Основні бар'єри в торгівлі послугами

Спосіб	Види бар'єрів та їхня спрямованість
поставки	Обмеження	Обмеження	Інші види
послуг	доступу	національного	обмежень
	на ринки	режиму
1	2	3	4
Транскордонна торгівля послугами	Кількісні обмеження доступу на ринок послуг шляхом запровадження квот для іноземних послуг та постачальників послуг	Обмеження, що використо- вують механізм ціноутворення: різноманітні податки, збори, субсидії внутрішнім постачальникам послуг тощо	Державні закупівлі. Неоднаковий доступ до розподільчих мереж. Права інтелектуальної власності.
Пере- міщення споживачів послуг у країну виробництва послуг	Вимоги щодо документів, необхідних для переміщення. В'їзні та виїзні візи, вид на проживання, медичні сертифікати про щеплення та ін.	Ліміти на вивіз валюти, податки і збори, пов'язані з виїздом і в'їздом, медичне страхування, правила визнання документів про освіту, обмеження роботи за наймом, обмеження свободи пересування, обмеження на володіння землею	Заходи, що регулюють споживчий попит з боку іноземців

 

 

Закінчення таблиці 4

1	2	3	4
Рух	В'їзні та виїзні	Обмеження	Правила, що
фізичних	візи, дозвіл	громадянських	Визначають
осіб —	працювати	та майнових	умови виїзду
виробників	за наймом,	прав іноземців,	та депортації
послуг	ліцензування	обмеження на	іноземців,
у країну	та квотування	в'їзд членів	які працюють
споживача	в'їзду з метою	родини,	за наймом,
послуг	роботи за	обмеження	культурні
	наймом,	переказу	бар'єри, система
	критерії	заробітної	визнання
	економічної	плати в іншу	(прирівнювання)
	необхідності	країну,	кваліфікації
		оподаткування
		іноземців,
		що працюють
		за наймом,
		обмеження
		працюючих
		іноземців
		у отриманні
		кредитів,
		субсидій
Комерційна	Повна заборона	Обмеження	Протекціоністські
присутність	іноземних капі-	видів ділових	заходи щодо
іноземних	таловкладень,	операцій і	капіталовкладень
компаній-	часткова їх	доступу до	у сферу послуг,
виробників	заборона або	місцевого	законодавство,
послуг	заборона в	фінансування,	що регулює сферу
	певних галузях,	податковий	послуг та окремі
	обмеження щодо	клімат,	її галузі. Права
	географічного	правила щодо	у сфері
	розміщення	переказу	інтелектуальної
	іноземних	коштів	власності
	підприємств,	за кордон,
	обмеження	нормативи,
	кількості	що регулюють
	іноземних фірм	ділову
	у сфері послуг	активність

 

Непрямі недискримінаційні бар'єри в торгівлі послугами охоплюють велику групу регулюючих захо­дів. Вони полягають у тому, що діючі в різних країнах технічні норми, стандарти, адміністративні правила і приписи прямо не спрямовані на обмеження інозем­них поставок послуг. Однак такі бар'єри примушують іноземних виробників послуг нести додаткові витрати, пов'язані з сертифікацією їхніх послуг та узгоджен­ням їх з національними стандартами та вимогами різ­них країн. Головний шлях лібералізації цієї групи бар'єрів у торгівлі послугами — гармонізація та уніфі­кація національних вимог стандартів і правил за допо­могою розроблення відповідних міжнародних правил і стандартів чи взаємного визнання норм, дипломів, посвідчень про кваліфікацію фізичних осіб тощо.

Існують також інші суттєві бар'єри у міжнародній торгівлі послугами. До них належать:

— заборонний режим доступу іноземців на ринки послуг, зарезервовані для вітчизняних постачальників (вимоги до громадянства, місця проживання чи візові вимоги);

— тарифно-цінові заходи (податки при вході на ринок і вихід з нього, візові збори, портові податки, плата за отримання ліцензій тощо);

— субсидії у таких галузях, як будівництво, зв'я­зок, транспорт, охорона здоров'я, освіта, високотехнологічні сектори та ін.;

— технічні стандарти та процедури ліцензування;

— дискримінаційний режим доступу до інформацій­них каналів та розподільчих мереж;

— недостатня транспарентність державних закладів щодо торгівлі послугами;

— труднощі та перепони для країн, що розвивають­ся, щодо доступу до міжнародних фінансових ринків;

— обмежені можливості отримання замовлень на державні закупівлі, а також надання переваги вітчиз­няним виробникам послуг.

