Загальна теорія судової експертології (концептуальні основи)



— повідомити слідчому в письмовій формі необхідні для фор­
мування висновку дані;

— заявляти клопотання особі, органу, які призначили експерти­
зу про:

 

• надання додаткових матеріалів (зразків для порівняльного
дослідження, технології виготовлення виробів, умов їх знаходжен­
ня);

• проведення процесуальних (слідчих) дій або прийняття про­
цесуальних рішень з метою встановлення обставин, що мають зна­
чення для кримінальної справи;

• уточнення чи роз'яснення питань, які поставлені на вирішен­
ня експертизи;

Судові експерти незалежно від виду судочинства мають право:

— ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються пред­
мета експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових
матеріалів;

— групувати питання постанови і викладати їх у послідовності,
яка забезпечує доцільний порядок дослідження;

— вимагати копію висновку первинної або основної експертизи
для проведення додаткової або повторної експертизи;

— заявляти клопотання керівнику державного експертного за­
кладу або слідчому, який призначив експертизу, про залучення для
проведення експертизи інших експертів тієї ж або іншої спеціаль­
ності, коли це необхідно для проведення дослідження і формуван­
ня висновку;

— вказати у своєму висновку на виявлені під час проведення
експертизи факти, що мають значення для справи, щодо яких йо­
му не були поставлені питання. Це право є експертною ініціати­
вою;

— вказати на неможливість дати висновок, коли поставлені пи­
тання виходять за межі його спеціальних знань або подані мате­
ріали недостатні або непридатні для вирішення питань, а додат­
кові матеріали не були отримані, а також коли сучасний рівень
розвитку науки не дає змогу відповісти на поставлені питання;

— вказати причини розходження висновків повторної експер­
тизи з результатами первинної і формування протилежних вис­
новків;

23


Лекція 1


Загальна теорія судової експертології (концептуальні основи)


 


 


—з'явитися на вимогу особи або органу, які призначили експер­
тизу, з метою допиту стосовно даного ним висновку або повідо­
млення про неможливість дати висновок і відповісти на постав­
лені питання;

—за вказівкою особи або органу, що призначили експертизу,
проводити експертне дослідження у присутності слідчого, обвину­
ваченого (підозрюваного), надаючи йому можливість давати пояс­
нення, або лікаря лікувально-профілактичного закладу;

- забезпечити збереження об'єктів після проведення дослі­дження (ст. 12 Закону України «Про судову експертизу»);

—з дозволу особи або органу, які призначили судову експерти­
зу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і за­
являти клопотання щодо предмета судової експертизи;

—подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває
справа, якщо її виконання не є службовим завданням;

—проводити на договірних засадах експертні дослідження з пи­
тань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з ура­
хуванням обмежень, передбачених законом (ст. 13 Закону України
«Про судову експертизу»).

У Законі України «Про судову експертизу» в 2003-2004 pp. значно розширені права експерта.

Проте новий закон передбачає, що експерт не має права са­мостійно збирати матеріали для проведення експертизи, здійсню­вати в окремих випадках судово-експертну діяльність як недер­жавний експерт тощо.

Якщо експертиза призначається у кримінальному процесі, здійснюється взаємодія експерта і слідчого. Експерт може бути за­прошений для проведення будь-якої слідчої дії, зокрема для про­ведення експерименту на місці події. Проте слідчий не має права здійснювати якесь керівництво експертом.

Взаємодія експерта і судді має свою специфіку. Експерт викли­кається в судове засідання для формулювання висновків або допи­ту в суді. Експерт у суді може формулювати питання, давати пояс­нення про можливість проведення експертизи у приміщенні суду або в лабораторних умовах, коли потрібно використання тех­нічних засобів і приладів для проведення досліджень. Відбу­вається взаємодія експерта із керівником експертного закладу.

24


Судовий експерт є самостійною фігурою процесу, несе особисту відповідальність за свій висновок. Вольовим рішенням керівника експертного закладу або особи (органу), яка призначила експерти­зу, призначається експерт або створюється група експертів (комісія) для проведення дослідження.

Особливий правовий статус мають судові експерти недержав­них судово-експертних закладів або приватні експерти. Вони здій­снюють діяльність на підставі відповідних ліцензій. Останнім ча­сом створено ряд асоціацій і лабораторій незалежних експертиз або приватних експертів.

Непроцесуальна форма взаємодії експерта і слідчого (судді) здійснюється у вигляді консультацій і надання довідок. Експерт може надати допомогу слідчому (судді) у виборі необхідного виду експертизи, роз'яснення ЇЇ можливостей, кількості та якості ма­теріалів для її проведення, формулювання питань експерту.

Перелік розглянутих суб'єктів судово-експертної діяльності не є вичерпним. Це не тільки орган розслідування і суд, а й захисник, нотаріус, слідчі органи митниці, органи виконавчої влади, прикор­донної служби тощо.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 275; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!