Нормування годівлі та раціони для коней

⇐ ПредыдущаяСтр 26 из 44Следующая ⇒

Годівлю жеребців (норма, раціони) диференціюють залежно від живої маси, вгодованості, віку та статевого навантаження. Наприклад, до складу добового раціону жеребця-плідника живою масою 500 кг при середньому навантаженні може входити 5 кг вівса, 1 кг пшеничних висівок, 6-8 кг сіна. Молока і відвійок можна давати 5-6 кг, м'ясо-кісткового борошна - 200-300 г, курячих яєць - 5-6 шт. (за добу).

Склад раціону бажано періодично змінювати. Рекомендовано згодовувати високоякісне сіно (лучне, степове, сіяних злакових і бобових трав та їх сумішок), зерно (у подрібненому вигляді) вівса (плющеного), ячменю, кукурудзи, гороху, проса, а також моркву, буряки, картоплю, траву, пророщене зерно, корми тваринного походження, мінеральні добавки, вітамінні препарати, премікси. Можна застосовувати спеціальні комбікорми.

Годують жеребців 4-5 разів за день. Перед годівлею їх напувають чистою свіжою водою. Жеребці повинні мага систематичний моціон.

Годівлю кобил нормують залежно від живої маси, породи, фізіологічного стану та виконуваної роботи.

Потреба холостих кобил у поживних речовинах залежить, головним чином, від живої маси. З розрахунку на 100 кг маси вони потребують 1,8-2,2 кг сухої речовини, а на її 1 кг - 0,65 корм. од. та, г: перетравного протеїну — 70, клітковини — 200 , кухонної солі - 2-3, кальцію - 4, фосфору - 3 і каротину - 13 мг.

Впливати на якість майбутнього лошати можна впливаючи на організм матері, з яким пов'язаний тривалий ембріонального розвитку. Повноцінна годівля, оптимальні умови утримання, систематичний моціон є запорукою нормального розвитку плода та перебігу лактації кобили.

Дефіцит поживних речовин під час ембріонального розвитку призводить до затримки росту тих тканин і органів, які в цей період ростуть найінтенсивніше (кістки кінцівок тощо). За таких умов розвитку лошата народжуються низьконогими, з великою головою, непропорційно розвиненим тулубом. Недорозвинений молодняк надалі набирає ознак інфантилізму.

Особливості перебігу жеребності у кобил полягають насамперед у тому, що упродовж перших 7-8 міс вагітності маса плода невелика (5,5-9,0 кг). За цей період потреба кобил у поживних речовинах істотно не відрізняється від такої у холостих кобил. Протягом останніх трьох місяців жеребності (9-11 міс.) маса плоду зростає дуже інтенсивно (в середньому у 4 рази - від 11 до 42 кг), тому й потреба в поживних речовинах та кормах відповідно збільшується на 2-3 кг зернофуражу щодоби залежно від маси тварин.

З 9-го місяця жеребності конематка потребує з розрахунку на 100 кг живої маси 2,5 кг сухої речовини, а на її 1 кг — 0,7 корм. од. та, г: перетравного протешу - 70, клітковини - 200, кухонної солі - 2,4 і каротину-15 мг.

Жеребних кобил на 9-11 міс жеребності на важких роботах не використовують.

За 10 днів до родів добову даванку грубих кормів зменшують до 4-6 кг (вилучивши бобове сіно). Концкорми доцільніше згодовувати у вигляді густої каші.

Потреба підсисних кобил у поживних речовинах зростає ще більше порівняно з кобилами інших груп виробничого призначення (жеребні, холості, робочі). Протягом трьох перших місяців лактації кобила щоденна втрачає близько 3%, а в наступні – 2% своєї живої маси.

Упродовж перших восьми тижнів лактації конематки можуть продукувати 8-12 кг молока за добу. З третього місяця підсисного періоду молочна продуктивність кобил поступово знижується (орієнтовно на третину). Тому за період лактації норми їх годівлі систематично коригують та змінюють структуру, зменшуючи даванки концентрованих кормів.

