Вправи на подолання труднощів усного перекладу
Природа усного перекладу є такою, що незалежно від ступеня підготовленості, досвіду, лексичного запасу й обсягу фонових знань, тлумач неминуче зіштовхується з випадками часткового нерозуміння тексту оригіналу [59, с. 24]. Труднощі усного перекладу можуть мати як лінгвістичний, так і екстралінгвістичний характер. Якщо перші пов’язані з недостатнім обсягом фонових знань чи незнанням лексики, то другі – з особливостями вимови оратора (англійською мовою часто говорять неносії мови), умовами сприйняття виступу (сторонні шуми, відволікання) тощо.
Розвиток умінь долати екстралінгвістичні труднощі передбачає виконання вправ на зворотне корегування, контекстуальну здогадку, використання лексичних і граматичних трансформацій тощо. Л.М. Черноватий, наприклад, пропонує погіршувати якість текстів, які використовуються в навчанні майбутніх перекладачів, для вдосконалення фахової компетенції останніх [59, с. 24].
Щодо лінгвістичних труднощів під час усного перекладу, то формувати навички їх подолання допомагають вправи на автоматизацію вживання перекладацьких відповідників, вправи на знаходження периферійних значень, сполучуваність лексичних одиниць тощо.
Запам'ятовування мовних одиниць і моделей перекладу забезпечується завдяки неодноразовому їх повторенню. Природно, що на заняттях із перекладу найефективнішим є неодноразове вживання частотних мовних одиниць і конструкцій у перекладацьких вправах, що дає змогу одночасно тренувати весь комплекс перекладацьких умінь і навичок.
|
|
|
Нерідко перекладацькі відповідники завчаються за принципом “початкове слово – перекладене слово”. Студенти повинні повторювати найуживаніші еквіваленти, аж поки не досягнуть високого ступеня автоматизму. Знання перекладацьких відповідників без автоматизму їх вживання не є достатнім для усного перекладача, оскільки в нього немає часу на “пригадування” еквівалентів.
Автоматизм також допомагає уникати вагань і тривалих пауз при перекладі, які заважають адекватному сприйняттю тексту, що перекладається, порушують комунікацію між партнерами. Зрідка, передусім у складних ситуаціях, перекладач може дозволити собі невелику паузу для обдумування. Але для того, щоб така пауза не з'являлася на кожному кроці, усний перекладач повинен з високим ступенем автоматизму використовувати найуживаніші перекладацькі відповідники. Тоді невелика пауза при обдумуванні буде сприйматися подібно до паузи в мовленні людини, яка підшуковує слова для звучання думки рідною мовою.
Такий спосіб за певних обставин можна використовувати, проте слід пам’ятати, що йому властиві недоліки всіх двомовних словників. Мовні еквіваленти абсолютизуються, сприймаються студентами як універсальні міжмовні відповідники. Як наслідок, може мати місце некоректне перенесення перекладацьких відповідників з одного контексту в іншій. Крім того, цей спосіб не дає студентам відомостей про вживання мовної одиниці, а незнання правил слововживання значно знецінює знання слова, насамперед при перекладі з рідної мови на іноземну.
|
|
|
Значно ефективніше “заучування” перекладацьких еквівалентів у контексті. Окрім усього іншого, такий спосіб введення перекладацьких відповідностей сприяє кращому запам'ятовуванню.
Загалом суть перекладацьких вправ, під час яких вводяться і закріплюються перекладацькі відповідники, зводиться до того, що на матеріалі одних текстів, що містять найуживанішу лексику, здійснюються різні види перекладу стільки разів, скільки потрібно для достатньо твердого засвоєння міжмовних відповідників. Монотонність долається завдяки постановці щоразу іншого завдання.
Вправа на закріплення перекладацьких відповідників із повторенням. Вправа на закріплення перекладацьких відповідників із повторенням являє собою почерговий переклад невеликого тексту. Один із студентів, прочитавши вголос перше речення, перекладає його усно. Інші мають право вносити виправлення і пропонувати власні варіанти, з-поміж яких викладач визначає найоптимальніший. Студент, якого викликали першим, повторює відібраний викладачем варіант. Наступний студент, перш ніж читати друге речення, повторює переклад першого Третій студент повторює кращі варіанти перекладу перших двох речень і так далі. Відповідно студент, якого викликали для перекладу останнього речення, починає повторення від самого початку вправи. Насамкінець один зі студентів знов робить переклад усієї вправи. Переклад з повтореннями використовується переважно на першому етапі навчання, оскільки така вправа не сприяє самостійному прийняттю перекладацьких рішень студентами.
|
|
|
Вправа на сполучуваність лексичних одиниць. Значну роль у процесі засвоєння перекладацьких відповідників відіграє вправа на сполучуваність лексичних одиниць. Студентам пропонується низка слів, які вони повинні пов’язати з іншими словами у контексті. Супутня мета такої вправи – розвиток асоціативної пам’яті. Так, прикметник миротворчий може сполучатися з іменниками “миротворчий контингент”, “миротворча операція”, “миротворча місія” тощо.
|
|
|
Вправа на знаходження периферійних значень полісемантичних слів. Дотичною до попередньої є вправа на переклад на основі лінгво-когнітивних моделей, коли студенти вчаться знаходити перекладацькі відповідники периферійних значень полісемантичних мовних одиниць [6, с. 7]. Під час цього процесу відбувається виокремлення глибинних змістових категорій одиниць мови оригіналу з трансформацією в глибинні змістові категорії одиниць мови перекладу. Так, виокремлення лінгво-когнітивної моделі слова чорний дає змогу передбачити й пояснити вживання цієї одиниці у відповідних ситуаціях: чорний ринок, чорна невдячність, чорний археолог і т.д.
