СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК І СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

1. Сутність та співвідношення понять.

2. Соціальний розвиток особистості: психологічна природа, механізми, закономірності.

3. Соціалізація особистості: психологічна природа, механізми, закономірності.

Сутність і співвідношення понять

Соціальний розвиток	Соціалізація
Спрямовані, закономірні кількісні та якісні зміни особистісних структур людини, яка від народження знаходиться в соціальному середовищі.	Процес засвоєння та активного відтворення людиною соціокультурного досвіду (знань, цінностей, норм, традицій, зразків поведінки, визнаних у суспільстві), внаслідок чого відбувається її становлення та розвиток як соціального індивіда.
Стосуються усього життя людини
Відображає і соціальну, і психологічну природу людини	Відображає лише соціальну природу людини
Більш загальне поняття	Більш конкретне поняття
Охоплює об’єктивний і водночас керований процес взаємодії кількісних і якісних змін соціальних характеристик людини в процесі її становлення як суб'єкта соціальної активності	Визначає розвитку людини, обумовлений типом соціальної системи, в якій вона живе: набуття

Соціальне становлення особистості

– зміна етапів розвитку, на кожному з яких відбувається якісне перетворення внутрішнього світу людини та радикальна зміна її стосунків з іншими людьми;

– внаслідок цього вона як особистість набуває дечого нового, що є характерним саме для даного етапу розвитку та зберігається в неї протягом усього життя;

– нові особистісні риси виникають лише на ґрунті попереднього розвитку.

Соціалізація

Формування

Відображає не тільки процес становлення, але й розвиток окремих форм соціальності індивіда, їх модифікацію під час залучення особистості до нових зв’язків протягом усього життя.

Відображає процес становлення та розвитку особистості щодо появи та набуття закінченості і зрілості її особистісних рис.

Соціальний розвиток особистості

Визначення соціального розвитку особистості

Розвиток

Загальнонаукове значення Спрямовані закономірні кількісні і якісні зміни будь-чого під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів

Соціальний розвиток

Спрямовані, закономірні кількісні та якісні зміни особистісних структур людини, яка від народження знаходиться в соціальному середовищі: – зовнішні фактори соціального розвитку особистості – впливи соціального середовища, – внутрішні фактори соціального розвитку особистості – закономірності психічного розвитку та її індивідуальні особливості.

Феноменологія соціального розвитку особистості

Характер

1) неперервний – полягає у постійній потребі соціальної трансформації (формування і зміна соціального досвід, соціального статусу, соціальних стосунків тощо); 2) нерівномірний – не має лінійного та постійного характеру, різні сфери особистості та її соціальної активності розвиваються непропорційно.

Рівні

1) потенційний – визначаються індивідуальними особливостями людини, що можуть реалізовані за певних соціальних умов; 2) актуальний – наявний рівень соціального розвитку на певний момент у певних умовах.

Рушійні сили

Протиріччя між: – внутрішніми факторами – прагненнями особистості (потребами, мотивами, бажаннями) чи наявними особистісними можливостями (знання, навички, уміння, рівень розвитку когнітивних та регулятивних структур психіки); – зовнішніми факторами – умовами, які не дозволяють реалізувати прагнення або висувають такі, вимоги до особистості, що вона їх не в змозі виконати через недостатній рівень розвитку.

Джерела соціального розвитку особистості

І. Внутрішні

Зумовлюють внутрішні фактори соціального розвитку особистості

1. Потенціал у вигляді:

– вроджених задатків,

– набутих здібностей.

2. Взаємозв’язок і взаємозумовленість чинників:

– біологічного, – психологічного,

– фізіологічного, – соціального.

3. Органи чуття як передумова сприймання та інтерпретації інформації:

– рівень розвитку,

– індивідуальні особливості фізіології та функціонування.

4. Вроджені безумовні рефлекси як передумова первинного пристосування до оточення.

ІІ. Зовнішні

Зумовлюють зовнішні фактори соціального розвитку особистості

Все, що оточує людину, і з чим вона взаємодіє
(безпосередньо чи опосередковано):

1. Мікрорівень – конкретні групи, в яких особистість безпосередньо залучається до соціальних норм та цінностей, і які виступають своєрідними трансляторами соціально-історичного досвіду,

2. Макрорівень – загальне соціальне оточення, в кому особистість безпосередньо та опосередковано залучається до соціальних норм та цінностей.

