З лужних елементів в молоці багато видіяється К і менше Na. Але оскільки калію багато в рослинах, а Na - мало, потрібно Na включати в раціони корів – у формі кухонної солі.
Дуже важливе також правильне співвідношення мінер. сполук в раціоні:
1). Між кислотами і лугами;
2). Між Са і Р;
3) Між солями К і Na.
Відношення між К і Na важливе, тому, що надлишок солей калію ведуть до посилення виділення солей Na, привести до порушення мінерального обміну і розладу фізіол. порядку в молоці.
Але в кормі ці ж співвідношення сильно відрізняються від співвідношень їх в золі молока.
Тому якщо за основу оцінки потреби лакт. корів узяти співвідношення їх в молоці, то в раціон треба підібрати відповідні корми. Так в зерні надлишок Р - недолік Са. У луговому сіні багато лугів, означає треба додати солі Na.
При надлишку кислот відбувається велике виділення Р, а при надлишку лугів - він майже виділяється в гній.
При розрахунку потреби в Са і Р можна виходити з їх кількості, виділеної з молоком. Якщо взяти до уваги, що використовуються вони на 50%, то на 1кг молока потрібно 2,5г Са і 2г Р. Треба ще врахувати на підтримку життя 5-6г Са і 5-4г Р на 100кг живої маси.
Якщо не представляється можливим покрити цю потребу за рахунок кормів, що часто і буває, дається мінер. підгодівля.
Нестачак Na веде до порушень. Тварини лижуть стіни. Можна усунути їх згодовуванням і солі і КС1, оскільки дефіцитом є не Na а С1.
Годівля молодняку
4.
Біологічною основою технології вирощування молодняку є формування типу тварин відповідно до напряму продуктивності (виробничого призначення).
|
|
|
Незважаючи на потужний потенціал і широку програму профілактичних заходів, втрати телят у країнах з розвинутим скотарством становлять близько 7-10% одержаного приплоду 75% наведених втрат припадає на перші 10 днів життя телят, тобто на молозивний період. Ще більше телят у цей час хворіють передусім на шлунково-кишкові захворювання. Перехворілий молодняк затримується в рості, на його вирощування витрачається значно більше кормів, у тому числі дефіцитних молочних. Крім того, збитки виражаються і у витратах на лікування тварин.
Підвищені захворюваність і втрати телят у цей період пояснюються головним чином відсутністю у їх крові специфічних антитіл, що забезпечують імунітет проти інфекційних агентів. Джерелом таких антитіл є молозиво - єдиний продукт живлення телят зразу після народження. Ці антитіла адсорбуються у тонкому кишечнику, надходять у кровоносне русло, забезпечуючи пасивний імунітет телят упродовж двох-трьох тижнів після народження, тобто до того віку, коли організм набуває здатності до синтезу власних імунних білків. Крім постачання новонародженого захисними антитілами, функція молозива полягає в забезпеченні поступового переходу від живлення плода речовинами, що надходять до нього з кров’ю матері, до автономного живлення в умовах зовнішнього середовища.
|
|
|
За фізико-хімічними властивостями молозиво подібне до крові, оскільки є основною зв'язуючою ланкою у період переходу організму теляти від плацентарного живлення до живлення в умовах зовнішнього середовища. Молозиво є єдиним джерелом живлення теляти у перші години і дні життя після народження і забезпечує потреби тварин в енергії, пластичних речовинах, вітамінах тощо
Молозиво є біологічним регулятором життєдіяльності новонародженого. Основна роль молозива полягає в забезпеченні пасивного імунітету теляти у перші години і дні після народження. Відомо, що в зв'язку з особливою будовою плаценти у жуйних, яка відноситься до синдесмохоріального типу, захисні антитіла, які циркулюють у судинному руслі матері, не проникають у кровоносну систему плода. Тому телята народжуються майже позбавленими специфічних антитіл (імуноглобулінів) і одержують їхлише з молозивом.
Значення молозивних антитіл полягає не тільки у забезпеченні пасивного імунітету. Вони відіграють певну роль і в посиленні імунної відповіді при становленні активного імунітету. Імунна недостатність у телят, позбавлених молозива, зумовлена відсутністю у них мінімальної кількості антитіл, необхідних для зв'язування антигену й перенесення його до імунокомпетентних клітин крові та лімфоїдних органів.
|
|
|
Крім імуноглобулінів, для молозива характерні й інші антимікробні фактори, що сприяють підвищенню неспецифічної резистентності новонароджених телят. До них відносяться: лізоцим, лактоферрин, пероксидазна система, ксантиноксидаза, вітамін В|2, фолієва кислота тощо. У молозиві корів також є інгібітори бактерій (конглютинін та ін.).