Зразу після жереблення кобилу не піднімають, щоб передчасно не перервати пуповину. Перервати пуповину краще тоді, коли в ній припиниться пульсація крові. Кінець пуповини - 10-15 см, що залишають з лошам, на третину довжини занурюють у розчин йоду або іншої дезінфікуючої речовини. Ніздрі, рот і вуха лошати звільняють від першородного слизу, а весь тулуб витирають чистою мішковиною чи м'яким солом'яним жмутом. Після цього дають кобилі облизати лоша.

Після закінчення жеребіння, коли відійде послід (орієнтовно через годину), вим'я, кінцівки та хвіст миють теплою водою і підпускають до неї лоша.

Зразу після родів кобилам дають тепле пійло із суміші пшеничних висівок та шроту (або макухи). Протягом двох-трьох діб з розрахунку на одну голову за добу згодовують 5-10 кг коренеплодів та 0,1-0,5 кг льняного насіння (відвару). Влітку в цей період конематкам дають 6-10 кг трави за добу.

Упродовж перших трьох місяців лактації у структурі раціону кобил частку концентрованих кормів рекомендовано доводити до 40-50%.

Протягом останніх трьох місяців лактації норми годівлі кобил поступово знижують. Але зазвичай цей період збігається з першими місяцями наступної жеребності (таких кобил відносять до групи підсисно-жеребних). Із розрахунку на 100 кг живої маси такої кобили повинно припадати 2,12-2,15 корм. од. добового раціону, а на кожну кормову одиницю, г : перетравного протеїну — 105-110, кальцію – 7,фосфору - 5 і 20 мг каротину.

При використанні підсисних кобил на легких і середніх роботах норми їх годівлі збільшують на 25-40% (порівняно з непрацюючими). Лактуючих кобил на важких роботах не використовують.

Протягом доби підсисним кобилам грубі корми згодовують за2 рази (останній увечері). Рекомендована чотириразова годівля (за добу) з рівними інтервалами. Згодовують спочатку грубі, потім соковиті й концентровані корми. Напувають кобил досхочу перед кожною годівлею.

Вирощування лошат. Лошата народжуються з недосконалою системою імунного захисту. Це пов’язано з тим, що плацента кобил непроникна для імуноглобулінів. Власні антитіла в організмі лошат починають синтезуватися тільки з 2-тижневого віку і досягають рівня, властивого дорослим коням лише у віці 4-5-міс. Оскільки імунні білки в крові новонароджених лошат майже відсутні, вони дуже сприйнятливі до патогенної мікрофлори. Тому набуття організмом лошати пасивного імунітету з молозивом матері має особливе значення. Сироватка молозива кобил після вижереблення містить загального білка від 15 до 43 г на 100 мл, причому більша їхня частка (до 57%) припадає на імуноглобуліни (9,5-25,8 г на 100 мл) (Жиглов А., 1991).

Упродовж першої доби лактації білковий склад сироватки молозива кобил істотно змінюється: через 6 год після вижереблення рівень захисних білків зменшується в 2,6, через 12 год - у 8,9 раза, а через добу становить близько 2% початкового рівня. Тому потрібно, щоб лоша якомога раніше після народження одержало молозиво. Слід зважати і на те, що здатність тонкого кишечнику лошати до засвоєння імуноглобулінів швидко втрачається через 24-36 год після його народження. Тому лошатам, які не можуть самостійно ссати, через 1-2 год після народження молозиво випоюють з ріжка чи вводять за допомогою носоглоткового зонда.

Молозиво сприяє виведенню зкишечнику меконію. Іноді в перші дні після народження у лошати виникає запор. Воно не ссе, крутить хвостом, оглядається, лягає, підводить під себе кінцівки. У таких випадках йому ставлять клізму з теплої мильної води чи застосовують послаблюючі препарати (пурген, рицинова олію тощо).

Профілактика захворювань новонароджених лошат грунтується, насамперед, на якості молозива. Попередньо визначити його якість можна органолептично: молозиво з високим вмістом імунних білків темно-жовтого кольору, густої в'язкої консистенції. Якщо воно білого кольору і рідке, то концентрація імуноглобулінів низька. Свідченням низької якості молозива є витікання його з вим'я перед вижеребленням. У господарських умовах якість молозива визначають за його густиною (денсиметром). Метод грунтується на тому, що в перші 6 год після вижереблення між вмістом імуноглобулінів та густиною молозива існує певна залежність. Наприклад, якщо густина, визначена денсиметром, становить 1,061-1,071 і більше, то це відповідає задовільній якості молозива, в якому міститься 9,5-13,6 г/100 мг імунних білків.

