкі. Активний словник повільно закріплюється і розширюється, стає більш стійким по вимові і значенню.
1 етап. Основна задача початкового етапу роботи із сенсорними алаліками - розбудити у дитини інтерес до звуків навколишньої дійсності, а потім до звуків мови і викликати активне бажання наслідувати їм. Це досягається в той час, коли дитина спокійна, у процесі гри. В цей час активно виявляється наслідування словам і діям логопеда. Важливим моментом дій логопеда є емоційні вигуки і слова логопеда.
|
|
|
У цей період робота сенсорних і моторних алаліків будується в одному напрямку, тому що їх дуже важко розмежувати.
З метою пробудження інтересу дитини до звуків кожне заняття починається з коротеньких вправ із звуковими іграшками /барабан, гармошка, сопілочка/. Всі іграшки повинні бути в двох екземплярах.
Заняття починається з розкладання 2-3 іграшок і надання дитині можливості маніпулювати ними. Після цього логопед бере одну з них і відтворює її звучання, дуже важливо, щоб дитина звернула увагу на її звучання, зоровий образ іграшки, її вібрація в момент звучання привертають увагу дитини. Потім звертається увага на спосіб викликання звучання /удари паличкою по барабану, постукування по бубну, дуття в трубку/. Це сприяє самостійному викликанню звуку дитиною, викликає активний інтерес до звуків, які видають іграшки.
Другий етап - навчання дитини умінню розрізняти звуки. Для чого перед нею розкладають 2-3 знайомі іграшки з можливо контрастним звучанням /барабан і сопілочка або дзвоник і гармошка/. Після того, як дитина потримає й огляне їх, змусить їх звучати, логопед знову розкладає ці іграшки перед дитиною, а сам, за її спиною видає звук якою-небудь іграшкою і запитує, що звучало. У випадку неправильної відповіді відтворюється звучання кожної іграшки і завдання повторюється.
|
|
|
Після кількаразових занять такого роду дитина запам'ятовує звучання іграшок, потім вводяться нові: звукова кішка, собака, півень.
Надалі логопед імітує голоси тварин, а потім до звучання приєднує слово-назву: кішка або киця.
З цього часу починається робота над пасивним словником, що ведеться паралельно з розвитком активної мови.
У залежності від мовних можливостей дитини дидактичний матеріал може бути використаний з різною метою: щоб дитина відповіла на запитання логопеда мовою або жестом. Форма заняття, матеріал і постановка завдання повинні відповідати рівневі розуміння мови і вікові дитини. Додатковими прийомами при цьому є:
Повторення прослуханої фрази, слова, тобто закріплення зв'язку мовного та рухового образу.
12. Залучення уваги до обличчя того, хто говорить, тобто введення елементів читання з губ.
13. У старшому дошкільному і шкільному віці використання письмової мови - зоровий образ нового або важкого слова і записування продиктованого слова з обов'язковим промовлянням його вголос. Щоб уникнути лунолалічного повторення варто поєднувати повторення завдання з його виконанням: "Принеси мені склянку". Дитина виконує вимогу, після цього відповідає на запитання логопеда: "Що я тебе просила зробити?" - "Принести склянку".
Сенсорні алаліки легко оволодівають навичкою читання, однак спочатку зовсім не осмислюють прочитане. У процесі розвитку власної мови навички розуміння тексту удосконалюються. Але в більшості випадків процес читання і його осмислення йде попереду розвитку .
Основний напрямок роботи - свідомий аналіз мови, виховання фонематичного слуху, розуміння мови. Логопедична робота проводиться на тлі медикаментозного лікування, спрямованого на нормалізацію діяльності центральної нервової системи, що впливає на дозрівання нервових кліток кори головного мозку. Логопедична робота проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей, рівня мовного недорозвинення, стану експресивної, імпресивної мові, пізнавальної діяльності, особливостей особистості.
Логопедична робота починається з установлення контакту з цими дітьми. Для цього вивчають побутові умови дитини, знайомляться з близькими, вивчаються інтереси, можливості. Як правило, сенсорні алаліки - збудливі діти з нестійкою увагою, вони з труднощами зосереджуються на якійсь грі. Логопедична робота починається з виховання уваги, витримки, наслідування. Мовна активність обмежується, безладна мова дитини загальмовується. З цією метою проводяться дидактичні ігри, ліплення з пластиліну, малювання. У процесі ігор привчають дитину виконувати різні дії по наслідуванню, слідом за логопедом. У цей момент діє режим обмеження мови, установлюються певні години, дні відпочинку, обмеження спілкування з навколишніми. Виключаються зайві подразники: телевізор, радіо, будильник, у такий спосіб обмежуються мовні і немовні звуки. Рекомендується обмежувати і зорове навантаження. Логопед намагається потрапити в поле зору дитини, повернути її до себе. Щоб привернути увагу дитини та розвинути працездатність, використовується складання цілого з частин розрізних картинок, геометричних фігур з рахункових паличок, мозаїки, класифікація предметів за формою, кольором, величиною (використовується наслідування дитиною дій логопеда).