Безпосереднього впливаючи на захисні функції, молозиво нормалізує роботу травної системи, посилює перестальтику кишечнику, що проявляється, зокрема, прискоренням виділення меконію після першого споживання молозива. Також виявлені його трипсинінгібуючі властивості. Фізіологічне значення інгібіторів трипсину полягає у захисті молозивних антитіл від руйнування протеазами травного каналу.
Від підготовлених до отелення корів і нетелей новонароджених телят приймають на спеціальному скотомісці або в деннику на чисту й суху підстилку. Якщо пуповина після народження теляти не обірвалася, то її обрізують чистими дезінфікованими ножицями за 10-12 см від черева, а кінець пуповини дезінфікують 5-10%-м спиртовим розчином або 5%-м спиртовим розчином карболової кислоти. У теляти очищають рот і вуха від слизу і дають облизати корові або витирають його мішковиною чи жмутом соломи.
|
|
|
Облизування теляти коровою добре діє як на теля, так і на корову. У деннику новонароджених теля залишають із коровою на один-два дні, де воно самостійно ссе материнське молоко, У разі передбаченого роздільного утримання приплоду й корови теля переносять у профілакторій і вміщають у клітку із достатньою кількістю підстилки. Профілакторій для телят має бути чистим, добре вентилюватися, без протягів та різких коливань температури повітря, як правило, без опалення.
Протягом перших 15-20 днів після народження теля повинно одержувати молозиво й молоко матері. Потім його переводять на молоко загального надою.
Період новонародженості у здорових телят закінчуються у віці 2-3 тижні.
Норми годівлі телят залежать від породи (напряму продуктивності), статі, віку, живої маси, запланованого середньодобового приросту та живої маси повновікових тварин (корови, племінні бугаї).
Розвиток тварин у онтогенезі супроводжується значними кількісними змінами організму. У плода найінтенсивніше росте кісткова тканина, у молодняку у перші 1-8 міс — м'язова, а пізніше - жирова. Враховуючи вікові зміни обміну речовин, потреби організму у поживних речовинах у різні періоди росту й розвитку молодняку через створення певних умов годівлі можна викликати прояв бажаних господарське корисних ознак - молочності, м'ясності.
Щоб одержати тварин конституційно міцних, здатних до високої молочної продуктивності при високоефективному використанні кормів, ремонтних телиць молочних і комбінованих порід вирощують з використанням великої кількості об'ємистих (грубих і соковитих) та помірної — концентрованих кормів. У таких тварин активно розвиваються органи травлення й дихання, вони здатні споживати багато кормів і добре їх перетравлювати. При цьому слід враховувати, що ожиріння ремонтних телиць негативно відбивається на майбутній молочній продуктивності.
Тваринам, яких вирощують на м'ясо, з перших днів після народження треба згодовувати більше білкових кормів, зокрема молочних та концентрованих. Це сприяє їх швидкій відгодівлі, а одержана яловичина буде високої якості. Грубі й соковиті корми згодовують у помірних кількостях.
Годівля племінних бугайців повинна бути повноцінною, забезпечувати їх інтенсивний ріст, нормальний розвиток та своєчасне статеве дозрівання.
Негативний вплив надмірної і недостатньої годівлі доведений У класичних роботах М.П.Чирвінського та ін. У молодняку спостерігається негативний вплив недогодівлі на ті органи, які у даний період найбільш інтенсивно ростуть. Із недогодівлею тісно пов'язані такі форми неотенії, як ембріоналізм та інфантилізм. Доведено також, що тривала затримка у рості з часом повністю не компенсується. Особливо негативні наслідки мають такі затримки у перші 1,0-1,5 року життя тварин.
Згідно з нормами годівлі і виробничого призначення молодняку складають схеми годівлі.
Схема годівлі- це подекадний набір добових раціонів телят на період від народження до 6-місячного віку. Вона повинна відповідати меті вирощування за кількістю випоюваного молока та витрат інших кормів.
