О НЕКОТОРЫХ ПРОБЛЕМАХ КИБЕРЭТИКИ
Информационная культура является важнейшим фактором социализации индивида, нацеливая его не только на получение научного знания, но и на усвоение определенных нравственных ценностей. Активное развитие компьютерных и информационных технологий способствовало появлению нового направления в этике - киберэтики, или виртуальной этики. В научной литературе можно также встретить понятие «компьютерная этика», которое возникло еще до создания Интернета в профессиональной среде ученых и инженеров, работающих с ЭВМ. Это понятие сближается с понятием киберэтики в вопросах нравственного поведения в социальных сетях, при рассмотрении проблем открытого доступа к порнографии, уровня качества информационного продукта, защиты интеллектуальной собственности и т.д. Представляется, что проблемное поле киберэтики шире: к нему можно отнести актуальные проблемы дискриминации и неодинакового доступа к Интернету, использования его международной преступностью, проблемы хакерства и несанкционированного доступа к информации, проблему пиратства, проблему конкуренции между производителями программных продуктов, а также проблемы «клонирования» сайтов, нарушения личной свободы, использования личных данных пользователей в коммерческих целях, незаконного применения средств мобильной связи (например, во время экзаменов), распространения недостоверной информации, грубости и агрессивности в виртуальном общении, запугивания, оскорблений и слухов, проблему защиты от спама и т.д.
|
|
|
Моральным субъектом киберэтики (в отличие от обычной этики) является не реальная личность, а виртуальная – различные виртуальные образы человека, который в Сети анонимен, многолик, символичен, проявляет себя во множестве ролей и статусов, и в основном через текст. Это делает особенно актуальной и сложно решаемой проблему личной (и в том числе моральной) ответственности за действия, совершаемые в виртуальности.
В 80-е годы ХХ века в научной литературе по киберэтике обсуждались следующие ее проблемы: конфиденциальность информации, ее точность, доступность и защита частной собственности (Р. Мейсон, Р. Гэвисон и др.). Например, рассматривались проблемы секретности, анонимности информации, ее хранения и переработки (так как простая невнимательность или небрежность могут иметь роковые последствия), проблема защиты и нарушения авторских прав (особенно в сочетании с проблемой обеспечения доступности, открытости информации). Эти проблемы имеют как моральный, так и юридический характер. В качестве примера можно взять проблему предотвращения киберпреступности. Сегодня можно встретить мнение о допустимости нарушения принципа приватности – скажем, во имя предотвращения преступления.
|
|
|
Информационные и коммуникационные технологии создаются человеком и являются выражением его сущностных сил, его конкретно-исторического уровня развития, в том числе духовного, и в особенности - нравственного. Ценностные установки создателей киберпространства напрямую влияют на качество ИКТ и на способы их использования. Киберэтика должна опираться на общеизвестные моральные нормы, такие как заповедь не делать другому того, что себе не желаешь. Актуальными являются традиционные заповеди «не убей», «не лги», «не кради», «не желай ничего чужого», а также дискуссии о методах борьбы со злом (через запреты, наказания или через воспитание, убеждение и образование).
Проблемы нравственности рассматривались на Всемирном Саммите по информационному обществу (10 - 12 декабря 2003 г., Женева). Саммит признал важность для информационного общества этических норм, которые должны способствовать справедливости, а также поддерживать достоинство и ценность человеческой личности, способствовать ее свободному самовыражению.
УДК 929: 78 (477) «1895/1968» (043) Т.Г.Добіна
|
|
|
/м. Маріуполь/
З НАЦІОНАЛЬНОЇ СКРИНІ: ПОВЕРНЕННЯ ДО ДЖЕРЕЛ Б.М ЛЯТОШИНСЬКОГО
Борис Миколайович Лятошинський народився 3 січня 1895 року в м. Житомирі в родині вчителя історії та громадського діяча в області народної освіти. Окрім педагогічної роботи батько майбутнього композитора - Микола Леонтійович - займався науковою діяльністю у галузі історичних наук, а як директор різних гімназій, вів громадсько-освітню роботу в Житомирі, Немирові, Златополі. Мати була шляхетно вихованою, освіченою жінкою, грала на фортепіано, співала і з раннього дитинства прищепила любов до музики свому синові.
