Система вправ для навчання усного перекладу
Видові ознаки вправ для навчання усного перекладу були запропоновані в роботах багатьох дослідників, зокрема, І.С. Алексєєвої, Л.М. Алексєєвої, Т.В. Ганічевої, Р.К. Міньяр-Бєлоручева, В.В. Соколової, Г.В. Чернова, Л.М. Черноватого, С.О. Швачко, О.Ф. Ширяєва. Найчастіше з-поміж таких вправ науковці виокремлюють підготовчі й тренувальні.
Підготовчими є вправи на розвиток пам’яті, як механічної, так і смислової, вправи на сприйняття іншомовного мовлення, вправи з організації усного мовлення. У ролі усного перекладача складно уявити людину з поганою дикцією чи людину, яка нездатна запам’ятовувати інформацію, а це означає, що усний переклад неможливо опанувати без інтенсивного розвитку перцептивних, мнемічних та розумових здібностей.
Ефективність запам’ятовування й використання мовних одиниць і моделей перекладу, у свою чергу, досягається завдяки їх неодноразовому повторюванню в тренувальних перекладацьких вправах, що спрямовані на відпрацювання певних умінь і навичок.
Проте, з другого боку, такий поділ видається умовним. Річ у тoму, що питання тренування пам’яті, розв’язання перекладацьких проблем, принципів трансформування вихідного тексту та зовнішній бік мовлення тією чи іншою мірою залишаються актуальними на всіх етапах підготовки усних перекладачів. Основним у процесі оволодіння навичками усного перекладу, найважливішими з яких видаються навички мнемотехніки, техніки мовлення, використання трансформацій і подолання труднощів усного перекладу, є принцип поступового нарощення труднощів.
|
|
|
Отже, залежно від аспектів підготовки вправи для навчання усного перекладу поділено на такі групи: 1) вправи на мнемотехніку; 2) вправи з організації усного мовлення; 3) вправи на подолання труднощів усного перекладу; 4) вправи на застосування комплексних трансформацій під час усного перекладу.
2.2.1. Вправи на мнемотехніку. Мнемотехніка дає змогу розвивати якісну й позиційну пам'ять, тобто навички запам’ятовування як значних обсягів інформації, так і порядку слідування інформативних одиниць. Для цього в пригоді стають вправи з повнозначними словами, цифрами, а також власними іменами і назвами, які, у свою чергу, видається доцільним умовно поділити на безасоціативні, асоціативні, операційні.
Найпопулярнішими серед безасоціативних вправ,орієнтованих на механічне запам’ятовування інформації, є позаконтекстні вправи з тематичними й числовими рядами. Гарна оперативна пам'ять – уміння утримувати в пам'яті початковий текст (або його сенс) доти, доки він не буде перекладений, є якістю, необхідною усному перекладачеві.
|
|
|
Вправи з числами передбачають повторення чи навіть запис, групи чисел, що не викликають жодних асоціацій, бажано в напрямку збільшення кількості цифр, із яких вони складаються. Спочатку навичку числового запам’ятовування тренують рідною мовою, згодом – іноземною.
| 9 358 48 732 716 239 1 325 906 36 851 592 495 617 254 7 548 354 573 | 2 593 17 513 465 917 5 614 752 62 965 278 421 628 452 9 438 149 653 | 2 194 57 382 694 617 9 627 185 81 525 413 658 151 539 4 253 338 571 |
Тематичні ряди можуть бути засновані на повнозначних словах, власних іменах і назвах, словах-реаліях, що безпосередньо не пов’язані з певною загальновідомою інформацією. Так, вправи з повнозначними словами передбачають повторення групи слів на позначення видових чи родових понять, не змінюючи їх послідовності, наприклад, кедр, каштан, дуб, береза.
Часом тематичний ряд бажано розбивати неочікуваним словом, що дає змогу перекладачу завжди бути готовим до появи нової, несподіваної інформації, наприклад, вольсфаген, мерседес, ланос, БМВ, опель. Такий прийом дає змогу звикнути до нової інформації, запам’ятати її не виділяючи. Кількість слів можна збільшувати від заняття до заняття.