Чотиритактна вправа. Для належного закріплення перекладацьких відповідників пропонуються також чотиритактні вправи. Їхня суть полягає в тому, що один зі студентів повинен прослухати і перекласти речення, а згодом, прослухавши правильний варіант перекладу, – повторити його [33, с. 156].
Вправа на розвиток контекстуальної здогадки. Усі вправи на розвиток контекстуальної здогадки являють собою заповнення відсутніх компонентів структури речення чи тексту. І.С. Алексєєва виокремлює два типи таких вправ [2, с. 119].
Першою з таких вправ є заповнення купюр, коли студенти повинні заповнити навмисно зроблені в тексті пропуски. Починати рекомендується з найпростішого – тексту рідною мовою. Окрім цього, на підготовчому етапі з текстом можна ознайомитися заздалегідь, що також сприятиме розвитку мнемічних навичок.
The Palestinian leadership has confirmed it will not return to direct peace … with the Israelis without an extension to the freeze on settlement construction.
Several people have been arrested in … following a bombing on the Minsk metro that killed 12 people and injured 126, prosecutors say.
Друга вправа передбачає розвинути вміння завершити висловлювання. Прогнозування в такому випадку спрямоване в один бік, оскільки спиратися можна лише на попередній контекст. Хоча варіантів завершення може бути кілька, це спонукає зберігати логіку висловлювання, одночасно активізуючи фонові знання з певного питання [2, с. 120].
Britain is coming under increasing pressure to provide Ukraine with an extra €50m to construct a new contamination shield over the top of the stricken Chernobyl nuclear plant before the old one…
The World Bank is calling for a new focus in global development efforts towards providing justice, law and order to the estimated 1.5 billion people in…
Процес прогнозування може починатися з перекладу назви тексту. Підзаголовок повідомляє перекладачеві, про що йтиметься в тексті. Чим краще перекладач зможе передбачити те, що можна очікувати в тексті, то швидше й ефективніше він перекладатиме.
Вправа на зворотне корегування. Вправа на зворотне корегування в усному перекладі має на меті розвиток уміння вдаватися до узагальненого, менш інформативного перекладу висловлювань, зміст яких недостатньо зрозумілий у контексті. Почувши наступне висловлювання і з’ясувавши зміст попереднього, перекладач повинен здійснити зворотне корегування й компенсувати попередньо втрачену інформацію.
Вправа на навчально-двосторонній переклад. Двосторонній переклад – це особливий вид усного перекладу (розмова, інтерв’ю, діалог і т.д.), під час якого перекладач послідовно перекладає як з іноземної на рідну, так і з рідної на іноземну. Основними параметрами цього виду перекладацької діяльності є: одноразове сприйняття повідомлення на слух, усне одноразове оформлення перекладу, прямий зв'язок з учасниками міжмовного спілкування, порівняно невеликий обсяг тексту на переклад, обмежений у часі перехід з однієї мови на іншу, послідовний порядок операцій у перекладі.
Розвинути якості двостороннього перекладу можуть допомогти рольові ігри – продуктивні комунікативні вправи на переклад усних і письмових текстів у типових і реальних ситуаціях спілкування.
Структура професійно-орієнтованої гри визначається з огляду на моделювання суб’єктів, об’єктів і потреб спілкування. Цілі такої гри співвідносяться з потребами спілкування; сукупність соціальних ролей – із суб’єктами спілкування; комунікативні та дидактичні умови реалізації – з об’єктами спілкування, а саме з предметним змістом: ситуаціями спілкування, тематичною домінантою текстів [24, с. 279].
Ділова гра (гра-співробітництво, гра-конфлікт, гра-змагання і т.д.), в основу якої покладено професійний предмет, є одним із найефективніших способів організації діяльності на занятті. Імітуючи ділове спілкування, метою якого є встановлення бізнес-контактів між людьми, вона дає змогу залучати до процесу навчання іноземної мови модель майбутньої перекладацької діяльності студентів. До найтиповіших ситуацій, які дають змогу тренувати перекладацькі вміння та навички під час ділового спілкування, належать обміни поглядами, переговори, бесіди, дискусії офіційного та неофіційного характеру.
Усний переклад у всіх своїх різновидах здійснюється за гострого дефіциту часу, тому, крім професійної майстерності, від перекладача вимагається витримка і психічна рівновага. Такі комунікативні вправи, як рольові ігри, коли студенти перекладають перед аудиторією, підвищують їх упевненість у собі. На обов’язковому введенні до змісту навчання усних перекладачів вправ на формування психологічної стійкості наполягають Л.М. Черноватий та Т.В. Ганічева [61, с. 224]. Використовувати ігрові й жанрові вправи, що виправдали себе на практиці, радять також М.П. Петровська й Л.Й. Семенюк, адже перекладацький тренінг досить виснажливий [47, с. 351].
На початковому етапі усний двосторонній переклад варто тренувати на матеріалі заздалегідь підготовлених питань і відповідей на знайомі теми. Важливо, щоб учасники уявної прес-конференції чи інтерв’ю через деякий час мінялися ролями.
Викладач повинен звертати увагу на темп, інтонацію, граматичне оформлення висловлювань. Ускладнювати такі вправи видається можливим завдяки несподіваній зміні тематики, вживанню стилістично-маркованих лексичних одиниць, фразеологізмів тощо. Як і в будь-якій тренувальній вправі з усного перекладу слід намагатись уникати слів-паразитів і мимовільних звуків.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 12; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!