Загальна теорія судової експертології (концептуальні основи)



призначена експертом у порядку, встановленому законом, що при­йняла експертизу до свого проведення. Отже, особа може викону­вати [14, с. 52] функції судового експерта у справі за наявності обох умов:

— наявність необхідних для вирішення експертних завдань
спеціальних знань і практичних навичок у науці, техніці й інших
галузях;

— незаінтересованість у результатах справи.

Під час вибору експерта для проведення дослідження слід роз­різняти його компетенцію і компетентність.

Компетенція експерта — це коло його повноважень, наданих експерту процесуальним законом (процесуальна), і обсяг спеціальних знань і навиків, якими він повинен володіти (спеціальна).

Компетентність експерта — це суб'єктивна характеристика здібностей конкретного експерта вирішувати поставлені перед ним завдання і ступінь володіння ним теорією, методами і методиками експертного дослідження. Компетентність визначається досвідом експерта, його базовою освітою і рівнем спеціальної підготовки.

У спеціальній літературі питанню про суб'єкта судової експер­тології приділяється достатньо уваги (Ю. Г. Корухов, В. Ф. Орло­ва, В. М. Галкін, Р. С. Бєлкін, Т. В. Авер'янова, В. К. Лисиченко, В. В. Циркаль, М. Г. Щербаковський та ін.). Проте у більшості ви­падків суб'єкт розглядається у кримінально-процесуальному ас­пекті.

Під суб'єктом судової експертизи слід розуміти фізичну осо­бу — спеціаліста (чи особу, яка володіє спеціальними знаннями) в галузі науки, техніки, мистецтва, який законодавством наділений відповідними правами і обов'язками. Суб'єкт експертизи — це осо­ба, обізнана в певній галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, що не займає у справі іншого процесуального становища і особис­то не заінтересована в її результатах.

Чи є суб'єктом експертного дослідження лише експерт, який безпосередньо його здійснює, представляє його результати і несе за нього відповідальність, чи є інші суб'єкти експертної діяльності?

У літературі з цього приводу існують два погляди. Так, Т В. Авер'янова, М. Я. Сегай та інші вважають суб'єктом будь-яко-

21


Лекція 1

го дослідження, зокрема й експертного, лише безпосереднього ви­конавця, який це дослідження здійснює, у цьому випадку — судо­вого експерта. Ні суд, ні інші учасники процесу експертного дослі­дження не можуть бути експертами.

Автори монографії «Основи судової експертизи» (Москва, 1997), А. М. Зінін і Н. П. Майліс ( Москва, 2002) розрізняють два види суб'єктів судово-експертної діяльності: осіб, які приймають власно-вольове рішення про призначення експертизи та її організації, і осіб, які здійснюють експертне дослідження. До перших, на їх думку, належить суд, дізнавач, слідчий, прокурор, а також посадова особа чи орган, у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, до других — судові експерти, які проводять експертне дослідження, а також судово-експертні заклади, що організовують проведення експертизи і забезпечують його. А. В. Дулов у праці «Права и обязанности уча­стников судебной экспертизы» (Мінськ, 1962) до суб'єктів судової експертизи відносить і третю групу — заінтересованих учасників кримінального процесу.

Права, обов'язки судового експерта, а також вимоги до його про­фесійної діяльності регламентовані статтями 19,54,62,75,77,92,97, 198, 200 КПК України; статтями 5, 11-13 Закону України «Про су­дову експертизу», а також відомчими нормативними документами.

Так, обов'язками судового експерта є:

— прийняти доручену експертизу до проведення, з'явитися за
викликом слідчого з метою складення висновку;

— відповідно до своїх спеціальних знань особисто провести по­
вне, всебічне дослідження поданих об'єктів і зробити відповідні
науково-обґрунтовані висновки;

— в ході дослідження дотримуватися правил, щоб подані на екс­
пертизу об'єкти були пошкоджені або знищені лише тоді, коли це
необхідно для проведення експертизи, і тільки після письмової
згоди на це особи або органу, який призначив експертизу;

— дати обґрунтований і об'єктивний письмовий висновок на
поставлені питання;

— нести особисту відповідальність за наданий ним висновок;

— заявити самовідвід, коли для цього є передбачені законом
підстави, що виключають можливість участі у справі;

22


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 277; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!