Види методів ціноутворення в діяльності туристичних компаній.



У сукупності ціна конкретного продукту визначається взаємною дією трьох груп чинників: індивідуальних витрат виробництва і збуту, стану попиту і рівня конкуренції на ринку.

З урахуванням цих чинників в практиці маркетингу розроблені методи ціноутворення:

□ на основі витрат;

□ з орієнтацією на рівень конкуренції;

□  з орієнтацією на попит.

При розробці цінової стратегії туристське підприємство використовує ці три методи у взаємодії, оскільки орієнтація тільки на один з них не сприяє проведенню гнучкої цінової стратегії і навіть приводить до прямих або непрямих збитків.

Ціноутворення на основі витрат(витратний метод) засноване на калькуляції витрат виробництва, обслуговування, накладних витрат, бажаного прибутку. Вказаний метод ціноутворення не бере до уваги ряд важливих чинників:

рівень попиту на туристський продукт;

чутливість клієнтів до рівня встановлюваних цін;

рівень цін конкурентів.

Ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренціїдостатньо характерний для підприємств, що працюють у сфері туризму. При цьому ціни встановлюються нижче ринкових, на рівні ринкових або вище за них залежно від вимогливості клієнтів, сервісу, що надається, образу продуктів, реальної або пропонованої у відповідь реакції конкурентів.

Ціноутворення з орієнтацією на попитзасноване на вивченні бажань споживачів і встановленні цін, прийнятних для цільового ринку. Даний метод застосовується в тому випадку, якщо ціна є вирішальним чинником в придбанні туристичного продукту клієнтами. При цьому виявляється стеля цін — максимальна сума, яку споживач буде готовий сплатити за дану послугу.

Цінові стратегії підприємств туристичної індустрії.

Стратегія «зняття вершків»(високих цін) припускає первинний продаж нового туристичного продукту за високими цінами. Це можливо в умовах відсутності конкуренції і пропозиції абсолютно нових послуг (наприклад, пропозиція підводного плавання, сафарі і т.д.).

Стратегія цін проникнення на ринокбазується на навмисно низькому рівні цін з метою надання впливу на можливо більше число споживачів. Низька ціна представляє в цьому випадку свого роду платню за впровадження нового туристичного продукту на ринок.

Однією з них є стратегія престижних цін.Престижні ціни є навмисно високими цінами, призначеними для залучення споживачів, які стурбовані якістю продукту, його унікальністю або статусом, чим ціною

Стратегія «проходження за лідером»припускає співвідношення фірмою цін на свої продукти з рухом і характером цін лідера на даному ринку.

Стратегія ковзаючої падаючої ціни є логічним продовженням стратегії «зняття вершків» і ефективна за тих же умов. Застосовується у тому випадку, коли підприємство надійно застраховане від конкуренції. Суть полягає в тому, що ціна послідовно ковзає по кривій попиту.

Стратегія переважної ціни є продовженням стратегії цін проникнення на ринок. Вона застосовується при небезпеці вторгнення конкурентів в область діяльності підприємства.

Стратегія ціни сегменту ринку полягає в якнайповнішому пристосуванні туристичного підприємства до наперед певних відмінностей в попиті.

Стратегія цінових маніпуляцій є одним із засобів підвищення цінності послуги в очах клієнтів.

Процес розробки маркетингової стратегії просування туристичних послуг.

Доцільно виділити наступні критерії вибору посередників для каналу збуту:

□ професіоналізм і наявність досвіду роботи;

□ територія, що охоплюється посередником;

□ обсяг цільового ринку;

□ організаційно-правовий статус посередника;

□ використовувані технології і методи продажів;

□ простота і надійність системи взаєморозрахунків;

□  ділова репутація.

Відомі три основні підходи до рішення:

□ інтенсивний розподіл;

□ ексклюзивний розподіл;

□  селективний розподіл.

Інтенсивний розподіл припускає надання тур агентством права займатися реалізацією туристського продукту будь-якому посереднику, що має бажання і можливості.

Ексклюзивний розподіл характеризується сегментованим обсягом цільового ринку, зниженням витрат і витрат на підтримку його функціонування, високим ступенем керованості і можливостями контролю.

Метод селективного розподілу, що дозволяє добиватися необхідного обсягу ринку при збереженні контролю за каналом збуту і при достатньо низьких витратах, є найбільш поширеним.


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 400; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!