Орієнтовна структура раціонів для поросних свиноматок
| Сезон року | Корми | |||
| Тваринного походження | Концентровані | Соковиті (улітку зелені) | Трав’яне борошно | |
| Зимовий | 5 | 60-65 | 20-25 | 5-10 |
| Літній | 5 | 70-75 | 20-25 | - |
Необхідно стежити, щоб у раціоні поросних свиноматок не було мерзлих, гнилих і уражених грибами кормів, оскільки їх поїдання може спричинити аборти, передчасні роди і народження мертвих поросят.
Кормову суміш (добовий раціон) поросним свиноматкам краще згодовувати у вигляді зволоженої маси. Роздають її 2 рази на добу - вранці і ввечері, а за наявності в раціоні великої кількості соковитих і грубих кормів практикують триразову годівлю.
Напувають тварин досхочу чистою водою температурою не нижче 10°С. Холодна вода може стати причиною абортів.
За 7-10 днів до опоросу свиноматок переводять у заздалегідь очищені й продезінфіковані свинарники-маточники і поміщають в індивідуальні станки. Свинарник-маточник краще розділити на ізольовані бокси, Розраховані на утримання в кожному 30 свиноматок, які б одночасно (протягом 1-2 діб) опоросилися.
За 5-7 днів до опоросу раціон (даванка кормів) свиноматки поступово зменшують так, щоб на день родів згодовувати не більше половини добової даванки кормів. За цієї умови не перевантажується травний канал тварини, не здавлюються плоди і не стимулюється утворення молока. Одночасно застосовують прогулянки. За 5-6 год до початку опоросу свиноматок не годують, а лише напувають чистою свіжою водою.
|
|
|
До опоросу заздалегідь треба приготувати чистий рушник для витирання рук, 10%-й розчин йоду, чисту м'яку мішковину для обтирання новонароджених поросят, сухий ящик із м'якою підстилкою, відро з теплою водою, продезінфіковані ножиці для перерізання пуповини і нитки для її перев'язування, пристрій для дезінфекції рук після приймання кожного поросяти й обмивання зовнішніх статевих органів свиноматки після опоросу, фарбу (хімічний олівець) для мічення новонароджених, ваги із кліткою для зважування поросят.
За 2-3 доби до опоросу свиноматка починає непокоїтися, у неї набрякає й опускається вим'я, збільшуються та червоніють соски.
За 2-3 год до опоросу свиноматки непокояться, риються у підстилці, роблять із неї "гнізда", дуже часто лягають і знову встають, ходять по станку. У них з'являються потуги, які при нормальному опоросі повторюються через кожні 5-20 хв і супроводжуються появою нового поросяти.
Опорос триває близько 2-3 год (інколи до 6 год і більше). При значній його затримці потрібно стимулювати потуги підсаджуванням до сосків поросят і введенням свиноматці внутрішньом'язово 10-20 МО окситоцину або підшкірно 1 мл прозерину. Через 5-10 хв спостерігається посилення потуг.
|
|
|
Новонароджене порося беруть на руки, обережно й швидко очищають йому рот, ніс і вуха від слизу, що заважає нормальному диханню, мішковиною витирають насухо все його тіло, починаючи з голови. Потім на відстані 5-6 см від черева перев'язують ниткою пуповину й відрізають її за 1 -2 см від перев'язаного місця.
Місце зрізу змазують 10%-м розчином йоду. Після цього поросят поміщають у ящики із сухою, м'якою і теплою підстилкою. Потім їх підсаджують до свиноматки для ссання молозива.
Опорос вважається завершеним, якщо повністю вийшов послід. Після закінчення опоросу послід, обрізки пуповини, мертвонароджених поросят і підстилку видаляють із станка. Не допускають поїдання свиноматками посліду, оскільки це може призвести до поїдання ними поросят. Забруднені місця на тілі свиноматок обмивають теплою водою і насухо витирають. Після опоросу свиноматці дають 3-4 л теплої води або знежиреного молока.
Утримання і годівля підсиснкх свиноматокповинні забезпечувати високу молочність, збереження поросят та одержання на термін відлучення міцного, добре розвиненого молодняку. Також передбачається і підтримання нормального фізіологічного стану свиноматок.
|
|
|
У день опоросу і протягом 12-18 год після нього свиноматкам випоюють тільки теплу воду, а потім - рідку бовтанку, до складу якої входить ( не більше ) 500-800 г пшеничних висівок або вівсяної дерті, 30 - крейди та 20 г кухонної солі.
На другу добу після опоросу дають 1 кг висівок чи дерті і поступово, протягом 6-10 діб (залежно від молочності та стану вим'я у свиноматки) доводять раціон до норми. Швидке переведення свиноматок на повний раціон у перші дні після опоросу може призвести до утворення надмірної кількості молока, яке поросята нездатні виссати. Внаслідок цього свиноматка може захворіти на мастит.
