Кодекс професійної етики перекладача



У будь-якій професії є власні моральні норми і закони професійної поведінки, які не можна порушувати. Перекладацька діяльність, як і решта видів професійної діяльності людини, повинна підпорядковуватися певним етичним нормам і правилам аби виконувати своє суспільне призначення. Перекладацька етика – це правила поведінки перекладача під час виконання ним професійних обов’язків, насамперед у взаєминах із замовником, іншими учасниками перекладацького процесу, а також колегами-перекладачами.

Студентам слід постійно нагадувати Кодекс професійної етики перекладача, принципи якого розроблять усі професійні об’єднання перекладачів, як міжнародні, так і українські. Основними положеннями Кодексу професійної етики перекладача, якими у своїй діяльності керується Міжнародна федерація перекладачів, є такі:

1) перекладач не має права за своїм бажанням змінювати текст при перекладі, скорочувати його або розширювати, якщо тільки це не погоджено із замовником;

2) при перекладі перекладач за допомогою відомих йому професійних дій завжди прагне відтворити інваріант вихідного тексту;

3) у деяких випадках усного послідовного чи синхронного перекладу перекладач виявляється особою, наділеною також і дипломатичними повноваженнями. Якщо ці дипломатичні повноваження за перекладачем визнані, він має право погрішити проти точності вихідного тексту, виконуючи функцію допоміжної особи в підтримці дипломатичних відносин, перешкоджаючи їх ускладненню, але не зобов’язаний при цьому захищати інтереси якоїсь однієї сторони;

4) в інших випадках перекладач не має права втручатись у відносини сторін, так само, як і виявляти власну позицію з приводу тексту перекладу;

5) перекладач зобов’язаний зберігати конфіденційність матеріалів, переданих йому для перекладу, і без потреби не розголошувати їх зміст;

6) перекладач зобов’язаний усіма відомими йому способами забезпечувати високий рівень компетентності в усіх сферах мови оригіналу, мови перекладу, техніки перекладу і тематики тексту;

7) перекладач має право вимагати всіх необхідних умов для забезпечення високого рівня перекладацької компетентності, серед іншого й відповідних умов своєї праці (при усному перекладі – надійності транслювання апаратурою, при потребі – зниження темпу мови оратора; при синхронному – надання промов ораторів напередодні, пауз у роботі для відпочинку тощо; при письмовому – надання довідкової літератури за темою);

8) перекладач несе відповідальність за якість перекладу, маючи на нього авторське право, захищене законом, причому його ім’я обов’язково повинно бути вказане при публікації перекладу;

9) перекладач зобов’язаний турбуватися про власне здоров’я, оскільки від його фізичного стану залежить якість перекладу;

10) під час усного перекладу перекладач повинен дотримуватись етики спілкування, поважаючи свободу особистості і не принижуючи гідності співрозмовника;

11) перекладач не має права реагувати емоційно на індивідуальні дефекти в мовленні оратора і не повинен їх відтворювати; він орієнтується під час усного перекладу на усний варіант літературної норми мови перекладу;

12) перекладач не має права брати участь у скандалах чи перекладати лайку, якою обмінюються співрозмовники;

13) у письмовому перекладі перекладач зобов’язаний дотримуватися правил його оформлення, які забезпечують коректне ставлення до замовника;

13) перекладач зобов’язаний одразу повідомляти про свою недостатню компетентність, виявлені помилки виправляти, а не приховувати.

Подібними є морально-етичні норми Асоціації перекладачів України, яка рекомендує перекладачам дотримуватися таких принципів професійної діяльності:

1) забезпечувати професійний рівень виконання перекладів;

2) дотримуватися точних строків виконання письмового перекладу, забезпечувати перевірку (вичитування) перекладу перед наданням його замовнику (клієнту);

3) докладати постійні зусилля для підвищення професійного рівня;

4) дотримуватися конфіденційності матеріалів, наданих для перекладу, і не використовувати отримані відомості в корисливих цілях;

5) дотримуватися колегіальності, тобто не критикувати перед замовником (клієнтом) переклади, виконані іншими перекладачами;

6) не вводити в оману замовника (клієнта) недобросовісною рекламою і не давати хибної інформації про можливості своєї перекладацької діяльності.

7) не допускати зриву прийнятого замовлення на переклад через відмову від нього на користь іншого замовлення;

8) не допускати відмови від продовження надання послуг з усного перекладу з необ'єктивних причин;

9) не допускати переманювання замовника (клієнта) у перекладацьких агенцій-працедавців, колег-перекладачів;

10) з розумінням сприймати обґрунтовані претензії замовника (клієнта) щодо якості перекладу та вживати необхідних заходів для їхнього усунення;

11) не перекладати за демпінговими цінами;

12) не брати участі у заходах, що можуть зашкодити репутації АПУ.

Під час навчання майбутнім перекладачам необхідно прищеплювати чемність, стриманість, відповідальність, об’єктивність, толерантність, уміння концентрувати увагу, зберігати конфіденційність інформації. Тому критичні зауваження, висловлені викладачем, повинні бути тактовними і чітко аргументованими. Студенту потрібно продемонструвати помилковість виконаного ним перекладу, водночас підштовхуючи його до прийняття правильних перекладацьких рішень. У такому випадку адекватний переклад буде результатом розумової праці самого студента, а не варіантом, нав’язаним викладачем.

Належне місце в системі підготовки професійних перекладачів повинні посідати спеціальні курси “Основи професійної діяльності перекладача” й “Дипломатичний протокол і етикет”, які передбачають ознайомлення студентів із особливостями поведінки перекладача в різних ситуаціях.

Слід пам’ятати і про те, що жоден кодекс професійної поведінки, жодні рекомендації не можуть охопити всі ситуації, у які ледь не щодня потрапляє практикуючий перекладач. Одначе розглянуті вище правила повинні слугувати орієнтиром, точкою відліку для зваженого вибору способу поведінки в тому чи іншому випадку.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Назвіть базові компоненти професійної компетенції перекладача.

2. Які класифікації перекладацьких компетенцій ви знаєте?

3. Що передбачає мовна компетенція перекладача?

4. Чи передбачає мовна компетенція перекладача вільне володіння лише іноземною мовою?

5. У чому суть комунікативної компетенції перекладача?

6. Яка перекладацька компетенція передбачає правильний вибір стратегій і тактик перекладу?

7. Чим текстотворчий підхід до навчання перекладу відрізняється від дискурсотворчого?

8. Що являє собою технічна компетенція перекладача?

9. Які технічні засоби забезпечення усного перекладу на сучасному етапі ви знаєте?

10. Які технічні засоби забезпечення письмового перекладу на сучасному етапі ви знаєте?

11. Яка роль ерудиції в професійній діяльності перекладача?

12. Назвіть основні положення Кодексу професійної етики перекладача.

13. Чи повинен перекладача повідомляти про свою недостатню компетентність у певній галузі?

14. Коли перекладач має право змінювати текст при перекладі?

 

РОЗДІЛ ІІ


Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 37; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!