Психолого-педагогічна характеристика дітей, що страждають алалією.
Інтелектуальний розвиток дитини певною мірою визначається станом мови. Але наявність мовного порушення, зокрема алалії, не завжди говорить про розумову відсталість. Діти, що страждають алалією, не можуть одержувати запас відомостей, знань у процесі мовного спілкування, що неминуче веде до відставання в розумовому розвитку вторинного порядку. У своєму психічному розвитку ці діти в більшості випадків відстають від однолітків.
Багато дослідників /Н.Н.Трауготт, В.К.Орфінська С.С.Ляпідевський, М.Б.Ейдінова, Л.В.Мелехова й ін./ підкреслюють, що діти з алалією у більшості випадків не є олігофренами, але у них є деякі особливості інтелекту /прогалини в знаннях, поняттях, примітивізм, конкретність мислення/. Інтелектуальна недостатність збільшується підвищеною стомлюваністю, зниженням уваги, порушенням працездатності. В міру зникнення мовної затримки розумова відсталість поступово згладжується.
У багатьох дітей, що страждають алалією, через їхнє мовне недорозвинення порушується формування психіки, розвиваються патологічні якості характеру, невротичні стани. Як реакція на мовну недостатність у дітей спостерігається замкнутість, невпевненість у собі, у своїх знаннях, напружений стан, підвищена дратівливість, уразливість. Мовний розвиток гальмується часто недостатньою мовною активністю, негативізмом до мовної діяльності, її використовують тільки в емоційно-забарвлених ситуаціях.
|
|
|
У деяких дітей, що страждають алалією, вироблення навичок правильної мови утруднене й тим, що вони, боячись помилитися, намагаються обережно обійти мовні труднощі.
За даними Р.Є.Левіної /1954/ у цих дітей відзначається недостатність пізнавальної діяльності /мислення, пам'яті, уявлень/, що на відміну від глибокої розумової відсталості відносно легко переборюється в процесі корекційного навчання.
Виділяють 4 психологічно типові групи алаліків шкільного віку, у які входять діти з порушенням:
9. Слухового /фонематичного/ сприйняття.
10. Зорового /предметного/ сприйняття.
11. Мотиваційно-ініціативних процесів /психічна активність/.
12. Просторових уявлень.
В основу виділення цих груп покладений симптоматологічний критерій форми алалії. Системний аналіз дозволив виділити первинні і вторинні порушення при даному дефекті
Первинна перевага однієї якої-небудь недостатності у певній ланці психічних процесів /акустичній, оптичній, просторовій, мотиваційній/, що приймає участь у формуванні мови, визначає особливість не тільки мовних порушень, але й вторинний характер затримки розвитку пізнавальних можливостей у дітей.
Вторинне недорозвинення вищих пізнавальних функцій в алаліків здійснюється в такий же спосіб як і системні зміни в мовній діяльності.
|
|
|
Структура порушень пізнавальної діяльності неоднакова і залежить від первинного дефекту, що викликав системне недорозвинення мови.
Наприклад, первинне недорозвинення фонематичного сприйняття, що входить у синдром акустичної алалії, викликає недорозвинення імпресивної, експресивної мови, недорозвинення форм пізнавальної діяльності, що здійснюються за участю слухового сприйняття /сприйняття тексту на слух, його розуміння, слухомовна пам'ять, увага, представлення/
У алаліків з акустичною недостатністю первинно створена мотивація, оптичні уявлення, зорова пам'ять, просторові уявлення, конструктивна діяльність. Ці діти легко навчаються арифметичному рахунку, відрізняються ініціативністю, активністю.
Первинне недорозвинення просторового сприйняття веде до стійкого порушення в мовній діяльності /порушення її значеннєвої, логіко-граматичної сторін, порушення читання, письма/, а також в пізнавальній діяльності /порушення загального орієнтування в просторі, недорозвинення просторових уявлень, пам'яті, труднощі в оволодінні арифметикою, конструюванням/.
|
|
|
У дітей із просторовою недостатністю проявляється активність у діяльності; гарна зорова і тактильна пам'ять, легко долаються недоліки фонематичного слуху.