Подібною є вправа з топонімами, але про ефект несподіваності не слід забувати й тут. Наприклад: Іспанія, Іран, Париж, Норвегія. І.С. Алексєєва пропонує чітко розмежовувати топоніми відомі, невідомі, а також екзотичні (ті, що походять з невідомих перекладачу мов) [2, с. 39]. Найскладнішим для виконання є різновид цієї вправи, заснований на екзотичній (африканській, китайській, японській) топоніміці, що має на меті розвиток винятково механічної пам’яті.
|
|
|
Корисними для тренування пам’яті є вправи зі словами-реаліями, зокрема, грошовими одиницями й вимірами. Знання таких реалій, як національні виміри довжини, площі, ширини, ваги і т.д. необхідні будь-якому професійному перекладачеві.
Асоціативні вправи на мнемотехніку засновані звичайно на загальних асоціаціях чи достатньо конкретних мнеобразах. Так, матеріалом для вправи “Числові ряди” можуть бути дати відомих подій чи інша загальновідома інформація. Наприклад, 1812 (Вітчизняна війна з французькими загарбниками), 1917 (Жовтнева революція), 1986 (аварія на Чорнобильській АЕС) тощо.
Щодо вправи “Тематичні ряди”, то починати дослідники радять із країнознавчо-орієнтованих топонімів, оскільки вони однозначно співвідносяться з країнами, мова яких вивчається: Manchester (футбольний клуб “Манчестер Юнайтед”), Liverpool (музичний гурт “Бітлз”), the Hague (Гаазький трибунал), Hollywood (центр американської кіноіндустрії).
|
|
|
Операційні вправи на мнемотехніку передбачають залучення логічних завдань. Таке тренування пам’яті й логічні операції можна поєднувати вже на початковому етапі навчання перекладу. Наприклад, студенти повинні перекласти дієслова із заміною категорій числа, часу чи особи. Варіантом таких вправ може бути додавання/віднімання, множення/ділення запропонованих чисел. Важливою для майбутніх перекладачів є вправа на перетворення екзотичних часових і просторових вимірів на національні чи навпаки. Такі вправи спрямовані не на розширення обсягу пам’яті, а її підтримку в мобілізованому стані.
2.2.2. Вправи з організації усного мовлення. Техніка усного мовлення – ще одна якість, необхідна в усіх видах усного перекладу, адже майбутні перекладачі повинні звертати увагу не лише на внутрішній, а й на зовнішній бік мовлення. Для фахового усного перекладу обов’язковою є наявність таких ознак мовлення, як чітка дикція, правильне інтонаційне оформлення висловлювання, високий темп мовлення, відсутність невмотивованих пауз, слів-паразитів, заповнювачів пауз, а також повторів слів і словосполучень [65, с. 23]. Це означає, що перекладач повинен уміти інтонаційно правильно оформити вислів, говорити голосно, мати правильну дикцію, тобто бути професійним оратором. Незважаючи на складані, часом екстремальні умови роботи, усний переклад повинен справляти на слухачів враження добре оформленого мовлення.
Загальновідомо, що усне мовлення, на відмінну від писемного, є не таким упорядкованим. Однак широка лексико-синтаксична варіабельність усного мовлення в поєднанні з багатими ритміко-інтонаційними засобами дає змогу компенсувати цей “недолік”. Уміння правильно оформлювати переклад інтонаційно допомагає перекладачеві виходити зі скрутних становищ, у які він нерідко потрапляє. Так, коли вже в процесі перекладу перекладач помітив, що обрав невдалу синтаксичну схему, він може компенсувати допущені синтаксичні “вільності” за допомогою інтонаційних засобів.
Навички інтонаційного оформлення мовлення відпрацьовуються вже під час занять із практичного курсу іноземної мови за допомогою виразного читання, декламування віршів, скоромовок і т.д. Проте не зайвими в підготовці усних перекладачів є спеціальні вправи на тренування згаданої вище якості (“риторичні” за Р.К. Міньяр-Бєлоручевим).
Тренувати темп мовлення можна за допомогою таких завдань: 1) виконати переклад якомога швидше, уникаючи необґрунтованих пауз; 2) відтворити зміст прослуханого тексту по черзі речення за реченням, орієнтуючись на попереднього “перекладача”; 3) виконати переклад у визначений термін.
Чільне місце в системі вправ з організації мовлення, зокрема, темпу мовлення посідає тіньовий повтор або повторення луною (англ. shadowing, рос. эхо-повтор). Мета вправи – наслідувати темп мовця, не відстаючи й не наздоганяючи його. Студенти повинні повторювати запропонований у запису текст із запізненням у два-три слова. Зауважимо, що з часом темп мовлення можна варіювати, імітуючи таким чином реальні умови діяльності перекладача.
