Заходи та засоби індивідуального захисту



Робітники, що працюють у несприятливих, небезпечних і шкідливих умовах виробничого середовища мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту, робочим одягом та взуттям, захисним харчуванням і вітамінними препаратами у відповідності до вимог закону «Про охорону праці».

Шумонебезпечні зони підприємства (бокс зі стендом перевірки відпрацьованих газів, дільниця кузовного ремонту, та ін.) мають бути позначені та просторово відокремлені від решти приміщень [49].

Робітникам підприємства мають надаватися  такі засоби індивідуального захисту як: навушники, протипилові маски, рукавички, накидки, фартуки, шоломи, окуляри тощо. Робочі місця повинні мати інвентарне маркування. Всі робітники мають пройти спеціальний інструктаж з правил користування індивідуальними засобами захисту [49].

Небезпечні речовини (гальмівні рідини, кислоти, антифризи тощо), які використовуються на підприємстві, повинні мати належне маркування та зберігатися з дотриманням діючих правил. На кожній упаковці має бути етикетка, яка попереджає про небезпечні властивості речовини. На підприємстві повинен вестись облік надходження та витрати небезпечних речовин у спеціальній відомості. Інструкції з правил поводження з небезпечними речовинами повинні бути вивішені на робочих місцях. Виконавці, які працюють з небезпечними речовинами, мають проходити щорічний інструктаж [49].

Протипожежні заходи

Проекти виробничих дільниць повинні відповідати загальним протипожежним вимогам за стандартами.

Приміщення, в яких виконуються термічні роботи мають бути відокремлені від інших приміщень вогнестійкими перегородками (стінами), поруч не повинно бути приміщень з виділенням парів палив і фарб.

Приміщення для зарядження акумуляторних батарей розташовується біля зовнішніх стін. А при площі понад 25 м2 необхідно передбачити зовнішній вихід.

Приміщення мають бути забезпечені протипожежними системами та засобами. Мінімальна норма забезпечення приміщень: один вогнегасник – на кожні 50 м2 площі приміщення, але не менше двох на кожне приміщення, та ящик ємністю 0,5 м3 з сухим просіяним піском з розрахунку один на 100 м2 площі, але не менше одного на кожне приміщення [69, c.62]. Кількість вогнегасників та ящиків з піском у кожному виробничому приміщенні може бути розрахована за формулами (2.70), (2.71) або прийнята за встановленими нормами. Приблизні норми первинних засобів пожежогасіння наведені в таблиці И.17.

 

-86-

а) кількість вогнегасників у виробничому приміщенні:

 

Nв =1+ Fі /50, од.,                                               (2.70)

 

де Fі  – площа виробничого приміщення, м2

 

б) кількість ящиків з піском у виробничому приміщенні:

Nя = Fі /100, од.                                               (2.71)

 

Примітка – Якщо за результатами розрахунків у формулах (2.70) і (2.71) будуть отримані не цілі (дробні) числа, їх слід замінити наступним більшим цілим числом.

 

Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях встановлення не повинні створювати перешкод при евакуації. Їх слід установлювати в легкодоступних і помітних місцях (коридорах, на входах і виходах з приміщень тощо) [43, c.44].

Переносні вогнегасники слід розміщувати на висоті не більш як 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника та на відстані не менш як 1,2 м від краю дверей при їх відкриванні [43, c.44-45].

 

Охорона навколишнього середовища

 

Здійснення заходів з охорони навколишнього середовища регулюється системою нормативно-правових актів, яку становлять Конституція України, Закон України «Про охорону навколишнього середовища», земельне, водне, лісове законодавство, законодавство про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу, та іншим спеціальним законодавством [66, c.158].

Виробничі дільниці СТОА, на яких можуть утворюватися екологічно шкідливі речовини, пара, пил тощо, повинні бути ізольовані від решти приміщень і обладнані місцевими відсмоктувачами припливно-витяжної вентиляції та при екологічній необхідності й економічній доцільності установками для вловлювання та знешкодження шкідливих речовин із повітря робочої зони та стічних вод.

Витяжними установками в обов’язковому порядку мають бути оснащені:

- малярні бокси;

- пости кузовного ремонту (з інтенсивним пилоутворенням при шліфуванні, а також з обробкою алюмінієвих деталей);

- пости для діагностування автомобілів при працюючому двигуні;

- пост для перевірки токсичності відпрацьованих газів [49].

Для технологічних процесів з однаковими вимогами до якості води та близькими за характеристиками забрудненнями, що потрапляють у воду, треба передбачити системи оборотного водопостачання у вигляді окремих замкнутих циклів для миття автомобілів, агрегатів, деталей, акумуляторів і фарбування автомобілів.

 

Облік скидання стічних вод. На підприємстві має вестись журнал обліку скидання стічних вод.

Облік відходів, що утворюються. На підприємстві має вестись балансова відомість обліку відходів із зазначенням їх видів, кількості, місць утилізації, неутилізованих залишків і витрат на утилізацію.

Порядок збирання відходів. Відходи мають збиратися окремо за видами у марковані контейнери, що встановлюються на робочих постах або в окремо відведеному місці. Контейнери мають відрізнятися за кольором або мати спеціальні наліпки. Пункт збирання невологостійких відходів має бути під навісом.

Порядок утилізації шкідливих речовин. Шкідливі відходи мають утилізуватися через ліцензовані фірми. Свідоцтва про приймання відходів на утилізацію та супроводжувальні листи мають реєструватися у спеціальному журналі.

 -87-

 

Ґрунтоохоронні заходи. Повинні бути застосовані заходи, що запобігають забрудненню ґрунту, в тому числі рідинами з аварійних автомобілів. Обов’язкові застосування піддонів (наприклад, інвентарних, що входять до каталогу обладнання підприємств), а також створення стоянки для аварійних автомобілів, яка оснащена автономним водостоком з відстійником.

Очищення води. Незалежно від типу обладнання, яке застосовується для миття автомобілів необхідне очищення води до рівня санітарних норм.

В наш час найбільш розповсюджені оборотні системи використання води (рециркуляції), які дозволяють використовувати воду протягом колькох місяців, рідше використовуються очисні споруди.

Апарати рециркуляції, які заміняють громіздкі очисні споруди, дозволяють використовувати воду в 50 циклах та економити 80% її, а також п’ятиразово скоротити витрату мийних засобів.    

Витрата свіжої води на ополіскування автомобіля не має перевищувати 12-15% від загальної витрати. Після певного періоду (до 50 циклів) відпрацьована вода має бути «скинута» в каналізацію або вивезена спеціальними службами для утилізації.

Вода після миття містить у собі певну частку нафтопродуктів (до 1200 мг/л) і в два рази більше завислих часток. Для очищення з води повинні бути видалені механічні частки та нафтопродукти.

Для видалення з води завислих домішок застосовується два основних технологічних процеси: осаждення та фільтрування. Осадок використовують як напівфабрикат у будіндустрії. Верхній шар – поверхнево-активні речовини та нафтопродукти – також може бути використаний, наприклад у бітумному та дорожньому виробництві.

Використання системи очищення стоків забезлечує скорочення у 8-12 разів споживання чистої води для миття автомобілів завдяки іі багаторазовому використанню, економію мийних засобів, скорочення трудовитрат на обслуговування. При цьому ефективно вирішується природоохоронна проблема [26, c. 411-415].


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 245; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!