Загальна теорія судової експертології (концептуальні основи)
6. Белкин Р. С. Курс криминалистики: В 3 т. — М.: Юристъ, 2001. — Т. 2:
Частные криминалистические теории. — 464 с.
7. Зинин А. М., Майлис Н. П. Судебная экспертиза: Учебник. — М.: Право
и закон, 2002. -218с.
8. Эксархопуло А. А. Основы криминалистической теории. — СПб: Санкт-
Петербургский ун-т, 1992. — 116с.
9. Бычкова С. Ф. Становление и тенденции развития науки о судебной
экспертизе. — Алма-Ата, 1994. — 165 с.
10. Алиев И. А., Аверьянова Т. В. Концептуальные основы общей теории
судебной экспертизы. — Баку, 1992. — 165 с.
11.Сегай М. Я. Судова експертологія — наука про судово-експертну
діяльність // Вісн. Акад. прав, наук України. — № 2 (33) — № 3 (34). —
2003. - С. 740-761.
12. Российская Е. Ф. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском,
арбитражном процессе. — М., 1996. — С. 376.
13. Аверьянова Т, В. Судебная экспертиза. Курс общей теории. — М.: Нор
ма, 2006. - 477 с.
14. Щербаковский М. Г. Судебные экспертизы. Учебно-теоретическое
пособие. — Харьков: Эспада, 2005. — 536 с.
Поняття теорії та її місце в системі наукового знання
Становленню і розвитку судової експертології — нової науки про судову експертизу — присвячено багато спеціальної літератури (О. Шляхов, Р. Бєлкін, А. Вінберг, Н. Малаховська, О. Ейсман, Ю. Корухов, В. Лисиченко, А. Іщенко, І. Алієв, Т. Авер'янова, О. Россинська, М. Сегай, Н. Клименко, В. Гончаренко, Ф. Джа-вадов, С. Бичкова, В. Мітричев, В. Арсеньєв та ін.).
Відбувся розвиток інституту судових експертиз, суттєво розширились його можливості, і судова експертиза як вид специфічної діяльності внаслідок свого міждисциплінарного характеру стала об'єктом самостійного наукового знання. Виникли пропозиції про створення загальної теорії судової експертизи [1, с. 7; 11, с. 740].
|
|
|
Умовами, що сприяли вирішенню завдання створення загальної теорії судової експертизи, були:
— наявність великого емпіричного матеріалу окремих родів (видів) експертиз і створення на цій основі їх окремих теорій;
— розроблення принципів, методологічних основ, правових і
організаційних основ різних родів судових експертиз;
— наявність проміжних теоретичних розробок окремих проб
лем судової експертизи в монографіях, методичній і навчальній
літературі;
— постійне вдосконалення системи методів і методик експерт
ного дослідження;
— наявність розвиненої системи державних наукових експерт
них закладів у різних відомствах країни, які координують свою
практичну і наукову діяльність.
Багато вчених-криміналістів СНД та України, зокрема й київської школи (М. Я. Сегай, П. Д. Біленчук, В. Г. Прохоров-Лукін, А. В. Іщенко, Н. І. Клименко та ін.), визнали судову експертологію самостійною галуззю юридичної науки, однак розійшлися у трактуванні її місця в системі інших галузей знань. Вони вважають, що подальше її становлення вимагає більш чіткого визначення об'єкта і предмета нової науки, її концептуальних основ, її методології, що повинні спиратись на модель експертного пізнання і міжгалузеві вчення для них онтолого-гноселогічних орієнтирів [11, с. 745].
|
|
|
Визначаючи місце судової експертології в системі наукового знання, О. О. Ейсман зазначав, що вона «є скоріше частиною криміналістики — відокремленої, що має специфічну проблематику, предмет і завдання, її слід вважати вченням про судову експертизу в системі науки криміналістики» [2, с. 67].
Книга А. І. Вінберга і Н. Т. Малаховської та попередні їх статті, а також наступні уточнення дають повне уявлення про їх концепцію нової галузі знань, яку вони назвали судовою експертологією. Ці вчені визначають її галуззю юридичної науки, що вивчає закономірності, методологію, процес формування і розвитку наукових основ судової експертизи, а також досліджує їх об'єкти, що дає змогу мати уявлення про предмет науки і про її місце в системі наукового знання.
Робота А. І. Вінберга і Н. Т. Малаховської «Предмет и методологические основы науки о судебной экспертизе — судебной эксперто-логии» (Москва, 1980) містить значні зміни й доповнення до їх концепції про судову експертологію. Судова експертологія має дослі-
|
|
|
7
Лекція 1
Загальна теорія судової експертології (концептуальні основи)
джувати загальні закономірності й методологічні проблеми теорії судових експертиз і не опускатися до рівня окремих видів експертиз як практичної конкретної діяльності. Чим вищий рівень буде досягнуто, тим ефективнішою буде структура судової експертології.
Ідея загальної теорії судової експертизи не повторює теорію криміналістичної експертизи 50-х років. Деякі вчені в кінці 80-х років заперечували цю теорію, використовуючи аргументи того часу (В. Г. Гончаренко (1987), В. С. Мітричев (1980).
Судова експертологія — розділ загальної експертології, що розроблює рекомендації здійснення експертної діяльності в умовах судочинства з кримінальних і цивільних справ.
В останні роки питанням загальної теорії судової експертизи приділяли увагу в монографічних роботах І. А. Алієв, Т. В. Авер'яно-ва («Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы» (Баку, 1991), Ю. Г. Корухов («Формирование общей теории судебной экспертизы» (Москва, 1989), М. Я. Сегай («Судова експертологія — наука про судово-експертну діяльність» (Харків, 2003).
|
|
|
І. А. Алієв писав, що «загальна теорія судової експертизи — це система світоглядних принципів, науково обґрунтованих концепцій, категорійних понять, методів, зв'язків, відношень, здатних відобразити предмет наукового пізнання і узагальнення».