Заслуговує уваги досвід: лошатам, матері яких мають неповноцінне молозиво, згодовують донорське, одержане від здорових кобил.

Якщо лоша залишилося без матері, то його підпускають до іншої кобили на тій же (чи подібний за терміном) стадії лактації. Проте така можливість трапляється рідко. Для того, щоб кобила прийняла лоша-сироту, його змащують її молоком, підводять у денник в напівтемряві. У господарствах, де утримують робоче поголів'я, є кобили-годувальниці, які приймають чужих лошат без будь-яких негативних реакцій. Але так буває не завжди - кобили часто поводять себе агресивно. У таких випадках слід припинити будь-які примусові дії і почати випоювати лошаті свіже молоко від здорових корів, яке на третину-чверть розводять перевареною теплою водою і додають одну столову ложку цукру на 1л готового до споживання молока. Суміш згодовують підігрітою до температури 38-40° С. Із практики відомо, що лошат-сиріт можна з успіхом вирощувати і на козиному молоці. Для цього їх привчають ссати, влаштовуючи поміст (платформу) заввишки 75-80 см, на який заводять козу.

Через 4-5 днів після родів у погожі дні кобилу з лошам випускають у паддок чи на леваду, або проводять їх по коридору чи манежу стайні, поступово збільшуючи тривалість моціону. Упродовж перших двох-трьох виводів у паддок лошата-сисуни систематично рухаються, на деякий час губляться, не зразу знаходять та пізнають матір і часто припадають до вим'я інших кобил, які можуть їх травмувати. Деякі лошата після інтенсивного руху (зимою або ранньою весною) лягають на землю, що може стати причиною застудних захворювань. У негоду тварин слід утримувати в стайні.

Через 2-3 тижні після народження лошата поїдають кал кобил. Це не є ознакою якогось захворювання, а являє собою природну властивість, пов'язану з необхідністю заселення травного каналу молодняку бактеріальною флорою, яка там буде розвиватися.

Стан підсисного лошати значною мірою залежить від молочності кобили, її визначають за середньодобовими приростами лошати протягом першого місяця після народження з того розрахунку, що на 1 кг приросту живої маси потрібно 10 кг молока. Молочність кобили вважають доброю, якщо протягом зазначеного періоду жива маса лошати збільшується у 1,91-2,15 раза, задовільною —у 1,74-1,90, низькою - в 1,46-1,73 раза і менше.

Раннє привчання лошат до споживання доброякісних концентрованих та грубих кормів, а також повноцінна годівля, належні умови утримання й моціон підсисних кобил є запорукою нормального розвитку та міцного здоров'я молодняку.

До 12-денного віку молозиво, а пізніше молоко до 2-3 тижневого віку, є єдиним кормом для лошат. Із 3-тижневого віку молодняк привчають до поїдання інших кормів, які згодовуються у вигляді сумішей. У їхньому складі повинна міститися насамперед достатня кількість протеїну - 140-160 г/кг. Починають зневеликої (0,5-0,7 кг) добової даванки плющеного вівса, яку ділять на три-чотири частини. Висівки бажано зволожувати водою, збираним чи незбираним коров'ячим молоком. Згодом з цією метою використовують подрібнені кукурудзу, ячмінь, макуху, а також доброякісне сіно.

Наприкінці другого початку третього місяців після народження лошата споживають до 1 кг підгодівлі, а в період від третього місяця до терміну відлучення - по 2,5-3,0 кг на одну голову за добу.

Підгодівля лошат і кобил концентрованими кормами з однієї годівниці неефективна, оскільки у них різна швидкість поїдання корму. В практиці відомі кілька методів організації підгодівлі лошат-сисунів. У деяких кінних заводах з цією метою кобилу прив'язують у деннику, а в її годівницю насипають корми для лошати. В інших господарствах обладнують спеціальні годівниці в деннику і корми роздають одночасно лошаті та кобилі, яку також прив'язують (бажано упродовж перших 2-3 тижнів).

У стайнях групового утримання та на пасовищах організовують годівлю лошат у відгороджених їдальнях. До сіна вони привчаються самі, споживаючи його разом з матерями. У денниках підсисних кобил повинна бути достатня кількість підстилки, а в стайні — відсутні протяги, бо лошата надто чутливі до застуди.