Для поступового збільшення молочності протягом перших 10-15 діб після опоросу свиноматкам корми дають у вигляді рідкої бовтанки. За недостатньої молочності масажують вим'я, влітку згодовують більше зеленої маси, взимку — інших соковитих кормів.
Норми годівлі підсисних свиноматок визначають з урахуванням віку, живої маси, кількості поросят і тривалості лактаційного періоду. На 100 кг живої маси повинно припадати 1,5 корм. од. добового раціону свиноматки та додатково по 0,38 корм. од. на кожне порося, на 1 корм. од. - 100-110 г перетравного протеїну.
При концентратно-коренеплідному типі годівлі рекомендована така структура раціонів лактуючих свиноматок (табл. 3.)
|
|
|
3. Орієнтовна структура раціонів для підсисних свиноматок, %
| Сезон року | Корми | |||
| Концентровані | Соковиті (влітку зелені) | Тваринного походження | Трав’яне борошно | |
| Зимовий | 65-70 | 20-25 | 5 | 5 |
| Літній | 80-85 | 10-15 | 5 | - |
До складу добових раціонів підсисних свиноматок вводити, кг: до 3,5 ячмінної або кукурудзяної, 0,5 — горохової дерті 0,5 шроту чи макухи, 0,20-0,25 рибного або м'ясо-кісткового борошна, а за їх відсутності — 2-5 збираного молока, сколотин або сироватки. Кращі грубі корми — люцернове і конюшинове трав'яне борошно, соковиті — трава бобових, буряки, червона морква, картопля, гарбузи.
Запліснявілі, затхлі, гнилі й мерзлі корми давати підсисним свиноматкам не можна, оскільки це може негативно позначитися на якості молока і спричинити захворювання органів травлення у поросят.
Годують підсисних свиноматок не менше трьох разів за добу вологими мішанками та досхочу напувають.
Годівля молодняку свиней
У технологічному циклі виробництва свинини найскладнішим с вирощування поросят-сисунів. Вони дуже чутливі до несприятливих умов утримання та годівлі, їм властиві швидкий ріст та інтенсивний обмін енергії.
Із розрахунку на 1 кг живої маси у підсисний період добова потреба поросят в енергії (ОЕ) досягає 0,550 МДж (у дорослих тварин - 0,067-0,109 МДж).
Упродовж перших двох декад після народження з розрахунку на 1 кг живої маси у поросят відкладається 8-16 г, у 4-місячному віці - 3-4 г, у 10-місячному - лише 0,7-0,8 г білка.
Поросята відзначаються також інтенсивним мінеральним обміном: у перші декади після народження на 1 кг живої маси у них відкладається 0,3-1,0 г кальцію і 0,2-0,6 г фосфору, а в 5-місячному віці - відповідно 0,2-0,3 та 0,12-0,20 г.
На початку позаутробного періоду життя потреби поросят-сисунів у поживних речовинах зростають настільки, що навіть за високої молочності свиноматок уже в 4-5-денному віці вони не задовольняються за рахунок материнського молока.
У перші години після опоросу молозиво є єдиним кормом для поросят. Воно активізує функції травних органів новонароджених, сприяє створенню пасивного імунітету і запобігає виникненню шлунково-кишкових та легеневих захворювань. Тому вперше їх слід підпускати до свиноматки не пізніше як через 1,5-2,0 год після народження.
Під час першої годівлі треба правильно розподілити соски між поросятами: до передніх (перша, друга і третя пари), більш молочних, підсаджують слабших поросят, до середніх і задніх (четверта-шоста пари) - добре розвинених і жвавих. Важливо своєчасно привчити кожне порося до "свого" соска. Це сприяє спокійній їх поведінці, особливо в момент виділення молока.
При привчанні поросят до певних сосків перед першою годівлею їх мітять: на спинках ставлять порядковий номер і ряд сосків (верхній ряд: В1 В2, В3 і т.д., нижній: Н1, Н2, Н3 і т.д.). Підсаджують поросят до "своїх" сосків протягом доби. Потім вони вже здатні самостійно їх відшукати і ведуть себе під час годівлі спокійно.
Якщо у свиноматок у приплоді більше поросят, ніж сосків, то певну їх частину підсаджують до інших свиноматок, які опоросилися в цей день. Щоб свиноматка за запахом не відрізняла своїх поросят від чужих, тих і інших обприскують пахучою речовиною (слабким розчином креоліну або карболової кислоти) і тільки після цього підпускають до свиноматок. Крайній строк підсаджування - 3-4 доби після опоросу.
Протягом першого місяця з дня народження потреби поросят у поживних речовинах задовольняються на 85% материнським молоком і на 15% за рахунок підгодівлі. Упродовж другого місяця - відповідно на 30 і 70%.
