ПИТАННЯ 8. Основні функції виконавчої влади



Функціївиконавчої влади це відносно самостійні однорідні частини змісту управлінської діяльності,в яких виражається владно-організаційний вплив суб'єкта управління на певнийоб'єкт.Середосновних функцій виділяють;

1. Функції орієнтування системи:

• аналіз (обробка і осмислення інформації, що проводиться з метою вивчення об'єкта управління, а в подальшому здійснення на нього відповідного керуючого впливу);

• прогнозування (передбачення змін у розвитку подій чи процесів на основі наявної інформації);

• планування (визначення напрямків, цілей, задач і можливих результатів управлінської діяльності);

• правове регулювання (встановлення правового режиму якої-небудь діяльності й функціонування відповідних структур);

• методичне керівництво.

2. Функції забезпечення системи:

матеріально-технічнезабезпечення;

• фінансове забезпечення;

• кадрове забезпечення;

• інформаційне забезпечення.

3. Функції оперативного управління системою:

• організація управління (створення органів управління, визначення їх функцій, підпорядкованості, прав і обов'язків І т.д.):

• загальне керівництво й оперативне роспорядництво;

• попередня і поточна координація дій різних органів управління, посадових осіб. організацій;

• контроль (перевірка фактичного стану справ з метою виявлення й усунення відхилень у виконанні законів, планів, програм і вживання заходів до порушників встановленого порядку);

• обпік (систематичний збір відомостей);

• оцінка (усієї роботи, окремих працівників, виконання конкретних завдань і т.д.).

ПИТАННЯ 9. Основні принципи організації виконавчої влади

Принципи - це основоположні керівні ідеї, відправні засади, які покладені в основу організації і діяльності механізму державного управління. Це вихідні положення, на яких грунтується управлінська діяльність суб'єктів державної виконавчої влади, розкривається її

сутність та соціальне призначення.

Відображаючи найбільш суттєві сторони управлінськоїдіяльності, принципи можуть бути сформульовані у вигляді відповідних правил імати своє правове, зокрема, конституційне закріплення.

Принципи державного управління прийнято поділяти на основні, конституційні (їх інколи називають ще політико-правовими) - носять універсальний, всебічний характер, властиві для всієї управлінської діяльності в цілому, та допоміжні, похідні (організаційно-технічні) - носять здебільшого галузевий характер, витікають із основних і сприяють їх розвитку. Основні (конституційні) принципи державного управління:

• розподілу державної влади та самостійності здійснення функціональних повноважень окремими її гілками - відповідно до ст. 6 Конституції України державна (публічна) влада в країні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Кожна з вказаних гілок влади покликана виконувати лише свої функції і повноваження, не підміняючи одна одну. Це принципове положення стосується і державного управління, враховуючи його нерозривний зв'язок з виконавчою владою. Таким чином, зміст даного принципу зводиться до того, що державна влада реалізується через специфічну

14

діяльність відповідних державних органів, які при здійсненні визначених для них законом завдань і функціональних повноважень діють самостійно, водночас тісно взаємодіючи між собою;

законності - один із об'єктивно необхідних і важливих принципів державного управління, закріплений Конституцією України (ст. 6, 19 та ін.ї, передбачає повсюдне і неухильне дотримання всіма суб'єктами права вимог Конституції України, законів та інших нормативних актів в сфері виконавчої влади. "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України", - говориться у ст. 19 Конституції! України;

верховенства права (пріоритетності законодавчої регламентації) - у ст. 8 Конституції сказано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Найвищу юридичну силу має Конституція України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні їй відповідати. Це положення безпосередньо стосується державного управління, враховуючи, що ця діяльність здійснюється в межах чинного законодавства, об'єктивно покликана забезпечувати виконання існуючих законів і повинна бути передусім достатньо урегульована законами, а не підзаконними, зокрема, відомчими нормативними актами. Суб'єкти, які здійснюють державне управління, наділені широкими нормотворчими повноваженнями, але тільки у визначених законом межах. Це характеризує і таку важливу рису державного управління, як його незаконність;

демократизму (народовладдя) ~ закріплений у ст. 5 Конституції України, де зазначається, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в країні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Цей принцип передбачає гарантовану Конституцією та іншими законами можливість широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у державному управлінні. У ст. 38 Конституції сказано, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також користуються рівним правом доступу до державної служби і до служби в органах місцевого самоврядування;

соціальної орієнтації (пріоритетності прав і свобод людини в державному управлінні) - ст. З Конституції передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканістьі безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю- Зміст і

15

спрямованість діяльності держави визначають права ісвободи людини та їхгарантії. Утвердження та забезпеченняправ 1 свобод людини є головнимобов'язком держави;

рівноправності громадян та національностей -грунтується на положеннях ст. 24 Конституції, де проголошується, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. У ст. 26 Конституції зазначається, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України,

- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;

поєднання централізованого державно-управлінського впливу з місцевим самоврядуванням - витікає із положень ст. 7 та інших статей Конституції України і певною мірою ототожнюється з принципом демократичного централізму. Він передбачає всебічне І гармонійне поєднання прояву державної волі централізованої системи органів виконавчої влади з інтересами місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, -зазначається в ст. 7 Конституції, а ст. 119 Конституції України зобов'язує, зокрема, місцеві держадміністрації забезпечувати взаємодію з органами місцевого самоврядування;

позапартійності (департизації) - відповідно до ст. 37 Конституції України не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади І виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах.

