Біологічні особливості та потреба коней в енергії, поживних речовинах і вітамінах
Коней використовують як робочих та як продуктивних тварин: переважно для транспортних робіт, у кінному спорті, виставах і циркових атракціонах тощо, а також для виробництва кумису й м'яса. Коні є також донорами в біологічній промисловості для виготовлення профілактичних та лікувальних препаратів для суспільної та ветеринарної медицини.
За будовою і функціями системи органів травлення коні, як тварини з однокамерним шлунком, ближчі до свиней, ніж до жуйних. Але вони мають і певні видові особливості будови та функції зазначеної системи органів.
У коней добре розвинений товстий відділ кишечнику (насамперед сліпа кишка, що майже удвічі більша за об'ємом, ніж шлунок).
Загальна місткість шлунка й кишечнику дорослого коня становить у середньому 250, корови 350 л; довжина кишечнику, відповідно, 30 та 50 м. Шлунок за місткістю відносно менший. Залежно від віку тварини його об'єм може коливатися від 6 до 16 л. Тому коней годують частіше, ніж тварин інших видів. Згодовування коням великих кількостей об'ємистих кормів може стати причиною погіршення дихання і роботоздатності тварин. У окремих випадках надмірне споживання корму може викликати у коней захворювання і навіть розрив шлунка.
Кінь має добре розвинені жуйні м'язи і міцні зуби, в результаті чого, поїдаючи грубі та зернові корми, він їх добре подрібнює та пережовує. При пережовуванні кормів у коней виділяється багато слини, що полегшує їхнє проковтування (на 1 кг з'їденого сіна чи соломи коні виділяють 4, а зерна - 2 кг слини). Добова кількість слини у дорослих тварин становить при згодовуванні соковитих кормів 5-8 л, сухих - 40-50 л.
|
|
|
Зволожена слиною кормова маса відносно швидко просувається через шлунок до тонкого відділу кишечнику. Інколи це відбувається навіть раніше, ніж кінь закінчить поїдання разової даванки корму.
Зважаючи на зазначені фізіологічні особливості, коням згодовують корми невеликими порціями, не рідше як 3-4 рази за добу.
У перетравлюванні поживних речовин основну роль відіграють і товстий відділи кишечнику коня (перший становить близько третини місткості всього травного каналу).
У тонкому відділі на ділянці за входом проток підшлункової залози та жовчної протоки механізм травлення і всмоктування поживних речовин у коней такий же самий, як і в інших видів сільськогосподарських тварин.
Сліпа кишка коня щільно заселена мікрофлорою, за життєдіяльність якої розщеплюється частина клітковини з утворенням молочної, оцтової, масляної і вугільної кислот, метану та водню.
Частково тут розщеплюються й білки з утворенням амінокислот, низькомолекулярних жирних кислот та аміаку. Перетравлювання поживних речовин у сліпій кишці коня відбувається шляхом подальшим їх гідролізом власними ферментами, що розпочався ще в тонкому відділі кишечнику.
|
|
|
У товстому його відділі закінчується мікробіальне розщеплення целюлози, білків і жирів, синтезуються деякі вітаміни (групи В, вітамін К). Але оскільки здатність стінки товстого відділу кишечнику до всмоктування гірша, ніж тонкого, значна кількість продуктів розщеплення наведених речовин і синтезованих вітамінів втрачається зкалом.
Клітковина у коня перетравлюється, головним чином, у сліпій та інших кишках товстого відділу кишечнику, де гідролізується до летких жирних кислот.
Клітковина, залежно від вмісту у сухій речовині раціону, суттєво впливає на перетравність органічної речовини. Якщо в сухій речовині раціону коня клітковини менше 14%, то органічна речовина його раціону перетравлюється краще, ніж у жуйних, 18 % - однаково, більше 18 % - гірше.
Коні не мають жовчного міхура. Проте жири кормів ними добре використовуються, перетравлюючись і висмоктуючись у тонкому відділі кишечнику.
У шлунку коней, в місці, де в нього відкривається стравохід, є м'язовий сфінктер, який не дає можливості тварині відригувати кормову масу. Тому згодовування недоброякісних кормів викликає нагромадження у травному каналі газів, здуття шлунка й кишок, сильні болі, що нерідко призводять до загибелі тварини.
|
|
|
Коням властиві й інші особливості. Зокрема, статева охота у кобил порівняно із самками інших свійських тварин, найтриваліша (від 2 до 14 діб). Спостерігається вона найчастіше на 8-10-й день після вижереблення, а овуляція настає здебільшого міжтретім і п'ятим днями, в основному вночі.
Кобила виношує плід протягом 335-340 днів, жереблення триває 10-40 хв, і відбувається, як правило, легко й без сторонньої допомоги.