При недорозвиненні мотивації /психічної активності/ первинно збережені всі інші компоненти мовної системи /оптичний, слуховий, фонемний, зоровий, просторовий/ і легко долаються усі вторинні порушення пізнавальної діяльності: зорова, слухова, просторова пам'ять і уявлення, конструктивна діяльність, арифметичний рахунок.
Порушення мислення, пам'яті, та ін. пізнавальних процесів носять вторинний характер, тільки при оптичній алалії відзначаються зміни мислення і значеннєвої сторони мови, вони носять первинний характер, тому що пов'язані з порушенням сприйняття предметного світу і неповноцінним розвитком узагальнень навколишнього світу, але й тут відзначаються різкі відмінності від розумової відсталості /оптичні алаліки легко опановують рахунком, грою в доміно, шашки/.
А.Марі, М.В.Богданов-Березовський вважали, що ведучу роль у недорозвиненні мовних та ін. психічних процесів у алаліків займають глибокі первинні порушення в інтелектуальній діяльності. Цю позицію розділяли сучасні вітчизняні автори В.В.Ковальов, С.А.Кириченко /1970/, вони виділяють у алаліків слабість абстрагування, малий кругозір, інертність, розлади вищих коркових функцій відбуваються через велике недорозвинення мозку.
|
|
|
Психічний дефект при алалії розглядається як особливий варіант розумової відсталості. Р.А.Бєлова-Давид указує на зниження пам'яті, вузькість уваги, неможливість концентрації, швидке виснаження нервових кліток, інертність нервових процесів, недорозвинення абстрактного мислення.
Є.М.Мастюкова /1978/ указує на якісну відмінність алаліків від розумово відсталих дітей. Автор поділяє алаліків на 2 групи:
Велика - діти з вторинним недорозвиненням пізнавальних процесів.
13. Нечисленна - діти з первинною розумовою і психічною недостатністю.
С.С.Ляпідевський /1973/, В.А.Ковшиков /1985/ розглядають алалію як самостійний розлад, але допускають окремі випадки сполучення алалії з олігофренією.
Фінський автор Алахухта /1976/ на основі тестування по невербальним завданнями вказував, що ці діти не відрізняються від норми, а по вербальним - не відрізняються від розумово відсталих.
Американський учений психолог А.Бентон /1978/ та ін. вказують на вторинне порушення пізнавальних процесів у дітей з афазією розвитку.
Цей погляд збігається з даними Р.Є.Левіної, Н.Н.Трауготт, М.Е.Хватцевої, С.А.Шаховської, Є.Ф.Соботович.
Вивчення стану мовного мислення у дітей з ОНМ /за завданням вибору антонімів/ виявило, що з ним справилося 90% дітей з ОНМ і 77 % розумово відсталих.
Помилки у виконанні цього завдання в дітей з ОНМ обумовлені недостатністю мовного механізму /труднощами диференціації грамат. мовних категорій /таких помилок 44%/.
Для розумово відсталих цей тип помилок характерний у 14 % випадків, їм властиві розумові помилки /69%/.
Особливості вивчення словесної пам'яті /завчання 10 слів і відтворення їх відразу і після 30 сек./ показало, що розумово відсталі запам'ятали 89% слів, нормальні діти - 95%, діти з ОНМ - 36%.
У дітей-алаліків відзначаються патологічні якості особистості, невротичні риси характеру. Через глибину мовного недорозвинення спостерігається замкнутість, негативізм, непевність у собі, підвищена дратівливість, уразливість, схильність до сліз.
Також відзначається свідоме прагнення обійти мовні труднощі, не викликати глузування, у таких дітей спостерігається жестова мова.
У дітей-алаліків відзначаються труднощі формування гнозису, праксису, просторового і тимчасового синтезу, опосередкованих мовою, обмеженість, нестійкість уваги, сприйняття.
Інтелектуальна недостатність збільшується підвищеною стомлюваністю зниженням уваги, пам'яті, порушенням працездатності.
У цих дітей відзначається розгальмування або загальмованість, знижене спостережливість. Недостатність мотиваційної й емоційної-вольової сфери.
МОТОРНА АЛАЛІЯ
1. Розвиток загальної й артикуляційної моторики.
2. Характеристика фонетичної сторони мови моторного алаліка.
3. Особливості розвитку лексичної сторони мови.