Тому важливо якомога раніше почати підгодівлю поросят, беручи до уваги критичні періоди їх вирощування. Перший період — у перші 2-3 доби після народження, коли вони потрапляють у нове середовище з мінливою температурою та вологістю повітря. Другий - 5-7-а доба після народження, коли через дефіцит заліза у молоці матері в них може розвинутися анемія. Третій — послаблення у 10-денному віці пасивного імунітету, створеного в результаті споживання молозива, а також прорізування кутніх зубів (можливі шлунково-кишкові захворювання). Четвертий критичний період - термін відлучення поросят, коли вони позбавляються материнського молока і повністю переходять на споживання інших кормів.
Норми годівлі поросят визначають залежно від їх віку та живої маси.
Протягом перших днів життя поросята ссуть свиноматку 20-30 разів за добу, одержуючи за кожну годівлю по 15-25 г молока і тільки окремі, енергійніші, до 50-70 г. Усього за місяць лактації середня за молочністю свиноматка виділяє 250-300 кг молока, а багатомолочна - 400-600 кг і більше. Особливістю молоковиділення у цих тварин є те, що воно триває лише 30-40 секунд, хоча поросята масажують вим'я 7-10 хв. У момент віддачі молока свиноматки видають своєрідні звуки (прискорене рохкання). У деяких дорослих та дуже часто свиноматок-первісток, рефлекс молоковіддачі викликається важко. Це можна пояснити тим, що поросята слабко масажують вим'я, особливо кволі і не дуже розвинені. Внаслідок цього вони найчастіше залишаються голодними, хоча свиноматка має достатню молочність У такому разі рекомендується масажувати вим'я хоча б 3-4 дні, поки зміцніють поросята.
Інколи свиноматки під час годівлі поросят непокояться і не дають приплоду ссати. Це пояснюється тим, що деякі поросята перерослими іклами під час ссання й особливо у боротьбі за сосок травмують його. У таких випадках їх зуби потрібно видаляти на третину чи чверть висоти.
При утриманні поросят-сисунів особливу увагу приділяють температурі повітря в станку, оскільки вони мають недосконалий механізм терморегуляції — у них швидко знижується температура тіла. Переохолодження призводить до застудних захворювань і відходу поросят. Протягом першої декади життя температура повітря для поросят повинна бути 30-32°С, другої - 24-26 і третьої -22-24°С. Температурний режим підтримується за допомогою установки ІКУФ-ІМ. Температуру регулюють висотою підвішування ламп над підлогою. Якщо такі установки на свинофермі відсутні, то для поросят влаштовують "барліжки" (ящик із соломою, у якому знаходиться все гніздо). На 10-20-ту добу життя кнурців, непридатних для племінного використання, каструють. Зразу після народження єдиним кормом для поросят є молоко свиноматки. Потреба в мінеральних речовинах повністю не може бути забезпечена молоком матері, тому на 3-4-й день, а пізніше — на 12-15-й поросятам із метою профілактики анемії роблять підшкірні ін'єкції препаратів заліза (фероглюкину - 2 мл, феродекс - 1,50 або урзоферану - 5 мл. Для забезпечення потреби у солях заліза й міді можна застосовувати розчин із 2,5 г залізного та 1 г мідного купоросу на 1 л води для змочування сосків свиноматки. По 10 мл цього розчину на одне порося за добу можна давати з питною водою, а пізніше - з кормом.
Мінеральні добавки згодовують із спеціальних коритець із кількома відділеннями. В нього насипають потовчену крейду, кісткове борошно, червону глину, дернину, а також деревне вугілля. З третього дня у станок також ставлять корито із чистою свіжою (температура 12°С) питною водою, яку протягом дня замінюють не менше 5-6 разів.
Від 5-6-денного віку поросят починають привчати до споживання зернових та інших кормів. Поросят-сисунів підгодовують за певними схемами.
Рання підгодівля поросят концентрованими, грубими й соковитими кормами сприяє розвитку у тварин органів травлення, посиленню їх секреторної діяльності. Поросята, яких рано привчили по підгодівлі, краще розвиваються і збільшують приріст живої маси.
На 5-6-у добу поросятам дають підсмажене до коричневого кольору зерно ячменю, кукурудзи, гороху та вівса. Крім того, їм згодовують кашу з дерті та збираного молока. На промислових комплексах для підгодівлі поросят використовують сухі, збалансовані за всіма поживними і біологічно активними речовинами, комбікорми.
Із 5-6-го дня після народження поросятам рекомендується згодовувати ацидофілін, виготовлений з незбираного, а краще — збираного коров'ячого молока на спеціальній заквасці. Завдяки вмісту молочної кислоти він гальмує розвиток хвороботворних бактерій, запобігає захворюванням травного каналу. З 10-12 дня після народження поросят привчають до поїдання соковитих кормів - червоної моркви, буряків, гарбузів, які згодовують сирими після подрібнення.