Жива маса лошати при народженні становить 10-12 % живої маси кобили. Протягом першого місяця після народження маса лошати збільшується у 2 рази (середньодобовий приріст 1,8-1,9 кг). Упродовж наступних 3-5 міс жива маса молодняку знову подвоюється (приріст маси за добу - 1,4 кг).
Потреби коней в енергії, поживних речовинах і вітамінах зумовлюються насамперед характером їх використання (механічна робота), а також живою масою, статтю, віком, вгодованістю, породою, фізіологічним станом (жеребність, лактація).
На перетравність кормів впливає тип годівлі, навантаження при виконанні роботи та інші чинники. Наприклад, сильним збудником шлункової секреції є зелений корм, сіно з конюшини, морква. Висівки незначно посилюють секрецію соку, але підвищують його кислотність, зерно вівсу підвищує і секрецію соку і його кислотність. Додавання до вівса кухонної солі, висівок також посилює секрецію шлункового соку. Гранулювання кормів викликає зниження перетравності клітковини оскільки прискорюється просування харчової маси по травному каналу. Тому всі зернові корми коням згодовують у вигляді дерті або плющеними (овес).
|
|
|
Потреба коней в енергії залежить від живої маси, віку, породи, статі, фізіологічного стану, напряму використання (навантаження при виконанні роботи, одержання молока, м'яса).
Енергію перетравних речовин коні використовують краще, ніж жуйні, В останніх обмінна енергія відносно енергії перетравних речовин становить 82 %, у коней - 89 %.
Нестача енергії в раціонах молодняку є причиною затримки їх росту і розвитку, дорослих - втрати живої маси, погіршення роботоздатності.
Робочі якості коней, які працюють в упряжі, характеризуються силою тяги, величиною роботи, швидкістю руху.
Потреба в енергії на підтримання життя дорослих коней досягає орієнтовно 44-65 МДж обмінної енергії. Для тварин, що виконують певну роботу, потреба в енергії відповідним чином диференційована.
Силою тяги, або тягловим зусиллям, називають силу, з якою кінь тягне візок чи сільськогосподарське знаряддя, долаючи їх опір пересуванню. Тяглове зусилля, яке може розвивати кінь, залежить від його маси, стану організму, тренованості в роботі тощо. Середня тяглова сила, за даними Вюрста, становить 12-16% живої маси коня.
В основу нормування годівлі коней, які виконують роботу, покладеш потреби в енергії та поживних речовинах при виконанні різних транспортних і польових робіт, виконувані в упряжі чи під вершником, при вільному русі та під час відпочинку. Виконувана робота може бути легкою, середньою і важкою (до окремої групи відносять непрацюючих коней).
Робота коней на високому алюрі, тривала важка робота без відпочинку, великі перерви в годівлі можуть призвести до значної перевитрати енергії на одиницю виконаної роботи, теплового стресу і, в кінцевому результаті, до зниження його роботоздатності.
На виконання м'язової роботи використовуються всі поживні речовини. Основним джерелом енергії є вуглеводи і жири. Запас вуглеводів в організмі коней вичерпується протягом перших трьох годин роботи. За рахунок окислення глюкози покривається до 50 %витрат енергії, за рахунок летких жирних кислот, які утворюються в процесі життєдіяльності мікрофлори травного каналу, близько 25%. У разі виконання легких робіт потреба в енергії задовольняється пасовищем чи сіном. При виконанні важких робіт до складу раціонів вводять більше зернових та інших високоенергетичних кормів. Решта необхідної енергії (близько 25 %) покривається за рахунок жиру й протеїну.
Потреба коней в протеїні умовно поділяється на потреби на підтримання життя (для всіх груп тварин) і потреби: у кобил — на ріст плода й утворення молока; молодняку - на приріст живої маси; у жеребців-плідників - на утворення сперми та ін.; на виконання роботи. При виконанні важкої роботи потреба коней у протеїні зростає на 15-20% відносно підтримуючого рівня.
За нестачі протеїну в раціонах затримується ріст і розвиток молодняку, у конематок і плідників - погіршуються відтворні функції.
Упродовж останніх трьох місяців жеребності потреба кобили у протеїні значно зростає, оскільки в організмі плода у цей період нагромаджується 60% протеїну.
У молоці підсисних кобил на початку лактації міститься 3,1% протеїну. Протягом двох наступних місяців його вміст знижується до 2,2%. Потреба лактуючих кобил у протеїні коливається в межах 14-15% із розрахунку на суху речовину раціону.
Потреба молодняку в протеїні у різні періоди росту коливається в межах (із урахуванням протеїну молока кобили) від 16 до 12% (знижується із збільшенням віку молодняку).
Потреба коней у мінеральних речовинах залежить від живої маси, віку і швидкості росту, продуктивності, навантаження, співвідношення між окремими мінеральними речовинами у раціоні тощо.