4. Характеристика особливостей граматичного ладу мови.
5. Стан зв'язної мови моторних алаліків.
6. Обстеження дітей з алалією.
Література:
1. Логопедия /Под ред. Л. С. Волковой. - М: Просвещение, 1989, С. 269 - 283
2. Беккер К. П. Совак М. Логопедия - М.: Медицина, 1981.
3. Ковшков В. А. Экспрессивная алалия,-Л., 1985.
4. Мастюкова Е. М. Онтогенетический подход к структуре дефекта при моторной алалии //Дефектология, 1981, №6.
Моторна алалія - це глибоке недорозвинення моторної сторони мови, обумовлене поразкою коркового кінця мовнорухального аналізатора, із збереженням периферичного артикуляційного апарату й інтелекту.
У дітей, що страждають моторною алалією, відзначається загальна моторна незручність. Ці діти незграбні, із труднощами набувають будь-як рухові навички, довго не вивчаються самостійно вдягатися, защібати, зав'язувати, неохайні в їжі. Вони з труднощами стрибають на одній нозі, неспритні в бігу й інших складних моторних актах. Хода сутула, опущена голова, у них утруднене переключення з одного руху на інший, відзначається скутість, порушення координації. Ці діти охоче стрибають на лівій нозі, користуються лівою рукою при їжі, у грі. Рухи цих дітей скуті, вони швидко стомлюються, відзначається рухове занепокоєння.
У деяких логопатів відзначається недостатньо виражений правобічний геміпарез і незначне підвищення сухожильних рефлексів, в інших відзначаються утруднення у виконанні тонких диференційованих рухів рук або зниження чутливості. У дітей особливо порушена дрібна моторика пальців рук, переважає лівшість.
Нерівномірність рухового дефекту в тому, що у одних дітей відзначається розгальмування, імпульсивність, хаотичність, гіперактивність, у інших - млявість, загальмованість, інертність.
Це свідчить про те, що моторні алаліки являють собою далеко неоднорідну масу по ступені проявів органічної симптоматики.
У даної категорії дітей відзначається наступна неврологічна симптоматика: легка згладжуваність носогубної складки, слабість лицьового під'язичного й ін. черепно-мозкових нервів, зміни тонусу м'язів.
Мовна моторика дітей також недостатньо розвинена. Деякі рухи язиком їм не вдаються, утруднене виконання ланцюга артикуляційних рухів. Видно, що дитина говорить із зусиллям, ніби переборюючи язиком відому перешкоду, відзначаються пошуки артикуляцій. У більшості дітей-алаліків є розлади орального праксису /у 10 % дітей, за даними Н.Н.Трауготт/. При умінні висувати язика і рухати ним у ротовій порожнині, одні діти не можуть утримувати кінчик язика на верхній губі або між зубами, в інших - відзначаються різні види апраксій /кінестетичного і кінетичного типу/.
При кінестетичній апраксії порушений пропріоцептивний аналіз /м'язове відчуття /, тобто за звуком і словом не закріплюється певний рух. При кінетичній апраксії порушується переключення з одного руху на інший, порушується послідовність рухів, що викликає в мові порушення складового складу.
Дети-алаліки допускають велику кількість різноманітних і специфічних помилок при вимові звуків.
Багато звуків, піддані порушенням /перекручуванням, замінам, пропускам/ мають одночасно і правильну вимову. Переважають різнотипні порушення звуку. У порушеннях вимови домінують заміни звуків.
Спотворюється невелика кількість звуків, переважно складних по артикуляції. Заміняються й артикуляторно складні, і прості звуки, переважають непостійні різноманітні заміни.
Моторні алаліки мінливо пропускають різні як артикуляційно прості, так і складні звуки. Отже, для дітей, що страждають експресивною алалією, характерні не фонетичні, а фонематичні порушення вимови, що не визначаються станом артикуляційної моторики.
Значні труднощі моторні алаліки відчувають при відтворенні звукової структури слова. Особливістю складової структури алаліків є її скорочення, при цьому на відміну від дітей, що нормально розвиваються, не завжди зберігається саме наголошений склад.