Щоб зменшити витрати незбираного молока, можна приготувати його замінник. Для виготовлення 500 л замінника необхідне 30 кг горохового і 20 — ячмінного (просяного, вівсяного чи пшеничного) борошна, 2,5 — крейди та 2 кг кухонної солі, які добре перемішують і протягом 1 год запарюють у 240 л води. До суміші додають 210 л свіжого пастеризованого збираного молока, а при температурі близько 50°С - 12 кг рибного жиру, 60 г біоміцину, 10 - сірчанокислого заліза, 5 - сульфату міді, 10 - йодиду калію, 12 - калію перманганату і 9,5 г хлориду кобальту. Старанно перемішаний розчин згодовують протягом доби з розрахунку: 400 г на одне порося до 2-місячного віку.
Відлучення поросят. У більшості господарств України поросят відлучають традиційно у 60-денному віці, а на промислових комплексах і у багатьох спеціалізованих товарних господарствах передбачають і раннє відлучення приплоду в 21-45-денному віці
Техніка відлучення поросят. Раціон свиноматок за 4-5 діб до відлучення зменшують на 40-50 %: виключають з нього соковиті корми й обмежують споживання тваринами води. Перед відлученнях поросят свиноматок періодично випускають на прогулянки та розміщають в окремих станках з метою зменшення частоти ссання і привчання поросят до поїдання традиційних кормів.
Поросят краще відлучати одноразово: приплід залишають у станках, а свиноматок переміщують у приміщення для холостих тварин. Щоб запобігти захворюванню на мастит, високомолочних свиноматок підпускають до поросят: у першу добу після відлучення - 4-5 разів, другу - 3-4 і на 4-5-у добу - один раз.
Після відлучення (в перехідний період) протягом восьми днів рівень годівлі поросят обмежують, оскільки трапляються випадки, коли за вільного доступу до корму вони переїдають, внаслідок чого у них може виникнути розлад діяльності травних органів.
На 100 кг живої маси поросята потребують 5,5-6,0 корм. од. Раціон (доброякісні корми): із концентрованих - шеретований овес, ячмінь, горох, макуха, шрот, із соковитих — варена картопля, морква, буряки. Влітку дають траву бобових, а також корми тваринного походження: збиране молоко, м'ясо-кісткове та риб'яче борошно, кормові дріжджі. Годують поросят не рідше трьох разів на добу. При годівлі ремонтного молодняку важливо досягти високої швидкості його росту та не допустити ожиріння, що може призвести до порушення відтворної функції. Рівень годівлі має забезпечити за період вирощування середньодобовий приріст свинок 600, кнурців -650 г. На 100 кг живої маси свинки живою масою 40-80 кг повинні одержувати 4,4 корм, од., 80-120 кг - 2,8 корм.од.; кнурці - відповідно 5 і 3 корм. од. Ремонтний молодняк має одержувати 107 г перетравного протеїну на 1 корм. од.
До складу раціонів ремонтного молодняку вводять 60-85% концентрованих і 15-25 % соковитих (за енергетичною поживністю) кормів. Дуже важливо привчити тварин до поїдання кормів із високим вмістом клітковини: трав'яного борошна, зеленої маси, комбінованого силосу. Годують ремонтний молодняк 3 рази на добу.
Годівля кнурів-плідників
Основною метою годівлі кнурів-плідників є забезпечення їх нормальної статевої функції. Тварини повинні бути здоровими, мати заводську вгодованість і високу статеву активність. Як ожиріння, так і недостатня вгодованість негативно позначаються на статевій активності та якості спермопродукції. Дуже ожирілі кнури неохоче йдуть (або зовсім не йдуть) у парування, виділяють мало сперми низької якості.
Для визначення норм годівлі кнурів потрібно знати вік, живу масу, вгодованість та інтенсивність племінного використання.
Із розрахунку на 100 кг живої маси дорослим кнурам згодовують раціони цінністю 1,5 корм. од. та які містять 1,0-1,3 кг сухої речовини, молодим, відповідно, - 2 корм. од. та 1,0-1,7 кг сухої речовини. В раціоні має бути 120 г перетравного протеїну з розрахунку на 1 корм. од. При нестачі в раціоні повноцінного білка кількість сперми у кнурів різко зменшується й погіршується її якість. Це проявляється ще більшою мірою при підвищеному статевому навантаженні. Дорослим кнурам, яких тривалий час не використовують для парування, норму годівлі зменшують на 10-20 % щоб запобігти їхньому ожирінню.
