ПИТАННЯ 12. Структура адміністративно-правової норми

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 50Следующая ⇒

Адміністративно-правованорма, таксамо як і норми інших галузей права, має своюструктуру (внутрішня будова). Складовими частинами адміністративно-правовоїнорми е:

• гіпотеза - умови дії адміністративно-правової норми;

• диспозиція розпорядження, заборони і дозволи;

• санкція - міри адміністративного чи дисциплінарного впливу. Для структури адміністративно-правових норм характерні наступніособливості:

• не у всіх випадках чітковиражена гіпотеза. У деяких випадках вона викладається у вигляді юридичних фактів (наприклад, досягнення певного віку, скоєння адміністративного правопорушення і т.п.);

• багато адміністративно-правових норм у своїй структурі не містять санкцій, у цих випадках санкції розміщені в іншому акті. Наприклад, адміністративно-правові норми, що регулюють управлінську діяльність, виходять з того, що відносини між

вищестоящими і нижчестоящими адміністративно-управлінськими працівниками будуютьсяна засадах дисциплінарноївлади. У даному випадку санкції містяться внормах загальногохарактеру, щовідносяться до Інституту державної служби.У нормах, які передбачають конкретні склади адміністративних правопорушень, закріпленіконкретні адміністративні санкції;

• дляадміністративно-правових санкцій властиве різноманіття:

адміністративні санкції,дисциплінарні, адміністративно-матеріальні, адміністративно-процесуальні. В свою чергу кожна з цих санкцій охоплює конкретні санкції, наприклад, адміністративні санкції містять у собі: сім мір стягнення, десятки запобіжних заходів і т.д,;

санкції в адміністративному праві поділяють на абсолютновизначені (наприклад, більшість дисциплінарних санкцій -догана, звільнення від посади і т.д.) та відносно-визначені (міри адміністративного стягнення - виправні роботи, штраф і т.д.).

ПИТАННЯ ЧЗ.Види адміністративно-правових норм

Норми адміністративногоправа класифікуються:

1. Залежно від конкретного змісту і регулювання суспільних відносин всі норми адміністративного права поділяються на:

• загальні - норми, що регулюють суспільні відносини загального характеру (для всіх сфер і галузей);

• особливі - норми, що регулюють суспільні відносини в конкретній сфері управління.

2. Залежно від предмета регулювання розрізняють:

• матеріальні - норми, що юридичне закріплюютькомплекс обов'язків і прав, а також відповідальністьучасників управлінськихвідносин,які регулюються адміністративним правом, тобто фактичноїх адміністративно-правовий статус;

• процесуальні - норми, які визначають методи (способи, порядок, процедури) діяльності по реалізації державного управління і регламентують управлінські відносини.

• процедурні - визначають процедурувиконання певних дій (наприклад, процедуру особистого адміністративного затримання, огляду або вилучення речей чи документів,процедуру винесення постанови в справіпро адміністративнеправопорушення та її виконаннятощо).

3. Залежно від характеру припису виділяють:

• зобов'язуючі- норми, що містять юридично-владний припис робити певні дії. Вказівки, що містяться в таких нормах, можуть бути виражені в вигляді обов'язкового розпорядження;

• забороняючі - норми, що передбачають заборону на

20

здійснення тих чи інших дій в певних умовах. Заборони можуть носити загальний чи спеціальний характер. Прикладом заборони загального характеру є заборона дій (бездіяльності),що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення. Заборона застосування спеціальних засобів і вогнепальної зброї міліцією у відношенні жінок і неповнолітніх - приклад спеціальної заборони;

• уповноважуючі (дозвільні,диспозитивні) - норми, у яких надається можливість адресату діяти в рамках встановлених вимог за своїм розсудом);

• стимулюючі (заохочуючі) - норми, щоза допомогою відповідних засобів матеріального чи морального впливузабезпечують належну поведінку учасників регульованих управлінських суспільних відносин (наприклад, встановлення податкових пільг, пільгове кредитування і т.д.);

рекомендаційні - норми, що носять порадний рекомендаційний характер. Рекомендаційні норми частіше за все використовуються у взаємовідносинахах суб'єктів виконавчої влади і недержавних формувань. Однак рекомендації Іноді містяться в нормативних актах, адресованих нижчестоящим суб'єктам виконавчої влади чи підвідомчим об'єднанням.

4. В залежності від адресата можуть бути виділені норми, що регламентують:

• організацію і діяльністьмеханізму виконавчої влади, тобто різних ланок апарату державного управління;

• адміністративно-правовий статус державних службовців -працівників управлінського апарату;

• питання організації та діяльності державних підприємств і установ;

• адміністративно-правовий статус громадських об'єднань;

• окремі сторони функціонування різних комерційних структур;

• адміністративно-правовий статус громадянина.

5. в залежності від дп у просторі адміністративно-правові норми бувають:

• загальної дії -норми, що діють на території всієї країни, мають загальнодержавне значення(наприклад КпАП);

• регіональні - норми, що мають чинність на території певного регіону (наприклад зона Чорнобильськой АЕС);

• місцеві - норми, що діють на території окремої адміністративно-територіальної одиниці (області, району).

6. Залежно від дії у часі адміністративно-правові норми бувають:

• строкові - норми, для яких визначений термін дії;

• безстрокові - норми без зазначення терміну дії, тобто до офіційного скасування компетентним органом;

7. В залежності від дії на коло осіб діляться на:

• норми, дія якихпов'язана з поширенням встановлюваних правилабо на всіх (наприклад:порядок сплатиподатків для всіх юридичних осіб),або наокремих юридичних осіб (наприклад, порядок сплати податків страховимиорганізаціями);

• норми, діяяких пов'язана з поширеннямвстановлюванихправилабо на всіх громадян, або наокремі їхні групи (поширення пільг при здійсненні кредитування житлового будівництва на військовослужбовців).