Т. В. Авер'янова визначає загальну теорію судової експертизи як систему світоглядних і праксеологічних принципів як самої теорії, так і її об'єкта експертної діяльності, окремих теоретичних побудов у цій галузі наукового знання, методів розвитку теорії і здійснення експертних досліджень, процесів і відносин — комплексне наукове відображення судово-експертної діяльності як єдиного цілого.
Еволюція розвитку наукових ідей від розробки теоретичних засад криміналістичної експертизи (О. Р. Шляхов, 50-ті роки) до створення самостійної галузі науки про судову експертизу є природним шляхом осмислення експертної практики і створення наукових теорій про предмет, мету і зміст нової науки — судової експертології.
Місце судової експертології в системі юридичних наук ще однозначно не визначено: самостійна юридична наука (А. І. Вінберг, Н. Т. Малаховська, С. Ф. Бичкова), самостійна правова дисцип-
ліна в межах криміналістики (Р. С. Бєлкін, І. А. Алієв, Т. В. Авер'янова, Ф. М. Джавадов, В. Я. Колдін, Ю. Г. Корухов, В. Є. Корно-ухов, О. Р. Россинська, О. О. Ейсман та ін.) чи доказового права (В. Д. Арсеньєв), або ж частина майбутньої науки — загальної експертології (В. С. Мітричев, М. Я. Сегай, Н. І. Клименко).
Викликають принципові заперечення питання природи знань, що використовуються новою наукою, та її зміст. Не можна погодитися з думкою, що судова експертологія є «синтетичною наукою», «сплавом різноманітних знань» або має «подвійну природу» — юридичну за предметом знань, природничо-технічну за всіма іншими критеріями.
Як наука, що покликана вивчати закономірності й методологію формування та розвитку судових експертиз, закономірності дослідження їх об'єктів, здійснюваного на основі спеціальних знань, трансформованих на базі галузевих наук у систему наукових методів, методик та засобів вирішення експертних завдань у межах правової регламентації, судова експертологія має бути визначена як прикладна юридична наука, що за своєю генезою і загальним об'єктом дослідження (злочинна діяльність) належить до циклу кримінально-правових наук.
Підтримуємо думку М. Я. Сегая, що сутність знань кожної науки визначається виключно її предметом як частиною об'єктивної дійсності, яку вивчає конкретна наука. Використання знань інших наук (фізики, хімії, біології, математики тощо) не змінює її предмета, ці знання лише пристосовуються для вирішення завдань, які на цю науку покладеш [11, с. 759]. Під час розроблення теоретичних засад і відповідних до них рекомендацій, адресованих експертній практиці, судова експертологія використовує такі знання і трансформує їх у знання юридичні, за допомогою яких оп-тимізується впровадження спеціальних знань в судочинство.
Не можна також погодитися з думкою, що обсяг предмета судової експертології має обмежуватися вивченням закономірностей, притаманних лише загальній методології і структурі експертного пізнання. Будь-яка теорія повинна реалізовувати себе в практичній діяльності тієї галузі, яку вона обслуговує. Тому судова експертологія, безпосередньо не включаючи до свого предмета галузеві судово-експертні знання і практичні види судової експертизи, об-
9
Лекція 1
слуговує експертну практику опосередковано, шляхом розроблення загальних теоретичних засад і засад сучасної експертної методології, що охоплює типові методи і методики, які спираються на базові інструментальні засоби і сучасну електронно-обчислю-вальну техніку, і повинна відігравати роль методологічних орієнтирів під час побудови галузевих експертних дисциплін і притаманних їм експертних методів, методик і технологій.
Судова експертологія мусить взяти на себе «наукове обслуговування» всіх сторін багатогранної практичної судово-експертної діяльності як процесуального інституту, так і галузевої професіональної корпорації, що діє в межах судочинства.
У тісній взаємодії з процесуальною наукою судова експертологія повинна активно вдосконалювати правові засади державної політики в галузі судово-експертного забезпечення правосуддя.
Судова експертологія, як правильно зазначає М. Я. Сегай, не може обходити осторонь розроблення наукових засад організаційно-управлінського аспекту, які б забезпечували найефективніше функціонування державних судово-експертних установ як важливої складової судоустрою та судочинства [11].
Нарешті, судова експертологія як наука повинна «потурбуватися» про відновлення своїх кадрів — як науковців, так і експертів-професіоналів. Тому розроблення предмета і змісту навчальної дисципліни «Судова експертологія» є невідкладним завданням нової науки. Такий навчальний курс стане фундаментом розроблення атестаційних програм при присвоєнні експертних спеціалізацій, навчальних планів магістратури, аспірантури тощо. У зв'язку з останнім аспектом заслуговує на спеціальний розгляд питання взаємодії і взаємовідносин науки криміналістики і судової експертології.
Висловлена в літературі думка (P. C. Бєлкін) про те, що криміналістика є для судової експертології звичайною обґрунтовуючою наукою (нарівні з фізикою, хімією, біологією), є досить спірною. Не можна не враховувати такої суттєвої обставини, що криміналістику треба визнати дійсно «материнською» наукою, в лоні якої зароджувалася експертологія і від якої вона врешті-решт відокремилася. Судова експертологія не тільки зберігає «родимі плями» криміналістики, а й, у свою чергу, впливає на діалектику роз-
10
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 382; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!