Підготовка кормів до згодовування, режим, техніка годівлі та напування коней
Для годівлі коней використовують різноманітні корми, які певним чином мають бути підготовлені і згодовані у визначеному режимі й послідовності.
Так, сіно із бобових культур доцільно згодовували у суміші із злаковим. До його поїдання коней привчають поступово, оскільки воно може викликати здуття та коліки. Його дають у натуральному вигляді без підготовки. Проте сіно, яке під час тривалого зберігання залежалося, перетрушують і перед згодовуванням тваринам змочують солоною водою.
Коні охоче поїдають вівсяну, просяну, ячмінну солому, гірше — солому озимих злаків, її можна подрібнити (січка завдовжки 3-5 см); запарювати (ошпарювати окропом і витримувати закритою до 8 год); здобрювати свіжою бардою, розбавленою у воді мелясою; змішувати з подрібненими коренеплодами, зволоженими концкормами, силосом, жомом.
Полову краще використовувати у запареному вигляді в суміші з подрібненими коренеплодами чи іншими кормами. Остисту ячмінну полову коням не дають.
Для коней усіх вікових груп найкращим концентрованим кормом є овес. Зерно вівса містить авенін, холін, глікоколь, які позитивно впливають на фізіологічний стан тварин. Коням також згодовують зерно ячменю та кукурудзи, обмежено використовують пшеницю, рідко - жито і тритикале (останні два корми часто можуть бути уражені ріжками (плісенню), токсини яких викликають аборти у кобил. У зерні жита міститься антифермент 5-п-алкіл-резорцинол ("фактор жита"), під дією якого пригнічуються процеси бродіння та знижується перетравність поживних речовин.
|
|
|
Зернові корми тваринам згодовують у плющеному або подрібненому вигляді.
Обережно у годівлі коней слід використовувати зерно бобових, оскільки після його поїдання можуть виникати запори і здуття. До такого зерна тварин привчають поступово, згодовуючи після подрібнення або плющення у суміші з іншими кормами.
Також для коней виготовляють комбікорми за певними рецептами (для окремих груп тварин).
Коням згодовують миті (цілі чи подрібнені) моркву, кормові та цукрові буряки, брукву, турнепс, картоплю (сиру і варену), силос (для жеребних кобил небажано). Використовують також і відходи - макуху, жом (краще сухий), мелясу (до 1,0-1,5 кг за день), гідрол, глютен, клейковину, м'язгу, барду тощо.
Коням дають лише свіжоскошену (незлежану) траву. На пасовищах тварин можна утримувати цілодобово.
Коні дуже вибагливі до якості питної води. Для напування використовують тільки доброякісну воду. На 1 кг сухої речовини раціону потрібно в середньому 3 л води. Середньодобова потреба дорослого коня у воді становить 45, при важкій роботі у спеку – до 80 л. Влітку тварин напувають 3-4, взимку 2-3 рази за добу. Не можна напувати їх водою температурою нижче 6° С. Для підігрівання в стайнях її наливають у спеціальні місткості.
|
|
|
Краще напувати коней перед годівлею, особливо перед роздаванням концентрованих кормів, оскільки вода надходить у, кишечник майже не затримуючись у шлунку. З нього захоплюється частина корму, перетравність поживних речовин знижується, виникають коліки. Особливо слід уникати напування після годівлі в тому разі, коли згодовували зерно жита, ячменю, зернобобових, яке перетравлюється гірше, ніж інші концкормами.
Не можна давати багато води спітнілим від роботи (розгаряченим) коням, бо після цього у них запалюються копита (настає опій), виникають застудні захворювання, можливі аборти. Щоб цього не сталося, спітнілим тваринам для вгамування спраги можна дати 3-4 л води, випоюючи її повільно, невеликими ковтками. Для цього коней не розгнуздують і у відро з водою кладуть трохи сіна чи трави. Після напування гарячих тварин потрібно зразу ж пускати в роботу (рух) протягом 30-40 хв, не даючи їм перепочинку. Краще після роботи коням згодовувати спочатку трохи сіна, потім, коли вони відпочинуть і охолонуть (50-60 хв), напоїти їх і лише після цього дати концкорми. В період важких робіт у спеку доцільно напувати коней трохи підсоленого водою (40-60 г кухонної солі на 10 л води), що сприяє її утриманню в організмі.
|
|
|
Лекція 12
Тема: Годівля сільськогосподарської птиці
Зміст лекції (анотація).