Темп мовлення можна тренувати також за допомогою перекладу із зоровою опорою. Відмінність цієї вправи в тому, що вихідна інформація сприймається на візуальному рівні. Але суть залишається незмінною – досягати безперервного, одначе трохи уповільненого темпу мовлення, що дає змогу виграти час для прийняття правильного перекладацького рішення.
У професії усного перекладача важливе значення має голос, який повинен звучати виразно, упевнено, досягати найвіддаленіших кутків (якщо переклад відбувається в аудиторії). Голос можна і потрібно тренувати за допомогою виразного читання вголос, декламування тощо. Бажано взяти навіть декілька уроків “сценічної мови”. Правильна постанова голосу важлива не тільки для тих, хто слухає усного перекладача, але й для самого перекладача – якщо голос “поставлений” неправильно, він швидко “сідає”, і перекладач не зможе говорити і працювати довго.
Корисною для майбутніх усних перекладачів є вправа для тренування ситуаційних висловлювань (з нагоди урочистих подій, офіційних промов, приїзду офіційних делегацій, виконання церемоній і традицій тощо), причому практикувати такі висловлювання можна як на занятті, так і вдома. Важливу роль у цьому аспекті відіграють стандартні речення, що використовуються як звернення, вітання, побажання, співчуття, подяка, пошана, підтримка, визнання заслуг і т. п. Список таких стандартних речень, які доцільно заучувати, складається за принципом гнізд, наприклад, гнізда: “побажання”, “звернення”, “ораторські речення” і так далі. Ця вправа є важливою з огляду на те, що дає змогу перекладачеві здобути впевненість перед виконанням важливого перекладу, відмежувавшись від впливу зовнішніх чинників і повністю зосередившись на виконанні поставленого завдання.
Для вдосконалення техніки усного мовлення рекомендується використовувати вправи на перефразування (що виконуються звичайно усно із зоровою опорою): студентам пропонуються українські, а згодом – іншомовні пропозиції, які вони повинні переформулювати. При цьому може бути вказано, з якого слова починається перефразування (у початковій пропозиції це слово підкреслюється). При перефразуванні допускаються лексичні заміни, додавання, розбиття фрази. При цьому сенс початкової пропозиції має бути збережений.
Не менш важливим в аспекті зовнішньої організації мовлення є вміння заповнювати пустоти, що можуть виникати внаслідок різних чинників усного перекладу. У пригоді тут стають так звані “нейтральні висловлювання”, які ні до чого не зобов’язують, але створюють враження закінченого повідомлення. Відпрацьовується згадане вміння під час перекладу зв’язних текстів, у яких пропущені слова або речення.
Відпрацювання вміння швидкої побудови мовленнєвої схеми в різних умовах має на меті вправа на перетворення синтаксичної структури речення. Студентам пропонується фрагмент рідною, а згодом іноземною мовою, який вони повинні переформулювати, починаючи почергово з різних слів.
Дотичними до організації усного мовлення є вправи на тренування техніки мовлення, до яких В.Н. Комісаров зараховує риторичні вправи на варіювання висловлювання, вправи з уникнення дослівних формулювань тощо [25, с. 397].
2.2.3. Вправи на застосування комплексних трансформацій. У пошуках оптимальних варіантів перекладу перекладач шукає описові звороти, підбирає синоніми, уникає повторення інформації. Такі навички трансформування тренуються за допомогою цілої низки вправ, а саме: вправи на компресію вихідного повідомлення, абзацо-фразовий переклад, мікрореферування, диктант-переклад тощо.
Компресія. Універсальною властивістю майже всіх усних повідомлень є семантична надлишковість, яка забезпечує надійність передачі важливої інформації. Інколи вона може перевищувати навіть 50%. Саме тому в усних повідомленнях багато різних повторів, витлумачень, висловлювань однієї і тієї ж думки різними словами. Надлишковість усного тексту не лише дає змогу перекладачеві впевнитися, що він правильно сприйняв смисл, але й зробити, як це й необхідно, текст перекладу коротшим за текст оригіналу.
