Соціально-психологічні характеристики особистості
Соціально-психологічна активність особистості
Соціально-психологічна (комунікативна) компетентність особистості
Соціально-психологічна активність особистості – здатність людини: - здійснювати соціально-значущі перетворення (оточення і себе), - ініціювати зміну процесів взаємодії та відносин з навколишнім світом | |
Феноменологія соціально-психологічної активності особистості | |
Джерело | Потреби особистості І. Основні: 1) вітальні – життєві, необхідні для біологічного виживання; 2) соціальні – необхідні для виживання серед інших людей та соціалізації особистості: - потреби «для себе» – усвідомлюються суб’єктом як соціальні права, - потреби «для інших» – усвідомлюються суб’єктом як соціальні обов’язки; 3) ідеальні – необхідні для розвитку особистості (пізнання, творчість); ІІ. Допоміжні: 1) потреби у компетентності – необхідність володіння певними знаннями і навичками, 2) потреба у подолання перешкод на шляху до цілі (у психології для позначення цього стану використовують термін «воля»). |
Особистісні передумови | - прагнення розширювати сферу спілкування та впливу; - прагнення досягати взаєморозуміння у відносинах з іншими людьми; - прагнення підвищувати соціальний статус; - прагнення розвивати і підвищувати само ефективність. |
Рушійні сили | Протиріччя - виникають на стику: 1) внутрішніх умов та зовнішніх впливів, 2) декількох зовнішніх умов; - розв’язуються на стику власної активності особистості та зустрічної активності середовища. |
Умови формування | - соціальні зв’язки в процесі життя; - соціальні контакти в процесі взаємодії і спілкування. |
Види | - біологічна активність, - фізична активність, - психологічна активність (інтелектуальна, емоційна-вольова), - соціально-психологічна активність (комунікативна, перцептивна, інтерактивна, рефлексивна). |
Форми виявлення | - ставлення до соціальних та міособистісних відносин, - стосунки з іншими людьми (кого любить, поважає, кому симпатизує, чи є взаємність), - здатність до саморозкриття, вияву власної індивідуальності, - характер здійснення активності (цілеспрямована чи реактивна), - розуміння іншого учасника взаємодії, - здатність створювати принципово новий продукт (в межах власного досвіду), - здатність будувати програми поведінки та діяльності на основі набутого досвіду. |
|
|
Рівні соціально-психологічної активності особистості | |
1. Вчинок | це практична дія, опосередкована процесом взаємодії і спілкування між людьми: - суб'єктивним значення мети діяльності, - рівнем активації свідомості, - ціннісно-смисловою і мотиваційною сферою особистості, - самооцінкою і рівнем домагань, - статусно-рольовими параметрами особистості, - нормативним регулюванням активності у конкретній групі чи суспільстві |
2. Соціальна поведінка | це відносно узгоджена і послідовна сукупність соціально значущих вчинків особистості |
3. Соціальне життя | це упорядкована система взаємодій індивідів (сукупність видів і форм сумісної діяльності людей), спрямованих на: - забезпечення умов і засобів існування, - реалізацію інтересів, цінностей, потреб (у т. ч. потреб у спілкування, встановленні контактів) |
|
|
Сфери взаємозв’язку та взаємовпливу
соціального життя і соціальної поведінки
Соціально-психологічна (комунікативна) компетентність – інтегральна якість особистості, яка: - включає сукупність знань (комунікативних, перцептивних інтерактивних), - забезпечує орієнтування в соціальних ситуаціях, - зумовлює здатність встановлювати міжособистісні відносини, - зумовлює здатність приймати правильні рішення щодо стратегії і способів поведінки у взаємодії і спільній діяльності, - забезпечує досягнення поставлених цілей. |
Феноменологія соціально-психологічної компетентності особистості
| |||
Двоплановість | Розвивається і розгортається в єдності внутрішньої (психічної) і зовнішньої (практичної діяльності) – з одного боку – соціально-психологічні властивості особистості розвиваються, формуються і виявляються у соціумі; – з іншого боку – соціальне середовище значною мірою визначається особистісними можливостями індивіда. | ||
Комунікативне ядро | це особистісна якість, утворена динамікою та ієрархією її різних зовнішніх і внутрішніх комунікацій | ||
Комунікація (як спілкування у широкому розумінні) – спектр зв’язків та взаємодій, що передбачають: - безпосередні чи опосередковані контакти. - реалізацію соціальних відносин. - регуляцію соціальних процесів, - ціннісне ставлення до себе та до оточення, - обмін інформацією, - сприймання, розуміння, пізнання інших, - відтворення соціальної поведінки, - співпереживання, - вплив на людей та групи. | |||
Комунікативний потенціал
Мы поможем в написании ваших работ! |