Для моторних алаліків характерна наявність великої кількості помилок при вимові слів із збігом приголосних /два приголосних скупчення розділяються голосними, один зі звуків збігу замінюється субститутами "злий" /здй, тлий/, один звук скорочується або скорочується цілком збіг. Відзначаються також порушення послідовності складів у слові, їхньої перестановки.
При цьому слід зазначити, що в однієї групи дітей з моторною алалією відзначаються в основному труднощі засвоєння звукового складу слова в зв'язку з неможливістю знаходження відповідних тим або іншим звукам артикуляційних рухів /кінестетична апраксія/. У інших дітей - головними є труднощі в засвоєнні складового складу слова в зв'язку з порушенням мозкових механізмів, що здійснюють побудову програм послідовності артикуляційних рухів /кінетична апраксія/.
В міру накопичення словника складова структура слів спотворюється в більшому ступені /особливо при перевтомі/.
Виділяється 2 групи дітей з моторною алалією:
1. З порушенням ефферентної моторної системи.
2. З порушенням афферентної моторної системи.
У дітей 1-ої групи відзначаються заміни більш складних в артикуляційному відношенні звуків більш простими /с = т/, немає різких розходжень між вимовою звуків у складі, у словах і фразах, тобто кількість варіантів замін стабільна /якщо 2 варіанти в складах, то стільки ж і в словах/.
У ряді випадків у дітей цієї групи на відміну від 2-ої групи ізольовано звуки вимовляються менш чітко, ніж у складі, слові. У словах звуки вимовляються правильно, а в ізольованому виді опускаються або спотворюються /рама, лапа; звуки Р, Л вимовляються правильно, а в ізольованому виді Р=Л, Л=У/. У цих дітей відзначаються труднощі засвоєння складового складу слова, персеверації /піа, піамір, аміда/. Раніше відсутні звуки або виникають самостійно в процесі роботи над словником і фразою, або викликаються шляхом наслідування. Труднощі постановки звуків спостерігаються при перекручуванні звуковимови /бічне, міжзубне/.
У дітей 2-ї групи характерним є пошук артикуляцій, але цей пошук не завжди виявляється вдалим. У цих дітей звукові заміни носять різноманітний характер / до 5-6 замін одного звуку: шуба, суба, туба/. Іноді діти замінюють прості звуки в артикуляційному відношенні складними і навпаки /собака, чабака, цабака/.
З ускладненням текстового матеріалу збільшується кількісне порушення в звуковимові /у складах - до 3-х замін, у словах і фразах - до 5-6/. При вимові звуків у складі і його ізольованій вимові спостерігаються заміни звуків близьких по артикуляції, а в словах і фразах різноманітні заміни.
Відсутні в ізольованій вимові звуки самостійно у дітей не формуються, тому їх необхідно поставити. Особливі труднощі спостерігаються на етапі автоматизації і включенні їх у слова: автоматизований звук під час набутого дитиною словника входить краще, ніж той, котрим дитина користувалася раніш.
Таким чином, для звуковимови дітей з моторною алалією характерно:
1. Скорочення складової структури слова до одного складу /гусениця - гу, наголошеного, піраміда пі - ненаголошеного/.
2. Опускання одного або декількох переднаголосних складів /крокодил - кродил, велосипед - висипед, піраміда - аміда/.
3. Порушення послідовності складів /скакалка - какалка/.
4. Спрощення складової структури слова / утка - у , колесо - со/.
5. Перекручування слів до невпізнанності /шафа - сква/.
Відзначені специфічні порушення звукової сторони мови при моторній алалії викликають у дітей, що страждають даним розладом, і системні порушення в засвоєнні словника рідної мови.
Особливістю словника алаліків є не тільки його бідність у кількісному відношенні і недостатня диференційованість слів за значенням, але і вузько ситуативний характер. Це виявляється в тім, що діти не відразу починають вживати в різних ситуаціях мовного спілкування слова, засвоєні ними на заняттях, при зміні ситуації втрачають здавалося б добре знайомі і вимовні ними в інших ситуаціях слова. Тобто, моторний алалік лише поступово здобуває можливість вільно оперувати знайомими словами, без обмеження вживання їхній у всіх ситуаціях. Ця особливість нерідко приводить до пошуку під час мови потрібних слів, до їхньої заміни /вербальні парафазії/, неадекватному використанню тих самих слів /журавля - качкою, корабель - човном/ . В теж час діти розуміють, що вживають слова неправильно. Недиференційоване за значенням використання слів відзначається і при інших формах мовного недорозвинення. Однак структура цих порушень при моторній алалії специфічна. Саме утруднення у відтворенні звукового і складового складу слова, труднощі актуалізації його звукового образу перешкоджають правильному засвоєнню словникового запасу цими дітьми.