Особливості травлення та обміну речовин у птиці. Потреби птиці у кормах. Особливості нормування і способи годівлі птиці різних видів. Контроль годівлі птиці.
План лекції:
1.Особливості живлення птиці.
2.Нормування й способи годівлі птиці.
3.Особливості годівлі птиці окремих видів.
Список літератури:
1. Архипов А. Рационально использовать протеин // Птицеводство. -1996.-№ З-С. 36-38.
2.Ермакова В.И. и др. Рекомендации по нормированию кормления сельскохозяйственной птицы. - Сергиев Посад, 1992. - 65с.
3.Кормление птицы: Справочник / В.Н.Агеев, И.А.Егоров, Т.М.Околелова, П.Н.Паньков. - М.: ВО «Агропромиздат», 1987. - 192с.
4.Околелова Т.М. Кормление сельскохозяйственной птицы. - М.: ВО «Агропромиздат», 1990. - 286 с.
5.Программн нормированного кормления птицн (справочно- методическое руководство). -Днепропетровск: Арт-Пресс, 1999. – 166 с.
6.Селл Дж.. Л. Потребности птицы в питательных веществах. - М.: "Колос", 1977.-283с.
7.Фелтвелл Р., Фокс С. Практическое кормление птицы. - М.: "Колос", 1983.-257с.
|
|
|
Додаткова література:
1. Сассон А. Биотехнология: свершения и надежды. – М.: Мир, 1987;
2. Туревич В.И. Страусоводство. История, теория, практика. – М.: Колос, 2000. – 224 с.
3. Куликов Л.В. Суперптица будущего// Птицеводство. – 1995. - № 5. С. 40-41.
4. Куликов Л.В. Страусы на снегу// Птицеводство. – 2000. - № 1 15. Водяников В., Галкин С., Арьков А. Будем разводить страусов// Птицеводство. – 2000. - № 3. – С. 31-32.
5. Туревич В.И. Продукты страусоводства// Аграрная политика. – 2000. - №3.
6. Бевольская М.В. Размножение страусов: Гнездование. Яйцекладка. Инкубация. – К.: Логос, 2004. – 239 с.
7. Фисинин В.М., Отрыганьев Г.К. Птицеводство сегодня и завтра. – 1987.
8. Кочиш И.И., Петраш Г.М., Смирнов С.Б. Птицеводство. – М.: Колос, 2003.
Мета лекції. Зорієнтувати студентів на вивчення фізіологічних особливостей живлення птиці, визначення її потреб в енергії, поживних і біологічно активних речовин, а також на нормуванні і способах годівлі птиці різних видів та груп виробничого призначення.
Лекція повинна вирішувати такі основні завдання: надати допомогу студентам у засвоєнні понять про сучасні принципи нормування і застосування способів, а також контролю годівлі птиці.
Особливості живлення птиці
Птиця має багато біологічних і господарських особливостей, не властивих сільськогосподарським тваринам, що належать до класу ссавців. Вона відрізняється від останніх екстер'єром, будовою органів травлення, рівнем перетравлювання корму, високою інтенсивністю обміну речовин, особливостями функції розмноження, здатністю до більш високої оплати корму продукцією. Наприклад у середньому суха речовина яєчної маси курки, одержаної від неї за рік, перевищує її живу масу в 2,5-3,0 раза (суха речовина молока корови, одержаного за рік, не перевищує її власну масу).
У птиці відсутні зуби. Міжщелепна й нижньощелепна кістки в процесі еволюції видозмінилися на дзьоб із роговим чохлом.
У ротовій порожнині корм змішується з водою та слиною багатою на муцин, і після проковтування потрапляє в зоб. Там він також змішується з водою, слиною, муцинумісним секретом стравоходу та зобу й піддається частковому впливу ферментів (амілаз і протеаз); рН вмісту зобу - 4,5-5,8. За цих умов створюється середовище для життєдіяльності бактерій, що беруть участь у розщепленні складних органічних речовин корму. Місткість зобу обмежена (у курей 100-120 г корму), а тривалість перебування корму в ньому не перевищує 1,0-1,5 год.
