Фізичні характеристики і хімічний склад молозива перших
Трьох надоїв та молока корів
| Показник | Молозиво, надій | Молоко | ||
| 1-й | 2-й | 3-й | ||
| Питома маса | 1,056 | 1,040 | 1,035 | 1,032 |
| Щільність | 53,4 | 43,74 | 33,62 | 38,82 |
| рН | 6,32 | 6,32 | 6,33 | 6,50 |
| Суха речовина, % | 23,9 | 17,9 | 14,1 | 12,9 |
| Жир,% | 6,7 | 6,4 | 3,9 | 4,0 |
| Загальний білок, % | 14,0 | 8,4 | 5,1 | 3,1 |
| Казеїн, % | 4,8 | 4,3 | 3,8 | 2,5 |
| Альбумін, % | 0,9 | 1,1 | 0,9 | 0,5 |
| Імуногаобуліни, % | 6,0 | 4,2 | 2,4 | 0,09 |
| Небілковий азот до загального, % | 8,0 | 7,0 | 8,3 | 4,9 |
| Лактоза, % | 2,7 | 3,9 | 4,4 | 5,0 |
| Зола, % | 1,11 | 0,95 | 0,87 | 0,74 |
| Кальцій, % | 0,26 | 0,15 | 0,15 | 0,13 |
| Магній, % | 0,04 | 0,01 | 0,01 | 0,01 |
| Калій, % | 0,14 | 0,13 | 0,14 | 0,15 |
| Натрій, % | 0,07 | 0,05 | 0,05 | 0,04 |
| Хлор, % | 0,12 | 0,10 | 0,10 | 0,07 |
| Цинк, мг/100 мл | 1,22 | - | 0,62 | 0,30 |
| Марганець,мг/100мл | 0,020 | - | 1,010 | 0,004 |
| Залізо, мг/100 г | 0,2* | - | - | 0,05 |
| Мідь, мг/100 г | 0,06* | - | - | 0,01 |
| Кобальт, мкг/100 г | 0,5* | - | - | 0,01 |
*Середнє за перші чотири надої
Динаміка надоїв, живої маси та апетиту корови
Впродовж лактації
 |
Сама секреція молока зумовлюється лактогенним горомоном передньої частини гіпофізу. У другу половину нової тільності секреція молока хоча й триває, але значно загальмовується до отелення. Після нього гальмування припиняється і гормон знову проявляє повністю свою дію.
Після отелення добові надої упродовж певного часу збільшуються. Надалі спочатку поступово, а потім швидше зменшуються до початку сухостійного періоду.
|
|
|
Найвищої молочної продуктивності корови досягають орієнтовно у 8-річному віці.
Травлення у дійних корів відбувається значно інтенсивніше, ніж у худоби, що росте чи відгодовується. Тому вимоги до рівня й повноцінності годівлі молочних корів вищі.
При нормуванні годівлі дійних корів насамперед зважають на ріст у їхніх раціонах сухої речовини і концентрації у ній енергії, поживних і біологічно активних речовин. Від рівня споживання сухої речовини залежить стан травлення, виділення слини і моторика травного апарату, перебіг певних фізіологічних і мікробіологічних процесів, а також споживання кормів.
За низької концентрації енергії у раціонах надмірно збільшується об'єм раціону, а за високої у тварин може спостерігатися "штучний" голод. Із розрахунку на 100 кг живої маси кількість сухої речовини у раціоні корів не повинна перевищувати 4,0- і 4,5 кг за великої даванки соковитих кормів і 3,0-3,5 кг - за обмеженої. Нестача протеїну в раціонах може викликати зниження рівня білків у молоці. Оптимальний рівень перетравного протеїну у раціонах дійних корів - 95-100 г із розрахунку на 1 корм.од.
Жир кормів (за складом) впливає на склад жиру молока, якість вершкового масла. Він є джерелом енергії, але його надлишок у раціонах може викликати розлади травлення у тварин. Низький вміст жиру може бути причиною порушення обміну жиророзчинних вітамінів, зниження молочної продуктивності худоби. Мінімальний вміст жиру у раціоні - 40% кількості молочного жиру, оптимальний -65%. Оптимальний вміст сирого жиру у раціонах дійних корів - 35г на 1 корм.од. і може перебувати в межах від 2 до 4% до сухої речовини.
