Вірогіднісно-статистична кваліметрія.

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 11Следующая ⇒

Теорія вірогіднісно-статистичної кваліметрії заснована на методах теорії вірогідності та математичної статистики і охоплює питання оцінки якості, які здійснюються із застосуванням кваліметричних шкал. При цьому оцінка якості та ефективності розглядається як одна з основних задач статистичного аналізу. В системі оцінювання якості статистичні методи (методи теорії вірогідності) засновані на зборі статистичної інформації про параметри та властивості оцінюваної продукції, а також базових зразків та застосовуються для вирішення наступних задач:

1. Оцінці статистичної точності визначення комплексних та узагальнених показників індексів якості.

2. Статистичного визначення коефіцієнтів вагомості.

3. Побудова еталонно-нормативної бази оцінки – нормування якості продукції.

4. Оцінка стабільності якості виробництва і продукції.

Контрольні запитання для перевірки знань:

1. Характеристика методів, які використовуються у кваліметрії для вимірювання якості.

2. Методи опитування та їх характеристика.

3. Послідовність проведення експертної оцінки якості продукції.

Лекція № 3. Кваліметрична оцінка якості продукції
(4 години)

План лекції:

3.1. Алгоритм комплексної оцінки якості продукції.

3.2. Способи знаходження коефіцієнта вагомості.

3.3. Методи визначення оцінки якості продукції.

Рекомендована література: [1, 9-13]

Алгоритм комплексної оцінки якості продукції.

Оцінку якості називають простою, якщо оцінюється одиничний показник, та комплексною, якщо розглянуто хоч би один з комплексних показників.

Розрізняють такі види комплексних показників якості:

· груповий – кількісно характеризує однорідну групу властивостей;

· функціональний – характеризує усі властивості (сукупність групових показників);

· інтегральний – характеризує усі властивості, у тому числі економічні (сукупність функціональних та економічних, витратних показників).

Теоретична кваліметрія – спеціальна галузь наукових знань, пов’язаних з вимірюванням та оцінкою якості продукції, – базується на таких основоположних принципах.

1. Окремі властивості продукції становлять багаторівневу ієрархічну структуру її якості. Властивості і-того рівня формуються відповідними властивостями (і+1)-го рівня (і=0,1,2,3…); шляхом вимірювання або обчислення ці властивості можуть отримувати численні характеристики – абсолютні показники (Р_ij).

2. Вимірювання окремих властивостей або якості загалом у кінцевому результаті повинно завершуватися обчисленням відносного показника якості К_ij=F(P_ij, P_ij _баз), де P_ij _баз – базовий показник, прийнятий за вихідний при порівняльних оцінках якості.

3. Рівні шкали вимірювання абсолютних показників властивостей обов’язково мають бути трансформовані в одну загальну шкалу (наприклад, безрозмірну).

4. Кожна властивість якості визначається двома числовими параметрами: відносним показником К_о і вагомістю М.

5. Сума вагомостей властивостей одного рівня є величина постійна М_ij=const. Коефіцієнт вагомості даного показника якості продукції є кількісною характеристикою його значущості серед інших показників при комплексній оцінці якості. Іншими словами, для отримання комплексної оцінки необхідно вибрати та виміряти значущі параметри (властивості), кількісно їх «зважити» та розрахувати сумарну оцінку з подальшим її аналізом. Алгоритм комплексної оцінки якості поданий на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Алгоритм комплексної оцінки якості продукції

Для складання ієрархічної структури якості виробу раціонально виділити одну або декілька груп властивостей, а також внутрішньо групові властивості, сформувавши, таким чином, «дерево властивостей».

Потрібно пам’ятати, що не існує якість або властивість як такі, а є конкретні об’єкти (продукти) з певними властивостями та якістю. Виділивши які-небудь властивості та вимірявши їх, не можна стверджувати, що виміряна якість. Показники властивостей лише непрямо характеризують якість; від того, наскільки грамотно складене «дерево властивостей», що представляє реальний інтерес для споживача, залежить об’єктивність отриманої оцінки якості.

