Раціони і типи годівлі тварин
Згідно встановленої норми, враховуючи вид тварин та їх фізіологічний стан, складають раціони з наявних в господарстві кормів.
Раціоном називають добовий набір кормів, що відповідають фізіології даної тварини і задовольняють всі її потреби у відповідності з нормою годівлі.
Якщо раціон повністю і всебічно відповідає потребам тварини за надходженням сухої речовини, енергії, поживних і біологічно активних речовин та складається із рекомендованого набору кормів, він називається збалансованим.
Раціон, який має відхилення навіть від однієї з наведених вимог, не буде збалансованим.
Для складання і балансування раціону потрібно знати норму годівлі даних тварин, які корми за видом і якістю найпридатніші для них. Потрібна також і інформація про забезпеченість господарства певними кормами.
Раціони для окремих тварин складають відносно рідко, наприклад, при наукових дослідженнях, у племінних господарствах (плідники), для хворих тварин та тварин з рекордними показниками продуктивності. У стадах промислового спрямування раціони складають з розрахунку на "середню" тварину однорідної групи та на відносно тривалий строк.
При індивідуальному видаванні кормів (при утриманні коней у стайні, утриманні великої рогатої худоби на прив'язі, індивідуальному утриманні тварин інших видів) нормувати годівлю можна як коригуванням набору кормів у раціонах, так і обмеженням добової кормової даванки.
|
|
|
У випадках, коли тварини мають вільний доступ до кормів, особливо у промислових: вівчарстві, свинарстві і птахівництві, а також при безприв'язному утриманні великої рогатої худоби нормування годівлі здійснюється шляхом добору відповідного складу кормової даванки.
Обмеження кількості корму у цьому разі призводить до недогодовування найбільших тварин і їх потрібно підгодовувати окремо.
Тваринам, що одержують корми без обмеження, можна включати до складу їх суміші корми з підвищеним вмістом клітковини, в результаті чого досягається зниження рівня годівлі всього поголів'я. Навпаки, зниженням рівня клітковини або за рахунок збільшення вмісту у кормовій даванці жиру забезпечується підвищення рівня годівлі тварин.
Але будь-яка із систем побудови раціонів може виявитися неточною, оскільки склад і поживність конкретних кормів можуть суттєво відрізнятися залежно від ґрунтових і кліматичних умов, умов їх заготівлі та зберігання. Також у конкретних умовах перетравність кормів може суттєво відрізнятися від середніх значень.
Тому в кожному господарстві потрібно систематично вести облік споживаних кормів і визначати реакцію тварин на них. Також слід періодично визначати хімічний склад і поживність кормів у лабораторії за результатами зоотехнічного аналізу. З метою ощадливого витрачання кормів, підвищення продуктивності тварин і забезпечення нормального стану їх здоров'я раціони складають або коригують через кожні 10-15 днів.
|
|
|
До складу раціонів слід вводити доброякісні корми, які відповідають природі живлення тварин. Бажано, щоб вони були певним чином підготовлені до згодовування і в своєму поєднанні сприятливо впливали на процеси травлення.
Для жуйних та коней у зимовий (стійловий) період основними кормами є сіно, солома, силос, сінаж, буряки, концентровані корми, мінеральні добавки тощо, а для свиней і птиці - концентровані корми, картопля, буряки, трав'яне борошно, корми тваринного походження, кормові добавки, вітамінні препарати та ін.
Різноманітні корми у складі раціону тварини поїдають краще.
Корми потрібно згодовувати протягом доби у певному режимі за певним розпорядком.
Також для підвищення ефективності годівлі, поголів'я тварин поділяють на однорідні групи (за віком, статтю, фізіологічним станом, продуктивністю), для кожної з яких призначається раціон, збалансований з їх середніми потребами. Тварин із рекордним рівнем продуктивності, племінних плідників, усіх тварин у селекційних стадах, хворих і тих, що одужують, годують індивідуально.
|
|
|
Для годівлі тварин навіть одного виду і однакового виробничого призначення можуть застосовуватися раціони з різною структурою (як у різних господарствах, так і на одній і тій же фермі ).
Наприклад, залежно від молочної продуктивності корів змінюється даванка концентрованих кормів і відповідним чином змінюється їхня частка у структурі раціону.
Структура раціону — це його кількісна характеристика за розподілом енергетичної цінності окремих кормів чи груп кормів відносно енергетичної цінності усієї маси кормів, які входять до його складу, виражена у відсотках. Іншими словами структура раціону - це його характеристика за розподілом енергії між окремими кормами чи групами кормів, виражена у відсотках. Наприклад, якщо енергетична цінність добового раціону корови 10 корм.од., а даванка концентрованих кормів (висівок) становить 2 кг, частка концентрованих кормів у структурі раціону така: 2 кг х 0,74 корм.од/ кг : 10 корм.од. х 100 = 15%.
За структурою раціону можна охарактеризувати тип годівлі тварин.
|
|
|
Тип годівлі характеризується структурою раціонів, тобто відносною (у відсотках) кількістю (за кормовими одиницями чи обмінною енергією) різних груп кормів, які входять до їх складу. Назва типу годівлі визначається звичайно за назвами кормів або груп кормів, частка яких найбільша у структурі раціонів.
У годівлі жуйних розрізняють такі типи годівлі: силосно-сінажний, силосно-сінний, силосно-концентратний, силосно-сінажно-коренеплідний та ін.
