Міжнародні та міждержавні організації як суб'єкти регулювання світових міграційних процесів

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 38Следующая ⇒

Сучасна міграція являє собою багатопланове явище, вплив якого у світі, у зв’язку з розширенням інтеграції, постійно зростає. З огляду на це, міжнародні міжурядові та недержавні організації світового та регіонального масштабу все більше відіграють одні з самих найважливіших ролей у впорядкуванні міграційних переміщень на міждержавному просторі.

З урахуванням зазначеного, проаналізуємо систему та функції найбільш активних у міграційній сфері міжнародних організацій, діяльність яких конструктивно впливає на вирішення глобальної проблеми регулювання міграційних процесів у світі.

Найбільш впливовою міжнародною організацією, діяльність якої розповсюджується на міграційну сферу на світовому (глобальному) рівні є Організація Об’єднаних Націй (ООН).ООНє одним з основних суб’єктів регулювання міжнародних відносин,використовуючи надані урядами дані, ООН регулярно публікує найбільш повні і узагальнені інформаційні та аналітичні матеріали щодо міграційних процесів у світі. ООН здійснює регулювання міграційних процесів на фоні загального регулювання міжнародних відносин, але для безпосереднього впливу на стан та перспективи розвитку міграційних відносин у складі ООН створено спеціалізовані установи, які здійснюють регулювання міграційними процесами на світовому рівні.

Однією з таких спеціалізованих установ ООН, що створена для здійснення міжнародного мандату із захисту біженців та надання їм різнобічної допомоги є – Управління верховного комісара ООН у справах біженців(УВКБ ООН). Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 319 (ІV) від 3 грудня 1949 р. та 428 (V) від 14 грудня 1950 р. було ухвалено заснування даної міжнародної організації. УВКБ ООН спочатку було утворено як допоміжний орган Генеральної Асамблеї ООН на 3 роки, але невдовзі стало очевидним, що проблеми міграції та біженців потребують постійної уваги ООН.

Напрямки діяльності УВКБ ООН, а також компетенція та коло обов’язків Верховного Комісара щодо надання міжнародного захисту біженцям та пошуку повного розв’язання проблеми біженців визначається Статутом УВКБ ООН. Відповідно до ст. 1 Статуту УВКБ, головне завдання цієї організації – забезпечення надання міжнародного захисту біженцям та пошук остаточного вирішення проблеми біженців через сприяння урядам у проведені добровільної репатріації біженців або поліпшенні їхньої інтеграції в нових країнах. Також у Статуті підкреслюється, що діяльність Верховного Комісара є абсолютно аполітичною за своїм характером, вона має гуманітарний та соціальний характер і стосується окремих груп біженців. Але за останні роки Генеральний Секретар ООН, Генеральна Асамблея ООН й держави-члени регулярно звертались до УВКБ з пропозицією поширити свою діяльність на осіб, які були переміщенні в межах території своєї країни, та на населення, що постраждало від збройних конфліктів.

Верховний Комісар ООН у справах біженців обирається Генеральною Асамблеєю ООН терміном на п’ять років та підпорядковується одночасно ЕКОСОС та Генеральній Асамблеї, й керується у своїй діяльності їх директивами.

УВКБ забезпечує практичну діяльність свого керівника – Верховного Комісара ООН у справах біженців. УВКБ має регіональні та субрегіональні представництва у країнах світу, консультує державні міграційні органи, домагаючись того, щоб відповідне національне законодавство містило закріплені міжнародні права біженців та осіб, що шукають притулку, та наглядає за дотриманням цих прав, зокрема, створює та забезпечує функціонування таборів біженців, а також, передає та розподіляє серед них гуманітарну допомогу, здійснює організоване переселення біженців, має у своїй структурі Центр документації у справах біженців. УВКБ сприяє поширенню знань та розуміння на світовому та регіональному рівнях принципів поводження з біженцями. УВКБ бере активну участь у багатьох міжнародних нарадах з метою обговорення засобів, за допомогою яких держави можуть боротися з нелегальною міграцією, забезпечуючи отримання захисту особами, які того потребують.

Таким чином, мета УВКБ ООН полягає у наданні можливості особам, які потребують міжнародного захисту, отримувати його шляхом забезпечення їх безпеки у іншій країні, забезпеченні гарантій невислання з країни й дотримання загальних прав людини.

