Формування виділення родових закінчень дієслів минулого часу.
Ця робота починається зі співвіднесення іменника з займенниками "він", "вона", у процесі прослуховування спеціально підготовлених текстів. Потім діти практикуються у виділенні закінчення іменника, визначенні роду іменника за формою дієслова: "Покажіть, де Женя зняв пальто, а де Женя зняла пальто". Відгадайте: "Про кого це написано, про дівчинку чи про хлопчика".
Дітям більш старшого віку можна дати завдання на співвіднесення прикметників з відповідними іменниками: "Відгадай, про який предмет я говорю - червоний - червона" /з демонстрацією відповідної картинки/. Після цього спостереження підводимо дітей до практичного виділення родових закінчень. Для цього зіставляємо закінчення всіх слів: їла, пила, йшла, спала: "Що чуємо наприкінці?"
За принципом зменшеності, пестливості, дорослості: вовк - вовченята, їжак - їжачата, кошеня - кошенята.
Уся ця робота дозволяє дитині легше включати в мову морфеми, відпрацьовувати звуковий образ слова, дає уявлення про морфологічний образ слова, закінчення співвідноситься з буквою.
У процесі таких вправ у дітей накопичується певний словник, формується граматичний стереотип, уміння словозміни. Після цього переходять до формування речення.
Формування речення.
На початку з використанням сюжетної картинки логопед складає речення: "Лисиця сидить". Аналогічна робота проводиться з іншими підметами: логопед називає підмет і називає питання, наприклад "Кішка що робить?" Потім діти за зразком складають речення "Собака сидить". Після цього використовується наочність у виді картинки і запитання: "Хто намальований на картинці? Що робить?" Застосовується дієслівне лото. Потім, в міру оволодіння закінченнями відмінків іменників, діти оволодівають реченнями, що складаються з 3-4 слів (суб'єкт + предикат + прямий об'єкт дії; суб'єкт + предикат + обставинні слова). При цьому використовується той дидактичний матеріал, що застосовувався раніш (при відпрацьовуванні відмінкових форм іменників, числових закінчень іменників і дієслів). Для закріплення фразового стереотипу використовується прийом додавання до віршів, що читаються логопедом, недостаючих слів (спочатку з однозначним вибором слів, потім вправи в заміні слів відповідно до ситуації). Поширення речень з питань, конструювання відпрацьованих моделей речень з опорою на зразок, даний педагогом, але з використанням іншого лексичного матеріалу, із опорою на малюнок, самостійне складання на основі зорової опори, викладання схеми речення.
|
|
|
Для відпрацьовування речення корисними є вправи по закріпленню його структури.
|
|
|
Для цього використовується читання коротких текстів і виділення з них речень.
При цьому дітям пропонуються завдання на визначення кількості речень, їх послідовності і повторення цих речень. Можна використовувати гру: "До нас прийшов у гості Петрушка, він читає нам текст". "У лісі холодно" /коли він читає, то ляскає в долоні, а коли не ляскає - відпочиває". Скільки разів відпочив Петрушка /3/, яке речення перше, яке слово в ньому перше, друге, третє.
У такий спосіб закріплюється навичка використання речень і відбувається формування практичного поняття про речення.
Надалі - проводяться вправи по розширенню речень за питаннями і їхньому скороченню, переведення однієї конструкції в іншу /молоко налите кошеняті, як можна ще сказати?/
На цьому другому етапі, коли дитина оволодіває певним словником, проводиться робота над звуковою системою мови.
Дитині пропонують вимовляти склади з різко контрастними по своїй артикуляції звуками /склади вимовляються перед дзеркалом/. Вони підбираються із приголосних, артикуляцію яких добре видно: би - би - би - зелені боби; да – да – да – у баці вода, ді – ді – ді – у теплій воді. При вимові склади відплескують в долоні. Пропонується давати звуки контрастні по звучанню. У процесі таких вправ навчають кінестетичному відчуттю, привчають відчувати різницю у вимові.
|
|
|
Потім даються вправи на виділення зі слів цих приголосних, що знаходяться на початку слова /на основі зорового, слухового та кінестетичного аналізу/. На цьому етапі відпрацьовується складова структура слова. Використовується пройдений матеріал їжак — їжаки - їжачата /склади відплескують у долоні/.
На третьому етапі продовжується робота з формування всіх сторін мови. Для розвитку словника на цьому етапі використовуються специфічні методи і методи, відомі в педагогіці і методичній літературі.
Розвиток словника будується на усвідомленому уявленні про фонематичну структуру слова. Для успішного засвоєння уміння виділяти фонеми використовуються кінестетичні та оральні ознаки.
З цією метою формується фонематичний і складовий аналіз слів. Дітей навчають свідомому звуковому аналізу слів:
1. Навчають визначати наявність звуку в слові. При цьому використовується раніше відпрацьований лексичний, граматичний матеріал. Завдання: визначити, у назві яких предметів /фрукти, овочі/ чуєте даний звук?
