Адміністративно-правові норми та інститути регулювання міграційних процесів
Розглядаючи систему адміністративно-правового регулювання відносини у сфері міграції, необхідно структурно виокремити її елементи. Основними елементами системи правового регулювання міграційних процесів є норми та інститути.
Норми –це встановлені, санкціоновані або ратифіковані державою, формально визначені, юридично обов’язкові, охоронювані засобами державного примусу правила поведінки учасників суспільних відносин у сфері міграційних переміщень, які забезпечують умови реалізації цими учасниками своїх прав та виконання покладених на них обов’язків.
Адміністративно-правові норми за різними підставами класифікуються на певні види. Якнайповніше виявити характерні риси норм адміністративного права і їх юридичні властивості дозволяє класифікація їх за наступними критеріями:
- регулятивна спрямованість;
- спосіб правового регулювання поведінки суб'єктів;
- метод впливу на поведінку суб'єктів адміністративного права;
- форма припису;
- адресат приписів;
- обсяг регулювання.
Адміністративно-правова норма складається з гіпотези, диспозиції та санкції. Вони поділяються на два види:
1. Регулятивні – містять гіпотезу та диспозицію та визначають суб’єктивні права і юридичні обов’язки суб’єктів, умови їх виникнення і дії. Регулятивні норми містяться в Законах, постановах Кабінету Міністрів України, наказах МВС України, які регламентують надання адміністративних послуг громадянам, іноземцям, біженцям.
|
|
|
2. Охоронні (захисні) – містять гіпотезу та санкцію і визначають умови застосування до суб’єкту заходів державно-примусового впливу, характер і зміст цих заходів. Містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення, Законам України "Про зайнятість населення" та "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" тощо.
Основними вимогами правильного застосування норм адміністративного права є: законність, обґрунтованість, доцільність, наукова організація правозастосовної діяльності.
Другими за рівнем є адміністративно-правові інститути регулювання міграційних процесів –сукупність норм, якими врегульовано однорідні суспільні відносини в сфері міграції.
Адміністративно-правові інститути регулювання міграційних процесів розрізняються за змістом, елементним складом, функціями правових норм, що в них входять, субординацією в правовому регулюванні, територією дії, ступенем визначеності й чіткості правових приписів. Всіх їх об’єднує адміністративно-правова належність і предмет регулювання – міграційні процеси населення через кордони України.
|
|
|
Так, існують прості й складні інститути адміністративно-правового регулювання міграційних процесів. Останні складається зі схожих норм права, об’єднаних за допомогою кількох простих інститутів, які входять до його складу і є меншими за обсягом, але мають самостійне значення. Наприклад, інститут свободи пересування містить такі інститути, як свобода пересування в суб’єктивному розумінні, вільний вибір місця проживання, процеси, пов’язані із залишенням території України та поверненням, правовими обмеженнями свободи пересування. До простих інститутів належить інститут сприяння єдності сімей біженців.
Крім того визначають внутрішні та змішані інститути. Прикладом змішаного правового інституту може бути інститут видачі фізичних осіб, оскільки суспільні відносини, що складаються у цій сфері, не можуть бути врегульовані лише однією галуззю права. Саме здійснення видачі фізичної особи, яке пов’язано з перетинанням державного кордону, є предметом адміністративно-правового регулювання міграційних процесів, інші питання – кримінального та кримінально-процесуального права.
За рівнем нормативного закріплення міграційно-правові інститути умовно можна поділити на конституційно-правові інститути (притулку, свободи пересування, невидачі громадян України тощо) та їх своєрідне продовження – інститути, які в межах змісту Конституції України та конкретизації відповідних конституційних положень встановлені поточним адміністративним законодавством України (в’їзду, виїзду, імміграції, трудової міграції, біженців тощо).
|
|
|
Більш детально класифікація адміністративно-правових інститутів наведена у першому питанні.
Основними інститутами системи адміністративно-правового регулювання міграційних процесів є:
- інститут імміграції (норми інституту закріплені у законі України "Про імміграцію" та інших нормативно-правових актах і встановлюють порядок прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання);
- інститут виїзду за межі України (нормами інституту закріплені у положеннях законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» тощо; ними врегульовано порядок здійснення права всіх осіб, які на законних умовах перебувають в Україні на виїзд з України, а також встановлено випадки тимчасового обмеження права на виїзд з України);
|
|
|
- інститут суб’єктів міграційних відносин (норми інституту закріплено у законах України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про державну прикордонну службу", "Про прокуратуру", "Про міліцію" та інших нормативно-правових актах і ними врегульовано правовий статус суб’єктів регулювання міграційних процесів, а також учасників міграційних переміщень). Зазначений інститут включає в себе інститути громадянства, біженців, закордонних українців тощо;
- інститут громадянства (норми інституту визначають правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, а також повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства і закріплені переважно у законі України "Про громадянство");
- інститут закордонних українців (нормами, які згруповані у даному інституті, врегульовано спеціальний статус фізичних осіб, які є іноземцями або особами без громадянства, але мають українське етнічне походження або є походженням з України. Останні закріплено у законі України "Про правовий статус закордонних українців");
- інститут біженців (нормами інституту визначено правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, а також встановлено державні гарантії захисту біженців - Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту");
- інститут прикордонного контролю (правові норми, які згруповані у цьому інституті визначають основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України та деякі інші питання пов’язані з в’їздом в Україну, та виїздом за межі України - Закон України "Про прикордонний контроль");
- інститут видворення за межі України (нормами, які згруповані у даному інституті врегульовано порядок та підстави застосування та кого примусового заходу, як видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України - Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");
- інститут тимчасового перебування та території України (у рамках інституту об’єднані норми, яким врегульовано порядок в’їзду на територію України, транзитного проїзду через її територію, та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства, а також перебування на території України таких осіб без мети переселення - Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");
- інститут відповідальності у міграційних відносинах (нормами інституту визначено порядок та підстави притягнення до відповідальності фізичних та юридичних осіб, за порушення міграційних правил - Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, Закон України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", "Про зайнятість населення" тощо).
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 292; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!