Компресія, яка була визначена O.Ф. Ширяєвим як спосіб зменшення обсягу повідомлення без завдання шкоди комунікативному наміру мовця, здійснюється завдяки синонімічній заміні частин висловлювання, а також вилученню відрізків мовлення, які або дублюють зміст попередніх відрізків, або є надлишковими з точки зору комунікативного наміру, або містять інформацію, що вже відома із ситуації спілкування [69, с. 172]. В основі механізму компресії лежить смисловий аналіз, основними методами якого вважаються метод вибору слів із найбільшим семантичним навантаженням і метод трансформації. Перший метод базується на положенні про те, що основне смислове навантаження у висловлюванні мають суб’єкт і предикат. Отже, формою існування думки є переважно предикатема, тобто тема, рема і зв’язок між ними. Метод трансформації, у свою чергу, передбачає широке використання лексичних, морфологічних і синтаксичних замін, зміну порядку слів відповідно до граматичних вимог мови перекладу.
Найпоширенішими завданнями для формування навички компресії є такі: 1) перекласти одне складне речення за допомогою двох простих; 2) замінити підрядний зв'язок сурядним; 3) перекласти лише необхідний склад структури речення без доповнень і пояснень; 4) замінити синонімами чи описовими зворотами слова і висловлювання; 5) компресувати висловлювання рідною мовою й перекласти його скорочений варіант. На початковому етапі для тренінгу компресії найзручніше використовувати знайомі інформаційні повідомлення (новини політики, економіки, культури).
Мікрореферування. Вправа з мікрореферування має на меті розвиток уміння розуміти й запам’ятовування основного змісту усного повідомлення. Суть цієї вправи полягає в такому: викладач зачитує уривок, що містить одну основну думку, а студенти повинні відтворити її кількома словами. Найефективнішим матеріалом для мікрореферування є інформаційні повідомлення обсягом 20–40 слів [56, c. 155].
Вправа з мікрореферування може залучати різні методи смислового аналізу для виділення основи повідомлення. Найбільшу увагу слід звертати на групу підмет-присудок і прецензійну лексику.
Студенти отримують текст і коротко реферують його спочатку рідною, а потім – іноземною мовою. Це допомагає студентам коротко передати основні елементи щойно прочитаного чи прослуханого тексту. Такі вправи формують навички виокремлення в тексті найважливішого, а також розвивають пам’ять, адже згодом тексти збільшуються за обсягом.
| Thousands of creditors of Lehman Brothers, the American investment bank that collapsed almost a year ago, face years of delays in recovering their assets after the High Court yesterday refused to sign off administrators’ plans for a quick payout. |
| The High Court refused to sign off plans to quickly pay out assets of the Lehman Brothers creditors. |
Абзацно-фразовий переклад. Основною метою абзацно-фразового перекладу є розвиток слухової й смислової пам’яті, уміння застосовувати комплексні трансформації в усному перекладі й долати як лінгвістичні, так і екстралінгвістичні перекладацькі проблеми. Суть вправи полягає в тому, що викладач читає, а студент перекладає невеликі абзаци тексту, які згодом можна ускладнювати, висуваючи жорсткіші вимоги до якості перекладу або збільшуючи обсяг тексту для перекладу.
Тренувати абзацно-фразовий переклад можна як із записом, так і без запису. У першому випадку тексти повинні бути більші за обсягом, у другому – менші за обсягом і розгортати одну основну думку.
На відмінну від мікрореферування матеріалом для цієї вправи можуть бути розгорнутіші тексти побутових розмов, інтерв’ю, переговорів і т.д., які, відтворюючи реальні ситуації спілкування, дають змогу відшліфувати переклад спеціальної лексики, еліптичних конструкцій, стилістично-маркованих одиниць тощо. Найбільшу увагу слід звернути на швидкість переходу з однієї мови на іншу й стилістичне оформлення перекладу.
Абзацно-фразовий переклад стає в нагоді для розвитку професійного вміння використовувати такі перекладацькі прийоми, як функціональна заміна, описовий переклад, компенсація втрат.
Диктант-переклад. Диктант-переклад допомагає створити умови, наближені до робочого аудіювання під час послідовного перекладу, позбувшись залежності від писемного тексту. Прослуховування відбувається майже одночасно з письмовим оформленням перекладу, що, у свою чергу, сприяє синхронізації застосування рецептивної навички слухання і продуктивної навички письма.