Протягом перших 15-20 днів після народження теля одержує молозиво і молоко матері. Потім його переводять на молоко загального надою. Перша годівля молозивом — через 1,0-1,5 год після народження. Згодовують 1-2 кг молозива (залежно від живої маси). Після першої годівлі у теляти починають функціонувати органи травлення, в них поселяється нормальна мікрофлора. Друга годівля - через 3-4 год. У наступні дні разову даванку молозива збільшують до 2,0-2,5 кг. За добу (три даванки) теличкам випоюють по 6 кг молока, а племінним бугайцям - по 7-8 кг.
Молозиво і молоко та його замінники телятам віком до 10 днів випоюють теплим (температура 35-37°. С). Важливо, щоб вони надходили у шлунок невеликими ковтками. Тому краще для цього застосовувати соскові напувалки з каліброваними випускними отворами (діаметр отвору соскової напувалки не більше 3 мм). При напуванні з відра роблять три-чотири перерви (якщо теля дуже жадібно п'є).
Щоб поліпшити функції травлення, телятам із 4-5-денного віку через 0,5-1,0 год після випоювання молока дають досхочу переварену воду (температура 20-25°. С), а з 15-20 днів після народження - звичайну.
Для стимуляції розвитку травного каналу тварин із другої декади після народження (у зимовий період) привчають до поїдання високоякісного сіна і вівсянки, з третьої до подрібнених коренеплодів, із п'ятої — до силосу або сінажу. Даванки цих кормів із віком телят збільшують. Влітку замість сіна й соковитих кормів згодовують траву, до якої тварин привчають поступово і доводять добову її кількість до 5-6 кг у 3-місячному віці та 12-15 кг - у 6-місячному.
Із четвертої декади даванку молока зменшують і починають поступово замінювати його збираним (незбиране молоко дають окремо вранці, а збиране — ввечері). Згодовування телятам закислого, охолодженого незбираного й збираного молока часто викликає у них проноси. Влітку доцільно заквашувати збиране молоко ацидофільно-бульйонною культурою з розрахунку 1 л культури на 36-39 л збираного молока (після внесення закваски суміш витримують 12-18 год. Для повного сквашування продукту.)
Із 12-ї декади після народження телят повністю переводять на корми рослинного походження. За оптимальними нормами при вирощуванні телиць витрачають орієнтовно 200 кг незбираного і 400 кг - збираного молока. Молодняку, який вирощують на м'ясо згодовують 200-300 кг незбираного і 400-600 кг збираного. У деяких господарствах при вирощуванні молодняку на м'ясо використовують замінники незбираного молока (ЗНМ), які можна давати з другої декади після народження. Перед згодовуванням ЗНМ заливають теплою водою (37С) у співвідношенні 1:8, 1:9 і старанно перемішують. При цьому 1 кг розчину замінника відповідає 1 кг незбираного молока.
При вирощуванні племінних бугайців збираного молока й незбираного молока випоюють більше, ніж теличкам — відповідно 320-450 і 600-1000 кг за весь молочний період. Також їм більше згодовують концентрованих кормів, зменшуючи частку об'ємистих у структурі раціону.
За 6 міс племінним бугайцям згодовують: сіна - 220-230 кг, силосу — 200, коренеплодів - 100-120, концентрованих кормів — 195-197кг.
На розвиток і стан здоров'я молодняку значною мірою впливають умови утримання та догляд. У молозивний період телят при ручному випоюванні краще утримувати в індивідуальних клітках із вольєрами для вигулу. Із 15-20-денного віку їх переводять на групове (по 15-20 голів) безприв'язне утримання. Молодняк добре росте в літніх таборах із використанням пасовищ.
Телят, крім ручного випоювання вирощують на підсосі, який особливо практикується в м'ясному скотарстві, де економічно і технологічно більш виправданий.
Вирощування на підсосі має багато переваг порівняно з ручним випоюванням: телята одержують свіже тепле молозиво з вим'я у тій кількості, яка їм потрібна (досхочу), і так часто, як виникає потреба. Як правило теля починає ссати вим'я у перші 3 год після народження. У разі, коли воно народилося вночі, період до першого ссання може бути тривалішим. У середньому теля в першу добу ссе вим'я близько 10-12 разів. Загальна тривалість самого акту ссання коливається від 10 с до 10 хв.
У період вирощування на підсисі знижується ризик забруднення молозива (і молока). Акт ссання природніший, ніж ручне випоювання (особливо - з відра), оскільки молозиво надходить невеликими порціями і добре перемішується зі слиною. При підсосі посилюється моторика травного каналу, прискорюється виділення меконію, поживні й біологічно активні речовини швидше засвоюються, рідше виникає диспепсія, знижуються захворюваність і смертність поголів'я.
