Роль і значення ГАТТ-СОТ у світовій торгівлі

 

Міжнародна торгівля є механізмом, що може забезпечити створення та удосконалення виробництва в інтересах усіх країн. До середини XX століття поступово виникло розумінні того, що світове господарство не може стабільно функціонувати без спільних механізмів координації і спів­робітництва. Бреттон-Вудські угоди в 1940 pp. заснували Міжнародний валютний фонд і Світовий банк, які донині є основними міжнародними економічними організаціями.

Не менш амбітним було бажання світового співтовариства створити Міжнародну торгову організацію. Проект статуту MOT виходив за межі проблем світової торгівлі, включаючи правила найму на роботу, угоди з окремих видів товарів, обмежувальної торговельної практики, міжна­родних інвестицій та торгівлі послугами. Хоча в березні 1948 р. в Гавані на Конференції ООН з проблем торгівлі та зайнятості статут МОТ був за­тверджений, у подальшому його ратифікація деякими національними органами (конгрес США) виявилась неможливою, тобто МОТ фактично припинила існування, так і не розпочавши свою діяльність.

У 1946 р. 23 країни вирішили провісти переговори з метою зниження та закріплення тарифів, що призвело до прийняття Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1 січня 1948 р. (ГАТТ 1948). Згадані 23 країни (сторони -учасниці) стали членами засновниками ГАТТ, яка організаційно почала діяти як постійна конференція держав-членів. З 1948 до 1994 pp. ГАТТ запроваджувала правила і відігравала провідну роль у світовій торгівлі, визначаючи принципи та правові норми, якими мають керуватись під час торговельних стосунків держави-учасниці. Було проведено 8 раундів багатосторонніх торговельних переговорів, якщо в першому брало участь 23 країни, то в останньому вже 123.

Загальна угода про мито та торгівлю (General Agreement on Tariff and Trade — GAIT). GATT — це міжнародна організація, яка була створена у 1947 р. з штаб-квартирою у Женеві (Швейцарія) з метою стимулювання вільної торгівлі через багатосторонні переговори. Спочатку передбачалося, що GATT увійде до Міжнародної Організації Торгівлі (International Trade Organization — ІТО), чий статут обговорювався у Гавані у 1948 р., і регулюватиме міжнародну торгів­лю. Коли ж постанова про створення ІТО не була ратифікована Сенатом США та урядами інших країн, GATT стала діяти самостійно.

GATT базувалася на таких принципах:

1) принцип недискримінацїї. Цей принцип стосується безумовного прий­няття принципу найбільшого сприяння, який передбачає зниження митних ставок при торгівлі з країнами — членами організації. Винятком було утво­рення економічних інтеграційних об'єднань, таких як митні союзи, а також торгівля між колишніми колоніями та метрополіями;

2) принцип ліквідації нетарифних торговельних обмежень (таких як кво­ти), що не розповсюджувалося на сільськогосподарську продукцію та на краї­ни, які мають проблеми з платіжним балансом;

3) проведення консультацій та вирішення суперечок між країнами — чле­нами GATT.

Під час роботи GATT на п'яти проведених переговорах між 1947 та 1962 pp. митні ставки були знижені до 35 %. У 1965 р. було прийнято рішення засто­совувати режим преференційної торгівлі з країнами, що розвиваються, дозво­лити останнім користуватися зниженими митними ставками, які встановлю­ються між розвиненими країнами без введення власних знижених митних ставок. Але успіх у зниженні митних ставок не був досягнутий до 1962 p., оскільки ставки обговорювалися щодо конкретного продукту, а також через введення Конгресом США протекціоніських заходів, зокрема:

1) заборони на особисті переговори Президента США щодо зниження митних ставок, якщо вони серйозно можуть зашкодити національним виробниками;

2) дозволу національній галузі, яка заявила про шкоду, зазнану від імпорту, подати клопотання до Комісії по Міжнародній Торгівлі, яка рекомендуватиме Прези­денту США відмінити зниження митних ставок (просте збільшення обсягів імпорту вже було достатнім приводом для подання такого клопотання); 3) за­борони на зменшення митних ставок, які могли б зашкодити галузям, важли­вим для національної безпеки країни.

Оскільки будь-яке значне зниження митних ставок обов'язково буде мати негативний вплив на окремі галузі, особливо ті, де країна має порівняльні недоліки, такі заходи були б серйозною перешкодою для наступного етапу зниження митних ставок.