Лошат відлучають у 6-7-місячному віці. Як правило, це припадає на серпень-жовтень. Відлучають молодняк у 2-3 прийоми орієнтовно однаковими за розвитком групами.

Відлучених лошат чистокровної верхової та арабської порід утримують у денниках по одному, орловської та російської рисистих, української верхової - по одному-два, а молодняк напівкровних, ваговозних та місцевих порід - в секціях по 10-20 голів. При відлученні лошат поділяють за статтю й утримують окремо, оскільки статеві рефлекси у деяких із них проявляються ще до досягнення річного віку.

Добова потреба відлучених лошат у поживних речовинах орієнтовно (на жовтень-грудень) становить для жеребчиків 2,8; кобилок - 2,5 корм. од. на 100 кг живої маси. На 1 корм. од. повинно припадати, г: перетравного протеїну - 105-115, кальцію — 6-7, фосфор - 5-6, кухонної солі - 2-3 та 12-15 мг каротину.

Уже через 5-6 діб після відлучення лошата звикають одне до одного і їх можна виганяти на пасовище чи прогулянку у паддок. Їм згодовують доброякісні зернові (овес, ячмінь, кукурудзу, пшеничні висівки), злакове й бобове сіно. У стійловий період частину вівса і ячменю доцільно згодовувати пророщеним (по 0,2-0,3 кг на одну голову за добу), а сухий зерновий корм - плющеним. Раз за тиждень - для лошат рекомендовано готувати кашу на відварі з насіння льону, її готують так: у дерев'яний ящик чи бочку засипають третину-чверть тижневої потреби вівса, заливають його гарячим відваром насіння льону, ретельно перемішують, засипають зверху пшеничними висівками і добре вкривають. Через 5-6 год кашу перемішують, додають кухонну сіль і згодовують по 0,7-1,0 кг суміші на одну голову за добу. Насіння льону має дієтичні властивості. Його можна використовувати також для приготування слизових відварів, які позитивно впливають на процес травлення і посилюють блиск покривного волосу. Насіння льону можна згодовувати у натуральному вигляді по 70-120 г двома даванками за тиждень. У його складі відносно високий вміст мікроелементу селену, біологічне значення якого подібне до значення вітаміну Е. Проте надмірна кількість цього корму в раціоні може призвести до розладу травлення. Із соковитих кормів до складу раціону молодняку рисистих і ваговозних порід вводять доброякісний силос і кормові буряки.

Відлучених лошат годують не менше чотирьох разів за добу, розподіляючи концентровані корми на три, сіно - на чотири даванки. Соковиті корми згодовують за один-два рази. Сіль-лизунець (краще мінералізована), повинна бути у годівницях постійно. Згодовування частини грубого корму опівночі обов'язкове.

Годівля спортивних коней у період виступів, а також молодняку у період іподромних виступів має свої особливості. Особливо важливе контролювання рівня енергії в раціоні, оскільки тварини повинні споживати обмежену кількість сухої речовини.

Потреба в енергії робочих коней за максимального навантаження у 78 разів може перевищувати таку потребу при роботі (за Куна Дж., 1983)

Потреба коня в енергії для роботи з розрахунку на 1 кг живої маси (зверх потреби на підтримання життя)

Вид навантаження	Потреба, кДж/год
Крок	2,09
Укорочена рись (трот), укорочений кентер	20,9
Прискорена рись (мах), кентер, стрибки	52,3
Кентер, галоп, стрибки	96,2
Максимальні навантаження (перегони, гони)	163,0

Цією закономірністю зумовлюється необхідність постійного контролю передусім за рівнем у раціонах легкогідролізовуваних вуглеводів, а також жиру й протеїну.

У зв'язку з великими витратами енергії упродовж надто короткого проміжку часу треба дуже ретельно нормувати годівлю тварин до і після перегонів. Слід зважити на те, що коні часто бувають перебірливими до якості, поживності та фізичної форми кормів.

Не можна порушувати режими годівлі й утримання. Зокрема не слід допускати різкої зміни набору кормів. Згодовувати їх треба часто і невеликими даванками, контролюючи рівень перетравних вуглеводів. Рекордистів годують з урахуванням індивідуальних особливостей (тип нервової діяльності, вік, швидкість споживання і схильність до певного корму тощо).

