Прикладна соціальна психологія у різних сферах життєдіяльності людини
| Прикладна соціальна психологія у сфері освіти та сімейних стосунків |
| Принципи роботи психолога-практика у сфері освіти |
| 1. Гуманізм навчання і виховання. Йдеться про гуманізацію відносин дорослих і дітей, що передбачає сприйняття іншої людини як найвищої цінності, адекватне самовираження індивіда у взаємодії і спілкуванні. |
| 2. Визнання навчання і виховання підростаючої особистості найважливішою сферою діяльності суспільства. Навчальний і виховний процеси мають здійснюватися на основі загальнолюдських цінностей з урахуванням національної специфіки та ментальності. |
| 3. Визнання суспільної значущості навчальної діяльності. Такий підхід забезпечує самоствердження, самостійність, реалізацію потенційних можливостей дітей і підлітків. |
| 4. Адекватність будь-якого впливу на дитину природному поступу її розвитку. До дитини необхідно ставитися як до повноцінного суб'єкта соціальних відносин і навчально-виховного процесу, визнаючи її "Я", право на особисте ставлення до світу, до інших і себе |
| 5. Створення умов для всебічного розвитку дитини, пробудження в неї інтересу до власного «Я». Це передбачає поліпшення відносин на рівні «вчитель – дитина», «діти – діти», «батьки – діти», «батьки – педагог». |
| Зміст напрямів роботи психолога-практика | ||||
| Психодіагностика | - вивчення психологічної готовності дитини до шкільного навчання;
- вивчення особистості молодшого школяра, підлітка, старшокласника; - поглиблене психодіагностичне обстеження дітей та ін. | |||
| Психокорекція | спрямована на створення соціально-психологічних умов для повноцінного розвитку особистості школяра. | |||
| Психологічна консультативно-просвітницька діяльність | - соціально-психологічне консультування і освіту дітей та дорослих; - оптимізацію змісту навчання, форм і методів, що актуалізують саморозвиток школяра; - консультування вчителів щодо навчання і виховання конкретних учнів (груп); - створення та реалізацію психологічно адекватних програм навчання; - соціально-психологічну освіту вчителів і батьків. | |||
|
Зміст напрямів роботи психолога-практика | ||||
| 1. Надання психологічної допомоги молодим людям у створенні сім'ї: розкриття специфіки і психологічного змісту сімейних взаємин (сімейні ролі, особливості адаптації до сімейного життя тощо). | ||||
| 2. Долання психологічних бар'єрів у встановленні взаємин. | ||||
| 3. Соціально-психологічне регулювання сімейних взаємин засобами навчання, консультування і психологічного впливу: - розкриття соціально-психологічних особливостей сімейного життя, пов'язаних з народженням і вихованням дітей, взаємин між членами сім'ї;
- з'ясування особливостей виникнення та перебігу сімейних конфліктів, шляхів їх подолання. | ||||
| Прикладна соціальна психологія у сфері економіки і виробництва | ||||
| Рівні прикладних соціально-психологічних досліджень | ||||
| Макроекономічний | - соціально-психологічний супровід нововведень в економічній системі - соціально-психологічна експертиза економічних реформ - вивчення і формування громадської думки | |||
| Мезоекономічний | - розвиток здатності організацій орієнтуватися на ринку - розвиток здатності організацій впроваджувати нововведення в їх роботі - участь у маркетингових процедурах, що забезпечує їх наукову обґрунтованість, кваліфікованість та ефективність | |||
| Особистісний | - формування виробничих колективів - консультування і навчання підприємців, персоналу організацій - дослідження соціально-психологічного клімату колективу - вивчення задоволеності працею - атестація кадрів - психологічні засоби підвищення продуктивності праці - адаптація нових працівників - психологічна профілактика плинності кадрів та ін. | |||
| Прикладна соціальна психологія у сфері політики
| ||||
| Зміст напрямів роботи психолога-практика | ||||
| 1. Психологія політичного лідерства. Передбачає вивчення природи політичного лідера, що є передумовою його політичної поведінки, створення іміджу політики і політика, аналіз психологічних портретів опонентів, психологічне забезпечення переговорів. | ||||
| 2. Психологія політичних конфліктів і деформацій. Охоплює суперечності, кризи, соціально-психологічні аспекти деформації у сфері політики і шляхи їх розв'язання, вивчення соціально-політичної напруженості, політичної боротьби, політичної злочинності. Завданням соціального психолога є передбачення можливості виникнення конфлікту або напруження у зв'язку з прийняттям (неприйняттям) політичного рішення, під час політичної боротьби тощо, накреслення шляхів їх усунення. | ||||
| 3. Психологія підготовки і прийняття політичних рішень. Полягають у проведенні соціально-психологічної експертизи прийнятих рішень, вимірюванні їх ефективності, прогнозуванні й урахуванні психологічних наслідків. | ||||
| 4. Соціально-психологічна характеристика способів політичного впливу, вивчення та формування громадської думки. Йдеться про здійснення політичної пропаганди та агітації, політичної реклами. Для цього соціальний психолог використовує традиційні для соціології методи вивчення громадської думки (опитування, інтерв'ю та ін.), з'ясовуючи її особливості щодо загальних і конкретних питань.