Механізми регулювання торгівлі послугами також значною мірою мають рестриктивний, обмежувальний, навіть неомеркантилістський характер. До кількісних обмежень належать пряма заборона іноземним компа­ніям та фізичним особам бути присутніми на національ­ному ринку послуг, запровадження кількісних квот на імпорт іноземних послуг. Вдаються також обмеження на створення на внутрішньому ринку філій іноземних компаній з надання послуг, на пересування як виробни­ків, так і споживачів послуг.

З метою упорядкування, систематизації та зняття перепон у торгівлі послугами було прийнято спеціальну угоду ГАТС, у якій сформульовані основні позиції щодо механізмів регулювання у цій сфері міжнародних еко­номічних відносин. Відправним пунктом при цьому було усвідомлення, що і міжнародна торгівля послуга­ми, і система регулювання міждержавних послуг знач­но відстають від аналогічних процесів у сфері торгівлі товарами та в інвестиційній сфері. Режим найбільшого сприяння (РНС — стаття II Угоди ГАТС) та національ­ний режим (HP — стаття XVII) — фундаментальні принципи, на яких мають будуватися відносини членів СОТ у торгівлі послугами. Однак, як і в угоді ГАТТ з питань торгівлі товарами, у ГАТС також є винятки щодо застосування РНС.

Зокрема, в Угоді ГАТТ міститься дозвіл на створен­ня зон вільної торгівлі, митних союзів, пільги в межах яких не поширюються на країн-нечленів цих регіональ­них об'єднань. Інше важливе положення — це дозвіл країнам, що розвиваються, використовувати на постій­ній основі чотири категорії торговельних пільг (тарифні преференції за загальною системою преференцій; та­рифні преференції, які діють між країнами, що розви­ваються; пільгові диференційовані умови, сформульо­вані в низці Угод СОТ; спеціальний режим щодо най­менш розвинених країн). Крім того, стаття XX ГАТТ дозволяє країнам-членам СОТ не дотримуватися прин­ципу недискримінації при вжитті заходів, мета яких — захист суспільної моралі, охорона життя і здоров'я людей, тварин і рослин, охорона громадського порядку та виконання законів, охорона національних скарбів, що мають художню, історичну чи археологічну цін­ність. Останнім часом до цієї групи винятків долучено широкий перелік обмежень екологічної спрямованості. Ще одна група питань, що дає змогу відмовитися від політики недискримінації, пов'язана з проблемою національної безпеки. Стаття XXI ГАТТ дозволяє члену СОТ вдаватися до дій, необхідних для захисту суттєвих інтересів його безпеки щодо торгівлі зброєю, боєприпа­сів, військовими матеріалами, а також для постачання збройних сил та на виконання зобов'язань країн-членів СОТ, пов'язаних із зобов'язаннями збереження міжна­родного миру і безпеки в рамках статуту ООН. Щодо зазначених положень існує одне дуже важливе обмежу­вальне зауваження. Воно сформульоване в статті XX ГАТТ—1994 та декларує, що вказані заходи не будуть застосовуватись у такий спосіб, який би виявився довільною та невиправданою мірою дискримінації, у яких переважають однакові умови або у вигляді прихо­ваного обмеження міжнародної торгівлі.