Таким чином, лексична сторона мови дітей-алаліків характеризується:
1. Бідністю словника (бідний у кількісному відношенні), вузькоситуативним використанням слів. Так, моторний алалік не у всіх ситуаціях і не відразу використовує слова, засвоєні на логопедичних заняттях. При найменшій зміні ситуації спілкування вони втрачають добре вимовні і засвоєні в інших ситуаціях слова.
2. Замінами в процесі спілкування одних слів іншими. Вони носять самий різноманітний характер /по звуковій близькості, по контрасту/.
3. Найбільшими труднощами в засвоєнні дієслів, прийменників, хоча значення приводу моторний алалік розуміє, найкраще засвоює іменники.
Помилки у використанні слів підрозділяються на фонетичні, лексичні, граматичні.
1 група - фонетичні.
1. Перекручування /пчела - тила/.
2. Використання звуконаслідування /корова - му, собака - гав/.
3. Порушення складової структури /борода - бодора/, аж до 4-го класу.
2 група - лексичні.
1. Парафразії - вербальні /хобот - обот, колобок - клубок/.
2. Дієслова заміняюються іменниками /м'яч замість гуляє, зуби замість чистити/.
3. Префікси, суфікси, що мають у порівнянні з коренем більш абстрактне значення, засвоюються важче /дивно замість здивовано/.
3 група - граматичні.
1. Неправильне вживання граматичної форми числа: глази, ножиця - ножиці.
2. Неправильне уживання відмінків /рушника замість рушником/.
3. Форми дієслова: /уміти замість умиватися/.
4. Переважають іменники, мало дієслів і прикметників / ознаки, що позначають не наочно сприймані дії/. Немає дієприкметників, дієприслівників.
5. Затримується формування предикативної функції.
Особливості граматичного ладу мови дітей з моторною алалією представлені в роботах Н.Н. Трауготт, Р.Є.Левіної, В.К.Орфінської, В.К. Воробйової, Є.М.Мастюкової. Зазначені автори відзначають труднощі засвоєння цими дітьми даної категорії морфологічної системи словотвору по відмінках і числах. Це виражається в перекручуванні відмінкових закінчень, їхньої взаємозамінності, до зведення форм непрямих відмінків до форм називного відмінка.
Помилки, що проявляються у використанні імен іменників у нульовій формі, характерні для дітей з найбільш низьким рівнем мовного розвитку. У дітей з моторною алалією цей період значно затягується.
У процесі оволодіння формами іменників різних родів алаліки допускають найбільшу кількість помилок, а при відмінюванні імен іменників середнього роду, легше засвоюється чоловічий рід.
Спостерігаються помилки при вживанні форм множин іменників.
Дієслівні форми у мові дітей, що страждають моторною алалією, взагалі нерідко опускаються. При використанні дієслівних форм спостерігається скорочення складового складу дієслова за рахунок опускання флексій /форми часу та способу/ моторні алаліки важко оволодівають відмінюванням дієслів за часом, способом та видом. Тому довгий час спостерігається вживання дієслів у неозначеній формі.
При використанні прикметників відзначається "недомовляння" родових і відмінкових закінчень.
В.К.Орфінська вказує на труднощі при осмисленні і самостійному використанні всіх словотворчих афіксів /слів з різними приставками і суфіксами/.
У моторних алаліків відсутній, по виразу Н.Н.Трауготт, почуття мови, тому що вони змінюють нове слово по заздалегідь засвоєному зразку, мовне оформлення їхніх фраз часто нагадує мову глухуватої дитини або іноземця. Моторні алаліки важко засвоюють граматичну структуру речення. Це виявляється пропуском членів речення, особливо присудків, незасвоєнням засобів граматичного зв'язку /відсутності узгодження/, неправильним використанням відмінково-прийменникового керування, незвичайним порядком слів у реченні.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 952; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!