Під час дії GATT всі багатосторонні переговори проводилися у формі ра­ундів, які могли тривати до декількох років. На таких раундах приймалися рішення про подальше зниження митних ставок, розвиток умов торгівлі тощо. Найбільш відомими і значними щодо впливу на подальший розвиток міжна­родної торгівлі були:

• Кеннеді-раунд, який розпочався у 1962 р. і повністю завершився у 1967 p., де було прийняте рішення про зниження ставок мита протягом п'яти років на 35 % від рівня 1962 р. Але наприкінці 1972 p., коли були виконані всі рішення, прийняті на цьому раунді, середній рівень зниження митних ставок на промислову продукцію серед розвинених країн становив менше ніж 10 %;

• Токійський раунд, який проводився у Женеві, розпочався у 1974 р. і повністю завершився у 1979 р. Обговорювалося зниження митних ставок на 31 % у США, на 27 в Європі та на 28 % в Японії протягом восьми років, починаючи з 1980 р. Також на цьому раунді обговорювалася система зни­ження нетарифних обмежень, яка включала:

1) угоди про державні закупки;

2) уніфікацію процедури встановлення та стягнення компенсаційного та ан­тидемпінгового мита;

3) узагальнення системи преференцій щодо експорту з країн, що розвиваються, (хоча такі товари, як взуття, продукція текстильної промисловості, побутова техніка та інші товари, які мають істотне значення для країн, що розвиваються, були виключені з переліку).

Було визначено, що загальний статичний виграш від заходів, прийнятих на Токійському раунді, щорічно становив 1,7 млрд дол. При динамічній оцінці виграшу, яка буде охоплювати й економію масштабу, підвищення загального рівня ефектив­ності виробництва та інновацій, цей показник може збільшитися до 8 млрд дол. на рік. Такі показники є лише приблизними;

• Уругвайський раунд (восьмий) тривав сім років і завершився у грудні 1993 р. У напружених багатосторонніх переговорах взяли участь 117 країн, а остаточну угоду підписали 124 країни (в тому числі США та всі великі краї­ни світу за винятком країн колишнього СРСР та Китаю), крім того, 24 краї­ни умовно підписали її. Цей раунд переговорів розпочався у вересні 1986 року у місті Пуанта дель Есте (Уругвай) і мав би завершитись у грудні 1990 р., але через суперечки між США та ЄС, особливо між США та Францією через субсидії сільськогосподарським виробникам, був продовжений ще на три роки. Метою Уругвайського раунду було укласти правила перевірки поширення нових заходів протекціонізму та перешкодити подальшому їх розвитку; роз­почати переговори щодо торгівлі послугами, сільськогосподарською продук­цію та розглянути проблеми здійснення прямих іноземних інвестицій; про­вести переговори з міжнародних правил щодо захисту прав інтелектуальної власності; удосконалити механізм розв'язання суперечок. Така угода була підписана 15 квітня 1994 р. і набула чинності 1 червня 1995 р.

До основних положень угоди, що була прийнята на Уругвайському раунді, належать такі.

1. Митні ставки. Митні ставки мають бути знижені в середньому від 3 до 4,7 % , а частка товарів, які не обкладаються митом, збільшується з 20—22 до 40—45 %; митні ставки повністю ліквідуються при торгівлі фармацевтич­ною продукцією, будівельними матеріалами, медичним обладнанням, продук­цією паперової галузі та сталлю.

2. Квоти. Країни повинні замінити квоти при імпорті сільськогосподарської продукції та продукції легкої промисловості менш жорсткими ставками мита протягом 10-річного періоду; митні ставки на сільськогосподарську продук­цію мають бути знижені на 24 % у країнах, що розвиваються, та на 36 % у розвинених країнах, митні ставки на продукцію легкої промисловості зни­жуються на 25 %.

3. Антидемпінгові заходи. Ця угода надає можливість вживати більш жорстких та швидких заходів щодо вирішення суперечок, які виникають через дію антидемпінгового законодавства, але не забороняє застосування та­ких законів.

4. Субсидії. Обсяг субсидій щодо експорту сільськогосподарської продукції має бути зменшений на 21 % протягом шести років, державні субсидії на проведення розробок у промисловості повинні обмежуватися 50 % від за­гальних витрат на дослідження.

5. Гарантії. Країни можуть тимчасово збільшити митні ставки або інші обмеження імпорту, якщо національна промисловість зазнає істотної шкоди, але країнам дозволяється застосовувати підвищені стандарти з безпеки та санітарно-ветеринарні стандарти, лише якщо такі висновки науково обґрун­товані, а не просто обмежують товаропотік. Наприклад, країна може заборо­нити імпорт продуктів тваринництва, якщо доведе, що при вирощуванні ху­доби використовувалися гормони, шкідливі для здоров'я людей.