|
|
|
Важливе значення має забезпеченість корів вуглеводами, за рахунок яких задовольняється до 70% потреби в енергії. За нестачі вуглеводів (і жиру) джерелом енергії може бути протеїн, призначення якого інше. Клітковина в рубці завдяки діяльності мікроорганізмів перетворюється в леткі жирні кислоти - попередники складників молока (насамперед оцтова кислота). Клітковина (в оптимальних кількостях) є фактором підтримання нормального стану травлення, забезпечує наповнення травного каналу і перестальтику кишечнику. Оптимальним вважається вміст клітковини у сухій речовині раціонів дійних корів від 16 (високопродуктивних) до 24 (з невеликим надоєм) відсотків. Цукрів на 1 кг молока повинно припадати 62-135 г. Цукропротеїнове відношення літніх і зимових раціонів відповідно 0,8-1,1 і 1,3:1 (орієнтовно 100 г цукру на 1 корм.од.).
|
|
|
За причини нестачі мінеральних речовин у раціонах, особливо у першу половину лактації в організмі тварин спостерігається від'ємний баланс окремих елементів (передусім кальцію і фосфору), чим спонукається використання резервів тіла. У цьому випадку виникає демінералізація кісткової тканини, погіршення апатиту (інколи - ознаки його спотворення), знижуються надої, жирність молока та вміст у ньому золи. Нестача таких мікроелементів, як кобальт, йод, магній, залізо, мідь (а також їх надлишок) може бути причиною значних порушень обміну речовин у лактуючих тварин.
При А-гіповітамінозах знижується молочна продуктивність і погіршується репродуктивна здатність тварин. Нестачі вітаміну В можна запобігти якщо в зимовий період тваринам згодовувати достатню кількість високоякісного сіна й силосу. Забезпеченню високих надоїв сприяє застосування препаратів зазначених вітамінів.
Норми годівлі дійних корів визначають на основі інформації про живу масу тварин, надій (з урахування жирності молока), фазу (місяць) лактації, вік та вгодованість.
Через годину після отелення коровам дають по 8-10 кг води або пійла (0,4-0,5 кг пшеничних висівок чи вівсянки) і 100-150 г кухонної солі на 10 кг води. Протягом перших двох-трьох днів після отелення вода і пійло повинні бути теплими. Корів годують сіном (краще високоякісним злаковим) досхочу і сумішшю з пшеничних висівок, вівсянки та соняшникової чи лляної макухи у вигляді пійла. За нормального стану здоров'я корів їм з четвертого-п'ятого днів після отелення згодовують ті ж самі корми, що і тваринам упродовж усієї лактації, доводячи раціон у відповідність з новою нормою на 10-12-й день після отелення (високопродуктивних тварин переводять на новий раціон дещо пізніше — на 20-й день). При запаленні, набряках, затвердіннях вим'я обмежуються (або зовсім вилучають з складу раціону) даванки концентрованих і соковитих кормів. Тварин з такими ознаками захворювання переводять на повний раціон після видужування.
|
|
|
Роздоювання корів - являє собою систему заходів, спрямованих на підвищення молочної продуктивності корів: посиленою годівлею у поєднані з масажем вим'я і збільшенням частоти доїнь.
Роздоювання починають після переведення корів на повний раціон, який за поживністю відповідає фактичній продуктивності. Воно грунтується на природній здатності високопродуктивних корів значно підвищувати надої протягом періоду лактації, що припадає на першу її третину у відповідь на посилену годівлю. Оскільки при задовільній годівлі надої тварин поступово збільшуються до кінця другого — третього (інколи четвертого) місяців лактації, у цей період і здійснюють роздоювання корів. Найвищі надої одержують у дев'яту-десяту декади лактації.
Роздоювання - це спосіб виявлення максимальної здатності новотільних корів до утворення молока через повноцінну годівлю із застосуванням її авансування. Авансування годівлі полягає в тому, що раціон складають не за фактичним надоєм (за нормою, що відповідає живій масі тварини і теперішньому надою), а з додаванням (авансом) спочатку 2-3, а потім 1,0-1,5 корм.од. з відповідним (пропорційним) збільшенням кількості окремих поживних і біологічно активних речовин. У разі, коли корова реагує на це збільшення рівня годівлі підвищенням надою, його знову збільшують. Так діють доти, поки надій зростає.
Ефективність авансування перевіряють на шостий-десятий день з моменту початку роздоювання, а потім систематично один раз за декаду. Авансують годівлю переважно концентрованими кормами. Не можна допускати перегодовування тварин. Його наслідком є погіршення апетиту і ожиріння тварин. Найефективніше роздоювання може бути після третього-четвертого отелень. Корів після восьмого отелення роздоювати недоцільно.
