Соціально-психологічні характеристики особистості



Соціально-психологічна активність особистості

Соціально-психологічна (комунікативна) компетентність особистості

Соціально-психологічна активність особистості – здатність людини:

- здійснювати соціально-значущі перетворення (оточення і себе),

- ініціювати зміну процесів взаємодії та відносин з навколишнім світом

Феноменологія соціально-психологічної активності особистості

Джерело Потреби особистості І. Основні: 1) вітальні – життєві, необхідні для біологічного виживання; 2) соціальні – необхідні для виживання серед інших людей та соціалізації особистості: - потреби «для себе» – усвідомлюються суб’єктом як соціальні права, - потреби «для інших» – усвідомлюються суб’єктом як соціальні обов’язки; 3) ідеальні – необхідні для розвитку особистості (пізнання, творчість); ІІ. Допоміжні: 1) потреби у компетентності – необхідність володіння певними знаннями і навичками, 2) потреба у подолання перешкод на шляху до цілі (у психології для позначення цього стану використовують термін «воля»).
Особистісні передумови - прагнення розширювати сферу спілкування та впливу; - прагнення досягати взаєморозуміння у відносинах з іншими людьми; - прагнення підвищувати соціальний статус; - прагнення розвивати і підвищувати само ефективність.
Рушійні сили Протиріччя - виникають на стику: 1) внутрішніх умов та зовнішніх впливів, 2) декількох зовнішніх умов; - розв’язуються на стику власної активності особистості та зустрічної активності середовища.
Умови формування - соціальні зв’язки в процесі життя; - соціальні контакти в процесі взаємодії і спілкування.
Види - біологічна активність, - фізична активність, - психологічна активність (інтелектуальна, емоційна-вольова), - соціально-психологічна активність (комунікативна, перцептивна, інтерактивна, рефлексивна).
Форми виявлення - ставлення до соціальних та міособистісних відносин, - стосунки з іншими людьми (кого любить, поважає, кому симпатизує, чи є взаємність), - здатність до саморозкриття, вияву власної індивідуальності, - характер здійснення активності (цілеспрямована чи реактивна), - розуміння іншого учасника взаємодії, - здатність створювати принципово новий продукт (в межах власного досвіду), - здатність будувати програми поведінки та діяльності на основі набутого досвіду.

 

Рівні соціально-психологічної активності особистості

1. Вчинок це практична дія, опосередкована процесом взаємодії і спілкування між людьми: - суб'єктивним значення мети діяльності, - рівнем активації свідомості, - ціннісно-смисловою і мотиваційною сферою особистості, - самооцінкою і рівнем домагань, - статусно-рольовими параметрами особистості, - нормативним регулюванням активності у конкретній групі чи суспільстві
2. Соціальна поведінка це відносно узгоджена і послідовна сукупність соціально значущих вчинків особистості
3. Соціальне життя це упорядкована система взаємодій індивідів (сукупність видів і форм сумісної діяльності людей), спрямованих на: - забезпечення умов і засобів існування, - реалізацію інтересів, цінностей, потреб (у т. ч. потреб у спілкування, встановленні контактів)

 

 

Сфери взаємозв’язку та взаємовпливу
соціального життя і соціальної поведінки

 

 

Соціально-психологічна (комунікативна) компетентність – інтегральна якість особистості, яка: - включає сукупність знань (комунікативних, перцептивних інтерактивних), - забезпечує орієнтування в соціальних ситуаціях, - зумовлює здатність встановлювати міжособистісні відносини, - зумовлює здатність приймати правильні рішення щодо стратегії і способів поведінки у взаємодії і спільній діяльності, - забезпечує досягнення поставлених цілей.

 

Феноменологія соціально-психологічної компетентності особистості

Двоплановість Розвивається і розгортається в єдності внутрішньої (психічної) і зовнішньої (практичної діяльності) – з одного боку – соціально-психологічні властивості особистості розвиваються, формуються і виявляються у соціумі; – з іншого боку – соціальне середовище значною мірою визначається особистісними можливостями індивіда.

Комунікативне ядро
особистості

це особистісна якість, утворена динамікою та ієрархією її різних зовнішніх і внутрішніх комунікацій
Комунікація (як спілкування у широкому розумінні) – спектр зв’язків та взаємодій, що передбачають: - безпосередні чи опосередковані контакти. - реалізацію соціальних відносин. - регуляцію соціальних процесів, - ціннісне ставлення до себе та до оточення, - обмін інформацією, - сприймання, розуміння, пізнання інших, - відтворення соціальної поведінки, - співпереживання, -  вплив на людей та групи.

Комунікативний потенціал
особистості


Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 165;