6. Інтелектуальна власність. Угода передбачає надання 20-річного захисту патентів, торговельних марок та авторських прав, але обмежує дію патенту лише 10 роками у фармацевтичній промисловості для країн, що розвиваються.

7. Послуги. США не змогли добитися послаблення доступу для своїх банків, інвестиційних компаній та брокерських фірм на ринки Японії, Кореї та інших країн, що розвиваються, і не мали успіху щодо зняття обмежень на показ американських фільмів і телепрограм в Європі.

8. США та Європа домовилися продовжувати переговори про подальше зниження обмежень державних субсидій на будівництво пасажирських літаків, відкриття ринку міжнародного телефонного зв'язку та обмеження субсидій в Європі виробникам сталі. США також відзначили свою зацікавленість про­довжувати переговори щодо відкриття японського ринку комп'ютерних чипів.

9. Інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею. Угода скорочує вимоги до іноземних інвесторів купувати комплектуючі у місцевих виробників або екс­портувати в такому ж обсязі, як і імпортувати.

10. Світова організація торгівлі (World Trade Organization — WTO). На цьому раунді було прийнято рішення про заміну секретаріату GATT Світо­вою організацією торгівлі, яка має повноваження не лише у сфері торгівлі промисловою продукцією, а й сільськогосподарською продукцією та послуга­ми. Торговельні суперечки повинні вирішуватися голосуванням, причому рішення приймається 2/3 або 3/4 голосів країн, а не одностайно, як це було при GATT, коли "країна-винуватиця" була здатною заблокувати рішення, яке спрямоване проти неї.

11. Незважаючи на те, що підписання остаточного рішення Уругвайсько­го раунду вже саме собою є великим досягненням, лише декілька цілей, що стояли перед цим раундом переговорів, були досягнуті, залишивши незлічен­ну кількість проблем, які покликана вирішити Світова організація торгівлі — WTO.

Таким чином, до 1963 р. основними питаннями ГАТТ було зниження митних тарифів, так, в результаті 5 раундів було узгоджено взаємні поступки учасників щодо зниження митних тарифів та розглянуто заходи щодо скорочення і регу­лювання нетарифних торговельних бар'єрів.

Протягом 6-го Кеннеді-раунду (1964-1967) крім досягнення домовленості щодо зниження тарифів на промис­лові товари (в середньому на 35% до кінця 1971 p.), було укладено угоду про нові антидемпінгові процедури у рамках ГАТТ.

Завдяки 7-го Токіо-раунду (1973 - 1979) протягом 8 років (починаючи з січня 1980 р.) відбулося зни­ження імпортного тарифу на промислову продукцію на 33% і закладено нові регулятивні механізми світової торгівлі (угоди про субсидії та, ком­пенсаційні заходи etc).

Уругвайський раунд (1986 - 1993) завершився не лише зниженням торговельних тарифів і новим етапом загальної лібералізації взаємного доступу країн-учасниць до ринків, але й включенням до системи ГАТТ нових секторів (торгівля послугами, текстилем, с/г продукцією і товарами інтелектуальної власності, державних закупівель). Запроваджено важливі зміни до порядку здійснення експортних субсидій, компенсаційних, за­хисних і антидемпінгових заходів, процедур стандартизації і сертифікації товарів, врегулювання торговельних суперечок, механізмів формування загальної торговельної політики.

Делегації 147 країн і 30 міжнародних організацій 15 квітня 1994 р. прийняли Марракеську угоду про заснування СОТ та заключний акт Уругвайського раунду, тобто створено інституційний механізм реалі­зації угод системи ГАТТ 1994. Після Уругвайського раунду було проведено 5 конференцій міністрів - Сингапур (9-13 грудня 1996 p.), Женева (18-20 травня 1998 p.), Сіетл (30 листопада - 3 грудня 1999 p.), Доха (9-13 лис­топада 2001 р.), Гонг-Конг (13-18 грудня 2005 р.) і Канкун (10-14 вересня 2003 p.), які продовжили процес багатосторонньої лібералізації торгівлі товарами і послугами для певних секторів.

Світова організація торгівлі (COT) - правова та інституціональна основа світової торговельної системи, яка:

- сприяє реалізації, застосуванню та функціонуванню та досягненню цілей правових документів, включених у Додатки до Угоди про COT, а також результатів подальших багатосторонніх переговорів;

- являється форумом для переговорів з питань, які регулюються ді­ючими багатосторонніми торговельними угодами, а також з питань подальшого розвитку багатосторонніх торговельних відносин між її Членами;

- керує врегулюванням суперечок між Членами COT;

- керує періодичним оглядом торговельної політики Членів.

