РОЗВИТОК ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

⇐ ПредыдущаяСтр 23 из 35Следующая ⇒

Проблему модернізації системи освіти зробив актуальною розвиток інформаційних технологій. Використання інформаційно-комунікаційних технологій допомагає вирішити багато проблем в галузі освіти і підняти їх на новий якісний рівень. Перед вищою школою всіх країн суспільство поставило нове глобальне завдання – необхідність забезпечення доступу до вищої освіти більшої кількості населення. Система освіти західних країн вирішила цю проблему створенням дистанційної форми навчання. Ця форма навчання передбачає таку організацію навчального процесу, коли студент навчається самостійно за розробленою викладачем програмою і віддалений від нього у просторі та часі, проте може спілкуватися з ним за допомогою засобів телекомунікації. Дистанційне навчання набуває популярності та створює конкуренцію заочній формі. Досить актуальною на ринку праці є кваліфікація кадрів. Потенційні робітники відчувають необхідність здобуття нових навичок і вмінь. В той час коли керівники підприємств з метою успішної діяльності своїх співробітників стикаються з потребою додаткового їх навчання без відриву від виробництва. У системі освіти дистанційне навчання відповідає принципу гуманності, згідно з яким ніхто не має бути позбавлений можливості вчитися через бідність, географічну або тимчасову ізольованість, соціальну незахищеність та неможливість відвідувати освітні заклади. Звідси одним з важливих завдань в сфері освіти Україні є інтегрувати свою систему вищої освіти в сучасний освітній простір.

Взагалі розвиток дистанційної освіти Україні поки що відстає від світового і європейського рівня, залишаючись у сфері спеціалізованих курсів за окремими напрямками, а на рівні вищої освіти – у зародковому стані. Поруч із тим визначається потреба в об’єднанні навчальних закладів для співпраці щодо забезпечення дистанційного навчання [1, с. 92]. Відповідно до цього в грудні 1999 була створена «Українська система дистанційного навчання» – UDL System. UDL System – партнерська організація, яка об'єднує вищі навчальні заклади, науково-дослідні інституції, банки, корпорації та неприбуткові організації для створення нової якості за допомогою інноваторського застосування новітніх інформаційних технологій в освіті.

Також 7 липня 2000 року при Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут» було створено структурний підрозділ – Український Центр дистанційної освіти (нині – «Інститут інформаційних технологій в освіті») [2]. В цьому ж році в грудні було затверджено Концепцію розвитку дистанційної освіти в Україні [3]. Для координації робіт із формування і реалізації державної політики щодо розвитку системи дистанційного навчання за наказом Міністерстві освіти і науки України було створено Координаційну раду з розвитку системи дистанційного навчання [4].

Початок активного впровадження дистанційної освіти слід відзначити прийняттям Закону України «Про Національну програму інформатизації» [5] та затвердженням Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки» [6], Наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Заходів щодо реалізації Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004–2006 рр.» [7], Наказу Міністерства освіти і науки України, яким затверджується Положення «Про дистанційне навчання» [8] тощо.

У розвитку дистанційного навчання в Україні деякі дослідники виокремлюють два етапи: початковий та сучасний. Перший тривав з 1990 до 1998 і був ознаменований розробкою та запровадженням концепції гнучкого дистанційного навчання на основі глобальних комп’ютерних комунікацій, тобто використанням інформаційних і комунікативних технологій у навчанні; створенням комп’ютерних телекомунікаційних лабораторій; розробкою дистанційних навчальних програм та курсів; технологічним і методологічним забезпеченням дистанційного навчання. На другому етапі, який розпочався 1999 і триває досі, інтелектуальні інформаційні технології використовуються для підтримки безперервного навчання: створюються інформаційно-навчальні середовища, віртуальні лабораторії, мультимедіа-технології, віртуальні товариства [9, с. 24].

Вищі навчальні заклади України на даному етапі освітньої діяльності намагаються робити перші кроки на шляху до дистанційної освіти. Найкраще це вдається вищим навчальним закладам таких великих міст, як Київ, Харків, Донецьк, Одеса, Львів тощо. Також близько 30 % навчальних закладів України заявили про те, вже мають або планують організувати навчання в режимі дистанційної освіти.

Дистанційна освіта ставить за мету об’єднати отримані знання з діями, тобто випробувати одразу їх на практиці. Для цього необхідно постійно навчати себе, поповнювати та збагачувати свою освіту. Серед суттєвих якостей, якими має володіти студент, слід відзначити такі як високий рівень самомотивації, наполегливість, цілеспрямованість та ін. Переваги такої форми навчання (навчання у відповідності до свого темпу, відсутність обмеження вибору навчального закладу, самостійне планування часу та розкладу занять та ін.) визначають необхідність її подальшого розвитку та активного впровадження в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Пахолко С.А. Стан впровадження дистанційної освіти в Україні / С.А.Пахолко // Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки». – Черкаси, 2009. – Вип. 155. – С.89 – 95.

2. Про створення Українського центру дистанційної освіти: Наказ Міністерства освіти і науки України № 293 від 07.07.2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/distance/pravo/01.html.

3. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні. – К.: КПІ, 2000. – 12 с.

4. Про створення Координаційної ради з розвитку системи дистанційного навчання при Міністерстві освіти і науки: Наказ Міністерства освіти і науки України № 335 від 26.04.04 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://osvita.ua/legislation/Dist_osv/3166.

5. Про Національну програму інформатизації: Закон України № 2289-VI (2289-17) від 01.06.2010 // Відомості Верховної Ради України . – 2010. – № 33. – Ст. 471.

6. Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки: Постанова Кабінету Міністрів України № 1494 від 23.06.2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

7. Про затвердження Заходів щодо реалізації Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004–2006 рр.: Наказ Міністерства освіти і науки України № 802 від 04.12.2003 // Відкритий урок. – 2004. - № 1/2. – С.33.

8. Про затвердження Положення про дистанційне навчання: Наказ Міністерства освіти і науки України № 40 від 21.01.2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15. – Ст. 1078.

9. Поцулко О.А. Дистанційна освіта в Україні / О.А. Поцулко // Наукова скарбниця освіти Донеччини: наук.-метод. журн. – Донецьк, 2009. – № 1.– С. 24-28.

УДК 004.5:17.023.31 А.С. Міносян, І.П.Коршунова

/м. Харків/

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 385; Мы поможем в написании вашей работы!
Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 18 19 20 21 222324 25 26 27 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!