Борис Лятошинський дуже рано виявив велику музичну обдарованість і почав вчитися грати на скрипці і фортепіано. Його перші твори, написані у 14 років (зокрема, струнний квартет ор.1, d-moll), виявляють значний вплив композиторів-кучкістів. Цим творам властива поміркована гармонічна мова (чітка акордова будова і ладотональна логіка), ясний рельєфний ритм і виразна мелодія. Перші твори молодого композитора з успіхом виконувалися в Житомирі і привертали увагу шанувальників музичного мистецтва.
|
|
|
Початкову освіту хлопчик здобув у житомирській гімназії номер два, яку закінчив у 1913 році. У цьому ж році Б.Лятошинський переїхав до Києва, де вступив на юридичний факультет Київського університету. Визначну роль у становленні композиторського таланту Б.Лятошинського відіграв професор Київської консерваторії Р.Глієр. Борис Миколайович завжди із вдячністю згадував роки навчання у свого вчителя, бо ж саме за запрошенням цього видатного професора Київської консерваторії став студентом його класу.
Творча діяльність Лятошинського розгорнулася на повну силу і його музична спадщина, теоретична й художня, багата й різноманітна в жанровому відношенні, справила помітний вплив на розвиток української, російської та світової музичної культури. За своє життя він став автором понад 100 музичних творів різного формату. В його доробку дві опери, п'ять симфоній, чотири симфонічні поеми, три увертюри, чотири оркестрові сюїти, фортепіанний концерт, велика кількість камерних творів, дві кантати, музика до театральних постановок і кінофільмів та інструментальні обробки творів інших авторів.
Симфонічна творчість Лятошинського є вершиною тогочасного мистецтва. Неповторний стиль композитора увібрав скарби європейської культури. В його симфонічному світосприйнятті переплавлені насиченість Малера і вагнерівська драматургія (до слова, назва його опери «Золотий обруч» перегукується з назвами «Золото Рейну», «Кільце нібелунга»), імпресіонізм французької музики і слов’янський романтизм, новації нововіденців та лірична філософія народної пісні. Твори Лятошинського відзначаються яскравою мелодикою та композиційною майстерністю.
Музику Лятошинського можна пізнати з перших тактів: загально-інтернаціональні риси її органічно синтезуються з колоритом українського мелосу, а згодом насичуються елементами загальнослов'янського музичного фольклору.
Музиці Лятошинського притаманна героїка, піднесена патетика, емоційна виразність. Її ознаками є високий професіональний рівень, глибока філософська зосередженість, могутнє симфонічне дихання оркестру. В узагальнених, але неповторно-своєрідних формах в ній відбилися найбільш характерні риси мислення й почування народу. Ось чому творчість Лятошинського, цього унікального митця ХХ століття, є своєрідним показником рівня культури нашої країни.
Свою творчу працю Лятошинський весь час поєднував з педагогічною і культурно-громадською діяльністю. Продовжувалась його викладацька робота у двох консерваторіях — Київській і Московській, де він обіймав посади професора. До останніх днів життя він не залишав педагогічної роботи, виплекавши талановитих композиторів і музикознавців, серед яких професор Г.Таранов, професор І.Белза, І.Шамо, Ю.Щуровський, Л.Спасокукоцький, Р.Верещагін, О.Андрєєва, М.Фролов, М.Полоз, О.Канерштейн, В.Пономаренко, Ю.Майстренко, В.Кирпань, Л.Дичко, Л.Грабовський, В.Сільвестров, музикознавці Н.Матусевич, Т. Тер-Ованесова та ін.
Живий зв'язок з життям, метод художньої правдивості, що стали характерними для композитора, забезпечили йому місце одного з визначних українських композиторів. Велика музична спадщина Б. М. Лятошинського є золотим фондом української музики. Його симфонії, симфонічні поеми, хорові, камерні та вокальні твори записані в фондах українського радіо і складають золотий скарб українського мистецтва.
Майже півстоліття життя Бориса Миколайовича Лятошинського було пов'язане з українською культурою, музичною освітою та творчістю. В наш час його музика продовжує свій тріумфальний хід концертними залами різних країн та континентів. Високохудожній доробок великого композитора по праву належить до найчудовіших сторінок світової музичної культури.
УДК_002(477) «165/177» (073) Ю.М. Костенко
/м. Маріуполь/
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 300; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!