Основними цілями COT, визначеними у преамбулі до Угоди про за­снування СОТ, є підвищення рівня життя та зростання реального доходу в країнах-членах, забезпечення повної зайнятості, розширення виробни­цтва та торгівлі, та оптимальне використання світових ресурсів.

 

На відміну від ГАТТ дані цілі визначені більш чітко, зазначається, що вони також поширюються й на послуги. Крім того, серед нових завдань, які постали перед багатосторонньою організацією, визначено:

- забезпечення «сталого розвитку» шляхом «оптимального викорис­тання світових ресурсів»;

- сприяння захисту та збереженню навколишнього середовища, з урахуванням різних рівнів національного економічного розвитку;

- сприяння країнам, які розвиваються, та особливо менш розвиненим, у забезпеченні для них участі у зростанні міжнародної торгівлі;

- забезпечення стійкого функціонування інтегрованої багатосторонньої торговельної системи, до якої входять ГАТТ, результати попередніх заходів, спрямованих на лібералізацію торгівлі, а також всі результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів.

Конференція міністрів - це найвищий орган СОТ, який має повнова­ження приймати рішення щодо:

- усіх питань, які регулюються багатосторонніми торговельними уго­дами;

- тлумачення Угоди про заснування СОТ та багатосторонніх торговель­них угод;

- внесення поправок до Угоди про заснування СОТ та багатосторонніх торговельних угод, крім багатосторонніх торговельних угод з обме­женою кількістю учасників;

- приєднання держави чи окремої митної територій До Угоди СОТ;

- звільнення від зобов'язань Члена СОТ;

- засновувати Комітет із торгівлі та розвитку, Комітет з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом, Комітет з питань бюджету, фі­нансування та управління, а також інші додаткові Комітети у разі потреби;

- призначати Генерального директора та приймати правила щодо його повноважень, обов'язків тощо.

Конференція міністрів складається з представників усіх Членів СОТ. Засідання відбуваються на регулярній основі раз на 2 роки. Кворум складає проста більшість Членів. Конференція міністрів приймає рішення від­повідно до положень Угоди про заснування СОТ. Позачергове засідання може відбутися за ініціативою Головуючого, за запитом Члена СОТ, що підтриманий більшістю Членів, або за рішенням Генеральної ради.

Генеральна рада, створена відповідно до Статті IV:2 Марракеської угоди про заснування СОТ, складається з представників усіх Членів СОТ та ви­конує наступні функції:

- Конференції міністрів у проміжках між засіданнями останньої;

- Органу врегулювання суперечок;

- Органу по огляду торговельної політики.

- має виняткові повноваження приймати рішення щодо тлумачення Угоди про заснування СОТ та багатосторонніх торговельних угод;

- здійснює загальне керівництво діяльністю Ради з Торгівлі товарами, Ради з торгівлі послугами та Ради з торговельних аспектів прав ін­телектуальної власності;

- укладає необхідні домовленості щодо співробітництва з міжурядовими та неурядовими організаціями, сфера діяльності яких пов'язана зі сферою діяльності СОТ;

- затверджує проект річного бюджету та фінансові правила COT;

- затверджує регламент засідань Комітету із торгівлі та розвитку, Ко­мітету з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом, Комітету з пи­тань бюджету, фінансування та управління, а також інших комітетів, створених у разі потреби.

Генеральній раді підзвітні три Ради, кожна з яких займається своєю, досить широкою сферою торгівлі:

- Рада з торгівлі товарами;

- Рада з торгівлі послугами;

- Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Вони відкриті для участі представників усіх країн-Членів COT, а та­кож мають допоміжні органи. Вищезазначені ради звичайно керуються Правилами процедури засідань Генеральної ради, за деякими винятками. Зокрема, таким винятком є процедура прийняття рішення в рамках COT. Тобто, якщо рішення не може бути прийнято шляхом консенсусу, питання виноситься на розгляд Генеральної ради. При цьому, якщо положення відповідної багатосторонньої угоди вимагають прийняття рішення кон­сенсусом і питання передано на розгляд Генеральної ради, то остання має прийняти рішення виключно консенсусом.

Генеральній раді безпосередньо підпорядковані також шість органів з більш обмеженими повноваженнями — комітети / підкомітети, які за­ймаються питаннями торгівлі і розвитку, навколишнього середовища, регіональної інтеграції, обмеженнями, пов'язаними із платіжним балан­сом та фінансовими й адміністративними питаннями.