Значна увага приділяється розвиткові слухової функції. Слухова увага починає розвиватися з формування реакцій дитини на звуки навколишньої дійсності та розвитку слухових диференційовок на матеріалі немовних звуків. Для цього використовуються ігри зі звуковими іграшками. Сенсорного алаліка поміщають у групу з дітьми, що чують, і проводять ігри (відшукування іграшки по її звучанню, гра в жмурки, коли по голосу діти знаходять один одного, довідуються по тембру голосу: хто говорить, знаходять захований предмет).
Сенсорний алалік спостерігає ці ігри і поступово сам включається в них. В ігровій формі проводиться робота з диференціації звукових іграшок. Дитина привчається слухати один звук музичного інструмента. Увага дитини привертається до звучання іграшки, щоб вона потримала її, відчула вібрацію в момент звучання. Потім у такий же спосіб відбувається відпрацьовування іншого контрастного інструмента (спочатку сопілочка, потім барабан). Потім формується диференціація цих двох звучань і поступово вводяться інші предмети, розвивається їхня диференціація. Проводиться у вигляді гри "Що звучало?". Дитина закриває очі, а логопед видає звуки різними інструментами (можна використовувати ширму, екран). Далі відпрацьовуються диференційовки на комплексні звукові подразники. Діти учаться розрізняти звукокомплекси: спочатку включаються звуки далекі по своїх акустичних ознаках, потім - більш близькі (спочатку а, р, у). Звуки пов'язуються з предметами, картинкою, дією, конкретною ситуацією. Трохи пізніше використовуються звукові сполучення, що складаються з різних по кількості звуків, які входять у них, а також звукокомплекси з різним порядком подачі звуків. Спочатку всі звуки в названих вправах подаються голосно, тривало, щоб мозкові центри вивести з гальмування, а потім поступово знижують силу звучання.
Примітка:
Якщо дитина перевтомлюється, починає позіхати, відволікатися, дратується, виявляє занепокоєння, необхідно перейти на інший вид діяльності, строго дозувати акустичне навантаження.
14. До мовних вправ повертаються по кілька разів, не допускаючи перевтоми дитини.
Спочатку варто підбирати звуковий комплекс до відповідного слова ("р" - літак, собака, "у" - паровоз, машина). Після цього переходять до вироблення реакції на звучну мову і формування фонематичних диференційовок.
Логопед показує звукову іграшку та подає відповідний їй звук, звуконаслідування, звертаючи увагу дитини на положення губ при його вимові. У процесі таких ігор дитина звикає до голосу логопеда, починає реагувати на його мову, сама включається у вимову цих звуконаслідувань, спираючись на оральний образ. Коли діти навчаться розрізняти кілька звуків - проводиться формування уміння по розрізненню складів (пов'язаних з конкретними предметами, діями), потім слів. Спочатку диференціюють сполучення двох голосних (уа, ау), приголосних і голосних у відкритому складі (ка, па, ра), потім диференціюються ізольовані голосні, потім голосні на початку слів (за винятком важких сполучень типу: кт, тв, ств). Потім мовний матеріал ускладнюється. Логопед у різних ігрових ситуаціях багаторазово вимовляє слова, що найчастіше зустрічаються в побуті.
При цьому необхідно дотримуватися вимоги - підбирати слова, які різко відрізняються за своїм складовим станом та вимовляти їх з різною інтонацією, демонструючи відповідний предмет. Логопед не повинний квапитися з розширенням словника, необхідно враховувати той факт, що дитина запам'ятовує слова по їхньому загальному контуру, інтонації. Спочатку використовується широка опора на руховий, зоровий, тактильний контроль, читання з губ. У процесі предметно-практичних дій, дитина повинна опанувати умінням виконувати з предметом по словесній інструкції якнайбільше завдань (читай книгу, візьми книгу, поклади книгу на стіл). Якомога раніше дітей привчають сприймати словосполучення, фрази (побутового характеру).
Психолого-педагогічний вплив спрямований на виховання правильної поведінки, поліпшення працездатності дитини: вона повинна правильно сидіти, ходити, дивитися, підкорятися вимогам логопеда, у дітей виховується посидючість.
Після кількаразових вправ такого типу опора на зоровий образ виключається, підключається лише опора на слухове сприйняття /за інтонацією та складовою формою/. І тільки після цього проводиться робота з розвитку фонематичних диференційовок /вчать розпізнавати звуки мови/. Сприйняття кожного звуку відпрацьовується наступною послідовною серією вправ:
У процесі роботи спираються на власні кінестатичні відчуття дитини, одержувані від мовнорухального аналізатора, а також на оральні ознаки звуку.
