Диференціальна діагностика алаліків і слабкочуючих дітей.
При цьому спираються на дані лікаря отоларинголога (про стан фізіологічного слуху дитини).
Безпосереднє логопедичне обстеження припускає пред'явлення інструкції голосом різної голосності. При цьому у дітей-алаліків буде відзначатися нерозуміння мови логопеда, а у слабкочуючих - правильна реакція на відповідні інструкції /при голосній мові/.
Алаліки можуть лунолалічно повторити сказане логопедом, при цьому зовсім не розуміючи його змісту.
Слабкочуючі не схильні до лунолалій.
Голос у алаліків дзвінкий, як у дітей у нормі, у слабкочуючих – глухий.
Дитина зі зниженим слухом, почувши слово, усвідомивши його, потім легко ним оперує, тобто в процесі зорового сприйняття предмета слабкочуючі легко згадують його назву.
Для алаліків характерний недостатній зв'язок предметного образу з його назвою.
У алаліків відзначається нестійка слухова реакція на звукові подразники через недостатність слухового сприйняття. На голосну мову алалік не реагує, а на шепотну - дає адекватну реакцію. У слабкочуючих дітей - навпаки.
Діагностика сенсорної форми алалії і слабкочуючих дітей утруднена. Такі діти мають потребу в динамічному обстеженні.
Диференціальна діагностика алаліків і розумово відсталих дітей.
У багатьох алаліків може бути вторинна затримка розумового розвитку, але по-своєму характеру вона значно відрізняється від олігофренії:
Відмітним принципом служить те, що у алаліків немає бажання говорити.
|
|
|
12. У них немає мови як засобу спілкування.
13. Відзначається мовний негативізм.
14. Алалік розуміє мову на рівні ситуації без складних мовних конструкцій.
Вивчення Є.Ф.Соботович дітей-алаліків показало, що моторні алаліки здатні до встановлення причинно-наслідкових зв'язків, висновків, абстракції й узагальненню.
Початкові етапи психічного розвитку у дітей з алалій на першому році життя не порушені. Передмовний розвиток у ряді випадків протікає правильно.
До кінця першого року життя в дітей-алаліків формується диференційоване відношення до навколишнього: виділяють близьких, диференційовано відносяться до іграшок.
У алаліків відзначається виражений інтерес до пізнавальної діяльності, достатній розвиток предметної й ігрової діяльності.
У розумово відсталих спостерігаються грубі порушення конструктивного процесу, утруднення при складанні фігур з частин, зниження рівня виконання завдань на класифікацію предметів по кольору, формі, логічним категоріям, установлення послідовності подій. При цьому для розумово відсталих дітей необхідна постійна допомога експериментатора.
Диференціальна діагностика алалій і анартрії.
|
|
|
Анартрія - важка форма прояву дизартрії, обумовлена органічною поразкою черепно-мозкових нервів. Мова при анартрії нагадує мукання.
У дітей, що страждають анартрією, явно виражена поразка центральної нервової системи у формі хвороби Літтля з явищами псевдобульбарного паралічу.
В анамнезі детей-анартриків виявляється важке протікання вагітності, травми під час вагітності, важкі тривалі або дуже швидкі пологи.
Такі діти народжуються в асфіксії, смоктальний рефлекс слабко розвинений. Розвиток статичних функцій /тримати голову, сидіти, стояти/ відбувається зі значною затримкою.
При обстеженні спостерігається млява хода, діти падають, волочать ногу, деякі самостійно не ходять, не сидять.
Артикуляційна моторика грубо порушена /щоки не надувають, губи вперед не витягають, рухи язика вгору, у сторони неможливі, м'яке піднебіння функціонує недостатньо, часто спостерігаються гіперкінези язика, дихального і голосового апарату/.
При такій важкій органіці у дітей може спостерігатися ЗПР, деякі розуміють повсякденну мову, швидко вступають у контакт, жваво цікавляться іграшками, уважно виконують завдання. Мовні можливості дітей дуже обмежені, тому тільки по посмішці, рухові очей, окремим звукам, які вимовляються тихим з носовим відтінком голосом можна судити про розуміння того чи іншого питання.
|
|
|
Але для правильної діагностики необхідне ретельне обстеження, допомога невропатолога.
Вітчизняні дослідники вивчають алалію в декількох аспектах:
1. фізіологічному /Н.Н.Трауготт, І. К.Самойлова/,
2. лінгвістичному /В.К.Орфінська/,
3. клінічному /С.С.Мнухін, М.Б.Ейдінова/,
4. психолингвистическом /Р.Є.Левіна/.
Щодо загальних ознак алалії та анартрії - утруднення в розвитку всіх трьох компонентів мови, картина проявів алалій неоднакова. Це й лежить в основі класифікацій.