Рада з торгівлі товарами має 11 комітетів, які займаються конкретними питаннями (сільське господарство, доступ на ринки, субсидії, антидем­пінгові заходи тощо), підпорядкований їй Орган моніторингу текстилю, а також робочі групи, які займаються питаннями передвідвантажувальної інспекції і державними торговельними підприємствами.

У структурі Ради з торгівлі послугами відбулися деякі зміни. Завер­шення у лютому 1997 року переговорів щодо основних телекомунікацій і переговорів з фінансових послуг у грудні того ж року означає припинення діяльності цих переговорних груп, і створення з початку нового раунду переговорів з послуг у 2000 році Комітету з специфічних зобов'язань та Комітету з фінансових послуг.

Секретаріат COT заснований та діє відповідно до Статті VI та VIII Мар-ракеської угоди про заснування СОТ. У Секретаріаті працює близько 500 співробітників. Його очолює Генеральний директор (Паскаль Ламі), який призначається Конференцією міністрів. Генеральний директор призначає чотирьох заступників, проводячи консультації з державами-Членами. До компетенції Секретаріату входить:

- адміністративна і технічна підтримка органів СОТ (рад, комітетів, робочих і переговорних груп) для забезпечення переговорів і реалі­зації угод;

- технічна допомога країнам, що розвиваються, особливо менш розвиненим країнам-Членам СОТ;

- проведення аналізу торгівлі і торговельної політики фахівцями СОТ;

- надання членами Секретаріату допомоги у розв'язанні торговельних суперечок щодо тлумачення правил і прецедентів СОТ;

- консультативна допомога урядам країн, що проводять переговори про приєднання до СОТ.

Угода про створення Світової організації торгівлі (COT) набрала чинності 1 січня 1995 року. Створення цієї організації було результатом останнього раунду переговорів країн — членів ГАТТ — Уругвайського раунду.

Угода про створення СОТ (Марракешська угода) має чотири додатки.

До першого додатка входять:

— Генеральна угода з тарифів і торгівлі;

— 12 угод, що розвивають і доповнюють різноманітні положення ГАТТ;

— Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС);

— Угода про аспекти прав інтелектуальної власності, що мають відно­шення до торгівлі;

— цілий ряд договорів, що стосуються специфічних питань, таких як порядок тимчасового призупинення державою — членом СОТ своїх зобов'язань за Угодами Уругвайського раунду, правила тлумачення ви­нятків із принципів ГАТТ/COT і т.ін.

До другого додатка входить Розуміння про врегулювання спорів, що виникають із приводу тлумачення і застосування Угод Уругвайсько­го раунду.

Третій додаток — Механізм перегляду торгової політики. Ця угода встановлює процедуру міжнародного контролю за дотриманням Угод Уругвайського раунду.

Четвертий додаток — Багатосторонні торгові договори, участь у яких необов'язкова ("plurilateral agreements").

В рамках ГАТТ/COT діє правило про єдність зобов'язань, за яким держави, що бажають стати членами COT, повинні приєднатися до і сіх угод, на які поширюється це правило.

Правило про єдність зобов'язань Поширюється на всі Угоди Уругвайського раунду, за винятком двох угод, що входять у четвертий додаток:

— Угоди про державні закупки;

— Угоди про торгівлю цивільними повітряними суднами.

Важливим досягненням багатосторонньої торгової системи є те, що дотепер абсолютна більшість держав світу визнають роль СОТ у регу­люванні міжнародних економічних відносин і її компетенцію у вирі­шенні питань зовнішньої торгівлі.

 

Запитання

1. У чому полягає сутність економічної політики?

2. З'ясуйте цілі та інструменти економічної політики.

3. Розкрийте генезу міжнародної економічної політики.

4. У чому полягає сутність поглядів меркантилістів на міжнародну тор­гівлю?

5. Чим відрізняються підходи меркантилістів від поглядів Адама Сміта щодо міжнародної торгівлі? Яке значення цих підходів для сьогодення?

6. Що є основою для взаємовигідної торгівлі згідно з теорією Адама Сміта? Яким чином утворюється виграш, від торгівлі? Якої точки зору щодо торговельної політики та ролі уряду притримувався А. Сміт?

7. Чому ми вважаємо більш прогресивною теорію порівняльних переваг Девіда Рікардо порівняно з теорією А. Сміта? В чому полягає сутність закону порівняльних переваг?

8. Які основні причини визначають основу порівняльних переваг та міжна­родну торгівлю згідно з теорією Хекшера — Оліна?

9. Назвіть основні принципи діяльності СОТ

10. У чому полягала сутність найбільш впливових раундів GATT?

11. Сутність механізмів та інструментів МЕП.

 

---

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 918; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!