До групиінших політико-правових принципів слід також віднестипринципи: -ринкової спрямованості; -гласності,

-офіційності; -підконтрольності законодавчій владі та підзвітності Президенту України; -науковості; -економічної доцільності та ін.

Допоміжні (організаційно-технічні) принципи державного управління:

диференціації (розподілу) управлінських функцій;

• відповідальності суб'єктів управління за результати своєї управлінської діяльності в межах визначеної компетенції;

• поєднання галузевих, міжгалузевих та територіальних особливостей та Інтересів;

• поєднання лінійних та функціональних засад;

16

• поєднання колегіальності та єдиноначальності-

До групи допоміжних відносять також такіпринципи, як:

• галузевий;

• функціональний;

• лінійний;

•територіальний;

• змішаний та ін.

ПИТАННЯ 10. Форми здійснення виконавчої влади Форми здійснення виконавчої влади - зовні виражені дії, здійснювані виконавчими органами (посадовими особами) в процесі виконання виконавчо-розпорядницької діяльності в межах їх компетенції та які викликають певні наслідки. Виділяють наступні форми здійснення виконавчої влади:

правові;

• неправове/(організаційні),

Правові й неправові формивідрізняються за характером спричинюваних наслідків - правові формизавжди спричиняють чітко виражені юридичні наслідки, а неправовіформи прямих юридичних наслідків не спричиняють.

Правові форми здійснення виконавчої діяльності класифікуютьсяза змістом, метою використання, способом вираження, В залежності від змісту виділяють правотворчу і правозастосовну форми здійснення виконавчої влади.

Правотворча управлінська діяльність заключається в створенні, зміні, скасуванні й удосконаленні правових норм, тобто виданні нормативних актів. Правотворча діяльність колегіальних органів управління здійснюється в такий спосіб:

• приймається рішення про розроблення проекту управлінського нормативного акту;

• складається текст проекту;

• проект проходить стадії попереднього обговорення, доробки, узгодження, схвалення відповідними органами;

• організується обговорення проекту в правотворчомуоргані;

• проект затверджується і публікується.

Процедура прийняття нормативнихактів єдиноначальними органами більш проста - керівникоргану виконавчоївлади після підготовки проекту може відразузатвердити його.

Правозастовна діяльність органів іпосадових осіб виконавчої влади полягає в вирішенні конкретних управлінських справ на основі відповідних правових норм.

Правозастосовна діяльність включає:

• встановлення фактичних обставин справи;

17

• вибір відповідної норми права, яку можна застосувати для вирішення конкретного питання;

• тлумаченняправової норми;

• прийняття індивідуального акту;

• виконання акта застосування норми права.

За цілями використання розрізняютьвнутрішні (вирішення організаційно-штатних питань, керівництво співробітниками, управління структурними підрозділами в середині органу) Йзовнішні (забезпечення виконання функцій, покладених на орган) правові форми

управлінської діяльності.

В залежності від способу вираження правові форми державного управління підрозділяються насловесні (письмові й усні) Й конклюденлін/(використання жестів, сигналів, знаків).

Виконавча діяльність здійснюється і в інших правових формах, до яких відносяться:

• надання обов'язкових звітів (юридичними особами в податкову інспекцію);

• здійснення державної реєстрації (мисливської зброї);

• видача документів, що підтверджують наявність спеціального права (ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності певного

характеру);

• здійснення інших юридичне значимих дій.

Неправові форми здійснення виконавчої влади:

здійснення організаційних дій, що виникають у повсякденному процесі діяльності органів виконавчої влади (розробка програм, контроль, вивчення і узагальнення досвіду роботи, відбір та

навчання кадрів);

виконання матеріально-технічних дій, що носять допоміжний характер в управлінській діяльності (робота з інформацією;

ведення діловодства).

ПИТАННЯ 11. Адміністративно-правові норми Адміністративно-правова норма - норма права, що регулює відносини в сфері державного управління, а також відносини управлінського характеру, що виникають в процесі здійснення державної діяльності.

Норми адміністративного права:

• встановлюють правові положення і компетенцію органів виконавчої влади;

• регулюють діяльність органів виконавчої влади;

• регламентують форми і методи здійснення виконавчої влади;

• визначають порядок взаємовідносин між суб'єктами управління.

18

Особливості адміністративно-правових норм:

• метою адміністративно-правових норм є забезпечення ооганізації й упорядкування функціонуваннявсієї системи виконавчої влади;

• адміністративно-правові норми визначають належну поведінкувсіх осіб і організацій, які діють у сфері державного управління;

• призначення адміністративно-правових норм заключається насамперед у забезпеченні ефективної реалізації конституційного призначення виконавчої влади;

• визначаючи межі належної поведінкивсфері державного управління, адміністративно-правові норми встановлюють і забезпечують режим законності й державної дисципліни в суспільних відносинах, що виникають в процесі державно-управлінської діяльності;

• адміністративна відповідальність є юридичним засобомзахисту від зазіхань на адміністративно-правові норми;

• за допомогою адміністративно-правових норм забезпечується врегульванність таких суспільних відносин, як фінансові, земельні, трудові й інші;

• адміністративно-правові норми часто встановлюються в процесі реалізації виконавчої впади.

За допомогою норм адміністративного права фактичні суспільні відносини у сфері державного управління перетворюються в адміністративно-правові. Це характеризує значимість активної соціальної ролі, властивої даним нормам.В залежності від змісту та способу впливу більшості адміністративно-правових норм властивий імперативний (влади й й) характер.


Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 402; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!