Нормування і способи годівлі птиці
Дефіцит обмінної енергії — це основна причина низької продуктивності птиці. На потреби птиці в енергії впливає температура повітря, яка зростає для підтримання основних функцій організму при низькому вмісті протешу в кормі. Взагалі рівень енергетичних витрат залежить від виду, віку та статі птиці, у молодняку потреба в ній більша, ніж у дорослої птиці. Також вона більша у самців, ніж у самок.
Нормування протеїну в раціонах птиці має важливе значення, оскільки такі високобілкові продукти як яйця, м'ясо, а також пір'я можуть утворюватися лише при його достатній кількості в раціоні. Вважається, що продуктивність птиці орієнтовно на 20-30% визначається рівнем її протеїнового живлення. Слід зауважити, що з відомих причин годівля птиці нормується не за перетравним, а за загальним протеїном (протеїном корму).
Дефіцит протеїну в раціоні зразу ж негативно позначається на збереженості поголів'я птиці та її продуктивності.
Надлишок протеїну також небажаний, оскільки збільшуються його витрати на енергетичні цілі, що призводять до зростання вартості раціонів та зниження ефективності виробництва продукції.
Забезпечення птиці протеїном залежить від рівня засвоєння азоту кормів, зумовленого амінокислотним складом останніх, збалансованістю раціону за іншими речовинами, температурою повітря тощо.
Протеїн кормів рослинного походження за співвідношенням амінокислот не відповідає потребам птиці. Тому для того, щоб забезпечити потрібний рівень надходження таких незамінних амінокислот, як лізин, метіонін, цистин, триптофан тощо, потрібно або збільшувати рівень надходження цього протеїну на 15-26%, або його певну частину замінювати за рахунок кормів тваринного походження чи застосовувати добавки зазначених амінокислот.
|
|
|
Оскільки повноцінність білка залежить від якого амінокислотного складу, раціони необхідно нормувати не тільки за загальним протеїном, а й за незамінними (лімітуючими) амінокислотами. Особливо важлива оптимальна кількість лімітуючих амінокислот у раціоні, що зумовлює використання в організмі решти амінокислот. За відсутності або значної нестачі, наприклад, лізину продуктивність дорослої птиці чи швидкість росту молодняку буде зумовлюватися саме цим фактором, а не загальним рівнем протеїну.
Отже, балансувати амінокислотний склад раціону можна такими способами:
збільшенням кількості основного білкового корму;
добором та коригуванням набору кормів у раціонах із урахуванням їхнього амінокислотного складу;
додаванням до кормової суміші амінокислот, одержаних шляхом хімічного чи мікробіологічного синтезу.
|
|
|
Вуглеводи і жири належать до групи енергетичним речовин. Сільськогосподарська птиця найефективніше використовує декстрини, цукри і крохмаль. Інші вуглеводи для курей малоцінні (за винятком деяких пентозанів). Тому частка таких зернових кормів, як кукурудза, пшениця, ячмінь, що містять багато крохмалю, може становити в раціоні курей до 70% загальної кількості зернових.
Жири тваринного походження складаються, головним чином, з насичених, рослинного - з ненасичених жирних кислот. Перші значно стійкіші проти окислювання. У разі окислення жирних кислот жир прогіркає і при змішуванні з кормами викликає окислення жиророзчинних вітамінів (А, В, Е) та збіднює на них раціон. Швидкість такого окислення можна сповільнити, додаючи в кормову сумішку зразу після її приготування антиоксидант.
Жир є джерелом незамінних жирних кислот, які в організмі птиці не синтезуються (арахідонова, лінолева та ліноленова).
Птиця погано перетравлює клітковину, а тому максимальний її вміст, наприклад, у комбікормах для курок-несучок становить 5%. Чим більше клітковини, тим об'ємніший комбікорм. При цьому перетравність його знижується. І навпаки, чим менше клітковини, тим ефективніше використання інших поживних речовин.
|
|
|
Травні соки курей не містять ферментів, здатних розщеплювати клітковину, хоча деякою мірою цю функцію виконує мікрофлора сліпих відростків сліпої кишки. Клітковина відіграє певну роль у перетравлюванні корму, стимулюючи перистальтику завдяки підтримання тонусу м'язів кишечнику.
Належну увагу слід приділяти забезпеченню потреби птиці у мінеральних речовинах, вітамінах (використовують добавки і препарати).
У годівлі птиці застосовують антиоксиданти, ферментні препарати, антибіотики (бактрацин, грізин). Останні мають властивість пригнічувати життєдіяльність шкідливих бактерій травного каналу і створювати сприятливе середовище для інших видів кишкових бактерій, які стимулюють ріст птиці, запобігають субклінічним ураженням кишкових стінок, зберігають їх проникність і сприяють всмоктуванню речовин, нормалізують секрецію травних залоз та ферментоліз хімусу. При цьому підвищується ефективність використання корму.
