ПИТАННЯ 3. Система адміністративного права
Система адміністративного права - це внутрішня побудова галузі, яка складається з окремих адміністративних норм права, інститутів і підгалузей права, тісно взаємопов'язаних між собою. Для детермінації внутрішніх складових галузі найчастіше застосовуються два критерії: масштабність дії норм та правова природа норм.
В адміністративному праві виділяють загальну, особливу і спеціальну частини -
Загальна частина об'єднує норми, що закріплюють основні принципи управління, правове становище суб'єктів, форми і методи їх діяльності, адміністративний процес, способи забезпечення законності в державному управлінні,
Особлива частина - норми, що регулюють управління народним господарством, транспортом, соціальне - культурним будівництвом, зв'язком тощо.
Спеціальна частина - норми, що регулюють адміністративне-правову діяльність суб'єктів управління конкретними сферами, наприклад, адміністративна діяльність органів внутрішніх справ, адміністративна діяльність органів митного контролю тощо.
В адміністративному праві виділяють правові інститути:
державної служби, адміністративної відповідальності, місцевого самоврядуваннята ін.
Зміст адміністративногоправа становитьбезперервний ланцюг відносин, що виникають у глибині економічних і соціальних процесів, які перетворюються через діяльність державних органів на адміністративні правовідносини.
|
|
|
Цілі адміністративного права:
• створення умов для ефективної діяльності виконавчої влади;
• забезпечення громадян, громадських об'єднань і підприємств можливістю реалізації прав і свобод, здійснення яких зв'язано з функціонуванням виконавчої влади;
• захист громадян і суспільства від адміністративної сваволі.
ПИТАННЯ 4. Адміністративне право як наука
В юридичній літературі наука сучасногоадміністративного права визначається як сукупність теоретичних понять, тлумачень та уявлень про чинне адміністративне право, його правові інститути, предмет і метод його правового регулювання, історичні аспекти становлення, проблеми і перспективи розвитку цієї галузі права та сфери її застосування.
Наука адміністративного права вивчає:
• сутність і структуру виконавчої влади;
• відносини, які регулюються нормами адміністративного права;
• види адміністративно-правових норм;
• джерела адміністративного права;
• систему адміністративного права;
• правовий статус суб'єктів і об'єктів державного управління;
• правові форми і методи здійснення державного управління;
• питання адміністративної відповідальності;
• способи забезпечення законності в сфері державного управління.
|
|
|
Предметом пізнання науки адміністративного права є:
• предмет галузі адміністративного права;
• адміністративно-правові категорії;
• практика органів виконавчої влади;
• історія розвитку адміністративного права.
Теоретичною основою науки адміністративного права є філософські й загальносоціологічні науки, положення теорії соціального управління та загальної теорії держави і права.
Методологічною основою науки адміністративного права є наступні методи дослідження:
• історичний;
• порівняльно-правовий;
• логічний;
• формально-юридичний;
• соціологічний.
Завданнями науки адміністративного права е:
• дослідженнядержавного управління, суспільних відносин, що складаються в його сфері та адміністративно-правових норм, якими
регулюються ці відносини;
• аналіз практики реалізації адміністративно-правових норм;
• виявлення і вивчення загальних і характерних закономірностей адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.
ПИТАННЯ 5. Загальне поняття управління
Управління у загальному розумінні означає будь-який цілеспрямований, організуючий вплив з боку керуючого суб'єкта на поведінку керованого об'єкта, на ті чи інші явища та процеси для приведення їх у відповідність з певними закономірностями. Управлінський вплив має упорядковуючий характер.
|
|
|
Управління являє собою організуючу діяльність людей, що здійснюється для досягнення певних цілей.
Управління обумовлене;
• наявністю суб'єкта управління (той, хто керує) і об'єкта управління (той, ким керують);
• існуваннямміж об'єктом і суб'єктом прямого (віддання команд, розпоряджень) і зворотного зв'язку (інформування про виконання чи невиконання команд суб'єкта управління).
Управління зводиться до керуючого впливу суб'єкта на об'єкт з метою:
• упорядкування системи;
• збереження структури системи;
• забезпечення функціонування системи. Залежно від специфіки керованого об'єкта виділяють різні види управління, зокрема технічне, біологічне, соціальне та ін.
Соціальне управління в суспільстві підрозділяєтьсяна два види:
• державне (управліннясправами держави);
• недержавне (управління справами приватних організацій, громадських формувань і т.п.).
Ознаки соціального управління:
• соціальне управління є тільки там, де виявляється спільна діяльність людей;
• головне призначення соціального управління - упорядковуючий вплив на учасників спільної діяльності;
|
|
|
• об'єктом впливу соціального управління є поведінка учасників спільної діяльності, взаємовідносини між ними;
• соціальне управління, регулюючи поведінку учасників спільної діяльності, досягає цієї мети в рамках суспільних зв'язків;
• базис соціального управління - співпідпорядкованість волі учасників управлінських відносин;
• механізм реалізації соціального управління уособлюють суб'єкти управління (органи управління).
В процесі здійснення соціального управління виконуються наступніфункції:
• збірі обробка інформації;
• прогнозування (наукове передбачення змін у розвитку яких-небудь явищ чи процесів на основі об'єктивних даних);
• планування (визначення напрямків, цілей управлінської діяльності, способів і засобів їх досягнення);
• організація (формування системи управління, упорядкування управлінських відносин між суб'єктом і об'єктом управління);
• координація та взаємодія, що здійснюються для досягнення загальних цілей управління;
• контроль і обпік.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 287; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!