ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЛОВОДСТВА В АДМІНІСТАТИВНИХ СТРУКТУРАХ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА (XVII-XVIII ст.)
Одним з аспектів української документної традиції було діловодство адміністративних структур українського козацтва. Цими питаннями займалися українські вчені М. С. Грушевський, Д. І. Яворницький, В. О. Голобуцький, Ю. А. Мицик, В. І. Горобець, І. Л. Синяк, Ю. І. Палеха та ін. [3, с. 142].
Генеральна військова канцелярія (ГВК) – центральна установа гетьманського уряду в Україні XVII-XVIII ст. Вперше згадана у документах за 1650 р. ГВК зосереджувала у себе військове, адміністративне, судове, фінансове управління, вирішувала суперечки з приводу належності до козацтва, складала універсали, розглядала повідомлення полкової та сотенної старшини, справи міст тощо. У ГВК засідала генеральна старшина. Керував канцелярією генеральний писар, якому були підпорядковані військові канцеляристи [2, с. 84-106]. На ГВК також покладалися адміністративні і судово-слідчі функції.
Серед документації, що продукувала ГВК, слід вказати, у першу чергу, на розпорядчу, тобто універсали, накази і прикази гетьманів та кошових отаманів Січі, генеральної старшини, полковників і сотників Гетьманщини, адресу козаків, міщан і селян України, а також листи до короля Речі Посполитої; грамоти та листи до царя Московської держави, султанів Османської імперії, ханів Кримського ханства.
Вищезазначене дозволяє стверджувати, що найголовнішим різновидом розпорядчої документації Січі та Гетьманщини були універсали. Цей документ відіграв роль публічно-правового акта. Чіткого розмежування між універсалами та наказами, тобто документами, виданими представником уряду, з розпорядженнями військового чи адміністративно-господарчого характеру не проводили. Формально наказ було звернуто до вужчої групи осіб, ніж універсал, найчастіше ж – до конкретної особи. Універсали видавалися від імені гетьмана його писарями чи канцеляристами, завірялися гетьманом власноруч підписом та печаткою. Універсали Січі та Гетьманщини мали свій особливий формуляр, який майже не змінювався протягом двох століть.
|
|
|
Формуляр універсалів представників козацького уряду розвивався певною мірою й під впливом польської коронної канцелярії. Те, що українські землі протягом тривалого часу перебували під владою Польщі, потім – Речі Посполитої, не могло не позначитися на всіх сферах суспільного життя України, у тому числі й на її канцелярській практиці, тим більше, що самі гетьмани, як Іван Виговський і Павло Тетеря, служили раніше у державних установах Речі Посполитої [1, с. 546-547].
Окремі універсали умовно можна назвати «митними», бо ними встановлювалися правила діяльності митниць, види й розміри торговельного мита тощо. Важливим документом цієї підгрупи є універсал Б. Хмельницького січня 1650 р. Ним стверджувалася централізована митна служба на території Гетьманщини, створювалася система суворого контролю над діяльністю іноземних купців. Особливо важливою є та частина універсалу, де уміщено своєрідний прейскурант із переліком товарів та відповідного мита за їхній провіз. Побутували також «безмитні універсали», що підтверджували право безмитної торгівлі. Всі ці документи є важливим джерелом, що висвітлює окремі аспекти соціальної політики уряду Гетьманщини.
|
|
|
До найчисленнішої групи можна віднести універсали, які регламентували систему позаекономічного примусу безпосереднього виробника. Поряд з універсалами в канцелярській практиці Речі Посполитої побутували й близькі до них накази. Найчастіше їх видавали король та вище командування, вони містили розпорядження з військових питань.
Останнім часом активізується робота з публікації та дослідження джерел з історії Гетьманщини. Українські документознавці запропонували продуману класифікацію документів за видовою ознакою. Підсумовуючи їхні пропозиції, отримуємо таку систему: окрім директивно-розпорядчої документації створювалася виконавча (донесення, рапорти, іменний список, прохання, уклони, відповіді), засвідчувальна (атестати, паспорти, подорожні, свідоцтва, білети, розписки, підписки, відписки, довідки, векселі, квитанції, заповіти, ухвали), статутна (зобов’язання, правила), обліково-статистична (відомість, переписи, описи, реєстри), інформаційна (свідчення, бачення, об’яви, листи, вимоги, повідомлення) [3, с. 142-144].
|
|
|
Не менший комплес документації було створено під час листування українських гетьманів з адміністрацією Речі Посполитої та Московського царства (пізніше – Російської імперії).У них ішлося про дії у ході Національно-визвольної війни 1648-1658 рр., російсько-турецьких війн 1735-1739 і 1768-1774 рр., Коліївщини, взаємовідносини Гетьманщини з Військом Донським, внутрішні конфлікти і повстання на Січі [1, с. 553-555].
Серед документів керівних структур козаччини особливо велику цінність становлять так звані «атестати» – посвідчення особи, які Гетьманщина видавала запорожцям, що виходили у відставку або вирушали у подорож.
Тож, у період історії українського козацтва був створений цілісний корпус документальних джерел як результат існування розвинутого діловодства. У майбутньому воно буде основою для розвитку української документної традиції.
|
|
|
ЛІТЕРАТУРА
1. Історія українського козацтва: Нариси у 2 т. / Редкол.: Смолій та ін. / Історія українського козацтва. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія». Т.2. – 2007. – 724 с.
2. Мицик Ю.А. Як козаки воювали: Іст. розповіді про запорізьких козаків. – 2-ге вид. / Ю.А. Мицик, С.М. Плохій. – К.:МП «Пам’ятки України», 1991. – 302 с.
3. Палеха Ю. Історія діловодства (документознавчий аспект): навч. посібник / Ю. Палеха, Н. Леміш. – К.: Вид-во Ліра – К, 2011. – 328 с.
УДК 37.018.432:004.738.5(043) О.І. Литвиненко
/м. Маріуполь/
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 208; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!