Для вибраного кола параметрів вимірюють їх експериментально (органолептичними методами, за допомогою приладів, візуально та ін.) та визначають необхідні показники якості, виражаючи їх у тих одиницях вимірювання (абсолютних показниках), які відповідають даному показнику – кілограмах, градусах, метрах і т.д.

Як базовий зразок може бути обраний аналогічний зразок, що відповідає за усіма показниками вимогам нормативної документації (якщо оцінюють рівень якості продукції в умовах даного виробництва); або зразок, що розглядається як прототип, контроль (якщо оцінюють продукцію, що створюється заново); або зразок, показники якості якого зустрічаються у переважній більшості аналогічної продукції (якщо оцінюють продукцію масового виробництва).

Визначають еталонне, базове (допустиме) та бракувальне значення показників якості. При цьому значення абсолютних показників Р_іколиваються в деякомуінтервалі Р_і^бр≤ Р_і≤ Р_і^ет (для зростаючого показника) або Р_і^ет≤ Р_і≤Р_і^бр(для убуваючого показника).

Виражені в різних одиницях вимірювання абсолютні значення показників якості продукції неможливо звести в загальний комплексний показник без трансформування до загальної шкали вимірювання. Найбільш прийнятою є безрозмірна шкала.

Безрозмірне значення показника якості, виражене в одиницях шкали відносин, означає, у скільки разів величина, що розглядається в одиницях певної розмірності, більше іншої заданої величини, вираженої в одиницях тієї ж розмірності. Здійснити такий перехід можливо різними способами.

1. З використанням формули:

q_i=(P_i - P_i^бр)/(P_i^ет- P_i^бр).

(5)

При даному способі перекладу абсолютних показників у відносні розраховують, наскільки якість зразка відрізняється від якості еталона. Якби зразок мав еталонну якість, то:

q_i=(P_i - P_i^бр)/(P_i^ет- P_i^бр)=(P_i^ет- P_i^бр)/(P_i^ет- P_i^бр)=1

Тому відносні показники якості зразків виробів при використанні даного способу переведення, як правило, менше одиниці.

2. Використовують формули:

q_i=(P_i - P_i^бр)/(P_i^баз- P_i^бр),

(6)

q_i=Р_і/ P_i^баз,

(7)

q_i=(P_i^баз - P_i^бр)/(P_i- P_i^бр),	(8)

q_i=Р_і^баз/ Р_і..	(9)

Формули 7 та 9 застосовують у випадках, коли P_i^бр=0. Формули 6 та 7 використовують тоді, коли зниження значення Р_іприводить до зниження якості виробу, а формули 8 та 9 – коли зниження значення Р_і приводить до підвищення якості.

При використанні даного способу відносні показники якості дорівнюють 1, якщо абсолютні показники якості зразка збігаються з базовими значеннями, тобто:

q_i=(P_i - P_i^бр)/(P_i^баз- P_i^бр)=(P_i^баз- P_i^бр)/(P_i^баз- P_i^бр)=1

Значення показників якості будуть більші одиниці в тому випадку, коли якість зразка, що досліджується, перевищує якість базового зразка.

Використовуючи даний спосіб, можна визначити, наскільки якість зразка відрізняється від якості базового виробу.

3. Переводять абсолютні показники якості в безрозмірні за допомогою графіка функції бажаності Харрінгтона.

Зважування (визначення вагомості) тих або інших властивостей продукції є найбільш важливим та трудомістким питанням оцінки якості. Параметри вагомості можуть бути розмірними або безрозмірними величинами. Якщо вони задовольняють умови, то їх вважають коефіцієнтами вагомості. Коефіцієнти вагомості мають чітке соціальне значення. Їхні значення показують, у скільки разів менше оцінюють споживачі приріст рівня якості всього виробу з приростом одного з параметрів при незмінних інших.

(10)

де m_i – значення вагомості і-ї властивості виробу;

n – число властивостей виробу, що розглядаються.

Потім розраховують коефіцієнти вагомості і вибирають спосіб обчислення комплексної оцінки та розраховують її.

Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 299; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!