Нестача мінеральних речовин у раціонах коней може викликати погіршення апетиту, зниження швидкості росту, рахіт чи остеомаляцію, погіршення відтворних функцій та зниження молочної продуктивності, неефективне використання кормів.
Зокрема нестача, надлишок або неоптимальне співвідношення між кальцієм і фосфором у раціоні негативно відбивається на складі молока кобил, розвитку кістяка й стану кінцівок тварин. Найефективніше ці елементи використовуються за їх співвідношенням у раціонах кобил 2:1 та достатньої забезпеченості вітамінами В.
В організмі коней міститься близько 0,2% натрію, який відіграє дуже важливу роль у процесі скорочення м'язів. Хлориди беруть участь у регулюванні кислотно-лужного співвідношення крові. Кухонна сіль поліпшує апетит тварин, стимулює секрецію слини. Нестача натрію викликає зниження ефективності використання протеїну та енергії раціонів.
У 1 кг кобилячого молока міститься 160-365 мг натрію і 300-640 мг хлору. Нестача кухонної солі при виконанні роботи викликає посилене потовиділення (особливо в спеку). З потом виділяється велика її кількість. При середній роботі коні можуть втрачати за добу 50-90г солі з потом та 35г із сечею. У звичайному ж раціоні робочого коня міститься не більше 30-35г хлориду натрію. З метою компенсації зазначеного дефіциту йому треба щодня згодовувати 30-40г кухонної солі. Частину кухонної солі тварини одержують при вільному доступі до неї. Доцільно класти у годівниці сіль-лизунець.
Потрібно також забезпечувати коней достатньою кількістю мікроелементів. Наприклад, нестача йоду в раціоні викликає зобну хворобу, нестача заліза й міді - анемію та порушення обміну речовин. Ознаки нестачі цинку у коней подібні до ознак, що спостерігаються у худоби (випадання волосу та ураження шкіри). Зокрема у лошат затримується ріст, уражаються суглоби й тканини вінчика копита. Нестача калію викликає затримку росту лошат, погіршує їх апетит. За нестачі магнію у коней підвищується збуджуваність нервової системи, спостерігається тремтіння м'язів, атаксія, порушення серцевої діяльності.
Потреба коней у вітамінах залежить передусім від інтенсивності окислювальних процесів, пов'язаних із виконанням м'язової роботи. Це відноситься, насамперед, до потреб у вітамінах А і С.
Дефіцит вітамінів найбільш відчутний за відсутності пасовищ або з причини бідної рослинності на них. За низької якості кормів у зимовий період раціони коней потребують систематичного контролю за вмістом каротину, вітамінів О, Е та групи В.
При нестачі в раціонах каротину у коней спостерігаються типові симптоми А-авітамінозу: відсутність апетиту, погіршення росту, нічна сліпота, сльозотеча, кератинізація рогової оболонки ока, шкіри, ураження копитного рогу, порушення функцій системи відтворних органів тощо. Для підтримання у робочих коней здорового стану з розрахунку на 100 кг живої маси при виконанні середньої роботи потрібно близько 20 мг каротину.
Нестача вітаміну D викликає зниження рівня кальцифікації кістяка, може бути причиною набрякання суглобів і розм'якшення кісток, симптому "дерев'яної ходи". При цьому порушується процес всмоктування й використання кальцію та фосфору. Джерелом вітаміну D у зимовий період є сіно, висушене в сонячну погоду, або препарати цього вітаміну. У літній період під дією сонячного (ультрафіолетового) опромінення стероли у шкірі тварин трансформуються у вітамін D3. Потреба у вітаміні D (на одну голову за Добу), тис. МО: робочих коней - 4-5, жеребних кобил - 4-6, підсисних-7-8.
Недостатня забезпеченість вітаміном Е (токоферолом) викликає у коней скутість руху і кульгавість, погіршення відтворних функцій, роботоздатності та витривалості. Потреба у вітаміні Е із розрахунку на одну голову за добу, мг: робочих коней 350-400, кобил жеребних і підсисних відповідно 250-350 та 300-450.
На відміну від жуйних раціони коней слід систематично контролювати за вмістом вітамінів групи В. Нестача вітаміну ВІ2 викликає аліментарну анемію, яка супроводжується різкою втратою живої маси, набряками, атаксією, м'язовою втомлюваністю. Раціони, до складу яких зокрема входить високоякісне сіно та зерно вівса, забезпечують потребу коней в цьому вітаміні. Потреба дорослу тварин у ньому з розрахунку на 100 кг живої маси становить 5-7 мг за добу. Дефіцит рибофлавіну (вітамін В2) викликає затримку росту періодичну офтальмію та інші захворювання ока. Він відіграє дуже важливу роль в обміні вуглеводів, протешу і жиру. Потреба у рибофлавіні - 6-8 мг на 100 кг живої маси дорослої тварини за добу.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 41; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!