Зернові корми подрібнюють з метою збільшення площі стикання їх поживних речовин з травним соком. Речовини швидше гідролізуються й краще використовуються порівняно з речовинами цілого зерна.
Вміст зобу із стравоходу надходить до залозистого шлунка, в якому міститься пепсин, соляна кислота, сичужний фермент та муцин. Величина рН залозистого шлунку у курей і качок становить відповідно 4,7-3,6 та 3,4.
У залозистому шлунку корм переміщується з травним соком, а потім надходить до м'язового шлунку. У ньому кормова маса перетирається кутикулою й дрібними камінцями, перемішується з секретом залозистого і м'язового шлунків та їх мікрофлорою.
Кисле середовище м'язового шлунка (рН 3,9 - 2,6 у курей, 2,3 -у качок) сприяє розщепленню легкоперетравних білків до поліпептидів. Тут також триває гідроліз вуглеводів під дією ферментів мікрофлори.
М'язовий шлунок випорожнюється рефлекторно при відкриванні пілоричного сфінктера. Кормова маса надходить у дванадцятипалу кишку, потім у відділ кишечнику, де хімус змішується з його соками та соком підшлункової залози й жовчю. Це сприяє подальшому розщепленню основних поживних речовин корму: пептонів, поліпептидів і білків під дією протеаз - до амінокислот; складних вуглеводів під дією інвертаз та амілаз - до моноз; жирів під впливом ліпаз - до гліцерину і жирних кислот.
У тонкому відділі кишечнику білки потрапляють під дію пепсину та хімозину шлункового соку і в клубовій кишці – протеаз соку підшлункової залози. Протеїн кормів тваринного походження перетравлюється на 85-95%, рослинного - на 80-85%.
Вуглеводи розщеплюються до моносахаридів під впливом амілази соку підшлункової залози й амілази жовчі; на жир у дванадцятипалій кишці діють жовч і панкреатичний сік. У результаті утворюються моногліцериди, гліцерин та жирні кислоти.
У сліпій кишці триває розщеплення вуглеводів, білків і жирів під дією залишкових ферментів тонкого відділу кишечнику і ферментів мікроорганізмів. Останні розщеплюють целюлозу. Але їх роль у перетравлюванні невелика, оскільки в сліпу кишку потрапляє лише незначна частина хімусу.
Швидкість просування хімусу травним каналом залежить, в основному, від способу годівлі птиці та розміру часток корму. При сухому способі годівлі (повнораціонний розсипний комбікорм) кормові маси проходять через травний канал курчат і курок-несучок за 3-4 год.
Продукти розщеплення білків і вуглеводів, вода, мінеральні речовини й вітаміни всмоктуються у тонкому відділі кишечнику. Зокрема вода і азотовмісні речовини всмоктуються у сліпій кишці (в сліпих відростках).
Всмоктування насичених жирних кислот (пальмітинової і стеаринової) поліпшується за присутності ненасичених кислот. Зважаючи на таку закономірність, ефективність використання жирів можна підвищити, ввівши до складу раціону птиці складники з певним (3:2) співвідношенням насичених і ненасичених кислот.
Інтенсивність всмоктування кальцію залежить від форми його сполук, а також наявності жовчі та вітаміну Вз.
На всмоктування та використання фосфору впливає рівень надходження кальцію.
Неперетравлена частина корму нагромаджується у прямій кишці і виділяється через клоаку у вигляді посліду (кал і сеча). З сечею виводяться солі сечової кислоти.
На поживні речовини в організмі птиці бактерії діють тільки в сліпих відростках (до них потрапляє 10-15% кормової маси). Це означає, що вони суттєво не впливають на засвоєння целюлози та амідів.
У птиці відсутній фермент лактаза, який розщеплює молочний цукор. Тому молоко згодовують тільки в сквашеному вигляді (цукор перетворився у легко засвоювану молочну кислоту).
Порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами, птиця відзначається більш високою скороспілістю і рівнем інтенсивності обмінних процесів, їм властива висока температура тіла (40-42°С) значна рухливість, швидкий розвиток молодняку.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 30; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!