Безпека праці та охорона здоров’я



Умови праці

Умови праці– це сукупність соціально-економічних та технічно-організаційних і природних факторів виробничого середовища, які в процесі праці впдивають на здоровя, працездатність людини, ефективність її суспільної діяльності [25, с. 326].

При розробці технологічної частини проекту мають дотримуватися санітарно-гігієнічні норми та правила Мінздорову, правила техніки безпеки, вимоги положень з організації праці робітників, законодавчих актів з охорони праці та загальних нормативних документів. До них зокрема відносяться [26, с. 279-280]:

- Закон України «Про охорону праці»;

- СНиП 2.09.02-85 «Производственные здания»;

- СНиП 2.09.04-84 «Административные и бытовые здания»;

- ДВНВ 1.1 -7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва»;

- ВСН 01-89 «Предприятия по обслуживанию автомобилей»;

- ВНТП-СГШ-46-16.96 «Підприємства автомобильного транспорту i автотранспортні підприємства АПК України»;

- ОНТП-01-91 «Общесоюзные нормы технологического проектирования предприятий автомобильного транспорта»;

- ДНАОП 0.00-1.28-97 «Правила охорони праці на автомобільному транспорті»;

- СНиП 11-4-79 «Естественное и искусственное освещение»;

- СНиП 11-12-77 «Защита от шума»;

-80-

- ПУЭ «Правила устройства электроустановок»;

- СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование»;

- ССБТ ГОСТ12.00.01-82 «Система стандартов безопасности труда. Основные положения»;

- НАОП 5.1.12-1.02-78 «ПравилаТБ для авторемонтных предприятий»;

- НАОП 5.1.12-1.03-78 «Правила ТБ для шиноремонтных предприятий»;

- НАОП5.1.12-6.02-84 «Указания по организации безопасности труда при обслуживании и ремонте автомобилей»;

- ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»;

- ГОСТ 12.3.002-85 ССБТ«Процессы производственные. Общие требования безопасности».

 

При проектуванні підприємств мають дотримуватися санітарні вимоги до приміщень (таблиця 2.13):

 

 Таблиця 2.13 – Санітарні вимоги до виробничих приміщень [33].

 

Найменування показника Санітарна норма
1 2
Об’єм на одного працюючого у виробничих приміщеннях, м3/чол  15
Площа на одного працюючого, м2/чол:  
виробничі приміщення 4,5
адміністративно-конторські приміщення 4,0

 

При проектуванні виробничих дільниць необхідно забезпечити санітарно-гігієнічні, естетичні та ергономічні умови праці.    

а) санітарно-гігієнічні умови праці. До них відносяться:

- метеорологічні умови – температура повітря та поверхонь, відносна вологість і швидкість повітря (таблиця М.1);

- концентрація шкідливих речовин (таблиця М.2);

- освітлення та опалення (таблиця М.3);

- шум і вібрація (таблиця М.4).

   

б) естетичні умови працівпливають на емоційний бік трудового процесу. До них, зокрема, відносяться кольорове (художнє) оформлення виробничих приміщень та обладнання, освітлення робочих місць, використання зручного та красивого робочого одягу.

До раціональних відносяться кольори від жовтого до блакітного. Негативно впливають на організм робітника насичені кольори граничних ділянок спектру.

Стіни до висоти 1,8 м рекомедується оздобити плиткою салатного кольору, який сприятливо діє на нервову систему та сприяє підвищенню продуктивності та якості праці.

 -81-

Стіни рекомедується пофарбувати крейдовою побілкою з блакітним, жовтим або зеленим відтінком.

Стелю рекомедується пофарбувати крейдовою побілкою з блакітним або білим відтінком.

Технологічне обладнання рекомедується фарбувати в зелений колір, рухомі елементи, які потребують обережного поводження у жовті кольори. Зовнішні поверхні системи огородження небезпечних місць у більш насичени жовті кольори; частини машин і агрегатів, дотик до яких може призвести до виробничої травми – у червоний з жовтими смугами; поверхні кожухів, які закривають особливо небезпечні зони, рухомі елементи – пунктиром жовтого кольору. Кнопки керування обладнанням: «Пуск» у зелений колір, «Стоп» – у червоний колір.

Водопроводи фарбуються у зелений колір, а повітропроводи – у блакітний.

В) ергономічні умови праці

Ергономіка вивчає людину у виробничих умовах з метою оптимізації умов праці, з врахуванням фізичної антропології, економії сил і т.д.

Ергономічні умови визначають організацію робочого місця у просторі, умови підняття та перенесення вантажів вручну, відсутність монотонних операцій тощо.

Просторова організація робочого місця – це розміщення у певному порядку засобів його оснащення відносно людини, яка працює в заданих просторових межах.

Робоча зона – це частина простору робочого місця, в якому здійснюються трудові процеси. Необхідно передбачити достатній простір для зручного виконання робіт і робітник повинен мати можливість вільно міняти положення свого тіла в процесі роботи.