Р.Є.Левіна, узагальнюючи свій досвід роботи з дітьми, які не розмовляють, вважає за необхідне враховувати фактор розвитку. Вона виділяє три форми алалій:
1. Діти, які не розмовляють, з порушенням акустичного /фонематичного/ сприйняття.
2. Діти, які не розмовляють, з порушенням зорового /предметного/ сприйняття. Ці діти зустрічаються рідко.
3. Діти, які не розмовляють, з порушенням психічної активності /розладами уваги, пам'яті, працездатності, що характеризуються емоційною нестійкістю, афективними спалахами, негативізмом/.
При цьому Р.Є.Левіна відзначає, що у дітей даної категорії на тлі порушень моторних /рухових/ механізмів спостерігаються порушення сенсорних компонентів, специфічних для слухового сприйняття, а недорозвинення слухових дифференціровок у свою чергу приводить до розладу артикуляції.
|
|
|
Патологія центрального кінця зорово-просторової функціональної системи приводить до утворення так званих оптичних алалій. Ці форми мовного недорозвинення рідко зустрічаються в дитячій логопедичній практиці, але вони одержали відображення в ряді логопедичних робіт /Р.Є.Левіна, В.К.Орфінська/.
В.К.Орфінська пропонує групу оптичних алалій називати вторинними алаліями, тому що в даному випадку первинно страждають мозкові системи, що не мають безпосереднього відношення до мовного акта.
В.К.Орфінською /1963/ була розроблена лінгвістична класифікація алалій, відповідно до якої форми алалій поділяються на 3 групи:
4. форми первинного недорозвинення мовних систем, зв'язані з вибірковою неповноцінністю мови - рухового і мовно-слухового аналізаторів і недорозвиненням фонематичного і морфологічного аналізу;
5. форми вторинного недорозвинення мовних систем. Спостерігається несформованість узагальнень по зорово-просторових і тимчасових співвідношеннях у зв'язку з порушенням нормальної діяльності рухового і зорового аналізаторів і як наслідок цього недорозвинення словесних і граматичних понять.
6. порушення таких загальних функцій як повторення та використання звуків мови при значеннєвій диференціації.
Основним проявом є амнезія фонематичних і граматичних структур, цей розлад зв'язаний з утрудненнями при встановленні міжаналізаторних зв'язків.
Професор С.С.Мнухін виділяє 4 форми сенсорної недостатності в дітей.
Незважаючи на розмаїтість класифікацій алалій багато дослідників виділяють 2 її основні форми:
7. моторну
8. сенсорну
Чітка перевага того або іншого компонента мовної системи помітна при першому ж обстеженні дитини або обов'язково виявляється в процесі роботи.
На практиці найчастіше зустрічаються змішані види алалій з переважним порушенням того або іншого компонента: сенсорного або моторного, у залежності від того і виділяється діагноз: сенсомоторна або моторно-сенсорна форма недостатності.
Порушення аналітико-синтетичної діяльності мовнорухального аналізатора із моторною алалєю може носити різний характер: кінестетична оральна апраксія /труднощі формування і закріплення артикуляційних укладів, а надалі рухових дифференціровок звуків/, труднощі переключення від одного руху до іншого, труднощі засвоєння послідовності цих рухів для відтворення слова /його рухової схеми/ та ін.
У нормальних умовах артикуляційні рухи та зв'язані з ними кінестетичні імпульси, що йдуть від мовного апарату у кору головного мозку, та відіграють значну роль у процесі звукового аналізу і синтезу, допомагають уточнити звуковий склад слова, зберегти потрібну послідовність звукового ряду.
Послаблення тонусу центрального відділу мовнорухального аналізатора утрудняє або навіть унеможливлює сприйняття слабких і тонких кинестетичних імпульсів. Сприймаються та диференціюються тільки більш грубі кінестезії.
Унаслідок цього при моторній алалії іноді спостерігається недостатнє сприйняття і розуміння зверненої мови.
За даними Н.Н.Трауготт 70% хворих моторною алалією добре розуміють звернену до них мову, у 20% є зниження розуміння мови і 10% мову розуміють погано.
Для здійснення мовного акту необхідне порушення в звивині Гешля та 22-го поля, по Бродману /скронева ділянка/, у зоні зорового аналізатора - 17, 19-е поле, по Бродману /потилична ділянка/, у моторних центрах мови - 44,45-е поле, по Бродману.
Встановлено, що для виконання тієї або іншої функції необхідна система осередку збудження.
Коркова поразка мовнослухового аналізатора /задня третина верхньої скроневої звивини, 22-е поле, по Бродману/ у дітей приводить до порушення фонематичного слуху, тобто до повної або часткової неможливості аналізувати потік мовних звуків по смислорозпізнавальними фонематичними ознакми даної мови. Для російської мови основними смислорозпізнавальними ознаками є глухий – дзвінкий, м'який-твердий, наголошений - ненаголошений приголосний звук.
