Визначення та сучасні підходи до вивчення політичної європейської інтеграції.
Головні позиції дослідження політичних євроінтеграційних процесів: причини, мотиви та результат.
Визначення та сучасні підходи до вивчення політичної європейської інтеграції.
Як вже зазначалося вище, зближення концептів європейської інтеграції та європеїзації дозволяє вести мову про широке розуміння європейської інтеграції (в тому числі й політичної),яке бере до уваги і розбудову європейських інститутів і політики, і європеїзацію, - зворотний вплив наднаціональної інституційної структури на політичні і соціальні системи країн-учасниць. Це розуміння виходить з того, що постійна присутність загальноєвропейських інституцій зумовлює безперервну європеїзацію національних систем, а тому її необов’язково приписувати виключно конкретним діям центру.
Політична європейська інтеграція у широкому розумінні вивчається у межах трьох дослідницьких підходів.
Перший підхідза вихідну точку вивчення динаміки Європейського Союзу приймає “спільні європейські рішення” й орієнтується на з’ясування впливів, що їх чинить правовий доробок Спільноти на політико-адміністративні структури країн-членів. Перевагами цього підходу вважається те, що він 1) дозволяє уникнути телеологічних конотацій у євроінтеграційних дослідженнях і 2) спонукає до перевірки того, чи дійсно відбувається інтернаціоналізація прийнятої в Спільноти логіки управління і якими є її наслідки на національних рівнях. Загалом цей ракурс євроінтеграційних досліджень ставить питання про те, чи впроваджувані на національному рівні загальноєвропейські ініціативи вписуються у прийняті тут управлінські практики.
|
|
|
Другий підхідбере до уваги парадоксальний характер процесів так званої “денаціоналізації”. Ці процеси, з одного боку, підривають державну автономність і здатність до управління. А, з іншого, - унезалежнюють виконавчі органи від суспільного контролю, оскільки передбачають обстоювання представниками національного уряду інтересів не стільки своїх громадян, скільки інших держав-членів заради можливості спільного з їх урядами рішення. Цей ракурс вивчення євроінтеграції ставить питання про зміну самої державності, коли урядування фактично переноситься на наддержавний рівень, та виводить на проблему майбутнього представницьких демократій.
Третій дослідницький підхідвивчає довгострокові процеси соціальної, економічної та політичної реконструкції, орієнтуючись при цьому на рокканівську традицію. Норвезький вчений Стейн Рокканстворив свого часу так звану “концептуальну карту Європи”, де розглядав Європу як особливий регіон із власним шляхом розвитку та досвідом. Історично цей регіон сформувався навколо так званого „поясу міст”. Останній за часів Римської імперії фактично виконував роль її лімесу, простягаючись торговими шляхами та воєнними поселеннями від „нижніх земель” імперії через прирейнські області та Лотарингію до Альп.
|
|
|
Згідно із Рокканом, „пояс міст” визначає територіальний поділ і структуру Європи, оскільки, по-перше своєрідно перерізає її навпіл й формує доволі динамічну рівновагу сил держав та імперій, що виникають по обидві його сторони й мають власні морську чи континентальну периферії. А, по-друге, виконує функцію каналу розповсюдження юридичних кодексів, алфавіту, релігії, вимог громадян, союзницьких відносин тощо. Тим самим “пояс міст” стає „провідником” між римською цивілізацією і варварським світом, а також задає базове членування Європи на імперську, романську, і варварську, кельто-германську.
За словами Стейна Роккана, “концептуальна карта Європи” відображає фундаментальну асиметрію геополітичної структури Європи, яка може бути описана за допомогою трьох параметрів. А саме: 1) домінуючої міської структури політично роздрібненого торгового поясу від Середземного моря до Північного; 2) сили міст, які сформувалися на західних, “звернених до моря” територіях та 3) слабкості міст на територіях, об’єднаних під владою могутніх військових центрів на “зверненому до континенту” Сході.
|
|
|
При цьому вісь “Захід-Схід” демонструє різницю в економічній ресурсній базі державного будівництва. На Заході – це прибуток, отриманий внаслідок високого рівня розвитку торгово-грошових відносин, а на Сході – прибуток від сільськогосподарської праці. Вісь “Північ-Південь” презентує спільні підстави як для культурної інтеграції, так і для опору культурній уніфікації. Наприклад, пише Роккан, Римська церква встановила духовне панування на території усієї Західної Європи, оскільки зуміла зберегти грецьку і латинську мови як засіб спілкування еліт. Однак використання алфавітної писемності, яка на відміну від ієрогліфів може бути вимовлена різними способами, відкрило можливості для літературного розвитку місцевих мов. А винайдення книгодрукування уможливило масове відтворення текстів на цих мовах і створило умови для виникнення множини національних стандартів спілкування.
Поєднання трьох параметрів “концептуальної карти Європи” створило розмаїття політичних систем та культурно-національних ідентичностей Європи і водночас, через існування “поясу міст”, забезпечило їх єдність. Посилаючись на дослідження Роккана, сучасний європейський дослідник Олсен пропонує розгляд політичної організації Європейського Союзу крізь призму диференціації і об’єднання. Такий ракурс пояснюється тим, що всі системи стикаються з проблемою єдності за різнорідності своїх частин. Інтеграція, за словами Олсена, завжди супроводжується прагненням частин системи до автономії. Тому політичні проекти об’єднання можуть бути спрямовані або на зменшення різнорідності частин системи, або ж на посилення здатності системи існувати в умовах плюралізму і забезпечувати єдність у розмаїтті. Європейський Союз є прикладом другого політичного проекту, таким собі “союзом глибокої розмаїтості”, що визнає та інституційно закріплює різноманітність ідентичностей. Наприклад, Договір про Європейський Союз засвідчує повагу Союзу до національної ідентичності держав-членів. Відповідно, єдино можливою стратегією розвитку Європейського Союзу, на думку Олсена, може бути така собі “непомітна інтеграція”, що здійснюється за рахунок “нетериторіальних розмежувань”, тобто формування різного роду європейських політичних мереж, в межах яких національні еліти можуть домовлятися між собою.
|
|
|
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 295; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!