Нетарифні методи класифікуються як
кількісні,
фінансові та
неекономічні (приховані).
Згідно з іншою класифікацією виокремлюють
економічні,
адміністративні та
технічні нетарифні обмеження в торгівлі.
Загальнофункціональні нетарифні обмеження спрямовані на регулювання зовнішньої торгівлі (збільшення-зменшення експорту-імпорту), особливі мають переважно заборонний характер.
Кількісні обмеження.
Вони вимірюються натуральними або вартісними показниками. їх застосовують у таких формах, як квоти, ліцензування, добровільні обмеження експорту.
Використання тарифних заходів спирається на розвинуту законодавчу-інституційну базу. Класифікаційні схеми нетарифних заходів (більше 600) об'єднані в сім груп (COT) або в вісім/дев'ять груп (схеми МБРР та ЮНКТАД). Найповнішою є інформаційна система, розроблена ЮНКТАД, що отримала назву Торговельний аналіз та інформаційна система (ТАІС). Крім того, Секретаріат ЮНКТАД створив спеціальну Систему кодування заходів контролю торгівлі (СКЗКТ), яка містить включає більше 100 видів нетарифних заходів.
До найпоширеніших форм нетарифних заходів належать квота, ліцензування.
Квота — форма кількісних обмежень, що визначає кількісні чи вартісні параметри обмеження імпорту або експорту товару на певний проміжок часу.
Квоти бувають експортними чи імпортними залежно від їхньої спрямованості.
За обсягом (масштабами) квоти поділяють на глобальні та індивідуальні. Глобальні квоти запроваджують за необхідності вирівнювання пропорції між внутрішнім попитом на товари чи послуги та їхньою пропозицією з боку національного виробництва та імпорту, або диктуються змінами світової економічної кон'юнктури. При цьому встановлюється терміні дії квоти, але не фіксуються напрями експортно-імпортних потоків. Індивідуальні квоти переважають у двосторонніх відносинах та передбачають надання переваг торговельному партнеру, з яким існують тривалі стосунки, в тому числі на рівні міжнародної спеціалізації.
|
|
|
Квоту, яка повністю забороняє торгівлю певним товаром, називають ембарго. Його застосовують часто як форму економічних санкцій проти іншої держави. Наприклад, США запровадили ембарго на експорт товарів На Кубу з 1960 p., а на кубинський імпорт — з 1962 р. Різновидом квот є митна квота, яка передбачає імпорт певної кількості товару за низьким тарифом, решти — за підвищеним.
Відмінності між імпортним митом та імпортною квотою полягають, насамперед у характері та механізмі розподілу доходів від імпорту. За запровадження імпортного мита дохід перерозподіляється від споживачів на користь державного бюджету. У випадку імпортної квоти отримуваний ефект також перерозподіляється від споживачів, але не на користь держбюджету, а на користь імпортерів. Імпортне мито та імпортна квота справляють неоднаковий вплив: на обсяги ввозу до країни товарів. Імпортна квота має більш обмежувальний характер, оскільки встановлює кількісні обмеження на імпорт, в той час як імпортне мито регулює лише цінові співвідношення. Адміністрування квот, на відміну від запровадження тарифів, здійснюється за спрощеною процедурою, що надає їм переваги під час надзвичайних обставин. Також застосування імпортних квот може спричинити монополізацію внутрішнього ринку та підвищення цін місцевими виробниками.
|
|
|
Квотування і ліцензування зовнішньої торгівлі може переслідувати дві мети:
1) захист національних інтересів, не пов'язаних чи побічно пов'язаних із економікою (безпеки, навколишнього середовища, культурного надбання тощо);
2) захист національного ринку від дезорганізуючого імпорту чи експорту.
Квотування експорту використовується в тих випадках, коли ціни певного товару на внутрішньому ринку нижчі, ніж на світовому. У результаті при необмежених масштабах експорту може виникати його нестача на внутрішньому ринку. Однак, кількість товарів, які підлягають квотуванню, скорочується при наближенні рівня внутрішніх цін до світового.
|
|
|
Що стосується ліцензування і квотування імпорту, то імпортна квота, обмежуючи ввіз у країну іноземних товарів, призводить до розширення попиту на продукцію національного виробництва. Використання квоти дозволяє точно обмежити обсяг імпорту, на відміну від імпортного тарифу. У той час, як підвищення митних тарифів може збільшити загальну суму імпортних платежів, введення квоти гарантує їхнє скорочення. Тому квотування дає можливість боротися з дефіцитом платіжного балансу ефективніше, ніж тарифний протекціонізм.
Проте імпортна квота може бути корисна лише при наявності вільної конкуренції на внутрішньому ринку товару, який підлягає квотуванню. В іншому разі підприємство, що монополізує внутрішній ринок, буде підтримувати високі ціни в умовах штучно створеного дефіциту на продукцію.
Розрізняють:
— індивідуальні квоти, які використовуються для розподілу спільного ліміту ввезення якогось товару в країну між всіма основними країнами-екс-портерами на базі обсягу відповідних поставок за минулий період чи для певних країн в обмін на їхні зустрічні зобов'язання щодо імпорту [6];
|
|
|
— глобальні квоти — загальний кількісний ліміт імпорту тих чи інших товарів без розподілу їх за конкретними країнами, який відбувається при надходженні заявок від постачальників. Такі квоти відносно часто встановлює Німеччина (на імпорт вугілля з країн за межами ЄС), Франція (на нафту та нафтопродукти), Австрія (на вино, крохмаль, м'ясні консерви), Фінляндія (на олію, нафту й нафтопродукти), США, Канада, Мексика, Індія;
— сезонні квоти — застосовують при ввезенні сільськогосподарських товарів у період збирання врожаю в країні;
— тарифні квоти — передбачають ввезення певної кількості товарів за пільговими ставками мита, а понад цю кількість — за звичайними, вищими ставками.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 378; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!