У літній період назви типів годівлі визначаються в основному за поєднанням трави, силосу й концентрованих кормів (трав'яний, трав'янисто-концентратний).
При відгодівлі худоби часто застосовують жомовий, бардяний, силосно- або сінажно-концентратний типи годівлі. У свинарстві розрізняють концентратний, концентратно-картопляний та концентратно-коренеплідний типи годівлі. У птахівництві — концентратний тип годівлі.
Контроль годівлі тварин
Годівлю можна вважати організованою правильно, якщо при ній досягаються: запланована продуктивність, висока якість продукції, здоров'я, нормальне відтворення тварин, та коли вона достатньо економічно ефективна.
Для досягнення поставленої мети годівлю потрібно систематично контролювати.
Методи контролю повноцінності годівлі тварин поділяють на зоотехнічні та біохімічні.
Одним з основних зоотехнічних методів контролю годівлі є аналіз раціонів тварин.
Для того, щоб своєчасно запобігати відхиленням у стані здоров'я і продуктивності тварин, причинами яких є недоліки та помилки в їх годівлі, слід постійно вести спостереження і обліковувати показники, що характеризують повноцінність раціонів.
Аналіз раціонів здійснюються співставленням фактичної їх поживності з потребами тварин в енергії та окремих поживних і біологічно активних речовинах.
Часто причина недостатності годівлі може бути визначена лише шляхом ретельного вивчення годівлі упродовж попереднього, досить віддаленого у часі, періоду. Наприклад, ступінь збіднення запасів вітаміну А в організмі тварини взимку залежить від умов її годівлі влітку. Тобто потрібно знати „історію” її годівлі.
Також достатньо об'єктивними і важливими показниками повноцінності годівлі тварин є витрати корму на одиницю продукції та оплата корму продукцією.
Певну уяву про повноцінність годівлі корів можна мати, якщо проаналізувати дані, що характеризують зміни у ході лактації. За збалансованої годівлі надої знижуються поступово.
Порушення ж обміну речовин при концентратному типі годівлі корів та хронічній нестачі кальцію у їх раціоні призводить до різкого зниження надоїв.
Потрібно також визначати зміну живої маси тварин. За неповноцінної, хоча й достатньої за вуглеводами, годівлі, жива маса корів часто збільшується, а їхня молочна продуктивність знижується. У деяких випадках можна спостерігати зменшення маси корів при збереженні високих надоїв, що свідчить про утворення молока з використанням речовин тіла.
При контролі годівлі беруться до уваги і показники відтворення — кількість осіменінь на одне запліднення, запліднюваність, якість приплоду і розвиток молодняку протягом перших двох - трьох місяців після народження та його збереженість, а також післяродові ускладнення, аборти, кількість мертвонароджених. У птиці визначають виводимість, стан добових курчат, каченят і т.д.
При неповноцінній годівлі у тварин буває слабко виражений стан (або він зовсім не спостерігається) статевої охоти. У новонароджених з перших днів може бути розлад травлення. Нестача у раціонах самок протеїну, кальцію, фосфору, вітамінів А, О, а також мікроелементів може бути причиною яловості, абортів, мертвого приплоду.
Про повноцінність годівлі тварин може свідчити також і якість одержуваної від них продукції, зокрема вміст жиру і білка в молоці, наприклад, за нестачі у раціонах корів клітковини, протеїну, розчинних вуглеводів, неоптимального співвідношення між цукрами й перетравним протеїном (норма 0,8 - 1,2 : 1) знижується жирність молока. Нестача у раціонах мінеральних речовин також є причиною зниження їх вмісту у молоці.
Важливим показником, що характеризує повноцінність годівлі тварин, є їх апетит та споживання кормів. Погіршення апетиту чи періодичні "примхи" тварин щодо споживання кормів - один із симптомів порушень обміну речовин внаслідок неповноцінної годівлі.
Рекомендовано також систематично спостерігати поведінку тварин (бажано упродовж ночі), реєструючи такі ознаки, як прояви неспокою, лякливість, кульгання, переступання з кінцівки на кінцівку, спотворення апетиту тощо, а також стан вовни, волосу, шкіри, слизових оболонок.
Найраніше наслідки незбалансованої годівлі можна визначити за біохімічними показниками крові, сечі, молока і яєць, показниками якості сперми. Зокрема рівень А-вітамінного живлення можна визначити за вмістом каротину і вітаміну А у сироватці крові, печінці, жовтках яєць.
Важливими показниками макромінерального живлення є вміст кальцію і фосфору у сироватці крові та резервна лужність плазми крові тварин.
При аналізі раціонів використовують наступні показники:
КЕ – концентрація енергії: кількість кормових одиниць або мДж обмінної енергії в 1 кг сухої речовини раціону;
ПЕВ – (протеїно-енергетичне відношення) кількість грамів перетравного протеїну, що припадає на 1 кормову одиницю, або 1 мДж раціону;
ЦПВ – цукрово-протеїнове відношення (для жуйних): кількість цукру в розрахунку на 1 г перетравного протеїну;
ВПВ – вуглеводно-протеїнове відношення (для жуйних): сума цукру і крохмалю в розрахунку на 1 г перетравного протеїну;
Са:Р – кальцій-фосфорне відношення: кількість кальцію в розрахунку на 1 г фосфору в раціоні;
Клітковина – відсоток ситрої клітковини в сухій речовині раціону.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 67; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!