Режим найбільшого сприяння діє також в угоді ГАТС. У статті II Угоди зазначено, що кожний член СОТ повинен надати негайно та безумовно для послуг і постачальників послуг іншого члена СОТ режим не менш сприятливий ніж той, що надається для тих самих послуг чи постачальників будь-якої іншої країни. У параграфі 2 цієї статті вказано, що будь-який член СОТ може продовжувати використовувати обмежувальний захід, який не узгоджується з режимом найбільшого сприяння за умов, що цей захід внесено до національно­го списку вилучень і відповідає додатку до статті II. У статті XIII ГАТС міститься також положення, яке виво­дить державні поставки і закупівлі послуг за межі РНС. Стаття XVII ГАТС містить зауваження щодо країн — нечленів ГАТС, а саме: член COT може відмовити у перевагах Угоди, якщо він встановить, що послуга поставляється або на територію країни — нечлена СОТ, або з території такої країни, зокрема це повинно засто­совуватись щодо мореплавства. Отже, ГАТС дозволяє країнам-членам СОТ використовувати широкий пере­лік обмежень РНС за умов, що вони стануть пізніше об'єктом обговорень у наступних раундах багатосторон­ніх переговорів про лібералізацію сфери послуг. Отже, вказане свідчить, що РНС в межах ГАТС має фрагмен­тарний характер. Це пояснюється тим, що захист від імпорту в сфері послуг зазвичай здійснюється шляхом створення дискримінаційних умов у використанні іно­земних послуг в межах національного ринку. Бар'єри в торгівлі послугами набувають форм діючих в середині країни національних законів, адміністративних розпо­ряджень, відомчих інструкцій тощо. Тому національ­ний режим діє в торгівлі послугами як першочерговий принцип, який багато в чому визначає становище країн-членів ГАТС у взаємній торгівлі послугами.

Національний режим в межах ГАТТ і ГАТС щодо торгівлі послуг означає, що експортери та імпортери послуг однієї сторони угоди отримують на ринку іншої сторони у галузі всіх законів, постанов та адміністра­тивної практики режим не менш сприятливий, ніж той, що надано місцевим виробникам послуг на ринку країни-члена угоди. Це означає на практиці, що саме націо­нальний режим, а не РНС є насправді головним принци­пом, який забезпечує рівні умови конкуренції експорте­рам послуг на ринку країни-імпортера. Принципи національного режиму викладено в статті XVII ГАТС:

1. У секторах, що містяться у Національному пере­ліку та згідно з його умовами і вимогами, кожний член СОТ повинен надати послугам та постачальникам послуг будь-якого іншого члена СОТ щодо всіх заходів, які стосуються поставки послуг, режим не менш сприятливий, ніж той, який він надає таким самим віт­чизняним послугам чи постачальникам послуг.

2. Будь-який член СОТ може виконати вимоги параграфа 1 щодо надання послугам та постачальників послуг будь-якого члена СОТ або формально такого самого режиму, або формально неідентичного режиму щодо того, який він надає своїм таким самим послугам чи постачальникам послуг.

3. Формально ідентичний чи режим, який формаль-^ но відрізняється, вважається менш сприятливим, якщо він змінює умови конкуренції на користь послуг чи постачальників послуг цього члена СОТ порівняно з такими самими послугами чи постачальниками послуг будь-якого іншого члена СОТ.

Надання національного режиму в межах ГАТС прив'язується, так само як і в РНС, до видів (секторів) послуг, на які він поширюється і якими охоплює тільки завчасно обумовлені види послуг та заходів. ГАТС дозволяє застосовувати вилучення з національного режиму за конкретними секторами (видами) послуг, а також щодо будь-якого з чотирьох способів поставки послуг.

Серед обмежувальних заходів щодо поставок послуг та постачальників послуг важливе місце посідає тест на економічну необхідність (ТЕН). Він використовується для регулювання торгівлі послугами і переліку кон кретних зобов'язань сторін. Критерій економічної необхідності вказано у статті XVI ГАТС, однак вона не містить його визначення, правил та процедур його застосування. Згідно з ТЕН, іноземний постачальник чи виробник послуг, а також безпосередні іноземні послу­ги допускаються на внутрішній ринок лише у випадку, якщо це необхідно для поповнення нестачі національ­них постачальників або самих послуг. ТЕН застосову­ють практично у всіх формах поставок послуг. Особли­во інтенсивно використовуються інструменти еконо­мічної доцільності щодо комерційної присутності та присутності фізичних осіб. Вони можуть фіксувати певні національні галузі послуг як у масштабі країни, так в розрізі окремих регіонів чи галузей; можуть обме­жувати термін перебування фізичних осіб, регулювати форми та умови комерційної присутності виробників послуг тощо.

