ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ У ФОРМУВАННІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
Одним із найважливіших елементів культури взагалі, що характеризує духовний і матеріальний розвиток суспільства, є інформаційна культура. Зміст цього поняття багатоаспектне та різнопланове. За одним із визначень – це інформаційна діяльність людини, яка, з одного боку, спрямована на ефективний пошук та використання інформації, з іншого – на її формування, збереження, перетворення та відтворення.
У сучасному суспільстві людина має велику кількість каналів для отримання різноманітної інформації. Це і особистісне спілкування, і безпосереднє читання літератури, і найбільш розповсюджені джерела передачі інформації – засоби масової інформації. До них відносяться: друкована продукція – газети, журнали тощо; телебачення та радіо; і нарешті, найпопулярніший Internet.
Багаторічний інформаційний досвід доводить, що засоби масової інформації (ЗМІ), на жаль, витісняють об’єктивну реальність, продукуючи реальність віртуальну, від якої людина цілком стає залежною. Непомітно для нашої свідомості відбувається процес перетворення «особистості суспільної» в «особистість інформаційну». Чим поступається людина, інтегруючи в інформаційне середовище? Які наслідки має використання досягнень технічного прогресу?
Найголовніша проблема полягає в тому, що поступово зникає традиційне коло спілкування. Безпосередній, живий контакт змінюється заочним бездушним спілкуванням. Зрозуміло, якщо людина спілкується переважно за посередництвом інформаційної мережі, то вона стає ізольованою від суспільства. Подібна технологічна ізольованість протягом багаточасового інформаційного спілкування посилює у користувачеві тенденцію до самоізоляції, призводить до порушень в психіці молодого покоління.
|
|
|
Протягом останніх двох століть відбувався інтенсивний розвиток людського суспільства як цілісної системи. Серед найважливіших розвиваючих галузей завжди була передача та обмін інформацією. Останнім часом все активніше з’являється стурбованість щодо негативного впливу глобальної комп’ютерізації та розвитку Internet-мережі. Більшість людей причетні до створення нових ритуалів, які пов’язані з використанням інформації: це і ритуальний вечірній перегляд новин, і щоденне читання преси, і ранковий перегляд сайтів та розсилання новин тощо. Все це перетворюється на своєрідну наркотичну залежність, яка потребує постійного підкріплення. Також посилюється негативний ефект віртуальної реальності у разі, якщо ЗМІ передає невірогідну інформацію, цілеспрямовану на згущення фарб.
Але несправедливо було б вважати, що в галузі інформаційних технологій все зводиться до негативу. Зараз у всіх країнах світу широко розповсюджується дистанційне навчання, завдяки якому кожна людина здатна отримати вищу освіту. Нові технології сприятимуть кардинальним змінам у формуванні ціннісних орієнтирів людей. Завдяки інформатизації всіх видів людської діяльності та виникненню нової інтелектуальної людини, сучасне суспільство поступово перетворюється на поліцентричне суспільство, яке засноване на колективізмі та змагальності.
|
|
|
Таким чином, необхідно диференційовано підходити не тільки до вірогідності інформації в ЗМІ, але й бути дуже обережним з її впровадженням в життя. Особливо це стосується студенства, яке не може вільно орієнтуватися у складному мультіверсійному просторі. Молоду людину треба навчити рефлексивно мислити. В майбутньому це сприятиме формуванню її світогляду, і вона безпомилково зможе обрати вірне рішення на користь тієї або іншої інформації.
