Базові компоненти навчання перекладу
КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра теорії та практики перекладу
О.О. Лавриненко
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПЕРЕКЛАДУ
(на матеріалі англійської мови)
Навчальний посібник
Київ – 2011
УДК
ББК 81.2-7р30
Затверджено Вченою радою Київського міжнародного університету
Протокол № 3 від 31 жовтня 2011 р.
Рецензенти:
С.П. Денисова, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри зіставного мовознавства і теорії та практики перекладу Київського національного лінгвістичного університету;
О.М. Кінщак, кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та практики перекладу Інституту лінгвістики Київського міжнародного університету
Л-13 Лавриненко О.О. Методика викладання перекладу: навчальний посібник / Лавриненко Олександр Олександрович. – К.: Вид-во КиМУ, 2011. – 154 с.
ISBN 978-617-651-014-7
У навчальному посібнику визначено базові компоненти, на які слід орієнтуватися під час викладання дисциплін перекладацького циклу, узагальнено теоретичні й методологічні засади навчання перекладу, розглянуто системи вправ для навчання різних видів усного й письмового перекладу, визначено роль інформаційних технологій у процесі підготовки перекладачів, а також з’ясовано особливості навчання галузевого перекладу.
Для перекладачів, викладачів перекладу, аспірантів і студентів.
ISBN 978-617-651-014-7
|
|
|
© О.О. Лавриненко, 2011
© КиМУ, 2011
| ЗМІСТ | |||||
| Вступ………………………………………………………………. | |||||
| Розділ І | БАЗОВІ КОМПОНЕНТИ НАВЧАННЯ ПЕРЕКЛАДУ ……………………………………….. | ||||
| 1.1. | Професійна компетенція перекладача ………. | ||||
| 1.1.1. | Мовна компетенція …………………... | ||||
| 1.1.2. | Комунікативна компетенція ………… | ||||
| 1.1.3. | Текстотворча компетенція …………... | ||||
| 1.1.4. | Технічна компетенція ………………... | ||||
| 1.2. | Ерудиція перекладача ………………………… | ||||
| 1.3. | Кодекс професійної етики перекладача ……... | ||||
| Розділ ІІ | ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА УСНОГО ПЕРЕКЛАДАЧА ……………………………………. | ||||
| 2.1. | Теоретичні засади навчання усного перекладу | ||||
| 2.2. | Вправи для навчання усного перекладу | ||||
| 2.2.1. | Вправи на мнемотехніку …………… | ||||
| 2.2.2. | Вправи з організації усного мовлення | ||||
| 2.2.3. | Вправи на подолання труднощів усного перекладу …………………… | ||||
| 2.2.4. | Вправи на застосування комплексних трансформацій під час усного перекладу ……………………………... | ||||
| 2.3. | Особливості підготовки синхронних перекладачів …………………………………... | ||||
| 2.4. | Використання інформаційних технологій у процесі підготовки усних перекладачів ……... | ||||
| Розділ ІІІ | ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ПИСЬМОВОГО ПЕРЕКЛАДАЧА ……………………………………. | ||||
| 3.1. | Підходи до навчання письмового перекладу.. | ||||
| 3.2. | Основні принципи навчання письмового перекладу ……………………………………… | ||||
| 3.3. | Система вправ для навчання письмового перекладу ……………………………………… | ||||
| 3.4. | Типологія перекладацьких помилок................ | ||||
| Розділ IV | НАВЧАННЯ ГАЛУЗЕВОГО ПЕРЕКЛАДУ ……. | ||||
| 4.1. | Навчання художнього перекладу ……………. | ||||
| 4.2. | Навчання науково-технічного перекладу …… | ||||
| 4.3. | Навчання офіційно-ділового перекладу …….. | ||||
| 4.4. | Навчання перекладу газетно-інформаційних матеріалів ……………………………………… | ||||
| СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………... | |||||
|
|
|
ВСТУП
У сучасному світі, як ніколи раніше, відчувається гостра потреба у великій кількості кваліфікованих перекладачів. Зумовлено це низкою як економічних, культурних, так і соціальних чинників. Без послуг професійних перекладачів неможливо уявити міждержавну співпрацю в різних сферах, роботу міжнародних конференцій, діяльність міжнародних корпорацій, розвиток туризму тощо. Такому стану справ неабияк сприяє також принципова позиція міжнародних організацій, де вважають, що задля збереження національної самобутності міжнародне спілкування повинно вестися всіма офіційними робочими мовами.
|
|
|
Потреба в професійній підготовці перекладачів, спрямованій на розвиток міжкультурної й міжкомунікативної співпраці, з одного боку, випливає з усвідомлення того, що знання іноземних мов недостатньо для здійснення якісного перекладу. Так званий “природний” переклад, коли рішення приймаються інтуїтивно, є однозначно можливим за певних обставин. Проте з огляду на ступінь відповідальності професійний переклад як складний і багатогранний вид розумової діяльності людини повинен відповідати чітко визначеним вимогам, що досягається завдяки наполегливим тренуванням.