Світовий ринок послуг, міжнародна торгівля по­слугами потребують подальшої лібералізації з метою подолання асиметрії, що існує між часткою послуг у національних економіках та часткою послуг у світовій тор­гівлі. Переговори щодо лібералізації ринку послуг у межах Уругвайського раунду сприяли зведенню всіх методів захи­сту національних виробників послуг у дві групи: заходи впливу на доступ іноземних виробників на ринок послуг; заходи, що обмежують надання національного режиму іно­земним виробникам та постачальникам послуг.

Отже, інструменти торговельної політики, що вико­ристовуються для обмеження торгівлі послугами, пере­важно ті самі, що й у торгівлі товарами. їх подібність ґрунтується на тому, що торгівля більшістю послуг супроводжує торгівлю товарами і у такий спосіб підпа­дає під обмеження, які накладаються на торгівлю това­рами. Бар'єри в торгівлі послугами встановлюються за допомогою національного законодавства, адміністра­тивних розпоряджень, відомчих інструкцій, невизнан­ня іноземних кваліфікаційних сертифікатів, дипломів та ін. Механізми регулювання торгівлі послугами також значною мірою мають рестриктивний, обмежу­вальний, неомеркантилістський характер. З метою упо­рядкування, систематизації та зняття перепон у торгів­лі послугами і було прийнято спеціальну Генеральну угоду з тарифів і торгівлі (ГАТС).

Запитання.

1. Порівняйте класичні та неокласичні підходи в трактуванні зов­нішньої торгівлі.

2. Розкрийте прикладне значення гравітаційної моделі міжнарод­ної торгівлі та її використання в аналізі зовнішньої торгівлі України.

3. Визначіть політико-економічні передумови багатосторонньої координації торговельної політики.

4. Обгрунтуйте необхідність і сутність глобальної системи регулю­вання міжнародної торгівлі.

5. У чому полягають особливості механізму регулювання міжна­родної торгівлі в інтеграційних об'єднаннях?

6. Яким є устрій ієрархічної структури багатосторонньої коорди­нації торговельної політики?

7. Чим викликана необхідність міждержавної координації торго­вельної політики?

8. Порівняйте інструменти торговельної політики, що використо­вуються для регулювання торгівлі послугами, та для регулювання тор­гівлі товарами.

9. Назвіть основні бар'єри в торгівлі послугами.

10. Розкрийте зміст Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТС).

11. Які способи надання послуг передбачені в угоді ГАТС?

12. Як діє режим найбільшого сприяння (РНС) у сфері міжнарод­ної торгівлі послугами?

13. Охарактеризуйте принципи національного режиму, які викла­дено в статті XVII ГАТС.

14. Яке значення для торгівлі послугами має тест на економічну необхідність (ТЕН)?

15. Дайте визначення тарифу у вузькому та широкому значеннях.

16. Які основні функції виконує мито?

17. Назвіть основні ефекти митного регулювання зовнішньої торгівлі.

18. Розкрийте економічний зміст номінального, ефективного та оптимального тарифів.

19. Які основні види мита застосовуються в торговельній практиці?

20. Як диференціюються мита за способом обкладання?

21. Назвіть характерні ознаки автономних, конвенційних та пре­ференційних мит.

22. У чому полягають особливості сезонних, антидемпінгових та компенсаційних мит?

23. Назвіть особливості нетарифних методів регулювання міжна­родної торгівлі.

24. Охарактеризуйте основні нетарифні методи торговельної політики (кількісні, фінансові, неекономічні, приховані).

25. Розкрийте механізм дії кількісних методів нетарифної політи­ки (квоти, ліцензування, добровільні обмеження експорту).

26. Висвітліть фінансові методи кількісних обмежень (субсидії, експортні кредити, демпінг).

27. Дайте визначення основних форм демпінгу: цінового, валют­ного, соціального, демпінгу у сфері послуг, прихованого, непрямого, вторинного.

28. У яких формах здійснюються неекономічні методи регулюван­ня міжнародної торгівлі?

29. Як прихований протекціонізм узгоджується з міжнародними нормами і стандартами регулювання міжнародної торгівлі?

30. З'ясуйте економічну основу прихованого протекціонізму.

31. Визначте вплив на міжнародну торгівлю технічних бар'єрів, санітарних, фітосанітарних та ветеринарних норм.

 

---

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 399; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!