15. Кожному звукові намагаються надати якесь смислове значення /демонструється картинка: "Дівчинка плаче", дівчинка - "ААА", дитина намагається відтворити цей звук, потім демонструються картинки, назви яких починаються із цієї букви /Аня, абрикос, акваріум/, відплескують їхній складовий склад.
16. Потім вчать розрізняти слова, що містять звук А від тих, у складі яких він відсутній /Аня, відро, апельсин, бегемот, гіпопотам/. Логопед називає слова, а дитина показує картинки, якщо в слові є даний звук. Аналогічна робота проводиться над кожним звуком. Після відпрацьовування звуку А, відпрацьовується контрастний по звучанню звук У. При формуванні слухового сприйняття кожного звуку спочатку спираються на його оральне сприйняття, а потім - на слух. Після формування сприйняття контрастних фонем А - У, приступають до їхньої диференціації. Логопед повинний відпрацювати фонеми максимально далекі по акустичних і артикуляційних ознаках, а потім - диференціюють звуки, близькі по артикуляції, але далекі по акустиці. І в останню чергу відпрацьовують і диференціюють звуки, близькі по артикуляційних і акустичних ознаках.
Паралельно з розвитком фонематичних диференційовок відпрацьовуються граматичні категорії.
Робота з розширення пасивного словника включає логічні, граматичні та тематичні групи слів: посуд, меблі, миття рук (мило, рушник, вода, мити, витирати).
Фрази все більш ускладнюються, завдання - деталізуються. Корекція слухової уваги полягає в тому, щоб дитина уважно слухала фразу до кінця, вникала у її зміст.
Кожне поняття, що вводиться, конкретизується, тут йдуть від загального до часткового, наприклад: дерево - високе, тонке, гіллясте.
При цьому дається інструкція: "Слухай уважно і покажи" - у результаті виробляються акустичні диференційовки, знімається симптом відчуження змісту слів, виховується увага до мови навколишніх, контроль за власною мовою.
При легкому ступені сенсорної алалії дитина диференціює близькі по звучанню слова, слова, що відрізняються наголосом, певною послідовністю звуків у слові.
Закріплення слів, фраз здійснюється у відповідних ситуаціях мовного спілкування. При цьому постійно перевіряється правильність розуміння змісту почутого, сказаного (за допомогою підбору картинок, складання графічних схем).
Опорою логопедичної роботи з корекції експресивної, імпресивної мови, звуко-буквенного аналізу і синтезу є оволодіння грамотою, особливість навчання грамоті полягає в тому, що дітей навчають цілісному читанню, на основі якого сенсорний алалік уточнює артикуляторно-акустичний образ, здійснює аналітико-синтетичну роботу.
Навчання грамоті починається ще до того, як дитина оволоділа ще деякими звуками. На основі почутого звуку, складу, слова дитина демонструє відповідну табличку, складає його з букв розрізної абетки.
У такий спосіб виробляється зв'язок фонеми, графеми, артикулеми. Здійснюється диференціація таких груп звуків:
17. Свистячі - шиплячі.
18. Тверді - м'які.
19. Сонорні - гучні.
20. Дзвінкі - глухі.
21. Проривні - щілинні.
По ступеню наростання артикуляційної близькості приголосні розташовуються таким чином:
22. задньоязикові - губні;
23. губно-зубні;
24. задньоязикові - передньоязикові щілинні;
25. задньоязикові - передньоязикові проривні;
26. губні, губно-зубні - передньоязикові щілинні;
27. губно-губні - передньоязикові проривні;
28. передньоязикові проривні - передньоязикові щілинні;
29. губні-губно-зубні.
У плані усунення сенсорної алалії необхідно сказати, що результативність залежить від тривалості характеру лікування, корекційно-виховного впливу, стану слухової чутливості, інтелекту і віку.
Потрібно систематична індивідуальна робота або об'єднання дітей у групи (з метою активізації їхньої мовної діяльності).
Робота в умовах стаціонару дає більш успішні результати.
А.Г.Іпполітова вважає, що дитина за 3-4 місяці у важких випадках розуміє 8-10 слів; 2-4 слова знаходяться в їй активному словнику.
Заняття тривають 3-5 хвилин або 20-30 хвилин 2-3 рази в день (у стаціонарі).
В амбулаторних умовах заняття проводяться 2-3 рази на тиждень по 20-30 хвилин з наступним закріпленням вивченого матеріалу в домашніх умовах.
Діти, що страждають сенсорною алалією, попадають у допоміжні школи або в школи для дітей з важкими порушеннями мови (ТНР).
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 828; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!