Раціони та їх структура залежать від інтенсивності використання кнурів,
Тип годівлі кнурів у всіх зонах повинен бути концентратним. їм дають суміш концентрованих кормів (овес, ячмінь, кукурудза, горох, макуха або шрот). Соковиті корми (коренебульбоплоди, комбінований силос) згодовують у невеликій кількості. Із зелених кормів використовують люцерну, конюшину, горох, вико-вівсяну суміш. Обов'язково в раціони вводять корми тваринного походження (збиране молоко, риб'яче і м'ясо-кісткове борошно).
Кнурів годують 2-3 рази за добу густими вологими мішанками (1:1 або 1:1,5) і напувають досхочу, їм не можна давати гнилі, морожені та запліснявілі корми.
Для кнурів щодня організовують прогулянки по коловій доріжці на відстань 1,5-2 км, а влітку обов'язково випасають на пасовищах й утримують у літніх таборах. Активний моціон зміцнює здоров'я і підвищує статеву активність тварин. Щоб запобігти взаємному травмуванню, ікла в усіх кнурів спилюють, їм також Регулярно розчищають і обрізують копита.
Відгодівля свиней
Відгодівля - це нормована годівля тварин, призначених на м'ясо. Її метою є одержання в найкоротший термін запланованого приросту живої маси свиней за рахунок інтенсивного нагромадження структурних і резервних речовин (білок, жир та ін.) при економному витрачанні кормів. Кількість свиней на відгодівлі становить найбільшу частку поголів'я товарної ферми. Вони споживають близько 70% загальної кількості кормів. Тому рентабельність свинарства значною мірою визначається якістю відгодівлі тварин Основними факторами, що визначають ефективність відгодівлі, є порода, здоров'я, вік та умови утримання і годівлі тварин.
За вимогами Державного стандарту, залежно від віку, живої маси типу відгодівлі й товщини шпику свині, призначені для забою поділяють на п'ять категорій: свині беконні, свині м'ясні, свині жирні, поросята-молочники.
Розрізняють такі типи відгодівлі свиней: м'ясна та її різновид -беконна відгодівля, відгодівля дорослих свиней до жирних кондицій.
М'ясна відгодівля.У практиці свинарства нашої країни м'ясна відгодівля найпоширеніша. На відгодівлю ставлять молодняк у 3-4-місячному віці при досягненні живої маси 30-40 кг. Відгодовують тварин залежно від прийнятої технології до живої маси 100-120 кг. При цьому товщина шпику на рівні 6-7-го грудних хребців не повинна перевищувати 4 см. Для відгодівлі придатний молодняк усіх порід та їхні помісі. Як правило, молодняк порід м'ясного напряму продуктивності відгодовують до досягнення живої маси 110-120 кг, м'ясо-сального - 100-110, сального - 90-100 кг. Саме відгодівля до таких вагових категорій економічно найефективніша.
При м'ясній відгодівлі метою є одержання від молодняку високого приросту і м'ясних туш із соковитим ніжним м'ясом та невеликою кількістю щільного підшкірного сала.
Найвигідніша м'ясна відгодівля тоді, коли абсолютний приріст живої маси становить 100-120 кг у 6,5-7,5-місячному віці при витраті на 1 кг приросту не більше 4,0-4,4 корм. од.
Через нестачу кормів у багатьох господарствах свиней відгодовують при низьких середньодобових приростах живої маси, внаслідок чого подовжується строк відгодівлі, збільшуються витрати на виробництво свинини. Крім того, подовження строків відгодівлі за умов неповноцінної годівлі негативно впливає на якість свинини, оскільки вона стає грубою та жирною. Якість туш, тобто вміст у них м'яса і сала, змінюється залежно від віку, рівня годівлі та умов утримання тварин. У складі приросту живої маси молодих свиней частка води значна у результаті того, що ріст маси тіла у молодому віці відбувається, в основному, за рахунок м'язової тканини, яка включає 70% води. При збільшенні в складі приросту частки жиру вміст води знижується, енергетичність свинини підвищується. Молодняк, одержаний від схрещування двох порід свиней і більше, при інтенсивній відгодівлі проявляє значно вищий приріст, як правило, з меншими витратами кормів і в коротші строки досягає живої маси порівняно з вихідними породами. Молодняк при м'ясній відгодівлі годують за науково обгрунтованими нормами.
В Україні залежно від кліматичних та господарських умов склалися такі типи годівлі свиней: концентратний, концентратно-картопляний, концентратно-коренеплодний, концентратно-силосний, відгодівля з використанням харчових відходів. Тип годівлі визначають за структурою раціону.
Концентратний тип годівлі поширений у зонах, де переважає виробництво зернових культур, та на великих свинарських підприємствах незалежно від місця їх розташування. Зернові корми краще згодовувати у вигляді спеціальних комбікормів, які забезпечують одержання максимального приросту. Такі корми виробляють на спеціалізованих комбікормових заводах або за спрощеною рецептурою безпосередньо в господарствах.
