УПРАВЛІНСЬКИЙ ДОКУМЕНТ ЯК ЗАСІБ КОМУНІКАЦІЙ
Уся інформація стосовно дій сучасних установ України фіксується у документах, які виступають і як предмет праці, і як її результат. Документи, які функціонують в установах, регламентують їх діяльність, забезпечують взаємодію відділів та окремих співробітників, містять управлінські рішення, підтверджують їх виконання, узагальнюють та аналізують отриману інформацію, служать матеріалом для довідкової роботи, а також виступають як необхідний елемент професійного спілкування.
Рівень комунікації установ залежить від рівня їх документаційного забезпечення, а також від кваліфікації працівників, діяльність яких пов’язана з документами. До цієї категорії відноситься практично весь апарат установи – від молодших спеціалістів і технічних виконавців до керівництва. Кваліфікована, відповідна стандартам та сучасним вимогам робота з документування діяльності установи, організації обігу, зберігання документів й використання їх інформації забезпечує управлінському апарату постійне володіння ситуацією, наслідком чого є оперативне прийняття раціонального рішення.
Професійне спілкування установ складається з таких напрямків:
– комунікативні відносини з органами вищого та нижчого рівня управління;
– взаємовідносини з несупідрядними об’єктами або громадськими організаціями;
– внутрішні комунікативні стосунки співробітників;
– спілкування з населенням.
|
|
|
Кожний з напрямків представлений документами, які здебільшого мають довідковий, інформаційний, аналітичний характер, а також розпорядчий, що залежить від типу спілкування.
До основних документів, які забезпечують професійне спілкування установ, належать такі:
– службові листи;
– записки;
– довідки;
– звіти;
– акти;
– заяви;
–телеграми, телефонограми, факси.
Документом, який використовується для спілкування майже у всіх зазначених напрямках, є службовий лист. Ця тенденція визначається значною кількістю його різновидів:
– інформаційні листи;
– гарантійні листи;
– супровідні листи;
– листи-запрошення;
– листи-відповіді;
– листи-прохання.
Сучасні установи у професійному спілкуванні частіше використовують комп’ютерні технології, що значно раціоналізує працю управлінського апарату, а також сприяє удосконаленню документаційного забезпечення.
Правильно організоване професійне спілкування сучасних установ України утворює умови для укріплення системи управління.
СЕКЦІЯ
ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА СВІТОВОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГО КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ
УДК 002:349.412«1557»(043) М.Ю. Анищук
|
|
|
/м. Маріуполь/
«Устава на волоки» 1557 року у контексті розвитку української документної традиції»
Актуальність теми зумовлена важливістю вивчення історії української документної традиції.
Дослідження «Устави на волоки» як документа, що слугує певним елементом розвитку інформаційної культури, є метою публікації.
«Устава на волоки» 1557 р. є одиним з перших правових документів в історії українських земель у період XVI ст. Але для Великого Князівства Литовського (ВКЛ) це був не перший досвід у складанні такого роду документів. У загальнодержавному законодавстві, початок якого датується привілеєм Казимира Ягайловича 1447 р., передували привілеї, або так звані уставні земельні грамоти, які видавалися окремим землям на підтвердження специфічних особливостей їхнього внутрішнього устрою під традиційним гаслом урядової політики: «Ми старини не рухаємо, а новини не уводимо» [3, с.106].
Вже в першій третині XVI ст. стало відчуватися, що форма правової регуляції, яка спиралася на привілеї, себе вичерпала. Суспільство потребувало регулярного кодексу, який зафіксував би норми юридичні норми.
У середині XVI ст. процес оформлення фільварково-панщинної системи у ВКЛ знайшов своє закінчене втілення у волочній реформі. Ця система була викладена в 1557 р. в докладної інструкції, що отримала назву «Устава на волоки». Остаточно документ було затверджено польським королем, великим князем литовським Сигізмундом ІІ Августом 1 квітня 1557 р. За її зразком незабаром почалося перетворення структури повинностей у приватних маєтках Великого Князівства, яке в основному завершилося на початку XVII ст.
|
|
|
Статут 1557 р. складається з 49 статей. Слід зазначити, що через недостатнє опрацювання початкового документа згодом до статуту приймалися доповнення та зміни - 20 жовтня 1557, 20 травня, 20 червня і 20 жовтня 1558 року. Оригінал написаний полууставом з урахуванням традиційних зразків старобілоруська ділової писемності [ 1 ]. У зв’язку з тим, що оригінал не зберігся, тож можна зробити припущення: матеріальним носієм для цього документа був папір. Автори документа, мабуть, хотіли систематизувати статті по певним групам, але витримати цей принцип вони не змогли. Документ не містить вступу; мети проведення реформи у ньому не визначено.
Спробуємо проаналізувати документ як системний об’єкт за концепцією відомого українського документознавця,професора Н.М.Кушнаренко.
|
|
|
«Устава на волоки» має такі властивості:
– атрибутивність – має невід’ємні складові, без яких він не може існувати;
– функціональність – призначений для передачі у часі та просторі;
– структурність - присутній взаємозв’язок його елементів та підсистем, яка забезпечує його цілісність.
Для цього документу характерні наступні ознаки:
– наявність смислового семантичного змісту; Стабільна речова форма;
– призначення для використання в соціальній комунікації;
– завершеність повідомлення.
Як і усі види документів «Устава на волоки» має головну (збереження інформації та передача її у просторі та часі), загальні (інформаційна, комунікативна та кумулятивна, які притаманні будь якому документу) та спеціальні (управлінська або регулятивна, правова) функції.
Тепер спробуємо дати характеристику «Уставі на волоці» за фасетно-блочною схемою класифікації документів, яка здійснюється за різними підставами поділу, що відповідає певним аспектам аналізу документів. Кожен аспект аналізу вказує певний фасет класифікації, тобто перелік видів документів по необхідному ознакою. Таких фасетів може бути безліч, тому класифікація документів називається багатоаспектною фасетної [2, c.95 ]. Зробивши аналіз за цією класифікацією можна дійти висновку, що «Устава на волоки» за характером знакових засобів є текстовим документом; за мірністю запису інформації – двомірним; за призначенням до сприйняття – людиночитаємий; за каналом сприйняття – візуальний; за ступенем його поширення – неопублікований; за способом документування – рукописний; за рівнем узагальнення інформації – вторинний; за матеріальним носієм інформації – паперовий; за матеріальною конструкцією – листовий; за регулярністю виходу в світ – неперіодичний; за часом появи в світі «Устава на волоки» є оригіналом; за місцем походження – зарубіжний.
Виходячи з вище зазначеного, стверджуємо, що «Устава на волоки» є прикладом розвитку української документної традиції XVI ст. з характерними для свого часу особливостями.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аниченко В. В. Развитие белорусского литературного языка в XVIII в. [Електронний ресурс] / В. В. Аниченко // Вопросы языкознания. – М.: 1978. – № 4. – С. 47-57. – Режим доступу: http://www.philology.ru
2. Кушнаренко Н. Н. Документоведение: Учебник. - 4-е узд., испр. / Н. Н. Кушнаренко – К.: О-во «Знания», КОО, 2003. – 459 с.
3. Яковенко Н. М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIIІ ст.: [навч. посібник для учнів гуманітарних гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів] / Н. М. Яковенко – К.: Генеза. – 1997. – 312 с.
УДК 296.41: 004 Т.И. Гулина
/г. Мариуполь/
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 208; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!