Залежно від якихось причин є неможливим сприйняття мови навколишніх на інтонаційно-ритмічному рівні або на стадії глобального сприйняття цілих мовних шаблонів у певній ситуації і поза нею, але формується предметна співвіднесеність слова. При цьому у дитини збережені інтелект і периферична частина мовнослухової системи функціонує нормально або порушення її незначне і саме по собі не може бути причиною недорозвинення мови. Все, що доступне для аналізу в мовнослуховій системі, відтворюється з деякою наближеністю в мовнорухливій системі, так само як і при нормальному формуванні мови. Незалежно від віку дитина може перебувати в стадії можливості сприйняття тільки інтонаційно-ритмічної мелодики мовного потоку. Такі діти звичайно супроводжують свої ігри нечленороздільним набором звуків, інтонаційно багато забарвлених, тобто копіюють інтонації навколишніх у відповідних життєвих ситуаціях. Подальше ускладнення імпресивної мови йде по шляху можливості вичленовування з мовного потоку навколишніх окремих простих фраз і слів, тісно ув'язаних з певною ситуацією /ситуаційна мова/. З розвиненням мови відзначаються спроби відтворення віддалених контурів простих слів і фраз /найчастіше це наголошена частина слова/. Поступово мова поліпшується /імпресивна й експресивна/ і може обмежуватися труднощами диференційованого сприйняття опозиційних фонем і слів, що відрізняються тільки одною фонематичною ознакою /замок - замок, коза - коса/.
Відмінними рисами сенсорної алалії є:
1. Первинне недорозвинення імпресивної мови при відсутності глухуватості і вираженого дефекту пізнавальної діяльності.
2. Відсутність великого розриву при формуванні імпресивної та експресивної мови.
3. Збереження у більшості випадків інтонаційно-ритмічної сторони мови.
4. Наявність лунолалічного відтворення мови навколишніх /лунолалія різних рівнів/.
5. Формування словника та фрази через стадію "контурів" слів, тобто наявність інтонаційно-ритмічної канви зі спрощеним звуковим складом /випадання приголосних, тобто спрощення в межах коротких складових ланцюжків; довгі складові ланцюжки скорочуються до 2-3 складів/.
6. Можливість заучування віршованих текстів.
7. Швидка виснажливість організму при сприйнятті мови, з "відчуженням" змісту знайомих слів.
Не грубі, стерті форми сенсорної алалії зовні характеризуються як недорозвинення експресивної мови, тому часто неправильно відносяться до категорії моторних алалій. Більш ретельне дослідження дозволяє без особливих труднощів встановити значний ступінь недорозвинення імпресивної мови внаслідок дефекту фонематичного слуху.
Недорозвинення імпресивної мови, особливо при виражених формах сенсорних алалій, є моментом, що серйозно затримує загальний інтелектуальний розвиток дитини.
При більш легкому ступені недорозвинення фонематичного слуху відбувається самостійне або за допомогою логопеда формування імпресивної та експресивної мови до стадій, що характеризуються тільки недорозвиненням фонетичної сторони мови. У цей період зовнішнім проявом мовного розладу може бути картина складної недорікуватості, у якій превалюють фонематичні заміни подібних у вимові звуків (глухих - дзвінких, твердих - м'яких, свистячих - шиплячих).
При поразці тім'яних ділянок кори головного мозку розладнується руховий праксис. Рухи кінцівок стають неспритними, незважаючи на відсутність симптомів паралічу /зміна тонусу, наявність патологічних рефлексів/. В основі цих порушень, називаних афферентними, лежить патологія глибокої пропріоцептивної чутливості, що постійно сигналізує в мозок про стан кістково-м'язово-суглобного апарата людини.
Порушення глибокої пропріоцептивної чутливості приводить до того, що дефектно формується артикуляторний праксис і не утворюються чіткі кінестетичні програми слів і фраз. Дитина, володіючи достатнім обсягом і силою рухів артикуляційної мускулатури, можливістю легкого переходу з одного руху на інший все-таки повільно опановує експресивною мовою. Повторюючи слідом за логопедом якийсь звук або склад, вона не в змозі закріпити його, запам'ятати потрібну артикуляційну позу.
Звуки, склади, нескладні слова виникають по наслідуванню, без особливих зусиль, але автоматизація не відбувається і на наступних заняттях доводиться починати все знову, тобто не створюються чіткі, диференційовані афферентні програми, внаслідок чого рухові імпульси хаотично надходять у виконавчу ефферентну частина мовнорухливої функціональної системи, "затікаючи" у м'язові групи, що не мають безпосереднього відношення до даного артикуляторного акту. Звідси така мінливість фонетичної наповнюваності словесних структур. Те саме слово в різні моменти й у різних сполученнях вимовляється по-різному.