Важливу роль у живленні птиці відіграє вибір корму та його споживання.
У курей важливе зорове сприйняття. Кури, качки й гуси бачать пшеничну зернину на відстані близько 1,2 м. У індичок зір значно гостріший. Форму і колір птиця розрізняє добре (крім синього). Тому в пташниках можна працювати при синьому освітленні, не турбуючи цим тварин.
|
|
|
Величину, форму, характер поверхні тощо корму птиця розпізнає також дзьобом.
Відчуття смаку у неї розвинуте погано. Але вона розрізняє кислий, солоний, солодкий і гіркий смак.
Домашня птиця особливо чутлива до гірких речовин.
Кухонна сіль у розчиненому вигляді сприймається краще, ніж суха. Тому потрібно контролювати її вміст у сухих кормосумішках, оскільки можливе отруєння.
Птиця неохоче п'є воду, температура якої перевищує 20°С (якщо температура води 35-45 °С, то птиця взагалі від неї відмовляється).
Птиця погано розрізняє запахи (кури на запах не реагують зовсім).
Взаємодія всіх органів чуттів дає можливість птиці вирізняти окремі корми. Дослідженнями визначена така послідовність споживання цілого зерна курями - пшона, кукурудзи, ячменю, жита, вівса; індичками - пшона, ячменю, жита, вівса, гороху, кукурудзи; качками - кукурудзи, пшона, ячменю, вівса, жита, подрібненого зерна.
Застосовують такі способи годівлі птиці: сухий, вологий, комбінований.
При сухому способі годівлі птиця одержує тільки сухі (розсипні чи гранульовані) комбікорми, які можуть бути повнораціонними або розрахованими на годівлю із застосуванням цілого зерна.
У разі застосування вологого способу годівлі суміші концентрованих кормів зволожують водою, м'ясним бульйоном чи додають до них соковиті корми.
При комбінованому способі до складу раціонів птиці включають сухий корм, зерно та вологі сумішки.
Нормування годівлі є однією з основних умов, необхідних для досягнення високого рівня виробництва яєць та м'яса птиці. Рівень ефективності виробництва і якості продукції птиці залежить від її відтворних здатностей швидкості росту в ранньому віці, розвитку молодняку, плодючості, інтенсивності обміну речовин, реакції на стреси, розвитку ембріону поза тілом матері та ін.
Із метою максимально повної реалізації генетичне зумовленого потенціалу продуктивності птиці різних видів уточнюються норми її годівлі, апробуються і впроваджуються нові вітамінні, фармакологічні препарати, кормові добавки, премікси тощо.
Качество протеина корма считается хорошим, если он содержит все незаменимые аминокислоты в необходимых для определенного вида животных количествах и соотношениях.
Иногда в корме нехватает той или иной аминокислоты до удовлетворения потребности в ней животного, тогда следует ее добавить. Однако полностью заменить белки корма на аминокислотную смесь нецелесообразно, т.к. всякая аминокислотная смесь по своему биологическому эффекту стоит ниже, чем белок. Иными словами, соотношение незаменимых аминокислот в кормах является далеко не единственным фактором, определяющим анаболический эффект рациона.
В последние годы учеными изучено значение отдельных аминокислот в построении других важных биологических соединений:
Глицин участвует в образовании серина, порфиринов, креатина, пуриновых оснований, глютатиона и пр.
Аланин образует ПВК, а из нее – жирные кислоты и глюкозу.
Валин участвует в синтезе альфа-кето-изовалериановой кислоты а затем – сукцината и глюкозы.
Низкокачественный протеин содержит такие белки, в которых нехватает незаменимых аминокислот. Нельзя однако недооценивать роль заменимых аминокислот. Будучи включенными в состав рациона, они способствуют увеличению интенсивности роста птицы и ее яичной продуктивности.
Но вернемся к незаменимым аминокислотам. Эти кислоты не синтезируются в организме или синтезируются в незначительных количествах. При отсутствии одной или нескольких аминокислот в корме невозможен синтез полноценных белков, при этом нарушается обмен веществ, снижается продуктивность, замедляется рост молодняка и т.п.
При балансировании аминокислотного питания необходимо знать потребности животных в аминокислотах и аминокислотный состав кормов.
Как правило, свиньям, овцам и птице нехватает лизина и метионина.
Лизин.