2. Визначити перший, останній звук у названих педагогом словах, запам'ятати тільки ті слова, вимовлені логопедом, що починаються і закінчуються заданим звуком.
|
|
|
3. Прослухати речення і запам'ятати слова з заданим звуком.
4. Визначити загальний звук у словах /можна використовувати всі раніше відпрацьовані граматичні морфеми. Одночасно дається й граматичні поняття /несу качку, кішку/. Можна використовувати слова з різними префіксами: залітає, відлітає, прилітає.
5. Логопед пропонує завдання на визначення помилок у спеціально підібраних текстах. Хлопчик ловить рибу вуточкою. На деревах ростуть бочки.
На цій основі виявляється можливим подальше формування складового складу слова. Для цього використовуються вправи по додаванню останнього складу до слова і вимовленню його, додавання до ряду слів: огірочок, ключик, зайчик.
У процесі цих вправ у дітей формується практичне уявлення про склад. Далі додається пропущений склад. Потім він викладається з букв розрізної абетки, після чого визначають місце доданого складу в слові, спираючись на його графічне зображення.
Для закріплення навички вичленовування складу зі складового складу слова проводять наступні вправи з додаванням останнього слова:
1. логопед пропонує відгадати задумане слово і вимовляє його (не договорюючи останній склад);
2. додати останній склад огур(чик), зай(чик), зошит із папе(ру), сумка із - шкі(ри) - у дітей формуються практичні уявлення про склад.
Ці вправи використовуються для словотворення і для словозміни. Визначивши загальний склад у словах (ножем, пером, віником) діти змінюють слова за зразком крейда - крейдою, перо - пером.
Логопед навчає дітей співвідносити слова із їх графічною складовою схемою (при цьому обов'язково використовуються слова в різних граматичних формах).
Широко використовуються відпрацьовані раніше основні і похідні форми слів, слова в нульових формах і непрямих відмінках. Пропонують картинки під графічними схемами____слон____слони____слоненята.
Проводяться графічні диктанти слів. Діти записують почуте слово у вигляді однієї риски, а під нею переривчастими лініями відображається кількість складів.
Тільки після цього переходять до визначення послідовності і кількості звуків у слові. При формуванні даних видів аналізу широко використовується опора на вимову слова логопедом, опора на слухове сприйняття, на власну вимову даного слова, на зорове сприйняття артикуляції звуку, на власні кінестатичні відчуття.
Дана система роботи забезпечує розвиток у моторних алаліків форм звукового аналізу. У дитини виробляються чіткі уявлення звукових образів і співвіднесення їх з руховими стереотипами.
На третьому етапі використовуються такі методи формування словника, як:
1. Додавання відсутніх слів у речення з питань педагога.
2. Відповіді на різного роду запитання: хто живе в лісі?
3. Визначення предмета по його ознаках: сірий, хижий хто?
4. До даних дій підібрати назви тих, хто їх виконує /чистить труби хто?/.
5. До видових понять підібрати слова, що позначають родові поняття.
6. Розширити речення за рахунок введення різного роду епітетів.
7. Підібрати до іменників прикметників і навпаки.
8. Заміна в реченні одного слова іншим, близьким за змістом.
9. Вибір відповідного слова з ряду даних слів /дерево, будинок високий або висотний; день, відрядження довге або тривале/.
Для розширення дієслівного словника використовуються відповіді на різні питання: 1) підібрати дієслова, що позначають діяльність людей; 2) завдання на підбор синонімічних дієслів /"Як можна сказати - взимку сонце гріє чи світить?"/.
1. Закінчити речення /ключ зламався, а склянка____/.
Збагаченню словника сприяє і формування у дітей граматичної системи словотворення. З цією метою логопед навчає дітей диференціювати значення різних суфіксів, префіксів у прикметниках, дієсловах, іменниках.
Відпрацьовуючи суфікси в іменниках, звертаємо увагу на значення, що він додає словам: зменшеності, (кіт - котик) збільшеності, (вовк - вовчище), суфікси, що мають значення місткості, (їжа - їдальня) відверненої дії /співати - співи/, суфікси одиничності /трава - травинка/, диференціюється значення суфіксів прикметників, дієслівних префіксів.
Потім дітей навчають виділяти словотворчі елементи, при зіставленні слів з однотипними суфіксами та префіксами.
Потім пропонують за аналогією утворити слова з цими елементами. Цьому розділу потрібно приділяти велику увагу.
У роботі зі словотворення можуть бути використані дидактичні ігри і лото. "Дитинчата диких, домашніх тварин", лото "З чого зроблене": скласти речення по картинках, відповісти на питання, закінчити речення, розпочате логопедом, використовувати різні префікси.
Упорядкування деформованих текстів, вправи на зміну слів за зразком: лисяча нора, а в цій живе вовк, чий це будиночок?
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 292; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!