ПИТАННЯ 14. Реалізація адміністративно-правових норм Реалізація норм адміністративного права - процес практичного втілення в життя суб'єктами адміністративного права державної волі, вираженої в нормах. Існує чотириформи реалізації адміністративно-правових норм:

• виконання;

• застосування;

• дотримання;

• використання.

Виконання - точне слідування учасників регульованих управлінських відносин тим юридичним розпорядженням, заборонам чи дозволам, які в них містяться. Суб'єктами даного варіанта реалізації адміністративно-правових норм є всі учасники управлінських відносин.

Застосування практично виражається у виданні повноважним органом індивідуальних юридичних актів, що грунтуються на вимогах матеріальних або процесуальних норм. Дані акти видаються стосовно до конкретних адміністративних справ (наприклад: наказ про призначення на посаду, реєстрація юридичної особи).

Дотримання як самостійний спосіб реалізації адміністративно-правових норм, пов'язаний з реакцією учасників управлінських відносин на заборони, власне кажучи, є конкретним вираженням виконання.

Використання як форма реалізації адміністративно-правових норм виражається в добровільному здійсненні суб'єктами права правомірних дій, що пов'язані зі здійсненням суб'єктивних прав у сфері управління. На відміну від дотримання і виконання при використанні суб'єкт сам вирішує, скористатися наданим адміністративно-правовою нормою правом чи утриматися від його використання.

Норми адміністративного права здебільшого реалізуються шляхом виконання та застосування. Доречно вказати, що застосування цих норм е прерогативою органів державної влади (їх посадових осіб), воно носить державно-владний, правовий характер і здійснюється здебільшого у формі видання індивідуальних актів (певних приписів).

Більшість адміністративно-правових норм зворотної сили не мають.

Адміністративно-правові норми не можуть існувати поза своїми джерелами.

ПИТАННЯ 15.Джерела адміністративного права Джерела адміністративного права - це конкретні форми зовнішнього вираження його норм, через які ці норми проявляють свій владно-регулюючий ^вплив ^на управлінські стосунки.

Систему джерел адміністративного права України становлять:

• Конституція України (ОсновнийЗакон), прийнята 28 червня 1996р.

• Закони (наприклад,"Про міліцію"від 20грудня 1990 р.; "Про державну службу" від 16 грудня1993 р. та ін.);

• Кодекси - зводи законів (наприклад:Кодекс України про адміністративні правопорушення; МитнийКодекс України та ін.);

• Постанови Верховної ГадиУкраїни нормативногохарактеру (наприклад, "Про проголошення незалежності України" від24 серпня 1991 р.та ін.);

• Укази Президента України нормативного значення (наприклад, "Про комплексну цільову програму боротьби зі злочинністюна 1996-2000 роки" вщ 17 вересня 1996 р. та ін.);

• Постанови та нормативні розпорядженняКабінету Міністрів (уряду) України (наприклад, постанова "Прозатвердження Інструкціїз діловодства за зверненнямигромадян в органах державної владиі місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно відформ власності,в засобах масової інформації" від 14 квітня 1997р.);

• нормативні акти центральних органів виконавчої влади (це різні відомчі інструкції, статути, правила, вказівки, накази тощо (наприклад, "Статут патрульно-постової служби міліції", 1994 р.);

• нормативні актимісцевих органів виконавчої владита органів місцевого самоврядування (у т. ч. загальнообов'язкові рішення місцевих рад та їх виконкомів, нормативні розпорядження голів місцевих держадміністрацій тощо).

До джерел адміністративного права слідтакож віднести й окремі нормативно-правові акти колишніхСоюзу РСР таУРСР, що не відмінені й не оновлені в установленому порядку, а також міжнародні договори України, що містять норми адміністративногоправа.

Слід пам'ятати, що до джерел адміністративного права виносяться також Конституція Автономної РеспублікиКрим, відповідні нормативно-правові акти Верховної Ради, Ради Міністрів, місцевих23

органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування цієї автономної республіки.

Систематизація адміністративно-правових норм здійснюється передусім завдяки:

Інкорпорації - тобто упорядкування адміністративно-правових норм, насамперед щодо найважливіших правових інститутів, шляхом об'єднання і розміщення відповідного нормативного матеріалу в різних збірниках та зібраннях у певному систематизованому порядку (у т. ч. в хронологічному, предметному, галузевому, алфавітному та іншому порядку);

кодифікації - видання великих звідних кодифікаційних актів та кодексів з цієї галузі українського права.

Кодифікація адміністративного законодавства є сьогодні одним із стратегічних напрямів його розвитку та вдосконалення. Вважається доцільним здійснити їїза окремими підгалузями та правовими інститутами, а також поетапно, залежно від ступеня суспільних потреб.

Основними напрямами розвитку і реформування адміністративного законодавства відповідно до Концепції реформи адміністративного права України є:

• правове забезпечення прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади;

• оновлення змісту адміністративно-правового статусу громадян;

• розвиток законодавства про органи виконавчої влади;

• розвиток законодавства про державну службу;

• правове забезпечення загальних процедур управлінської діяльності (адміністративних процедур);

• правове забезпечення надання органами виконавчої впади управлінських послуг громадянам;

• розвиток законодавства про державний контроль у сфері виконавчої влади;

• запровадження в Україні адміністративної юстиції як форми судового контролюза виконавчою владою;

• реформування інституту адміністративної відповідальності;

• розвиток законодавства про державне регулювання та управління в окремих сферах суспільного життя.

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 324; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!