Режим і техніка годівлі суттєво впливають на рубцеве травлення і засвоєння поживних речовин раціону. На молочних фермах застосовують переважно триразову годівлю корів. Вранці й увечері, їм дають по половині добової норми концкормів, коренеплоди і солому, в середині дня - сіно. При дворазовій годівлі добову кількість грубих і концентрованих кормів згодовують однаковими порціями вранці і увечері, а соковиті — за один або два прийоми. Черговість роздавання кормів: концентровані, соковиті, грубі. Роздавати корми слід після доїння. Доведено, що коренеплоди згодовувати худобі слід за 2 рази перед даванкою силосу чи грубого корму, оскільки поїдання їх після силосу не сприяє розвитку і життєдіяльності мікроорганізмів у передшлунках.
Коренеплоди, солому, концентровані корми краще подрібнювати, згодовуючи у вигляді суміші. У літній період траву згодовують із годівниць, випасанням і комбіновано.
Із розрахунку на 100 кг живої маси дійним коровам дають у середньому 1-2 кг грубих та 8-10 кг соковитих кормів. Даванка зеленого корму 8-15 кг на 100 кг живої маси. Високопродуктивних корів не слід перегодовувати, їхній раціон має бути збалансований за деталізованими нормами.Новотільних корів доять 4 — 5 разів на
добу.
Мінеральний обмін у лактуючих корів.
Мінер. обмін у лактуючих корів набуває особливого значення, оскільки з молоком виділяється велика к-ть мінер. речовин, яка має бути відшкодована їх надходженням. Потреба лактирующих тварин у мінер. речовинах надзвичайно важлива, оскільки більша їх кількість виділяється щоденно з молоком. Виділення мінер. речовин в молоці різних видів тварин залежить від скороспілості тварин, стадії репродуктивного циклу та інтенсивності росту.
У тварин скоростиглих порід мінер. речовин виділяється більше.
Так у корови виділяється в 1 кг молока 1,67г Сао і 1,91г Р2О5, у овець - 2,45г Сао і 2,93г Р2О5, у собак - 4,55г Сао і 5,08г Р2О5.
Особливо велика потреба в мінер. сполуках для продукування молока, так при удої 15 кг корова в добу виділяє 25,1г Са і 28,7г Р2О5. Не так легко задовольняти потреби лактуючої, особливо – високопродуктивної корови у поживних речовинах. Навіть при повному покритті потреби в мінер. сполуках баланс їх виявляється ледве позитивним, але частина негативним.
Переважна кількість мінер. сполук виділяється з калом і сечею і відносно небагато - з молоком.
У високопродуктивних тварин майже постійно буває негативний баланс Са при вирівняному балансі Р. Навіть при дуже високій дачі з кормом майже не можливо добитися того, щоб збалансувати його при добовому удої понад 20 кг: для рівноваги між Са і Р необхідно ввести в раціони більше 200г Са2О або 350г СаСО3. Це норма є занадто високою для нешкідливого згодовування.
Молочні корови здатні відкладати в сухостійний період велику кількість Са для використання в лактаційний період. Тому корови упродовж більшої частини лактаційного періоду використовують Са за рахунок власних резервів. До кінця лактації і в сухостій вони створюють запаси Са. Запаси створюють в кістковій тканині, так що процеси демінералізації кістяка , спини в цей період мають місце і їх необхідно відновлювати.
Оскільки при згодовуванні великих доз Са в першій половині лактаційного періоду важко добитися його рівноваги, то звідси слідує висновок, що забезпечення молочних корів Са і Р є заходом попереджувального характеру, тобто в період сухостою необхідно потурбуватися про доставку необхідної кількості цих речовин в раціон.
Теж саме можна сказати і про підсисних свиноматок, перші 4-5 тижнів підсису в організмі свиноматок спостерігають негативний баланс Са і Р. У міру зниження молочної продуктивності він стає позитивним, тобто спочатку спостерігається демінералізація кістяка – а потім – його відновлення. При добовій молочності свиноматки 6 кг і при використанні 50 % мінер. речовин з корму добова потреба їх в Са становить - 36г і Р - 25-30г.
Використання мінер. сполук тісно пов'язане з обміном іонів. За наявності вітамінів, мінеральні речовини використовуються краще. Це доведено на досліді при згодовуванні люцернового сіна і зеленої люцерни. Згодовування зеленої люцерни дало позитивний баланс Са, а сіно - негативний.
Вважають, що виділення Са і Р відбувається майже незалежно один від одного. Лактируючі корови здатні балансувати свою потребу в Р краще, ніж в Са.
Недолік Са в раціоні призводить до вилучення його з кістяка, що призводить до його послаблення. Але поступове зниження молочної продуктивності свідчить і про нестачу фосфору в раціоні. Виявляється це насамперед у втраті живої маси, явищі остеомаляції, зниженні удоїв. Усе це веде також до зниження запліднюваності тварин.
До 20% усього мінер. депо може без особливої шкоди витрачено при нестачі Са і Р.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 35; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!