Концентратно-картопляний тип годівлі практикують у Білорусі, на заході Росії та України, де вирощують велику кількість картоплі. Картопля є добрим вуглеводистим кормом, органічна речовина якого засвоюється на 90%, але бідним на протеїн, мінеральні речовини і вітаміни.
У зв'язку з тим, що картопля містить мало білка, в раціони необхідно вводити високопротеїнові корми — горох, макуху, відвійки, рибне та м'ясо-кісткове борошно, а для кращого забезпечення вітамінами — трав'яне борошно з бобових культур, у літній період - зелену масу,
Згодовують картоплю в запареному та розім'ятому вигляді в суміші з концентрованими кормами. При великих даванках картоплі свиней рекомендується годувати не менше трьох разів за добу.
У районах, де вирощують велику кількість цукрових буряків, частину їх використовують для годівлі свиней в натуральному вигляді, як компонент у комбінованому силосі та в сухому вигляді. Крім коренеплодів, використовують також гичку буряків.
Сухі цукрові буряки можна використовувати як концентрований корм у суміші з ячмінною чи кукурудзяною дерло.
Враховуючи недостатній вміст у цукрових буряках протеїну, кальцію, фосфору та вітамінів для балансування зерново-бурякових Раціонів за цими речовинами рекомендується використовувати спеціальні біково-мінерально-вітамінні добавки (БМВД).Оскільки при зберіганні вони втрачають поживність, їх доцільно згодовувати в натуральному вигляді восени та в першій половині зими. У другій половині зими та весною - у складі комбінованого силосу.
Напівцукрові та кормові буряки також можна використовувати при м'ясній відгодівлі, але менш ефективно через порівняно низьку поживность коренеплодів.
Беконна відгодівля.Це особливий вид м'ясної відгодівлі, при якому до якості продукції (до добраних тварин та кормів) ставлять певні вимоги.
Беконом називають свинину, одержану від молодих тварин і виготовлену у вигляді спеціально оброблених та просолених особливим способом напівтуш, з яких видалені хребет і лопатки. М'ясо рівномірно пронизане прошарками жиру (так зване мармурове). Виготовляють бекон на спеціальних фабриках або в особливих цехах великих м'ясокомбінатів.
Для беконної відгодівлі добирають тварин які характеризуються скороспілістю і в 3-місячному досягають живої маси 25-30 кг. Перевагу надають свиням з розтягнутою середньою частиною тулуба, скільки із середньої частини туші одержують бекон вищого сорту (бекон із лопаткової ділянки й окорока гірший за якістю). Закінчують відгодівлю при досягненні тваринами 6-7-місячного віку та живої маси 90-100 кг. Для цього молодняк потрібно годувати за нормами з розрахунку одержання середньодобового приросту 400-500 г на початку і 600-700 г у кінці відгодівлі. На 1 корм. од. раціону повинно припадати перетравного протеїну на початку відгодівлі 120-140 г, а в її кінці -90-100г.
Від підсвинків, які досягай у 5-місячному віці живої маси 75-90 кг, одержують надто водянисте м'ясо, яке непридатне для виготовлення якісного бекону та тривалого його зберігання. Якщо зазначеної маси тварини досягають у 9-10-місячному віці і старше, то м'ясо стає грубим, з нього можна одержати тільки бекон II сорту. Для виробництва бекону непридатні пізньоспілі свині, молодняк, що затримався в рості, некастровані або кастровані в 3-4-місячному віці кнурці, поросні та ті, що опоросилися, свиноматки.
На якість бекону значною мірою впливають також певні корми. За два місяці до забою в структурі раціонів тварин слід максимально збільшити частку тих кормів, які поліпшують якість продукції - ячменю, гороху, проса, коренеплодів, трави бобових рослин, відвійок, сколотин, молочної сироватки. Економічно вигідна беконна відгодівля молодняку на пасовищі при інтенсивній підгодівлі концентрованими кормами та побічними продуктами переробки молока.
Особливу увагу необхідно приділяти забезпеченню молодняку повноцінним протеїном. Беконну відгодівлю молодняку, як і м'ясну, можна організовувати на концентратних та концентратно-коренеплідних раціонах.
У районах українського та білоруського Полісся беконний молодняк відгодовують на раціонах, в складі яких концкорми становлять 60-70%, а інша частина раціону складається з картоплі, коренебульбоплодів та зелених кормів.
Як уже зазначалося при беконній відгодівлі насамперед необхідно враховувати вплив окремих кормів на якість продукції. Кращий бекон одержують при відгодівлі молодняку комбікормом, до складу якого входять ячмінь, жито, просо. Дуже якісним кормом, що підвищує щільність сала і забезпечує одержання бекону з доброю мармуровістю, є горох. Дуже добре на якість свинини впливають відвійки. При їх використанні одержують бекон високої якості. Комбікормові заводи виготовляють спеціальні комбікорми для беконної відгодівлі.