Эта незаменимая аминокислота играет одну из ведущих ролей в системе сбалансированного питания свиней и птицы. На потребность в лизине влияет уровень протеина в рационе. Чем больше уровень протеина, тем меньше потребность в лизине. Для индюшат лизина требуется больше, чем для цыплят.
Дефицит метионина вызывает снижение образования шерсти, заболевание дерматитами, нарушения в росте оперения, расклев птицей друг друга и т.п. Метионин – это моноаминокарбоновая серусодержащая аминокислота.
Роль метионина заключается в том, что он является донором метильных групп, способных участвовать в образовании многих соединений (креатина, адреналина и др.). Он также принимает участие в жировом и белковом обмене, синтезе витаминов (В12, никотиновая к-та) гормонов и ферментов.
Недостаток метионина приводит к жировой инфильтрации печени, которая приобретает глинистый оттенок, что легко диагностируется при вскрытии трупов птиц погибших в результате дефицита метионина.
Цистин – серусодержащая аминокислота, которая играет значительную роль в углеводном обмене, в окислительно-восстановительных процессах, обмене желчных кислот. Он также выполняет детоксикационную функцию. Без цистина невозможно образование кератина – строительного материала для оперения птицы. Вот почему недостаток метионина и цистина приводит к ухудшению оперения птицы.
Злаковые культуры (пшеница, кукуруза, овес, рожь) содержат очень мало метионина, а они часто являются главными компонентами комбикормов для птицы.
На современном этапе потребность птицы в аминокислотах можно определить как потребность ее в азоте незаменимых и заменимых аминокислот. По этой причине нормирование протеина в кормлении птицы осуществляется чаще всего не по переваримому протеину а по сырому, в котором содержание азота значительно выше чем в переваримом.
Избыточное количество аминокислот сопровождается повышенными потерями азота, оно не только нецелесообразно из позиций метаболических перегрузок в обмене веществ для птицы но и вредно, в особенности - избыток метионина.
Незаменимыми аминокислотами богаты корма животного происхождения – по этой причине они считаются более полноценными, чем корма растительного происхождения. Например, при 16 % протеина в рационе с 6 % корма животного происхождения обеспечивается потребность кур во всех незаменимых аминокислотах. Более того, отмечается избыток таких аминокислот как гистидин, изолейцин, фенилаланин, треонин и валин.
Следует также помнить что при недостатке в рационах витаминов А и В ухудшается использование большинства аминокислот.
По данным Тиллера 1 кг метионина может заменить 50 кг рыбной муки.
С увеличением уровня протеина в рационе увеличивается и потребность в лизине, а также в метионине с цистином. Но уровень протеина в рационе экономически более выгодно снижать на 15-20 % за счет более точного балансирования по аминокислотам.
Нормы суточной потребности в аминокислотах зависят от уровня продуктивности кур.
Так, при яйценоскости:
90 % потребность в лизине составляет 0,90 г;
85-90 %……………………….. 0,79 г
80 %……………………………….0,75г/гол/сут.
При недостатке в рационе одной из лимитирующих аминокислот продуктивность птицы определяется именно этой аминокислотой.
В качестве кормов, которыми можно балансировать рацион по аминокислотам, можно использовать соевый и подсолнечниковый шроты, рыбную и мясо-костную муку а также кормовые дрожжи.
Для того, чтоб правильно балансировать рацион по аминокислотам необходимо в первую очередь рассчитать индекс аминокислотной сбалансированности –ИАС.
ИАС – это соотношение содержания аминокислоты в рационе к норме потребности животного или птицы. Идеальный индекс равен единице. При недостатке аминокислоты индекс будет меньше единицы, а при избытке – больше.
Аминокислота, которая по ИАС находится в рационе в наименьшем количестве, называется первой лимитирующей. Менее недостающая аминокислота – второй лимитирующей и т.д.
После этого в рацион вводят первую лимитирующую – до нормы, затем – вторую , третью и т.д. Только в таком варианте следует ожидать прибавку продуктивности.
Например, в подсолнечниковом шроте первая лимитирующая – лизин. А в Перегретом шроте первой может оказаться метионин. В соевом шроте и в зерне боборвых культур – первая лимитирующая – метионин.
Часасто при пересушке кормов доступность и усвояемость аминокислот снижается. Доступность определяется скоростью и степенью ферментативного гидролиза белка до аминокислот. При пересушке епсилон-аминогруппа аминокислот образует с углеводами прочный комплекс, который недоступен для ферментов пищеварительной системы.
Правильное балансирование рационов по энергии и протеину, а также тщательное балансирование по незаменимым аминокислотам – один из основных способов экономного расходования кормов, повышения продуктивности животных и снижения себестоимости производства единицы продукции.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 35; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!