Визначення потреби у технологічному обладнанні
Номенклатуру та кількість обладнання слід приймати за Табелем техно-логічного обладнання, а також за відповідними каталогами, прейскурантами та довідниками з урахуванням видів робіт ТО та ПР, які виконуються у проектованих підрозділах та кількості робітників у максимально завантаженій зміні.
Підбір обладнання, оснащення та інструментів здійснюється у відповідності до рекомендацій виробників автомобілів (якщо мова йде про авторизовані СТОА) або виходячи з міркувань технологічної застосованості. [32, с.428-429].
Для великих СТОА з однотипними ДТЗ слід віддавати перевагу високопродуктивному спеціалізованому обладнанню, для середніх СТОА зі змішаним складом ДТЗ – універсальному обладнанню.
Для малих СТОА кількість і номенклатуру обладнання слід обирати з міркувань можливості виконання робіт, які передбачаються на СТОА (додаток Ж).
Кількість спеціалізованого (підйомно-транспортного, діагностичного та ін.) обладнання визначають за кількістю постів ТО та ПР, ліній ТО та діагностування.
Кількість верстатного та стендового обладнання визначається за кількістю робочих місць чи постів або обчислюють розрахунками, виходячи з річного обсягу робіт і фонду часу обладнання, за формулою [5, с.192]
Nобл = Тобл / Фобл = Тобл /(Дрр × tзм × Зі × hобл), (2.52)
де Тобл – річний обсяг робіт для даного обладнання, год;
Фобл – виробничий фонд часу одиниці обладнання, год;
|
|
|
-61-
hобл – коефіцієнт використання обладнання за часом – відношення часу роботи обладнання протягом зміни до загальної тривалості зміни [64, c.76] (таблиця Ж.1).
Примітка – У випадку, коли обладнання пропонується використовувати періодично, його приймають комплектно за табелями [38, 67].
Кількість механізованого обладнання (мийних установок та установок для сушіння автомобілів) визначають, виходячи з його продуктивності:
Nм обл = Пм, (2.53)
де Пм – кількість механізованих постів для миття та сушіння за формулами (2.23) і (2.27).
Всі інші види обладнання добираються з логічних міркувань, які забезпечують виконання технічних умов на той чи інший процес.
У деяких випадках дороге обладнання неможливо завантажити через недостатній попит. Щоб забезпечити його повне завантаження й окупність, організовують мережу представників в різних регіонах, які здійснюють приймання ремфонду (наприклад автоматичних коробок передач, електроустаткування, турбокомпресорів, базових деталей двигуна або деталей для їх відновлення) на місці, відправку їх в центр з ремонту та доставку споживачам [32, с.49].
|
|
|
Прийняте технологічне обладнання та оргтехоснащення слід звести у таблицю.
Таблиця 2.10 – Технологічне обладнання та оргтехоснащення для проектованого підрозділу
| Найменування обладнання | Модель (тип) | Кільк. | Габаритні розміри у плані, мм | Загаль-на площа, м 2 | Загальна потужність споживачів, кВт | Загальна вартість обладнання, грн |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Технологічне обладнання та інвентар ... Підйомно-транспортне обладнання (інвентар) ... Технологічне оснащення та засоби вимірювання ... Виробничо-господарський інвентар ... Протипожежний інвентар | ||||||
| Разом | - | - |
-62-
Примітка – Для забезпечення доступу до агрегатів, вузлів і деталей, що розташовані знизу ДТЗ, у процесі виконання робіт ТО та ПР, переважно, мають використовуватись наземні механізовані пристрої (гідравлічні та електромеханічні підйомники, пересувні стояки, перекидачі та ін.).
В окремих випадках у відповідності до вимог технологічного процесу допускається створення оглядових канав.
Завантаження робочих місць
Виробничий потенціал дільниці Тп, люд-год може бути визначений за формулою [27, с.35]
|
|
|
n
Тп = ∑ Фрм × Зі× Квик × РМ × Корг , люд-год, (2.54)
і=1
де Фрм – річний фонд часу робочого місця, год;
Зі – кількість змін роботи робочого місця;
Квик = 0,95-0,97– коефіцієнт використання робочого часу робочого місця;
РМ – чисельність одночасно працюючих на одному робочому місці, чол. (для постів РМ = 1-2, для інших дільниць РМ = 1);
Корг= 0,9-1,0– коефіцієнт, що характеризує техніко-організаційний рівень виробництва;
п – кількість робочих місць на дільниці.
Коефіцієнт завантаження робочих місць КЗАВ може бути визначений за формулою [27, с.35]
КЗАВ = Ті / Тп, (2.55)
де Ті – річна трудомісткість робіт, які виконуються на дільниці
Якщо КЗАВ значно менший одиниці, слід прийняти рішення щодо його підвищення. Для підвищення коефіцієнта завантаження робочих місць необхідно або зменшити їх кількість, або надати додаткові послуги, повністю використовуючи виробничий потенціал дільниці [27, с.35].
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 239; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!