Атомно-абсорбційний метод аналізу



    Атомно-абсорбційний аналіз заснований на здатності вільних атомів елемента, що визначається, селективно поглинати резонансні випромінювання визначеної для кожного елемента довжини хвилі. Речовину, що аналізують, переводять у розчин звичайним способом. Потім розчин вдувають у вигляді аерозолю в полум’я пальника, в якому відбувається термічна дисоціація молекул. Більшість атомів при цьому знаходиться у нормальному стані. Вони здатні поглинати власне випромінювання, що проходить через полум’я пальника від зовнішнього стандартного джерела випромінювання, наприклад, від лампи з порожнистим катодом, який виробляють з металу, що визначається.

    Закономірності поглинання світла атомами речовини в полум’ї аналогічні закономірностям світопоглинання в фотометрії.

    Концентрацію речовин визначають за допомогою градуйованого графіка або стандартних зразків. Атомно-абсорбційний метод характеризується великою чутливістю, яка досягає 10-5 - 10-7% для більшості елементів у водних розчинах. Відносна помилка складає 1-4%. Метод характеризується швидкістю і простотою виконання, малою витратою розчину, що аналізується.

 

Атомно-емісійний спектральний аналіз

    Атомно-емісійний спектральний метод аналізу базується на вивченні атомних спектрів випромінювання.

    Атоми і йони всіх елементів можуть знаходитись у нормальному і збудженому стані. У нормальному стані атоми володіють мінімальною енергією і не випромінюють її. Під впливом зовнішніх чинників (температури) відбувається перехід електронів на більш високий енергетичний рівень. Джерелом збудження може бути полум’я, дуга або іскра. У збудженому стані електрони знаходяться близько 10-8с і повертаються на нижчий рівень, випромінюючи квант енергії

                                ,                                            (7.4)

де  і  - відповідно енергія верхнього і нижнього рівнів, еВ;  - частота випромінювання, Гц;  - стала Планка (6,624∙10-34 Дж∙с або 4,1354∙10-15 еВ∙с); λ – довжина хвилі випромінювання, нм; - швидкість світла (3∙1010 см/с). Випромінювана енергія має різну частоту і довжину хвилі

                                              .                                                  (7.5)

    Частота світлових коливань у герцах виражається дуже великим числом. Через це використовують величину, яку називають хвильовим числом ( )

                                              (см -1; м -1).                                         (7.6)

    Довжина хвилі випромінювання є важливою характеристикою спектру. При визначенні довжини хвилі невідомої спектральної лінії (λх) у спектрі порівняння вибирають дві різкі лінії з довжиною хвилі λ1 та λ2 так, щоб аналізуєма лінія знаходилась між ними. Відстань між лініями вимірюють в міліметрах. Довжину хвилі  невідомої лінії визначають за рівнянням

                                          ,                                        (7.7)

де - відстань між λ1 і λ2, мм; - відстань між λ1 і λх, мм.

    За допомогою атомно-емісійного спектрального аналізу можна визначити якісний і кількісний склад речовини.

    Якісний спектральний аналіз базується на специфічності спектрів випромінювання елементів. Наявність у спектрі аналізуємої речовини характерних “останніх” ліній того чи іншого елемента є ознакою присутності цього елемента в зразку.

В основі кількісного спектрального аналізу лежить залежність інтенсивності спектральної лінії від концентрації елемента в зразку

                                               ,                                                     (7.8)

де  - інтенсивність спектральної лінії; - концентрація елемента в зразку; - стала, що об’єднує властивості лінії, залежить від швидкості випаровування і дифузії елемента; - стала, яка характеризує чутливість визначення елемента.

    При фотографічній реєстрації спектру речовини, яка аналізується, почорніння на фотопластинці, що визивається спектральною лінією, виражається рівнянням

                                          ,                                                      (7.9)

де - щільність почорніння пластинки; - інтенсивність світла, що пройшло крізь прозору частину пластинки; - інтенсивність світла, яке пройшло крізь спектральну лінію.

    Для визначення вмісту елемента в пробі, що аналізується, найчастіше використовують метод трьох еталонів для побудування градуйованого графіка. Цей метод заснований на тому, що на одній і тій ж фотопластинці фотографують спектри трьох еталонів з відомим вмістом елементів, що визначаються, і спектри аналізуємих зразків. Потім вимірюють почорніння вибраних ліній, будують градуйований графік в координатах , де - різниця в почорнінні спектральних ліній елемента, що визначається, та лінії порівняння.

 


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 516; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!