| ||||
| 5. Участь у вивченні комплексних соціально-психологічних проблем організації й організації виборчих кампаній. У таких ситуаціях соціальна психологія зосереджується на попередньому вивченні суспільно-політичної ситуації, моніторингу громадської думки. | ||||
| 6. Безпосереднє соціально-психологічне консультування політичних діячів. Найчастіше політичні лідери вдаються до консультацій соціальних психологів напередодні публічних виступів, дбаючи про формування власного іміджу. Така робота є досить делікатною, адже психолог-консультант має забезпечити необхідне сприймання замовника іншими людьми (зовнішності, міміки тощо). | ||||
| Прикладна соціальна психологія у сфері управління |
| Зміст напрямів роботи психолога-практика у сфері управління |
| 1. З'ясування структурних складових змісту управлінського спілкування. |
| 2. Виявлення ефективності відносин на рівнях «керівник – підлеглий», «керівник – інші керівники», «керівник – члени організації». |
| 3. Формування ефективних стратегій спілкування і відносин в управлінні. |
| 4. Актуалізація та удосконалення потенційних можливостей учасників управлінської взаємодії. |
| 5. Підвищення рівня розвитку в керівників необхідних для управлінської діяльності психологічних якостей. |
| 6. Вивчення сумісності керівника і співробітників, ролі зворотного зв'язку в ефективності управління (найпоширенішим методом таких соціально-психологічних досліджень є створення психологічного портрета керівника); |
| 7. Вивчення проблеми співвідношення стилю керівництва та ефективності групової діяльності. |
| 8. Виявлення групових та індивідуальних передумов розв'язання конфліктів на різних рівнях спілкування і взаємодії. |
| 9. Оптимізація процесу прийняття групового рішення. |
| Прикладна соціальна психологія у сфері охорони здоров’я |
| Зміст напрямів роботи психолога-практика у сфері управління |
| 1. Соціально-психологічні особливості лікувального процесу: - вивчення особистості хворого, його реакцій на інформацію про хворобу, на саму хворобу і на її подолання; - методичні рекомендації щодо спілкування, індивідуального консультування та технік психовпливу стосовно хворих різних нозологічних груп. |
| 2. Соціально-психологічні особливості організації охорони здоров'я: - вивчення установ охорони здоров'я як специфічних систем управління; - дослідження стилів управління, групових процесів, конфліктів у закладах охорони здоров'я, вивчення особливостей міжособистісної взаємодії в медичних колективах. |
| Прикладна соціальна психологія у правовій сфері |
| Зміст напрямів роботи психолога-практика у правовій сфері |
| 1. Профілактика протиправної поведінки, особливо неповнолітніх правопорушників на основі соціально-психологічних досліджень: - умов формування протиправної поведінки особистості, - ролі первинних угруповань, в яких формується підростаюча особистість (сім'я, шкільний клас, підліткові і молодіжні об'єднання, сфера дозвілля), - закономірностей впливу на підлітка групи членства, референтної групи, - формування індивідуального ставлення до норм і цінностей групи, - визначення оптимальних способів впливу на підлітка у складний період його розвитку чи в екстремальній ситуації. |
| 2. Реадаптація, ресоціалізація осіб, засуджених за скоєння злочину або тих, що повернулися з місць позбавлення волі. |
| 3. Організація психологічної допомоги у процесі розкриття злочину – виявлення механізмів і закономірностей: - сприймання і оцінювання людей (свідків, підозрюваних, постраждалих та ін.), - встановлення і розвиток психологічних контактів, - отримання інформації (допит, переговори та ін.). |
| 4. Організація психологічної допомоги у процесі розкриття групових злочинів – рекомендації щодо: - визначення внутрішньої структури групи, характеру взаємозв'язків у ній, - розподілу ролей, виявлення лідерів, - з'ясування вразливих місць угрупування, - вибору ефективних засобів впливу на групу, лідера, інших її індивідів. |
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 284; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!