Загальна теорія судової експертології (концептуальні основи)
Вчення про логіку в судовій експертизі — обов'язкове для всіх предметних експертних галузей знань і відповідних їм експертиз. Вся робота експерта відображається у його висновку, який має відповідати законам правильного мислення (бути визначеним, послідовним, доказовим, мати силогізми, судження, посилання). Логічна схема висновку експерта є відображенням не всієї його діяльності, це лише форма викладення експертом його висновку. Силогізми експерта з відповідями на поставлені питання є підсумком всієї діяльності експерта, а не лише висновку. Індукція і дедукція тісно пов'язані між собою як аналіз і синтез.
Вчення про суб'єкт судової експертизи. Розроблення моделі експерта у вигляді його основних якостей, формування професійних якостей судового експерта відбувається з метою встановлення профілю підготовки експертних кадрів. До моделі «ідеального» експерта слід включати такі моральні професійні якості: чесність, добросовісність, принциповість, а також знання і володіння прийомами і методами логіки, внутрішнє переконання, а також психофізіологічні: спостережливість, аналітичний характер мислення, фіксована увага, підвищена органометрична чуттєвість (зорова, звукова та ін.) залежно від виду експертиз.
Розробляються вчення про структури, зв'язки, стосунки і цілі суб'єктів у судовій експертології, що містять окремі елементи теорії експертної ідентифікації, діагностики, ситуалогії.
|
|
|
Вчення про засоби і форми комунікативної діяльності під час судових експертиз та інформаційних процесів — це мова позначень експерта, система експертних понять і термінів, проблеми формалізації експертної мови і комп'ютеризації на цій підставі судових експертиз. Одним із його підрозділів є висновок експерта в системі процесуального доказування.
Завершують вчення у судовій експертології окремі теорії судових експертиз. Тут слід дати поняття окремої теорії, її структуру, предмет, об'єкт, методи, роль і значення для експертної діяльності, систему окремих категорій. Слід звернути увагу на те, що будь-яка окрема теорія судової експертизи відображає лише сторону, один з елементів (або їх сукупність), групу зв'язків деяких закономірностей об'єктивної дійсності. Вона не може охопити весь предмет загальної теорії експертології, а охоплює лише одну його сторону.
32
Слід визнати, що прогноз В. С. Мітричева про те, що судова екс-пертологія стане спершу основою, а надалі складовою більш широкої юридичної дисципліни «Загальна експертологія», яка обслуговуватиме не тільки право, а й потреби управління, починає здійснюватися. Йдеться про активне поширення судово-експертної діяльності не тільки на сфери цивільного, господарського чи адміністративного судочинства, а й на інші галузі суспільної діяльності, які потребують професійної експертної оцінки для прийняття важливих рішень у галузі права, управління, економіки тощо. Така загальна експертологія також повинна мати чітко визначені концептуальні (правові, методичні, організаційні) засади.
|
|
|
| 33 |
Судова експертологія
Історія розвитку судової експертології в Україні
Лекція 2 Історія розвитку судової експертології в Україні
План
1.Виникнення та основні етапи формування судових експертиз.
2. Судово-експертні заклади.
3. Виникнення і розвиток криміналістики на кафедрах юридич
них навчальних закладів.
4. Сучасний стан і перспективи розвитку судової експертології.
Література
1. Тихенко С. Й., Лисичепко В. К. Развитие криминалистики в Украинской
ССР за 50 лет // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: РИО МООП УССР, 1967. - Вып. 4. - С. 7-29.
2. Колмаков В. П. Введение в курс советской криминалистики. — Одесса:
Изд-во Одес. ун-та, 1973. — 49 с.
3. Дулов А. В., Крылов И. Ф. Из истории криминалистической экспертизы
|
|
|
в России. Экспертиза документов. — М.: Госюриздат, 1960. — 165 с.
4. Салпгевсъкий М. В. Криміналістика. — X.: Основа, 1999. — Ч. I. — 415 с.
5. Іщенко А. В. Методологічні та організаційні проблеми розвитку кримі-
налістичних наукових досліджень: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Укр. акад. внутр. справ. - К., 1996. - 37 с.
6. Іщенко А. В. Періодизація використання спеціальних знань у юридич-
ній практиці на ранніх етапах слов'янської державності // Наук. вісн. Укр. акад. внутр. справ. — 1996. — Вип. 1. — С. 58-64.
7. Белкин Р. С. История отечественной криминалистики. — М.: Норма,
1999. - 486 с.
8. Шшзер Б. М. Об основных принципах частной методики расследования пре-
ступлений // Социалистическая законность. — 1938. — № 1. — С. 42-56.
34
9. Шавер Б. М. Предмет и метод советской криминалистики // Социали-
стическая законность. — 1938. — № 6. — С. 56-82.
10. Потапов С. М. Принципы криминалистической идентификации //
Сов. государство и право. — 1940. — № 1. — С. 66-81.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 444; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!