З метою виконання головної мети та призначення, Статутом визначені основні напрямки роботи УВКБ ООН. До них відносяться:

§ сприяння укладенню та ратифікації міжнародних конвенцій про захист біженців;

§ спостереження за виконанням постанов цих конвенцій і пропозицій, необхідних поправок до них;

§ нагляд за виконанням постанов даних конвенцій;

§ сприяння виконанню заходів, що мають на меті полегшення становища біженців і скорочення чисельності біженців, котрі потребують захисту;

§ сприяння урядовим і приватним зусиллям, спрямованим на заохочення добровільної репатріації біженців або їхній асиміляції у нових країнах;

§ полегшення допуску біженців, не включаючи тих, які належать до категорії, що терплять нестатки, на території різних держав;

§ вжиття заходів для отримання дозволу на перевезення майна біженців, особливо необхідного для їхнього розселення;

§ отримання від урядів інформації стосовно чисельності біженців на території та становища їх, а також нормативних актів, що їх стосуються;

§ встановлення найбільш доцільного контакту з приватними організаціями, які займаються біженцями;

§ підтримання тісного контакту із зацікавленими урядовими, міжурядовими і неурядовими організаціями.

Так, останнім часом УВКБ ООН було організовано ряд програм масової інформації у Албанії, Румунії та В’єтнамі з метою інформування населення з питань міграції.

В Україні діяльність УВКБ ООН у справах біженців здійснюється з березня 1994 р. Цілі та завдання УВКБ ООН в Україні мають певні особливості, а саме:

· надання захисту шукачам притулку, що прибувають в Україну з країн, які не входять до СНД, і доступ до процедури визнання статусу в країні притулку;

· надання допомоги тим шукачам притулку з країн, що не входять до СНД, яким надано статус біженця в Україні, та сприяння їхній інтеграції в українське суспільство;

· надання допомоги тим особам з числа депортованих, зокрема кримським татарам, що повернулися в місця колишнього проживання, та зменшення кількості осіб без громадянства;

· надання допомоги урядові України у розробці відповідних інструкцій та підвищенні рівня компетентності державних органів для ефективного вирішення ними проблем біженців та міграції;

· допомога у підготовці законодавства України шляхом внесення відповідних пропозицій щодо змін національного законодавства, що стосуються надання додаткових форм захисту.

Іншою спеціалізованою установоюОрганізації Об’єднаних нації,яка виконує функції щодо регулювання міграційних процесів є Міжнародна організація праці (МОП).На цю організацію покладається завдання щодорозгляду питань у сфері трудової міграції, захисту прав трудящих-мігрантів, формування міжнародних трудових стандартів у формі конвенцій та рекомендацій, якими встановлюються мінімальні стандарти основних трудових прав, у тому числі у сфері трудової міграції.

МОП була створена у 1919 р., наприкінці Першої світової війни, під час Паризької мирної конференції. Конституція (Статут) МОП була підготовлена між січнем та квітнем 1919 р. трудовою комісією, заснованою Мирною конференцією. Перша щорічна Міжнародна конференція праці розпочала свою роботу у Вашингтоні 29 жовтня 1919 р. У 1960 р. МОП створила Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень у Женевській штаб-квартирі, а у 1965 р. – Міжнародний навчальний центр у Турині.

Повсякденна діяльність МОП здійснюється трьома головним органами: Міжнародною конференцією праці, Адміністративною радою та Міжнародним бюро праці. Важливим є те, що в галузі міграції МОП ставить завдання розроблення й здійснення партнерами низки заходів, спрямованих на ефективний захист трудящих-мігрантів та вдосконалення механізму регулювання потоків мігрантів. Ці заходи передбачають аналіз політики й консультативні послуги, професійну підготовку осіб, які працюють в галузі трудової міграції, підтримку національних досліджень у відповідних державах світу.

З метою надання допомоги країнам Центральної та Східної Європи, що зіткнулися зі значними труднощами (після зняття обмежень на свободу пересування) в оцінці ситуації та виявленні можливостей регулювання проблем міграції, за підтримкою МОП були проведені національні семінари з проблем регулювання міграційних процесів. Слід зазначити, що в цілому проекти МОП, спрямовані на регулювання процесів зайнятості населення, є найвідомішими в світі серед відповідних програм технічного співробітництва.