Раціони спортивних коней складають з вівса, комбікорму, високоякісного сіна, моркви, добавки рослинного жиру, вітамінних препаратів. У зв'язку з виділенням великої кількості поту під час виконання роботи коней без обмежень забезпечують кухонною сіллю.

Спортивних коней підтримують у постійній тренувальній (робочій) кондиції. У період виступів та тренінгу частка концентрованих кормів у структурі їхніх раціонів має досягати 40-50%.

За характером використання і навантаження спортивні коні відрізняються від усіх інших груп коней. Велике фізичне навантаження потребує додаткового введення в раціон концентрованих кормів, зокрема вівса, а також фосфору і натрію, оскільки вони інтенсивно виділяються з потом. Іподромні випробування викликають стресовий стан у коней, що зумовлює підвищення потреби у вітамінах, особливо А, Д і Е. Годівлю спортивних коней здійснюють за нормами ( табл. 21 ).

Таблиця 21

Норми годівлі спортивних коней, на голову за добу

Показники	Періоди
	підготовки	виступів	відпочинку
	жива маса, кг
	500	550	500	550
Суха речовина, кг	12,5	13,7	11	12
Кормові одиниці	12,5	13,7	9,35	10,2
Обмінна енергія, МДж	130,7	143	97,8	106,7
Сирий протеїн, г	1370	1500	1210	1320
Перетравний протеїн, г	890	975	785	864
Лізин, г	56	62	49	54
Сира клітковина, кг	2,25	2,5	2	2,28
Сіль кухонна, г	60	68	33	36
Кальцій, г	62	68	55	60
Фосфор, г	50	55	44	48
Магній, г	16	18	14	16
Залізо, мг	1250	1370	880	960
Мідь, мг	106	116	88	96
Цинк, мг	370	410	270	300
Кобальт, мг	6,2	6,8	5,5	6
Марганець, мг	500	550	330	360
Йод, мг	6,2	6,8	5,5	6
Каротин, мг	125	135	67,5	75
Вітаміни :
А, тис. МО	50	55	27	30
Д, тис. МО	5	5,5	2,7	3
Е, мг	380	410	270	300
В₁, мг	37	41	33	36
В₂, мг	37	42	33	36
В₃, мг	56	62	38	42
В₄, мг	1800	2000	1600	1800
РР, мг	125	137	71	78
В₆, мг	31	34	16	18
В₁₂, мкг	75	82	66	72
Вс, мг	25	27	16	18

В годівлі спортивних коней неприпустима різка зміна одних кормів на інші, їм згодовують часто і невеликими даванками високоякісне сіно не нижче 1 класу, стежать за рівнем легкорозчинних вуглеводів у раціоні. Особливу увагу звертають на годівлю коней до і після скачок ; коней-рекордистів годують з урахуванням індивідуальних особливостей.

У період спортивних змагань в середньому за добу коням згодовують овес ( 6-7 кг), кукурудзу ( 1 кг ), трав´яну січку або трав´яне борошно ( 1 кг), меласу ( 0,5 кг ) і злаково-бобове сіно ( 6-7 кг ). Соковиті корми у цей час з раціону виключають, або згодовують лише 1,5-2 кг червоної моркви.

У раціон обов´язково включають подвоєну норму кухонної солі ( у період відпочинку 30-35 г, а під час змагань – 60-70 г). Для балансування раціонів за амінокислотами, вітамінами і мікроелементами застосовують премікси.

Оскільки спортивні коні дуже чутливо реагують на збільшення кількості в раціоні об´ємистих грубих і соковитих кормів і потребують кормів з високою концентрацією енергії, для їх годівлі можна використовувати гранульовані кормосуміші, які можна зручно транспортувати, зберігати і ефективно використовувати там, де відбуваються змагання. Поряд з цим за рахунок гранул можна майже повністю задовільнити потреби спортивних коней в усіх необхідних елементах живлення.

У період відпочинку спортивним коням збільшують даванку сіна до 8 кг, а кількість концентратів зменшують з 8 до 5,5 кг, виключають з раціону меласу і трав´яне борошно, згодовують 2-4 кг моркви.

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 55; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 21 22 23 24 252627 28 29 30 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!