Типи лібералізації зовнішньої торгівлі
| Критерій типізації | Характерна ознака |
| Двостороння лібералізація | Здійснюється на основі надання країнами одна одній торговельних преференцій, що знижують кількість та рівень обмежень у сфері експортно-імпортних операцій |
| Багатостороння (наднаціональна) лібералізація | Притаманна багатостороннім угодам в рамках регіональних інтеграційних об'єднань |
| Глобальна лібералізація | Система норм, стандартів, правил, що регулюють торговельні відносини на глобальному рівні (ГАТТ—СОТ) |
Багатостороння лібералізація міжнародної торгівлі передбачає укладання багатосторонньої угоди про зону вільної торгівлі з наступним утворенням митного союзу чи з розвитком інших вищих форм міжнародної економічної інтеграції.
Глобальна лібералізація торговельних відносин здійснюється в межах статутних положень міжнародних торговельних організацій (ГАТТ—СОТ, ЮНКТАД) і поширюється на всіх учасників.
Однак держави і досі іноді вдаються до політики протекціонізму.
Протекціонізм — політика захисту внутрішнього ринку країни, спільного чи єдиного внутрішнього ринку інтеграційного угруповання від зовнішньої конкуренції шляхом запровадження на імпорт окремих або генеральних квот, тарифів та нетарифних інструментів торговельної політики.
З часів зародження капіталістичної машинної індустрії і понині діють такі аргументи на користь протекціонізму: він забезпечує захист та стимулювання вітчизняного виробництва; захист молодих галузей, особливо на стадії індустріалізації чи модернізації економіки; поліпшення умов торгівлі та усунення дефектів ринкового регулювання; зміцнення обороноздатності, національної безпеки, захист культурної спадщини та ін.
|
|
|
У торговельній практиці спостерігається кілька основних форм протекціонізму:
— селективний протекціонізм, що спрямовується проти окремих країн чи окремих товарів;
— галузевий протекціонізм, який захищає певні галузі;
— колективний протекціонізм, котрий здійснюється об'єднаннями країн стосовно держав, що не належать до регіонального торговельно-економічного об'єднання чи блоку;
— прихований протекціонізм, який реалізується переважно методами внутрішньої економічної політики.
Сучасний протекціонізм має певну геоекономічну та соціально-політичну диференціацію. Між розвинутими країнами протекціоністські заходи поширюються на галузі сільського господарства, текстилю, одежі, сталі. У торгівлі розвинутих країн з країнами, що розвиваються, митні бар'єри встановлюються для промислового експорту країн, що розвиваються. Між країнами, що розвиваються, протекціоністська політика охоплює товари традиційного експорту.
|
|
|
Порівняльний аналіз свідчить про переваги вільної торгівлі перед протекціонізмом, за використання якої зростають масштаби виробництва і обміну, збільшується загальний добробут.
Протекціоністські заходи в кращому випадку мають короткострокову дію; у довгостроковій перспективі вони негативно впливають на зайнятість, погіршують платіжний баланс, гальмують економічне зростання, створюють потенційні загрози для загострення міждержавних конфліктів і навіть торговельних воєн.
Вказані принципи забезпечені достатньою теоретико-методологічною аргументацією з огляду на те, що в практиці міжнародних торговельних відносин застосовуються обидва у різних співвідношеннях залежно від конкретних економічних умов, які виникають в окремих державах, регіональних економічних об'єднаннях чи світовому господарстві загалом.
Під час світової фінансової кризи обсяг міжнародної торгівлі з жовтня 2008 року по січень 2009 року скоротився на 17%. Це було найбільше падіння світового товарообороту за період після Другої світової війни. За оцінками COT, менше 1% світової торгівлі охоплено протекціоністськими заходами, а в Європейському Союзі цей показник сягає 5—7% ВВП, що еквівалентно ВВП Іспанії.
|
|
|
Однак і практика багатьох країн, і сучасні реалії вказують на доцільність у деяких випадках запроваджувати захисне мито для молодих галузей промисловості чи тих, що мають важливе значення для безпеки країни або виконують вагомі соціальні функції.
Основні наслідки запровадження вивізного мита для економічних суб'єктів такі:
— держава виграє, бо отримує в бюджет доходи від експорту;
— виграш споживачів від зниження ціни;
— втрати вітчизняних виробників від запровадження вивізного мита.
Відмінність вивізного мита від ввізного лише в тому, що втрат зазнають виробники, а не споживачі.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 758; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!