Наступноюспеціалізованою установою ООН, яка здійснює заходи спрямовані на впорядкування міжнародних міграційних процесів є Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка одночасно є міжнародною міжурядовою організацією. ІКАО була створена у 1947 р., після того, як 26 держав ратифікували Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію у 1944 р. на Міжнародній конференції цивільної авіації у Чикаго. Одним з напрямків діяльності ІКАО є встановлення міжнародних норм та правил у галузі безпеки цивільної авіації, спрощення та уніфікування імміграційних правил.

Одним з основних напрямків діяльності ІКАО є здійсенення заходів спрямованих на протидію нелегальній міграції. Зважаючи на це окремий розділ Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. присвячено обов’язку транспортних авіаційних підприємств повертати за свій рахунок нелегальних мігрантів, які в’їхали у країну за допомогою такого підприємства. Слід звернути увагу на те, що ІКАО постійно працює у напрямку розвитку нових заходів протидії нелегальній міграції. У даній Програмі вказані аспекти, пов’язані з недопущенням в інші країни осіб без легального статусу та гарантіями відносно відсутності фальсифікації документів та попередньої інформації про пасажирів.

Ще однією спеціалізованою установою ООН, яка бере участь у регулюванні міжнародної міграції є Міжнародна морська організація(ММО), яка функціонує з 1959 р. Конвенція про створення ММО була розроблена у 1948 р. на Морській конференції ООН та набрала чинності у 1958 р. Одним з головних завдань ММО є захист людського життя на морі, зокрема при нелегальному перевезенні мігрантів. 17 листопада 1993 р. Асамблея ММО прийняла спеціальну Резолюцію 773 (18), яка стосується посилення гарантій безпеки на морі шляхом запобігання та заборони небезпечної практики, пов’язаної з контрабандним провозом іноземців морськими судами. В ній акцентується увага на Міжнародній конвенції про охорону людського життя на морі 1974 р., відповідне міжнародне право та, зокрема, ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 р., яка вимагає від кожної держави здійснювати юрисдикцію над судами, які плавають під їх прапорами, та вживати заходи, які необхідні для забезпечення безпеки на морі. У даній Резолюції Асамблеї ММО та у подальших документах цієї організації містяться заклики до всіх держав-членів, зокрема:

Ø вживати заходи по попередженню контрабандного провозу іноземців;

Ø здійснювати співробітництво у проведенні перевірки суден;

Ø владам держав затримувати небезпечні судна і якомога швидше повідомляти Генерального секретаря ММО про всі випадки затримання.

Окрему увагу привернемо до науково-дослідницьких інститутів ООН, які є автономними установами її системи. Їх внеском є доктринально-наукові дослідження міжнародних проблем та розробки шляхів їх вирішення. Зокрема, Науково-дослідницький інститут соціального розвитку при ООН здійснює дослідження проблем та політики соціального розвитку.

Крім організацій системи ООН у регулюванні міжнародних міграційних процесів бере участь й Інтерпол – міжнародна організація кримінальної поліції.Основним завданням Інтерполу щодо регулювання міграційних процесів є забезпечення міжнародного поліцейського співробітництва у протидії нелегальній міграції, торгівлі людьми та інших злочинів пов’язаних з міграційними процесами.

Також, крім міждержавних (міжурядових) міжнародних організацій чималу роль у сфері регулювання світових міграційних процесів відіграють неурядові міжнародні організації (НУО), які мають чималий досвід та ініціативи.

Діяльність неурядових міжнародних організації торкається широкого спектру проблем міграції. Деякі з таких організацій допомагають іммігрантам інтегруватися, інші представляють інтереси окремих груп мігрантів. Характерно, що допомога неурядових міжнародних організацій мігрантам надається не тільки після їх виїзду з країни походження, але й ще до цього. В Азії, наприклад, багато організацій розповсюджують інформаційні бюлетені щодо процедури та специфіки міграційного законодавства інших країн, проводять семінари, бесіди та консультації з цих питань. Допомога неурядових міжнародних організацій продовжується й після від’їзду мігранта (наприклад, допомога у підтриманні зв’язку з батьківщиною, пересилання грошей). Біженцям та нелегальним мігрантам ці організації часто надають правову допомогу. Релігійні та общинні групи часто надають їм необхідну матеріальну та фінансову допомогу.