УДК 32:659.4(477) (043) Д.В. Овечкiн
/м. Маріуполь/
АНАЛІЗ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
Головними ознаками сучасного суспільства, зокрема, є зростання ролі інформації, індустрія інформаційних послуг, інформаційна економіка, сучасні інтелектуальні інформаційні технології та технології зв’язку, значний потенціал науки, потреба фізичних та юридичних осіб в інформації, високий рівень інформаційно-правової культури всіх суб’єктів інформаційних відносин.
|
|
|
Державна інформаційна політика це політика, яка засобами державної влади створює та забезпечує функціонування правової системи регулювання інформаційних відносин, захисту прав людини й основних свобод, та забезпечення збалансування інтересів людини, суспільства та держави у всіх сферах інформаційної діяльності. Іншими словами під державною інформаційною політикою розуміється регулююча діяльність державних органів, спрямована на розвиток інформаційної сфери суспільства, що охоплює не тільки інформаційні системи, телекомунікації і засобів масової інформації, але й всю сукупність виробництва і відносин, пов’язаних зі створенням, одержанням, зберіганням, обробкою, використанням і поширенням інформації у всіх її видах – статистичної, адміністративної, масової, інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, правової інформації, інформації про особу, інформації довідково-енциклопедичного характеру та соціологічної інформації [2].
|
|
|
Актуальність теми полягає у тому, щопроблема утвердження пріоритету людини в економічній, політичній і духовній сферах в сучасний період розвитку українського суспільства значною мірою пов’язані з узгодженням державного управління та правовим регулюванням суспільних відносин в інформаційній сфері.
Національна інформаційна політика повинна реалізовуватися поетапно на основі використання організаційних, правових і економічних механізмів. Передбачається, що реалізація державної інформаційної політики триватиме достатньо довгий період, терміни якого пов'язані з певним рівнем розвитку української економіки. Швидкість цього розвитку визначає ріст потреб в інформації. На першому етапі реалізації національної інформаційної політики слід послідовно реформувати інформаційне виробництво в системі державної влади та управління в цілому, на другому – поступово перетворити наявні інформаційні ресурсі у реальні матеріальні і духовні блага для населення країни.
Тривалість етапів також обумовлюється забезпеченням високого рівня інформаційної безпеки, що буде означати певні обмеження. Це пов'язано з тим, що науково-технічні досягнення завжди приносять із собою як переваги, так і недоліки. Тріумфальний хід Internet, поряді з практично необмеженими можливостями інформаційного обміну і доступу до відкритих інформаційних ресурсів, призводить до зростання небезпеки розкрадання національних інформаційних ресурсів.
Практична реалізація державної інформаційної політики у всіх її функціональних і тимчасових аспектах потребує розвитку інформаційного законодавства як системи взаємопогоджених правових норм, що базуються на конституційних принципах устрою держави, розмежування предметів ведення і повноважень і побудови єдиної системи українського законодавства.
Державна політика інформатизації формується як складова частина соціально-економічної політики держави в цілому і спрямована на раціональне використання науково-технічного і промислового потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної інформаційної інфраструктури в інтересах вирішення комплексу поточних і перспективних завдань розвитку України як незалежної демократичної держави з ринковою економікою [1].
Оскільки держава є головним засобом досягнення цілей, які стають перед суспільством, настанова удосконалювання соціального управління, що цікавить нас, безпосередньо здійснюється шляхом реалізації політики держави в інформаційній сфері.
Отже державна інформаційна політика України, що адекватно та динамічно повинна відбивати весь комплекс інтересів і пріоритети суспільства в інформаційній сфері, які змінюються в процесі його життєдіяльності, одна з основних складових управління сучасною державою на сьогодні, багато в чому визначає темпи та рівень її розвитку, а також право займати гідне місце у світовому співтоваристві. В зв’язку з цим сподіваємося, що саме державна інформаційна політика посідатиме чільне місце серед напрямків діяльності демократичної, соціальної, правової держави при формуванні інформаційного суспільства в Україні.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бінько І. Інформаційний простір України: стан та тенденції розвитку // Бібліотечний вісник – 2001 р. - № 2.
2. Почепцов Г.Г.,Чукут С.А. Інформаційна політика: навчальний посібник.- К.: Знання, 2006.
3. Інформаційна політика України: стан та перспективи // Вісник Книжкової палати – 1999 р. - № 5.
УДК 316.774:004.9(043) А.В. Охоцька
/м. Маріуполь/
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 194; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!