Звук, відсутній в одному звуковому сполученні, наявний в іншому. Змішування звуків пояснюється недостатньою диференційованістю рухових імпульсів. Проривні звуки К, П, Т можуть замінювати один одного, тому що змикання здійснюється без дотримання місця /губна, передньоязикова, задньоязикова/. Ця взаємозамінність звуків і зв'язана з нею хаотичність словесних програм особливо яскраво виражені на перших етапах формування мови. Поступово неправильні установки фіксуються і заміни здобувають стабільний характер. При неврологічному обстеженні найчастіше не виявляється грубих симптомів органічної поразки центральної нервової системи. У деяких випадках відзначається легка, частіше - однобічна патологія з боку рухових черепно-мозкових нервів. У багатьох дітей недорозвинення артикуляційного праксису поєднується з недорозвиненням усього праксису, особливо ручного. Утруднено здійснення дрібних диференційованих рухів.
Таким чином, недорозвинення всіх сторін мови даного патогенезу позначається терміном "афферентна моторна алалія". Відмінними рисами цих видів алалії є наступні:
1. Первинне недорозвинення експресивної мови.
2. Задовільна вікова сформованість імпресивної мови.
3. Схоронність інтонаційно-ритмічної сторони мови.
4. Недорозвинення артикуляційного праксису, у силу чого дефектно формується фонетичне наповнення інтонаційно-ритмічних програм.
5. Велика мінливість звукового складу слів, взаємозаміна звуку в самостійній мові, особливо на перших етапах мовного розвитку. Наступна фіксація неправильної звуковимови.
6. Відсутність грубих симптомів недорозвинення словника і граматичного ладу мови. Структура слова і фрази частіше спрощена, а не перекручена.
7. Потреба в мовному спілкуванні з навколишніми. Діти цієї групи звичайно охоче контактують з однолітками, будь-якими засобами домагаючись взаєморозуміння.
Від легких форм сенсорних алалій, що зовні виявляються в недорозвиненні експресивної мови, афферентна моторна алалія відрізняється віковою сформованістю імпресивної мови, мінливістю звукового складу слів і кращим прогнозом у плані подальшого інтелектуального розвитку.
При патології центрального ефферентного кінця мовнорухливої функціональної системи страждають ділянки, що лежать перед від Роландової борозни, - передня центральна звивина, особливо її нижня третина, що є центральним невроном рухових черепно-мозкових нервів /V, VII, IX, X, XII пари/, і премоторна ділянка, що формується у дітей. Ці ділянки забезпечують послідовну організацію складних комплексних рухових актів. Основним проявом патології цих систем є труднощі включення в рух і неможливість легкого, плавного переключення на наступний рух у силу патологічної інертності виниклого порушення.
Симптоматика. Незвичайна бідність експресивного словника, порушення структури слова /ітерація одного складу, перестановки складів/, напруженість та скандованість мови, наявність стійких аграматизмів.
Неврологічне обстеження таких дітей показує різноманітну патологію рухових систем. Патологія центрального кінця ефферентної частини мовнорухальної функціональної системи значно частіше супроводжується недорозвиненням усіх сторін мови. Опанувавши у віці 1 або 1,6 років декількома простими словами, такі діти в наступні роки майже не розширюють словник. Слова, що вони використовують, мають спрощену структуру /па-па, ма-ма/, іноді це тільки перший або останній склад слова, окремі вигуки, прості імена, звуконаслідування. Фраза утворюється повільно, погано поширюється, стійкі аграматизми відзначаються навіть на стадії однієї фрази. На запитання: "З ким прийшов?" - дитина відповідає: "Мама". Дуже повільно формується предикативний словник. Зі сказаного видно, що така мова не є засобом спілкування з навколишніми, тому діти, маючи, словник, який нараховує кілька десятків слів, практично залишаються безмовними. Розуміння зверненої повсякденної мови часто буває не порушене, більш складні форми імпресивної мови можуть бути несформовані.
Тобто. ефферентні моторні алалії характеризуються наступними ознаками:
1. Первинне недорозвинення експресивної мови.
2. Значний розрив між сформованістю імпресивної мови і станом експресивної мови
3. Порушення інтонаційно-ритмічної сторони мови.
4. Бідність словника, особливо предикативного.
5. Грубі структурні зміни в словах і фразах /перекручування структури, перестановки, перестановки слів у фразі/.
6. Стійкі, що важко піддаються виправленню аграматизми по всіх категоріях.
7. Скандованість, напруженість, мала модульованість мови, так називаний телеграфний стиль.
8. Труднощі при озвучуванні віршованих текстів.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 356; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!