Відгодівля свиней до жирних кондицій.До жирних кондицій відгодовують вибракуваних молодих та дорослих свиноматок і кнурів. При правильній організації така відгодівля достатньо ефективна і високорентабельна, що дає можливість одержувати свинину без значних витрат дорогих кормів.
Дорослі вибракувані тварини при інтенсивній відгодівлі здатні за 2,6-3,0 міс збільшувати свою початкову масу на 50-60% при середньодобових приростах 800-1000 г.
Головна мета відгодівлі свиней до жирних кондицій -нагромадження у тілі тварин жиру, для чого їх відгодовують в основному вуглеводистими кормами. Для дорослих відгодовуваних свиней певною мірою достатньо, коли в раціоні на 1 корм. од. буде припадати 60-70 г перетравного протеїну. При відгодівлі свиней до жирних кондицій в раціони можна вводити досить різноманітні корми - зерно і зернові відходи, картоплю, буряки, комбінований силос, трав'яне борошно, траву, відходи переробки рослинної сировини (картопляна м'язга, жом, барда тощо).
Вплив кормів на якість свинини. Всі корми за впливом на якість свинини поділяють на три групи.
Перша група - це корми, що сприяють одержанню свинини високої якості. Із зернових до них відносять ячмінь, пшеницю, жито горох, люпин, просо; із соковитих - моркву, цукрові, напівцукрові та кормові буряки, гарбузи, комбінований силос; із зелених - люцерну, конюшину, сераделу, еспарцет, вико- та горохово-вівсяні суміші; з кормів тваринного походження збиране молоко, сколотини, сироватку, м'ясне й м'ясо-кісткове, у невеликій кількості — риб'яче борошно. Вони також послаблюють негативну дію деяких інших кормів.
Друга — гречка, пшеничні висівки, картопля, патока, картопляна м'язга. При відгодівлі свиней винятково на цих кормах одержують м'яке сало та несмачну свинину. Якщо раціони свиней на 50-60% (за енергетичною поживністю) складаються з кормів другої групи, а іншу частину становлять корми першої, то одержують м'ясо доброї якості.
До третьої - відносять корми, які різко погіршують якість м'яса і сала з причини високого вмісту рослинних жирів та сильного специфічного запаху. До таких кормів відносять сою, кукурудзу, овес, макуху, шроти, барду, рибу та борошно з неї (при великих дозах), відходи рибної промисловості. При застосуванні в раціонах відгодовуваних свиней значної кількості наведених кормів одержують свинину дуже низької якості, що непридатна для консервування та тривалого зберігання.
Якщо корми цієї групи в раціоні становлять не більше 25% (за енергетичною поживністю) і не менше 50% припадає на корми першої групи, то можна одержувати м'ясо досить доброї якості (для цього за два місяці до забою корми третьої групи з раціону вилучають).
У зв'язку з переходом економіки України на ринкові відносини значення якісних характеристик м'яса буде постійно зростати, тобто якість продукту буде зумовлювати ціну на нього й економічні показники виробництва продукту.
Якщо у концентрованому кормі міститься більше 1/3 кукурудзи, то свинина стає маслянистою. Невелика кількість коренеплодів позитивно впливає на якість свинини; згодовування їх у великій кількості збільшує період відгодівлі і надає м'якості шару шпику. Варена картопля в помірних даванках надає свинині щільності, білого кольору та приємного смаку. При посиленій годівлі буряками дещо сповільнюється процес відгодівлі, а шпик у ділянці хребта стає значно м'якшим, ніж при годівлі зерном та збираним молоком. Використання м'ясо-кісткового борошна при посиленій годівлі буряками негативно впливає на консистенцію і вигляд свинини. Годівля харчовими відходами також значною мірою-негативно впливає на якість свинини.
Особливе значення має протеїнова підгодівля тварин. Встановлено, що збиране молоко є найбагатшим протеїновим кормом якщо необхідне виробництво свинини найвищої якості (за смаком, чистотою, кольором та щільністю консистенції).
Свині, які одержують у вигляді протеїнової підгодівлі сироватку, розвиваються так само добре, як і при підгодівлі збираним молоком, і від них одержують свинину доброї якості.
У разі заміни відвійок рибним борошном слід пам'ятати, що коли в останньому міститься більше 7% жиру, то воно зовсім непридатне для відгодівлі свиней.