Поза робітника буде менш втомлюваною при умові правильного проектування робочої зони. Робоча зона спроектована правильно у випадку коли центр тяжіння тіла робітника знаходиться в межах його опорної площини (рисунок 2.5)

 

Рисунок 2.5 – Схема робочої пози при стійкому (а,б)

та нестійкому (в,г) положенні

-82-

 

Вимоги до робочого місця сидячи регламентуються ГОСТ 12.2.033 (рисунок 2.6 а) і відповідно до робочого місця стоячи – ГОСТ 12.2.032 (рисунок 2.6 б).

Положення стоячи характиризується нестійкою рівновагою, але в той же час йому притаманний більш природний стан хребта і грудної клітини, гарні умови для зорового огляду та пересування.

Положення сидячи має свої переваги перед роботою стоячи, так як знижує навантаження м’язів на нижні кінцівки та органи кровообігу. Однак тривале перебування у положенні сидячи сприяє сутулості, радикуліту тощо, скорочує зону досяжності, пересування та зменшує силові можливості.

Ергономічні умови мають забезпечити вільну зміну фізичного положення тіла людини під час роботи, виключення монотонних операцій.

Максимальна маса підняття та перенесення вантажів вручну не може перевищувати 20 кг.

 

 

Рисунок 2.6 – Розміри робочої зони

а – розміри робочої зони при позі сидячи;

 б – розміри робочої зони при позі стоячи;

1 і а – оптимальна зона;

2 і б – максимальна зона

 

 

-83-

Режим праці та відпочинку

Робочий час виконавця або групи виконавців поділяється на час роботи та час перерв.

Час роботи – період, протягом якого робітник здійснює підготовку та безпосереднє виконання отриманої роботи. Він складається з:

- часу роботи з виконання виробничого завдання;

- часу роботи, непередбаченого виробничим завданням.

Час роботи з виконання виробничого завдання складається з наступних категорій витрат:

- робочого часу виконавця;

- підготовчо-заключного часу;

- оперативного часу;

- часу обслуговування робочого місця.

Підготовчо-заключний час– це час, який витрачається робітником на підготовку засобів виробництва до виконання заданої роботи та дії, пов’язані з її закінченням.

Оперативний час– це час, який витрачається робітником на виконання заданої роботи (операції), що повторюється з кожною одиницею або певним обсягом продукції. Він поділяється на:

- основний, протягом якого предмет праці піддається кількісним і якісним змінам (наприклад, обслуговування автомобіля на підйомнику);

- додатковий, що витрачається на дії виконавця, які забезпечують виконання основної роботи (наприклад, встановлення автомобіля на підйомник та зняття з нього). 

Час обслуговування робочого місця– це час, який витрачається робітником на догляд за робочим місцем і піддтриманням його у стані, що забезпечує продуктивну працю протягом зміни. Час обслуговування робочого місця поділяється на час технічного та організаційного обслуговування.

Час технічного обслуговування – це час, який витрачається робітником на догляд за робочим місцем та обладнанням, яке входить до його складу, необхідним для виконання конкретного завдання.

Час організаційного обслуговування – це час, який витрачається робітником на піддтримання робочого місця в робочому стані протягом зміни (час на приймання та здачу зміни, на розкладання та прибирання інструментів тощо).

Час перерв– це час, протягом якого робітник не бере участі в роботі. Він поділяється на час регламентованих і нерегламентованих перерв.

Час регламентованих перерв у роботі включає до себе час перерв, обумовлених технологією та організацією виробничого процесу, а також час на відпочинок та особисті потреби.

Час нерегламентованих перерв у роботі – це час перерв, які викликані порушенням нормального проходження виробничого процесу (через недоліки в організації виробництва та через порушення трудової дисципліни).

-84-

 

Із загального обсягу робочого часу на підприємствах автомобільного транспорту оперативний час складає 88-89%, підготовчо-заключний час – 3,5%, час обслуговування робочого місця – 25%, час регламентованих перерв – 5-6%.

Протягом зміни психофізичний стан робітника змінюється й відповідно змінюється його працездатність, яку зазвичай поділяють на три основні періоди:

- період впрацьовування;

- період стійкої працездатності;

- період зниженої працездатності.

Рекомендується робити перерви:

- 3-и хвилинну в кінці першої години роботи;

- 10-и хвилинну на 30-й хвилині третьої години роботи;

- 5-и хвилинну перерву для пасивного відпочинку в кінці 6-ї та 7-ї години.

 

Прийняті для робочого місця (дільниці) режим праці та відпочинку можна оформити у вигляді таблиці.

 

Таблиця 2.13 – Нормативи трудового процесу та графік робочого дня робітника

 

Структура робочого часу

Час

Години роботи

хв. % 8 9 10 11 12 13 14 15 16
Підготовчий час: - отримання трудового завдання; - інструктаж на робочому місці; - вивченя технологічної документації; - налагодження обладнання; - підготовка інструментів і робочого місця до роботи 10 2,0                  
Оперативний час: - виконання технологічних операцій у відповідності до карти технологічного процесу 427 89                  
Обідня перерва 60 -                  
Регламентовані перерви: - на відпочинок і природні потреби; - на обслуговування робочого місця протягом зміни   24 12   5,0 2,5                  
Заключний час: - здавання виконаної роботи; - обслуговування робочого місця в кінці зміни 7,0 1,5                  

-85-


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 329; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!