Крім цього, у процесі ссання теля масажує вим'я, корова швидше позбувається родового стресу, прискорюється процес відокремлення посліду та виділеня лохій. Корови-годувальниці швидше приходять в охоту після отелення, відзначаються коротшим сервіс-періодом. Сама присутність матері позитивно впливає на абсорбцію із молозива імуноглобулінів.
При підсисно-груповому варіанті годівлі (ще застосовують варіант, за яким теля утримують із матір'ю в окремому боксі) телята ссуть молоко своїх матерів протягом перших 5-6 днів після народження, після чого їх групами по три-чотири голови закріплюють за коровами-годувальницями з надоєм 2500-3000 кг за лактацію. Кожне теля повинне одержати за добу 4-6 кг молока (за весь період 350-340. кг). Підпускають телят до корів З рази за добу.
Молодняк починають поступово привчати до поїдання грубих, соковитих і концентрованих кормів. Відлучають телят від годувальниць у 2,5-3,0-місячному віці за умови, що вони привчені до кормів рослинного походження. Після відлучення однієї групи молодняку за годувальницею закріплюють другу (протягом лактації можна вирощувати 3-4 групи телят).
Племінних бугайців утримують під коровами-годувальницями більш триваліший період, за який вони споживають по 400-450 кг молока.
Застосовується також підсисно-піддійний спосіб вирощування молодняку, коли телят підпускають до годувальниці на певний час, а потім невиссане молоко видоюють.
У м'ясному скотарстві застосовують підсисний спосіб вирощування телят, за яким вони знаходяться під коровами протягом 7-8 міс. У господарствах, які спеціалізуються на розведенні м'ясної худоби, практикують режимний підсос протягом 6 міс, підпускаючи телят до матерів 2-3 рази за добу.
З 10-денного віку їх привчають до поїдання сіна, соковитих і концентрованих кормів з метою забезпечення інтенсивного
дорощування і відгодівлі (середньодобові прирости живої маси понад 800 г). Влітку телят разом з матерями випасають на пасовищі.
Ремонтний молодняк старше 6-місячного віку утримують безприв’язно групами по 25-30 голів (окремо бугайців і теличок).
У 10-12-місячному віці остаточно визначають яких телиць вирощуватимуть на плем'я. З цього терміну тварин готують до осіменіння так, щоб у 16-18-місячному віці їхня жива маса становила 75% маси повновікових корів.
Норми годівлі ремонтних телиць, нетелей, племінних бугайців визначають за віком, живою масою та середньодобовими приростами (за планами росту).
У зимовий період телицям дають 2-3 кг сіна і 5-6 кг силосу на 100 кг живої маси. Також згодовують сінаж (у 6-місячному віці - 9-14 кг, старше року - 15-20 кг на голову за добу). При невисокій якості грубих і соковитих кормів, а також плануванні збільшення приростів живої маси телиць, до складу їх добового раціону вводять 1,0-1,5 кг концентрованих кормів. Для телиць віком старше одного року частину сіна (до 30% за масою) можна замінити соломою ярих культур.
Влітку економічно ефективне вирощування ремонтного молодняку на пасовищах, застосування яких дозволяє навіть без концкормів доводити середньодобові прирости живої маси тварин до 600-700 г. У разі низької продуктивності пасовищ телиць і нетелей підгодовують зеленою масою з такого розрахунку, щоб загальна добова даванка (із пасовищем) зеленого корму становила: для тварин 7-9-місячного віку - 18-22 кг, 10-12-місячного - 22-26, 13-15-місячного - 26-30, 16-18-місячного - 30-35; 18-місячного і старше -35-40 кг.
Нетелей в останній період тільності годують як тільних сухостійних корів.
Рівень годівлі племінних бугайців має бути таким, щоб середньодобові прирости живої маси до 16-місячного віку становили 750-1000 г. Від 6- до 16-місячного віку після народження згідно з віком та очікуваними приростами живої маси до складу їх зимових добових раціонів вводять із розрахунку на одну голову, кг: концентрованих кормів - 1,8-3,5 , сіна - 4-8 , силосу - 6-8 . Влітку даванку концкормів залишають без змін, а силос і сіно в кількості, еквівалентній енергетичній цінності, замінюють на траву.
Бугайцям забезпечують щоденний активний моціон. Випасати починають із 5-6-місячного віку.
Відгодівля худоби
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 32; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!