Механізми соціального розвитку особистості

І. Внутрішні

Забезпечують реалізацію внутрішніх джерел та потенційного рівня
соціального розвитку особистості

1. Неусвідомлювані механізми соціального розвитку особистості:

– афіліація як потреба дитини у спілкуванні та взаємодії з іншими людьми (переважно з тими, в кому вона відчуває найбільшу потребу і спілкування з якими забезпечує відчуття захищеності);

– емоційна заразливість дитини (емпатія);

– емоційна зумовленість активності і прагнень дитини (увага і ласка від оточуючих людей);

– наслідування у неусвідомлюваному засвоєнні дитиною першого соціального досвіду (система ставлень, норми і способи дій, вчинки);

– навіюваність дитини як значний руховий механізм соціальних дій і вчинків дитини, її ставлень і реакцій; найбільша сила навіювання – в особі, що є для дитини авторитетом;

– допитливість як прояв орієнтувального рефлексу і передумова пізнання і творчості у різних сферах соціальної активності особистості;

– активність як внутрішня властивість організму і психіки дитини, що виявляється в загальній динаміці поведінки; характер активності зумовлює інтенсивність, а сфера її прояву – спрямованість соціального розвитку особистості.

2. Усвідомлювані механізми соціального розвитку особистості:

1) усвідомлювані механізми, пов'язані з розвитком психіки людини:

– саморозвиток психіки на основі вищих психічних функцій (мислення, мовлення), які виступають як регулятори символічного опосередкування розумових дій і відповідної поведінки;

– свідомі механізми емоційної регуляції поведінки (уникнення дій, що призводять до негативних емоційних переживань, і прагнення до дій, за якими слідують позитивні емоції);

– свідомі механізми довільної та вольової саморегуляції поведінки;

2) усвідомлювані механізми, пов'язані з розвитком свідомості людини:

– соціальна схильність особистості до розвитку як результат еволюційного розвитку людини (соціогенезу);

– схильність особистості до довільної регуляції діяльності і поведінки як основа соціальної перспективи, оскільки це зумовлює самоконтроль та вольовий рівень соціальної активності;

– інтелектуальна схильність (когнітивні потреби, бажання, інтереси, прагнення, цілі, ідеали), від якої залежить здатність до пізнавальної та предметної діяльності і відповідно до соціального розвитку.

ІІ. Зовнішні

Виступають як засіб управління процесом соціального розвитку особистості
(стимулюють, активізують або стримують дію внутрішніх механізмів).

1. Механізми безпосереднього впливу середовища на мікрорівні:

– якість батьківського уходу за дитиною на ранніх етапах онтогенезу;

– система і якість родинних зв’язків і відносин;

– властивості безпосереднього середовища життєдіяльності і виховання (соціально-психологічні, предметні, соціально-економічні, духовні тощо);

– особистісні якості авторитетних особистостей, тобто тих, чиї думки та / або діяльність і соціальна поведінка мають особливе значення для дитини;

– власне виховний вплив, що цілеспрямовано здійснюється середовищем.

2. Механізми впливу середовища на макрорівні
(безпосереднього та опосередкованого):

– вплив формальних і неформальних нормативних обмежень суспільства (правових, моральних, релігійних, ідеологічних, національних тощо);

– вплив явищ матеріальної і духовної культури соціуму (мистецтво, література, ЗМІ, віртуальний простір тощо).

Соціалізація особистості

Визначення соціалізації особистості
У широкому розумінні	походження і формування родової природи людини (йдеться про філогенез як історичний процес розвитку людства).
У вузькому розумінні	процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.
Аспекти поняття «соціалізації особистості»
Як процес соціального формування особистості – соціальне становлення і розвиток особистості відповідно до характеру взаємодії людини із середовищем проживання, адаптації до нього з урахуванням індивідуальних особливостей.
Як умова формування особистості – наявність того соціуму, що необхідний людині для природного соціального розвитку як особистості.

Як прояв соціального формування особистості – соціальна реакція людини з урахуванням її віку та соціального розвитку в системі конкретних суспільних відносин; за характером цієї реакції визначається рівень соціального розвитку особистості.

Як результат формування особистості – соціалізація є основною характеристикою людини та її особливостей як соціальної одиниці суспільства (відповідно до віку).

Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 536; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 6 7 8 91011 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!