Навчально-методичні матеріали (НММ) для лекцій. 1. Лекції в електронній формі



1. Лекції в електронній формі.

2. Тести.

3. Список основної та додаткової літератури.

4. Глосарій.

Тема 2.2. Дослідження сім’ї в клініці і корекція сімейних відносин

Лекція 13-14.Дослідження сім'ї в клініці і корекція сімейних відносин

Мета вивчення: Ознайомитися з особливостями сім’ї у клініці та методами психологічної роботи з такою сім’єю.

Навчальний час: 4 години.

Обладнання: DVD-програвач та спец. диски.

План лекції (навчальні питання):

1. Методи дослідження сім’ї у клініці.

2. Корекція сімейних відносин.

Література:

1. Бенеш Г. Психологія: dtv – Атлас: Довідник: Пер. з нім. – К.: Знання. – Прес, 2007. – С. 370-409.

2. Бодейман Г. Семейная терапия // Клиническая психология / Под ред. М. Перре, У. Бауманна. – СПб.: Питер, 2002. – С. 599-604.

3. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Т.1. / Пер. с франц. – М.: Мир, 1999. – 496 с. 

4. Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів / За ред. В.Б Шапаря. – Х.: Прапор, 2009. - 672 с.

5. Семейная психотерапия и семейное консультирование // Клиническая психология / Под ред. Б.Д. Карвасарского. – СПб.: Питер. 2007. – С. 635-689.

6. Фрайбергер Г. Системная (семейная) психотерапия // Психиатрия, психосоматика, психотерапия / К.П. Кискер и др. / Пер. с нем. – М.: Алетейа, 1999. – С. 157-158.

7. Эйдемиллер Э.Г. Семейная психотерапия у подростков при психопатиях, неврозах и неврозоподобных состояниях: методические рекомендации. – М.: Здоровье, 1980.

    Ключові поняття: сім’яуклініці, діагностичні, психотерапевтичні методи, «сімейний діагноз», невротичні сімейні пари.

Основний зміст:

Питання 1.

Поняття «сім’я у клініці» означає родину, в якій проживає психічно хвора людина.

Психологічне дослідження сім’ї у клініці спрямоване на вирішення двох головних завдань:

1) з’ясування того, як захворювання когось з членів сім’ї впливає на характер сімейних відносин;

2) яким чином порушення сімейних відносин сприяє виникненню проявів захворювання.

У сімейних дослідженнях використовують велику кількість психологічних методів, які можна розділити на:

1) діагностичні – особистісні методи дослідження членів сім’ї, вияв рольової структури та типу сім’ї;

2) психотерапевтичні.

Цей розподіл є умовним, тому що діагностичні методи можна використовувати у процесі психотерапії, а психотерапевтичні – в дослідницьких цілях.

Для дослідження сім’ї на особистісному рівні використовують типологію Юнга, тест Айзенка та Розенцвейга, методику Кеттела, тест Сцонді, опитувальник Т. Лірі, ПДО-2 А. Личко (в модифікації Е. Ейдемілера), методику СД (семантичний диференціал) тощо.

    Сімейна взаємодія досліджується за допомогою методів: «шкали сімейної взаємодії» (Дж. Ріскін, Е. Фаунс). проективні методи (наприклад, плями Роршаха тощо). На основі дослідження робиться висновок про особливості сім’ї: коли сім’я характеризується цілісно, ставиться так званий «сімейний діагноз».

Питання 2.

    Робота у сім’ях психічно хворих спрямована на попередження нервово-психічних захворювань у рідних хворого. За визначенням В. Мягера (1976), сімейна психотерапія – це особливий вид психотерапії, що спрямований на корекцію міжособистісних відносин та має метою зниження емоційних порушень у сім’ї, які найбільше виражені у хворого індивіда. Основна мета сімейної психотерапії досягається шляхом перебудови значимих відносин хворої людини, що, в свою чергу, відбувається в процесі реконструкції, позитивного перетворення системи відношень, характеру взаємодії у сім’ї хворого.

    На 1-му з’їзді вітчизняних психіатрів С. Корсаков вказав, що є такі хворі, яких можна лікувати у сімейних умовах (наприклад, неврастеніки) шляхом створення для них особливого оточення.

    Найбільш часто використовують методи психотерапії на базі психоаналізу, поведінкової терапії та їх комбінацій. Виділяють певні етапи в роботі з сім’ями:

1) діагностичний («сімейний діагноз»),

2) ліквідація сімейного конфлікту,

3) реконструктивний,

4) підтримуючий.

    Але визначення таких стадій є умовним у єдиному психотерапевтичному процесі.

    Аналіз відносин у сім’ях хворих на різні форми неврозів дозволив виділити 3 основні типи подружніх пар – з відношеннями «суперництва», «ізоляції», «псевдо-співробітництва».

    Психотерапевтична робота з сім’ями відрізняється від роботи в інших видах груп. Основна різниця постає в тому, що сімейний психотерапевт зустрічається з групою, яка має вже відношення, що склалися, правила, особливий розподіл ролей та сформовані особливості соціальної перцепції. І при зустрічі з психотерапевтом можуть проявитися групові та індивідуальні «захисти» сім’ї. До них відносять:

1) заперечення,

2) замовчування,

3) реакція роздратування,

4) поспішна згода з лікарем,

5) ухилення від обговорення питань тощо (Дніпровська С., 1975).

    Під час сімейної психотерапії використовують різні психотерапевтичні техніки:  

1) ефективне використання мовчання,

2) вміння слухати,

3) навчання за допомогою питань,

4) повторювання,

5) сумарне повторення,

6) уточнення та відображення афекту,

7) конфронтація,

8) програвання ролей,

9) створення «живих скульптур»,

10) аналіз відео магнітофонних записів тощо.

    Кожен з методів має свої позитивні та негативні сторони.

    Сімейна психотерапія являє собою відносно молодий психотерапевтичний метод, удосконалення якого дозволяє вирішувати як лікувальні, так і психопрофілактичні завдання.

Питання для самостійної роботи:

1. Визначити основні положення системного підходу.

 


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 190; Мы поможем в написании вашей работы!






Мы поможем в написании ваших работ!