Однією з найбільших та найавторитетніших неурядових міжнародних організацій у світі, яка займається вирішенням різнобічних проблем міграції на світовому рівні є Міжнародна організація з міграції (МОМ).

Організація була заснована 5 грудня 1951 р. в Брюсселі під назвою “Міжурядовий комітет з європейської міграції”. На цю організацію було покладено, серед інших, завдання щодо надання спеціальних послуг у сфері міграції, спрямованих на упорядкування міграційних потоків та розселення мігрантів і біженців у країнах, які їх приймали. На сьогодні, метою МОМ є забезпечення на всій планеті впорядкованої міграції осіб, які потребують міжнародних міграційних послуг. Для досягнення цієї мети МОМ виконує такі функції:

- управління впорядкованою і плановою міграцією громадян з урахуванням специфічних потреб країн еміграції та імміграції;

- регулювання організованої міграції біженців, переміщених та інших осіб, вимушених залишити країну;

- проведення міжнародного форуму, на якому держави-учасники та інші партнери обговорюють нагромаджений досвід, обмінюються поглядами, розробляють заходи і сприяють співробітництву та координації зусиль у сфері міграції.

За роки своєї діяльності МОМ надала дійову допомогу в оформленні та здійсненні переміщення більш ніж 9 мільйонам, головним чином біженців та переміщених осіб, що є значним внеском у запобіганні нелегальній міграції.Біженцям МОМ надає документацію, забезпечує їх оформлення та надає медичні послуги, з тим, щоб вони відповідали вимогам, які висувають країни, що приймають. Національним мігрантам МОМ надає консультативні послуги, проводить відбір та оформлення у країнах їх походження, забезпечує прийом, розміщення та допомогу у інтеграції. Крім того, МОМ надає консультативні послуги та проводить дослідження, які спрямовані на співробітництво з урядами держав-членів у галузі формулювання та практичного застосування їх міграційної політики та законодавства. Таке технічне співробітництво, яке проводиться з ініціативи урядів, може набувати різних форм: огляди про потребу у кваліфікованих трудових ресурсах; направлення експертів-консультантів з питань міграційного законодавства; перевірка мігрантів, які не мають документів, та надання пропозицій по вирішенню даної проблеми;підготовчі курси для урядовців, які пов’язані з міграційними питаннями; організація зустрічей та семінарів тощо.

На регіональному рівні регулювання міграційних процесів здійснюється цілою низкою міждержавних (міжурядових) міжнародних органів та організацій, за участі великої кількості неурядових міжнародних організацій.

Однією з найважливіших організацій, на яку покладається завдання щодо регулювання міграційних процесів у Європі є Рада Європи. У 1994 р. за ініціативою Комітету з питань рівності між чоловіками та жінками та Європейського комітету з міграції була створена Об’єднана група спеціалістів з міграції, культурного різноманіття та рівності жінок та чоловіків. Основною формою діяльності якої є проведення бесід з жінками-мігрантами, організація конференцій та проведення спеціальних досліджень, з метою виявлення конкретних проблем, з якими стикаються жінки-мігранти, включаючи проблему насилля.

У складі Ради ЄвропитакождієЄвропейський комітет з питань багатогромадянства, який розглядає всі аспекти питань громадянства. Цей комітет ініціював прийняття Конвенції про скорочення випадків багатогромадянства та про військову повинність у випадку багатогромадянства.

Іншою доволі впливовою міжурядовою організацією, яка здійснює заходи спрямовані на впорядкування міграційних процесів є Європол. До відома Європолу відносяться питання європейського поліцейського співробітництва, у тому числі й з питань протидії нелегальної міграції.

У 1993 р. за рішенням Європейської Ради була утворена Європейська Група боротьби з наркотиками, що стало фактично першим кроком до створення Європолу. Важливим є те, що до відання Групи були віднесені злочини, пов’язані, зокрема, з діяльністю мереж нелегальної міграції, торгівлею наркотиками. У грудні 1996 р. мандат Групи був поширений й на торгівлю людьми. Конвенція про створення Європолу набрала чинності 1 серпня 1998 р. та поклала на цю нову організацію ряд обов’язків, у тому числі: здобування, накопичення та аналіз інформації; термінове повідомлення компетентним органам країн-членів будь-якої інформації про кримінальні злочини та виявлені між ними зв’язки тощо. Характерним є те, що на Європол покладений обов’язок вести боротьбу з нелегальною торгівлею та переміщенням людей.