При годівлі свиней із застосуванням риб'ячого борошна, яке містить близько 2% жиру, одержують свинину незадовільної якості. Але знежирене риб'яче борошно при невеликих даванках не погіршує якості свинини. Бекон від свиней, що годували таким борошном, майже не відрізняється від бекону тварин, які одержували у вигляді протеїнової підгодівлі збиране молоко. Якщо при дослідженні ні в одній із проб бекону від свиней, яким давали збиране молоко, не було виявлено неприємного смаку, то в деяких пробах бекону від тварин, яким згодовували дуже знежирене риб'яче борошно, спостерігався рибний присмак і саме у тих випадках, коли свиням у великих кількостях згодовували соковиті корми. Навіть у випадках, коли риб'яче борошно не використовували після досягнення підсвинками живої маси 60 кг, уникнути його негативного впливу на якість бекону не вдалося.
Проте слід зазначити, що коли при годівлі свиней дуже знежиреним риб'ячим борошном досягнуті добрі результати, можливість погіршення якості свинини не виключена.
Значною мірою на смак свинини впливає згодовування дрібної риби та відходи рибопереробної промисловості. М'ясо свиней, які одержували до 30-40 кг відходів рибопереробної промисловості, в деяких випадках може мати присмак риби навіть при забої після досягнення живої маси 90 кг. При дослідженні впливу корму та режиму годівлі на якість свинини слід звертати увагу не лише на консистенцію шпику, а й на колір свинини, оскільки невластивий м'ясу колір часто супроводжується м'якою консистенцією продукту, причому частіше спостерігається у свиней при годівлі в холодних приміщеннях.
Одним з поліпшуючих якість свинини кормом є харчовий цукор. Підгодівля цукром завжди підвищує якість свинини. Якщо в останню добу перед забоєм свині згодувати 1-2 кг цукру чи меляси, то свинина матиме свіжий і приємний смак, а трішки просолена — приємний аромат. На результати відгодівлі значною мірою впливає вітамін В12, який міститься в кормах тваринного походження (в рослинних кормах він зазвичай відсутній).
При застосуванні антибіотиків специфічних продуктів життєдіяльності мікроорганізмів, тварин і рослин, що мають протимікробну дію (у звичайних кормах вони відсутні), у годівлі молодих свиней, особливо взимку, приріст живої маси значно підвищується, а витрати кормів зменшуються. Використання антибіотиків влітку та при повноцінній годівлі менш ефективне.
Механізм дії кормових антибіотиків ще остаточно не з'ясований. Більшість дослідників вважають, що безпосередньої участі в обміні речовин антибіотики не беруть, а лише впливають на нього опосередковано, стимулюючи чи гальмуючи розвиток різних мікроорганізмів, які знаходяться в травному каналі. Відзначають, що при вживанні антибіотиків свині п'ють багато води і швидко жиріють.
Найчастіше в свинарстві використовують ауреоміцин стрептоміцин, тетраміцин, пеніцилін; рідше — біовіт-40 та біовітін-80 (біоміцинові препарати).
у годівлі свиней також слід широко використовувати дешеві відходи, які одержують при приготуванні лікарських антибіотиків. З раціону свиней антибіотики вилучають за 1,5 міс до забою.
Лекція 11
Тема: Годівля коней
Зміст лекції (анотація)
Характеристика біологічних і господарських особливостей коней. Нормування годівлі коней різних вікових, статевих груп залежно від фізіологічного стану й характеру використання. Раціони, режим і техніка годівлі тварин. Вимоги до кормів для коней.
План лекції:
1.Біологічні особливості та потреба коней в енергії, поживних речовинах і вітамінах.
2.Нормування годівлі та раціони для коней.
3.Підготовка кормів до згодовування, режим і техніка годівлі й напування коней.
Список додаткової літератури:
1. Вирощування ремонтного молодняка сільськогосподарських тварин / І.І.Ібатуллін, А.І.Сривов, Л.М.Цицюрський та ін.; За ред. Б.М.Гопки - К.: Урожай, 1993. - 248 с.
2. Конярство / Б.М.Гопка, П.М.Павленко, О.А.Калантар, В.М.Клок. - К.: Урожай, 1991. - 216 с.
3. Куна Т. Дж. Кормление лошадей. - М.: Колос, 1983. - 352 с.
Мета лекції: надати допомогу студентам у засвоєнні понять про біологічні особливості та особливості господарського використання коней. Зосередити увагу на питаннях нормування годівлі та особливостях використання певних кормів у годівлі коней залежно від віку, статі, виробничого призначення тощо.
Лекція повинна вирішувати такі основні завдання - зосередити увагу студентів на особливостях будови і функцій органів травлення коней; пояснити й обгрунтувати залежність потреб тварин у енергії, поживних та біологічно активних речовинах від характеру використання (механічна робота), живої маси, віку, вгодованості, фізіологічного стану (жеребність, лактація); дати характеристику раціонів, режиму і техніки годівлі коней.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 57; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!