Диктант-переклад дає змогу з’ясувати обізнаність студентів із способами перекладу лексичних і фразеологічних одиниць, термінів і граматичних структур. Найбільше користі від такої вправи, коли викладач і студенти відразу порівнюють переклади і виправляють можливі інтерференційні помилки.
В.Н. Комісаров радить в процесі такої роботи змінювати темп диктанту [27, с. 98]. Тоді ця вправа тренуватиме також смислову пам'ять, адже втримати в голові кілька десятків слів у певному порядку не завжди видається можливим. Саме смислове, а не механічне запам’ятовування дає змогу студентам успішно боротися з граматичною інтерференцією: вплив синтаксичної структури оригіналу зведено до мінімуму через одноразовість і короткочасність слухового сприйняття.
Переклад-переказ. Вправа “переклад-переказ”, яка передбачає відпрацювання важливих для усного оформлення повідомлення вмінь і навичок, готує до усіх видів усного перекладу. Проте цю вправу можна використовувати в умовах як зорового сприйняття, так і сприйняття на слух. Р.К. Міньяр-Бєлоручев, наприклад, рекомендує починати із зорового сприйняття [39, с. 161]. Студентам пропонуються тексти спочатку рідною, а згодом й іноземною мовою, які вони повинні переказати, уникаючи повторів наявних лексичних засобів. Останнє, звісно, не стосується прецизійної лексики.
Вправа на послідовний переклад з аркуша. Переклад з аркуша дає змогу студентам вправлятись у низці факультативних процедур, зокрема, моніторингу (повторенню слів), перефразуванні, додатковому пошуку рішень, ментальному впорядкуванні сегментів текстів оригіналу й перекладу та їх коментуванні, усвідомленні негативного рішення.
При послідовному перекладі процеси сприйняття тексту і його оформлення чергуються. Спочатку перекладач читає речення або його частину подумки, а потім перекладає прочитане. Після цього він читає подумки наступне речення і так до кінця тексту. Як зазначає Л.М. Черноватий, у процесі такого навчання відбувається поступова інтеріоризація розгорнутих на початкових етапах дій у згорнуті операції. Відпадає необхідність повторів і перефразувань, скорочується кількість невмотивованих пауз і вживання заповнювачів, мовлення стає правильнішим і впевненішим [58, с. 347].
І.С. Алексєєва наголошує на перевагах і недоліках перекладу з аркуша [2, с. 97]. З одного боку, будь-який переклад із зоровою опорою неабияк полегшує роботу перекладача, даючи змогу зосередитися на вивіреному формулюванню тексту мовою перекладу. З другого боку, переклад із аркуша сприяє виробленню вміння сприймати і відтворювати текст на слух із залученням усіх видів пам’яті.
Вправа на тренування перекладацького скоропису. Вправа на тренування перекладацького скоропису передбачає прослуховування невеликих фрагментів іноземною мовою, фіксація основної інформації рідною мовою за допомогою перекладацьких нотаток і відтворення більш-менш повного змісту повідомлення на їх основі.
В основі універсального перекладацького скоропису (УПС), володіння яким є обов’язковим складником усної перекладацької компетенції, лежить смисловий аналіз. Маючи на меті відтворення основного змісту тексту й використання найекономніших формулювань, смисловий аналіз допомагає встановлювати смислові зв’язки між частинами й утворювати складніші смислові єдності завдяки виділенню “смислових опорних пунктів” або “смислових віх тексту” [54, с. 160]. Ці смислові опори, у свою чергу, є результатом смислового групування (членування, аналізу, об’єднання) мовленнєвого матеріалу, тобто компресії вихідного повідомлення.
Для оволодіння навичками смислового аналізу В.В. Соколова виокремлює такі види вправ: 1) вправи на перевірку розуміння загального контексту, у яких студентам пропонується визначити структурні частини тексту; 2) вправи на визначення предикатем, що передбачають визначення предикатем, які містять основну думку тексту; 3) вправи на визначення зв’язків між предикатемами (причино-наслідковий зв'язок, зв'язок допустовості, протиставлення тощо), а також вправи на застосування перекладацьких трансформацій і прийомів, за допомогою яких здійснюється компресія тексту оригіналу [55, с. 162]. Запропоновані вправи, на думку дослідниці, сприяють формуванню навичок смислового аналізу, який, будучи основою універсального перекладацького скоропису, відіграє ключову роль у процесі усного послідовного перекладу.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 27; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!