Європол також проводить щорічно зустрічі експертів з нелегальної міграції країн-членів та третіх країн. Європол підтримує у сфері боротьби з нелегальною міграцією зв’язок з Інтерполом, Міжнародною організацією з міграції, Міжнародним центром з розвитку міграційної політики. Серед найближчих цілей Європолу є інтенсифікація розслідувань справ з використанням фальсифікованих документів нелегальними мігрантами; посилення прикордонного контролю у місцях знаходження шляхів, які найчастіше використовуються для нелегального переправлення мігрантів; найбільш ефективне використання офіцерів зв’язку у третіх країнах; координація зусиль з іншими компетентними організаціями у боротьбі з нелегальною міграцією та торгівлею людьми.

Наступною міжурядовою організацією, яка бере участь у регулюванні міжнародних переміщень людських мас є Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Її було започатковано як політичний консультативний орган, до якого ввійшли країни Європи, Центральної Азії та Північної Америки. В січні 1995 року вона набула статусу міжнародної організації.

ОБСЄ у сфері регулювання міграційних процесів здійснює заходи щодо розробки превентивних засобів щодо нелегальної міграції, сприяє організації проведення конференцій у країнах СНД тощо.

Крім цих міжнародних організацій на регіональному Європейському рівні діє Організація Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР),яказбирає і узагальнює дані про міграційні потоки в розвинутих індустріальних країнах. Налагоджена система моніторингу дає змогу ОЕСР щорічно видавати доповідь про існуючі розміри і потоки іноземних громадян країн-членів та визначних подій, що сталися в міграційних процесах в основних регіонах світу та в окремих країнах.

Серед неурядових міжнародних організацій регіонального масштабу, насамперед слід відзначити Європейську консультативну організацію в справах біженцівта висланих, яка здійснює організацію співробітництва з проблем біженців та захисту їх прав на притулок. Ця організація має статус консультанта при Раді Європи. ЇЇ основним завданням є, шляхом спільних юридичних та соціально-політичних досліджень, сприяти гуманізації та лібералізації державної політики країн Європи стосовно біженців та осіб, що шукають притулку, надання їм індивідуальної допомоги, а також робота щодо розв’язання проблеми біженців у глобальному масштабі.

Іншою міжнародною неурядовою організацією регіонального масштабу єЄвропейська Рада у справах біженців та вигнанців(ECRE) заснована, як форум співпраці неурядових організацій Європи, що працюють у галузі допомоги біженцям, а також громадянам, які шукають політичного притулку. Організація опікується потребами людей, які шукають притулок в Європі, розвитком всебічного Європейського підходу до глобальних проблем біженців та надає підтримку неурядовим організаціям, що займаються проблемами біженців в Україні. До функцій ECRE належить здійснення аналізу досліджень, обмін інформацією та стимулювання розвитку робочої мережі. З метою досягнення своїх цілей та завдань організація напрацьовує політичний аналіз, співпрацює з Європейськими інститутами та УВКБ ООН.

Однією з неурядових організацій, що наділені повноваженнями у сфері міграції виступає й Українська Всесвітня Координаційна Рада (УВКР).Остання створена на підставі відповідного рішення І-го Всесвітнього Форуму українців, що відбувся у серпні 1992 р. у Києві. Організацію було зареєстровано Мінюстом України 3 травня 1993 р.

Головною метою діяльності УВКР є сприяння зміцненню й розбудові незалежної, соборної, демократичної Української держави, утвердженню інтересів України та світового українства у всіх сферах світового простору – економічній, політичній, правовій, науково-технологічній, освітній, інформаційній, етнокультурній, спортивній та інших – шляхом координації діяльності громадських організацій в Україні й українській діаспорі та співпраці з вітчизняними і закордонними урядовими, підприємницькими та громадськими структурами”.

Членами УВКР є українські громадські організації в Україні та за кордоном. За результатами V Форуму, УВКР нараховувала більше 382 членів-організацій.

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 395; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!