З другого боку, не менш важливо пам’ятати, що вміння перекладати не є прерогативою лише талановитих людей. Нині вважається, що навчити перекладати можна будь-кого, а кінцевий результат залежить від часу, зусиль і цілеспрямованості як студента, так і вчителя. Відповідно зростають вимоги до рівня професійної підготовки та особистих якостей перекладачів.
|
|
|
Становлення методики навчання перекладу як науки почалася порівняно нещодавно. Теоретичні й практичні розробки, що нині визначають процес навчання перекладу у вищій школі, належать багатьом відомим ученим, як вітчизняним (В.І. Карабан, І.В. Корунець, С.Є. Максімов, О.В. Максименко, Л.М. Черноватий, С.О. Швачко), так й іноземним (І.С. Алексєєва, Л.С. Бархударов, Н.Н. Гавриленко, В.Г. Гак, В.Н. Комісаров, Л.К. Латишев, Р. К. Міньяр-Бєлоручев, О.Ф. Ширяєв). Завдяки зусиллям цих та інших учених з’ясовано основні принципи навчання перекладу, визначено сукупність умінь і навичок, необхідних для здійснення майже всіх видів перекладацької діяльності, а також розроблено системи вправ, спрямованих на їхнє опанування.
Віддаючи належне всім досягненням у царині навчання професійних перекладачів, слід зазначити, що нині між теоретичною підготовкою фахівців із перекладу у вищих навчальних закладах України та практичною діяльністю у відповідній сфері досі спостерігаються значні суперечності. Уміння й навички перекладу, зокрема, усного у випускників спеціалізованих перекладацьких відділень і факультетів характеризуються фрагментарністю, причому часто ігноруються як методичні, психолінгвістичні й психолого-педагогічні особливості підготовки фахівців у цій сфері, так і реальні потреби ринку перекладацьких послуг, який диктує свої умови.
На відміну від навчання іноземних мов, у межах якого накопичено чималий досвід, у сфері підготовки професійних перекладачів ще не розроблено комплексної системи методів і прийомів. Як зауважив Л.М. Черноватий, досі нез’ясованими залишаються такі питання, як зміст навчання, відбір навчального матеріалу, критерії оцінювання кінцевого продукту й шляхи формування перекладацької компетенції, а надто її однозначного тлумачення [64, с. 28]. Недостатньо уваги звертається на психологічну підготовку майбутніх перекладачів, через що вони часто виявляються неготовими до виконання професійних обов’язків.
Зважаючи на занизьку результативність традиційних методик навчання перекладу, актуальним видається питання оптимізації самого процесу навчання. Нагальною є потреба розробки комплексу вправ і завдань, спрямованих на формування перекладацької компетенції, які б ураховували всі аспекти реальної роботи перекладача, надто її діяльнісний характер.
Слід пам’ятати, що методика навчання перекладу відрізняється від навчання мови. Ця методика має зовсім інші цілі – навчити не системи мови, а відтворення однієї системи засобами іншої. Викладачі перекладу повинні не просто навчати перекладу, а й самим бути професійними перекладачами. Практика, коли перекладу навчають відомі перекладачі, цілком виправдовує себе. Це вважається престижним і етичним як для самого перекладача, так і для навчальних закладів, із якими він співпрацює. Не применшуючи важливість самостійної роботи в процесі підготовки професіональних перекладачів, очевидним є те, що без допомоги досвідченого викладача звичайно не обійтися. Адже підготовка перекладачів має на меті не стільки повідомлення певного обсягу інформації, скільки формування й розвиток професійних умінь і навичок. Ідеться про опанування принципів, методів і прийомів різних видів перекладу, а також особливостей їх використання в конкретних умовах.
Навчальний посібник “Методика викладання перекладу” розрахований на студентів магістратури перекладацьких відділень вищих навчальних закладів України. Складається посібник із чотирьох розділів.
У першому розділі розглядаються базові компоненти професійної діяльності перекладача, спільні для усного і письмового перекладу, зокрема, складники професійної компетенції перекладача, ерудиція перекладача, перекладацька етика.
У другому розділі висвітлено роль усного перекладу в сучасному світі, запропоновано систему вправ для навчання усного послідовного й усного синхронного перекладу: вправи на мнемотехніку, вправи з організації усного мовлення, вправи на подолання труднощів усного перекладу, вправи з використання комплексних трансформацій під час усного перекладу.
У третьому розділі розглядаються теоретичні й методологічні засади письмового перекладу, визначено підходи й систему вправ для навчання різних видів письмового перекладу.
Четвертий розділ присвячений особливостям навчання галузевого перекладу, зокрема, навчанню художнього, науково-технічного, офіційно-ділового перекладу, а також перекладу газетно-інформаційних матеріалів.
РОЗДІЛ І
БАЗОВІ КОМПОНЕНТИ НАВЧАННЯ ПЕРЕКЛАДУ
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!